EN
Schedule: Mon-Fri 9 am-6 pm

Trekking in the Carpathians: Conquering the highest peaks

Price: 125 $
Duration: 6 days
Order tour
banner picture
Trekking in the Carpathians: Conquering the highest peaks

The Chornohora Range is the most popular hiking route and the highest range of the Ukrainian Carpathians. It includes all two-thousanders of Ukraine. Here you can find only “mosts”: the highest mountains, most high-altitude lakes, strongest wind, most durable snow, most high-altitude buildings in Ukraine, most delicious dinner and warmest smile of the sun...

During the trip you will see:

  • rocky Petros, slender Goverla and White Elephant (ruins of the observatory on the Pip Ivan Chornohirskyi, 2028 m);
  • beautiful Carpathian landscapes;
  • most high-altitude lakes of Ukraine with clear cool water (Brebeneskul and Nesamovyte);
  • columns of Czechoslovak-Polish border;
  • remains of the First World War fortifications;
  • rocky outputs of the following mountains: Petros, Shpytsi, Kizly, Vuhatyi Kamin and Smotrych;
  • waterfall under Mount Smotrych, rapids on the Black Cheremosh;
  • hutsul huts and mountain valley household.

In July – August hikers have an opportunity to enjoy blueberries and raspberries. Hutsuls will sale you Carpathian milk, cheese, vurda or budz.

Include in the price
Price not includes
Time and meeting place for the tour

Meeting at the railway station in Kvasy Village at 9:15 am. How to get to the tour?

Day 1: Kvasy Village – slopes of Sheshul Mountain, 9 km

  • meeting with the guide, preparation for the tour
  • lunch-snack
  • hiking route: Kvasy Village – slopes of Sheshul Mountain, 9 km
  • encamping and dinner

Day 2: slopes of Sheshul Mountain - Rogneska Mountain - Petros Mountain - Monomakh's Cap Mountain - slope of Hoverla Mountain, 16 km

  • breakfast
  • camp breaking
  • hiking route: slopes of Sheshul Mountain – Rogneska Mountain (1724 m) – Petros Mountain (2020 m) - Monomakh's Cap Mountain (1570 m) – slope of Hoverla Mountain, 16 km
  • lunch-snack
  • encamping and dinner

Day 3: slope of Hoverla Mountain - Hoverla Mountain - Breskul Mountain - Pozhyzhevska Mountain - Dantsysh Mountain - Turkul Mountain - Nesamovyte Lake - traverse of Rebra Mountain - Brebeneskul Lake, 12 km

  • breakfast
  • camp breaking
  • hiking route: slope of Hoverla Mountain – Hoverla Mountain (2061 m) – Breskul Mountain (1912 m) – Pozhyzhevska Mountain (1822 m) – Dantsysh Mountain (1849 m) – Turkul Mountain (1933 m) – Nesamovyte Lake – traverse of Rebra Mountain (2001 m) – Brebeneskul Lake, 12 km
  • snack
  • encamping and dinner

Day 4: Nesamovyte Lake - traverse of Rebra Mountain - Brebeneskul Lake, 4 km

  • breakfast
  • camp breaking
  • hiking route: Nesamovyte Lake – traverse of Rebra Mountain (2001 m) – Brebeneskul Lake, 4 km
  • lunch-snack
  • encamping, rest
  • optionally, without-a-backpack climbing Mount Shpytsi (1883 m), Mount Hutyn Temnatyk (2014 m)
  • dinner

Day 5: Brebeneskul Lake - Brebeneskul Mountain - Menchul Mountain - Dzemronya Mountain - Baltsatul Mountain - Pip Ivan Mountain - Vuhatyi Kamin' Mountain - polonyna Smotrych, 20 km

  • breakfast
  • camp breaking
  • hiking route: Brebeneskul Lake – Brebeneskul Mountain (2036 m) – Menchul Mountain (2001 m) – Dzemronya Mountain (1878 m) – Baltsatul Mountain (1851 m) – Pip Ivan Mountain (2028 m) – Vuhatyi Kamin' Mountain - polonyna Smotrych, 20 km
  • snack
  • encamping and dinner

Day 6: polonyna Smotrych – Dzembronya Village – the Black Cheremosh River, 8 km

  • breakfast, camp breaking
  • hiking route: polonyna Smotrych – Dzembronya Village – the Black Cheremosh River, 8 km
  • “Carpathian Jacuzzi” on the Cheremosh rapids. If you save time, you can try rafting on the Black Cheremosh on rafts and spend the night in the rafting camp "Rada Daraba" in Krasnyk.
  • snack
  • transfer to Vorokhta, ending of the tour.

Time and place of ending the tour

Departure from Vorokhta, should be planned after 6 p.m.  How to get back home?

Clothing and footwear:
  1. Tent
  2. Trekking shoes
  3. Jacket
  4. Shorts / thin pants
  5. Cap / panama
  6. Windbreaker
  7. Hygiene products: toothbrush, paste, towel
  8. Personal dishes: metal or plastic (so that it does not crash) plate, spoon, mug
  9. Sweater
  10. Raincoat
  11. Flashlight
  12. Flask
  13. First-aid kit is individual
  14. Staff for sitting
  15. Trekking Sticks
  16. Knife
  17. Lighter
Additional:
  1. Sleeping set (sleeping bag+sleeping pad)
  2. Backpack
  3. Gaiters
Погода і природа. Коли краще йти у похід?

Погода може змінюватися кілька разів протягом дня від спеки до грози з градом. Зверху на хребті переважає сильний вітер, тому обов’язково потрібно мати вітронепродувний одяг.

В сонячний день можна дуже швидко обгоріти, тому необхідно мати панамку і крем від засмаги.

Вночі температура значно опускатися. Бажано мати рукавиці, шапку, теплий одяг для ночівлі.

Дощ може випасти непередбачувано навіть якщо прогнозують сонячний день. Потрібно бути готовим до руху під час дощу. Потрібні дощовик або пончо для себе і рюкзака.


У травні походи найважчі через критичну мінливість погоди і імовірну наявність снігу на маршруті. Тож речей треба брати побільше, а маршрути ми пропонуємо полегшеної складності. Основна принада – крокуси, контрасні краєвиди хвойних лісів, зелені та снігу. 

У червні погода тепліша, але все ще буває досить прохолодно і дощі.  Лише у першій половині червня можна побачити рожеві гори – цвіте рододендрон. Рожевий відтінок проглядається на кілька десятків кілометрів вздовж хребта. Світлові дні найдовші. З червня до вересня на полонинах можна поспілкуватися з вівчарями, скуштувати та придбати молоко, бринзу, будз, вурду.
У липні та серпні погода тепла, з несподіваними дощами. Є чорниці і малина, можна збирати білі гриби та трави на чай.
У вересні  холоднішає і починає дощити. Час збирати білі гриби, і з середини місяця-  брусницю.

Більше про сезони в Карпатах.
Пакування рюкзака. Власний намет

Літраж рюкзака від 60 літрів для дівчат і 70-80 літрів для хлопців.

При виїзді з дому обов’язково потрібно залишити місце на загальне спорядження і харчі. Якщо кількість хлопців рівна або більша за кількість дівчат, то загальне спорядження ділиться лише серед хлопців по 3-3,5кг, харчі діляться між всіма по 1 кг на особу на день. Якщо в групі лише жінки або чоловіки, то і вантаж ділиться порівну, і вага загального спорядження буде близько 2-2,5 кг, харчів - 1 кг на особу на день.

Наприклад, на 6 денний похід потрібно мати місце і бути готовому нести 7-9 кг ваги крім особистого спорядження.

В перші дні вага рюкзака велика. Беріть найнеобхідніші речі згідно рекомендованого списку одягу і спорядження. Щоб було легше не беріть велику кількість кремів, пінок, шампунів, кілька змін чистого одягу. Достатньо мати одну футболку, штани, на весь час походу і одну на зміну після спуску в цивілізацію. Ваша нова футболка стане такою ж спітнілою як і попередня протягом перших півгодини ходу.

Не беріть заначки продуктів і алкоголю. Ми розробили калорійне, різноманітне і поживне меню перевірене у багатьох походах. Їжі буде достатньо. Під час активної частини походу споживання алкоголю заборонене, і ми не рекомендуємо споживати алкоголь під час відпочинку. Це зменшує швидкість руху команди,і може провокувати конфлікти у групі.

Рекомендуємо мати все вказане у списку одягу і спорядження.

Читайте також про спорядження на прокат, а також правила пакування рюкзака.

 

Ми з особливою увагою ставимося до власних наметів учасників.

Намети Турклубу від виробників Fiord, Nansen, Terra Incognita.
Важать близько 1 кг на особу для трійки і 1,5 кг для двійки, з алюмінієвими, переважно зовнішніми для швидкості зборки дугами, невеликими тамбурами,  виготовлені із матеріалів стійких до потужних вітрів і злив.

Якщо ваш намет має гірші характеристики і більшу вагу, наполегливо рекомендуємо скористатися нашими наметами. Це зайва вага, яка лягає на плечі всієї групи. Ми також не зможемо забезпечити ремонт такого намету. Для наших наметів у нас є ремнабір. 
Брати власний намет ми рекомендуємо якщо вас двоє або троє.

Для учасників, які приєднуються по одному, це особливо гостре питання - беручи власний намет вам точно доведеться нести його самому і жити в ньому самому. При цьому вага загального спорядження і їжі для вас не буде зменшена. Чи вартий комфорт проживання в своєму наметі додаткової ваги на своїх плечах, вирішувати вам.

Особливості харчування

В поході ми готуємо їжу в загальному казані, або з пакетів індивідуального харчування.

Якщо ви маєте особливості харчування потрібно заздалегідь попередити менеджера з прийому замовлень та інструктора на турі. Ми можемо подати вам страву без вказаного інгридіента. Особливі продукти з вашого раціону рекомендуємо взяти з собою самостійно.

Для вегетаріанців зазвичай практикуємо подавати ті ж страви, що готуються для всіх, але без м'яса, з додатковою порцією сиру.
Більше про організацію харчування у поході.

Склад учасників, рівень підготовки та психологічні аспекти, подорож з дітьми

Кількість учасників у групі 5-12 осіб, у святкові дати до 20 осіб.
Зазвичай, у групі кількість дівчат перевищує  кількість хлопців. Пишемо це для того, щоб привернути до участі хлопців :). 
За віком учасники переважно 20-40 річні. Бувають виключення, але із людьми, які виходять за вікову межу проводиться додаткова співбесіда.

Фізична підготовка та складнощі турів.

З людьми з надмірною вагою ми проводимо додаткові співбесіди  щодо участі. Бувало ми пропонували сплави або короткотривалі радіальні прогулянки в гори враховуючи фізіологічні особливості учасника.
Досвід учасників буває різним. Новачкам ми радимо спершу  сходити у короткотривалий похід на 3-4 дні. 
Традиційно, участь беруть молоді офісні працівники  із середнім рівнем фізичної підготовки. У повсякденному житті вони займаються ранковими пробіжками, шейпінгом і т.п. 


Є хороше старе правило  «караван рухається зі швидкістю найповільнішого верблюда». Так само намагаємось робити і ми. Такий рух дає можливість згуртувати команду, пройти маршрут всією командою, створює дружню атмосферу підтримки і взаємодопомоги. 


В поході на 5-10 днів потрібно бути готовим до тривалого контакту із обмеженою кількістю учасників.

Так, радянська література описує, що особливо напруженими є  4-5 день походу, в цей час напруження досягає піку, учасники дратуються через дрібнички. До цього варто бути готовими і намагатися згладити напруження.  Також, дратівливість піднімається під вечір, коли всі вже замучені, а ще потрібно приготувати їжу і розкласти намети. Тож, враховуючи цю специфіку походів, варто особливу увагу приділити ретельній підготовці власного спорядження і зменшеню власного вантажу, який буде менше вас виснажувати.


Якщо ви хочете піти в гори з дітьми, або маєте невеликі  відхилення за віком/вагою/ фіз.підготовкою чи переконаннями, ми рекомендуємо формувати окрему закриту групу. Вам потрібно буде зібрати або оплатити тур за 5 чоловік.

Інструктори. Перша мед.допомога, нещасні випадки/травми, сходження з маршруту, страховка

З групою до 15 осіб працює один інструктор.  При збільшеній групі на маршрут виходять два інструктори.

В обов’язки інструктора входить:

- супровід групи по маршруту  

- консультації щодо використання спорядження

- перенесеня такоїж ж ваги як і інші учасники 

- показує, де можна зібрати дрова, де набрати воду, де і як поставити намет

- координує  процес приготування їжі.

  Учасники долучаються до побутових справ, допомагають із дровами/водою та з приготуванням їжі. 

 

В інструктора є аптечка в складі якої є незначна кількість засобів від застуди, кілька знеболюючих, ліки від шлунково-кишкових проблем, серцеві, перев’язка. Специфічні особисті ліки потрібно взяти самому.

Візьміть з собою особистий еластичний бинт і пластир в рулончику. Найчастіша проблема у горах – натерті ноги. Інструктор не є медичним працівником, він може надати посильну долікарську допомогу при незначних травмах.

В разі серйозних захворювань/травм інструктор виходить на зв'язок з контрольно-рятувальною службою, мед.закладом або нашим медиком і отримує від них професійну консультацію.

Переважна більшість наших інструкторів пройшли курси першої долікарської допомоги.

В разі необхідності сходження з маршруту: 
- якщо зійти потрібно в перший день походу, або група ще близько від населеного пункту – учасник повертається самостійно;
- якщо самому повернутися не можливо, через складність орієнтування – інструктор зводить учасника до найближчого населеного пункту.

З будь-якого місця вказаного у наших маршрутах можна дійти до населеного пункту протягом дня.
- в разі критичної ситуації (значна травма з імобілізацією учасника) до групи виїжджає або позашляховик, або фіра, при цьому інструктор, а при необхідності і вся група зносить учасника до транспорту. Звідки його перевозять до медичного закладу.
Витрати на евакуацію та транспортування не входять у вартість туру і оплачуються учаникими.
Учасники походу страхуються самостійно. 
Для замовлення страховки можна звернутися до менеджера Турклубу.

Гігієна в поході та сміття в горах

На маршрутах не передбачається місць, де можна прийняти душ або ванну. Помитись можна практично всюди. Стоянки завжди знаходяться поруч із джерелом/потічком. Для миття можна набрати води та підігріти на вогні в пластиковій пляшці. 

Вологі серветки допомагають підтримувати гігієну. Для походу вистачає 1-2 пачки по 15 серветок, хоча іноді дівчата беруть по 200 шт.

В поході голова має бути покрита панамкою, бафом банданою, капішон або шапкою.
 Ніхто не бачитиме вашої брудної голови. 
 Радимо голову  помити в останній день походу перед виходом у цивілізацію. Після кількох годин походу волосся виглядає так само як і до миття.

Гігієнічний набір рекомендуємо зменшити. 

Для походу вистачить:

- шматок мила

- 1-2 пакетики шампуню

- малий тюбик пасти і дорожня зубна щітка розмірами 5-8 см

- малий крем від засмаги у малій банці на закрутці щоб не розмазався по всьому рюкзаку

- туалетний папір, який можна використовувати і для миття посуду

- вологі серветки

- предмети особистої гігієни, прокладки, рівно стільки скільки може знадобитися

- необхідних додаткових засобів гігієни в малій кількості.
Рушник 
Великий рушник довго сохне і займає багато місця і ваги.

 Спробуйте обійтися найменшим. Його може замінити туалетний папір, або синтетичні рушнички малі за об’ємом, легкі і  швидко висихають.
Туалет 

На стоянках використовуємо лопатку для закопування екскрементів.

Бережемо гори чистими.

Обов'язково дрібне сміття збираємо у свої кишені, більше сміття збираємо у пакет, який або несемо до найближчого населеного пункту або перепалюємо на стоянці. Намагаємось не перепалювати ПЕТ пляшки, що шкодить атмосфері. Бляшані консервні банки перепалюємо і закопуємо. Перепалена бляшанка швидко розкладається. Скла практично не маємо, якщо хтось приніс з собою – повинен знести вниз.

Екологічний принцип- брати якомога менше пластикового сміття в гори.

 
avatar
Іра
August 2018

Вітаю! Я хочу подякувати Вас за похід Карпатськими горами. Мені дуже сподобалось!!! З Вашим клубом я побувала в горах вперше. В мене залишились настільки приємні і яскраві спогади після віддиху, що я думаю це стане для мене новим хобі. Мене приємно здивувала організація підходу і особливо робота інструктора (Плішко Андрія). Він професіонал своєї справи!!! Щиро надіюсь, що Ваше керівництво цінує таких працівників.
Всім своїм знайомим я буду радити Ваш клуб.
Сподіваюсь, ми ще не раз зустрінемось.
Вітаю! Я хочу подякувати Вас за похід Карпатськими горами. Мені дуже сподобалось!!! З Вашим клубом я побувала в горах вперше. В мене залишились настільки приємні і яскраві спогади після віддиху, що я думаю це стане для мене новим хобі. Мене приємно здивувала організація підходу і особливо робота інструктора (Плішко Андрія). Він професіонал своєї справи!!! Щиро надіюсь, що Ваше керівництво цінує таких працівників.Всім своїм знайомим я буду радити Ваш клуб.Сподіваюсь, ми ще не раз зустрінемось.

avatar
Оля
July 2015

 

Враження від Карпат приголомшливі, позитивні і сильні, не зважаючи на погану погоду. Найвищі вершини були сховані в тумані, политі дощем та овіяні неслабким вітром, тому з боку фотографічної творчості нам не дуже пощастило, але звіт я обов`язково напишу і викладу на ваш форум, хоча б з тими фото, які є. Єдина перешкода – труднощі з українською мовою, бо я вільно думаю лише російською. Вагаюсь, чи треба натужитись та писати українською, чи вільно викласти все російською. 
Ну і вас, звісно, цікавить відгук про організацію тура. Все чудово. Дуже дякуємо, від всієї сім`ї! Гарно спланований маршрут (хоча «оглядовий» день в районі озера Бребенескул «випав» за погодними умовами). Нормальне харчування, спорядження. Окрема подяка інструктору Ігорю (на місці, на жаль, не було сил і часу висловлювати емоції) – приємна в спілкуванні людина, гарний інструктор, є краєзнавчі знання, не зважаючи на молодий вік. Тверда п`ятірка! Ну і другий хлопець Ілля теж чудово вписався до компанії. Всім дякуємо! 
А деякі маленькі «мінуси» були пов`язані особисто з нашими звичками, як то: вага спорядження та їжі. Але це вже не стосується вашої організації, просто ми вже створили свій стиль мінімалізувати вагу - нічого зайвого, беремо сухі овочі і фрукти, замість пляшок тушонки - суху ковбасу, не беремо лопату, а користуємось лише сокирою, і т.і. Але повторюю – це не ваші недоліки, а наша непідготовленість до іншої ваги рюкзаків. В цілому – все сподобалось! 
Наступного року плануємо сплав Дністровським каньйоном. Якщо реалії життя не внесуть свої корективи, звернемось обов’язково до вашого агентства.

Враження від Карпат приголомшливі, позитивні і сильні, не зважаючи на погану погоду. Найвищі вершини були сховані в тумані, политі дощем та овіяні неслабким вітром, тому з боку фотографічної творчості нам не дуже пощастило, але звіт я обов`язково напишу і викладу на ваш форум, хоча б з тими фото, які є. Єдина перешкода – труднощі з українською мовою, бо я вільно думаю лише російською. Вагаюсь, чи треба натужитись та писати українською, чи вільно викласти все російською. Ну і вас, звісно, цікавить відгук про організацію тура. Все чудово. Дуже дякуємо, від всієї сім`ї! Гарно спланований маршрут (хоча «оглядовий» день в районі озера Бребенескул «випав» за погодними умовами). Нормальне харчування, спорядження. Окрема подяка інструктору Ігорю (на місці, на жаль, не було сил і часу висловлювати емоції) – приємна в спілкуванні людина, гарний інструктор, є краєзнавчі знання, не зважаючи на молодий вік. Тверда п`ятірка! Ну і другий хлопець Ілля теж чудово вписався до компанії. Всім дякуємо! А деякі маленькі «мінуси» були пов`язані особисто з нашими звичками, як то: вага спорядження та їжі. Але це вже не стосується вашої організації, просто ми вже створили свій стиль мінімалізувати вагу - нічого зайвого, беремо сухі овочі і фрукти, замість пляшок тушонки - суху ковбасу, не беремо лопату, а користуємось лише сокирою, і т.і. Але повторюю – це не ваші недоліки, а наша непідготовленість до іншої ваги рюкзаків. В цілому – все сподобалось! Наступного року плануємо сплав Дністровським каньйоном. Якщо реалії життя не внесуть свої корективи, звернемось обов’язково до вашого агентства.

avatar
August 2013

 

Приєднуюсь до слів Олексія!Похід був неперевершений!Чудова команда:гори об'єднують людей спортивних, ініціативних,активних, вмілих, веселих, ерудованих, прихильників здорового способу життя,такою була і наша команда! Дякую вам, хлопці, за допомогу і поради,особлива подяка нашій хазяєчці Юлі ,моїй сусідці в наметі Маринці)))Окремо скажу про вельмишановного і високоповажного пана інструктора Сашка))))Ця людина зробила наш похід комфортним, яскравим, різноманітним, насиченим, усе організовано просто чудово,смачні сніданки,вечері,перекуси теж його заслуга. Дякую, Саш, за веселі жарти, ігри, за терпіння і привітність, за вичерпні відповіді на запитання, за чудові фото і за ложку згущика (і немиті казанки )))) )...Єдиний мінус,це ностальгія після походу...за чудовими краєвидами, за затишним наметиком, за крижаними потічками, за усміхненими обличчями товаришів, за дорогою...Мрію повернутись)))

Приєднуюсь до слів Олексія!Похід був неперевершений!Чудова команда:гори об'єднують людей спортивних, ініціативних,активних, вмілих, веселих, ерудованих, прихильників здорового способу життя,такою була і наша команда! Дякую вам, хлопці, за допомогу і поради,особлива подяка нашій хазяєчці Юлі ,моїй сусідці в наметі Маринці)))Окремо скажу про вельмишановного і високоповажного пана інструктора Сашка))))Ця людина зробила наш похід комфортним, яскравим, різноманітним, насиченим, усе організовано просто чудово,смачні сніданки,вечері,перекуси теж його заслуга. Дякую, Саш, за веселі жарти, ігри, за терпіння і привітність, за вичерпні відповіді на запитання, за чудові фото і за ложку згущика (і немиті казанки )))) )...Єдиний мінус,це ностальгія після походу...за чудовими краєвидами, за затишним наметиком, за крижаними потічками, за усміхненими обличчями товаришів, за дорогою...Мрію повернутись)))

avatar
Влад
August 2013

 

Доброго дня всім учасникам цього чудового походу!
Перш за все, хочу подякувати нашому "пану інструктору" Олександру (аkа kamyanets) за впевнене керівництво та цікавий підхід щодо оптимізації маршруту! Також велика подяка всім членам турклубу, причетним до організації!

Доброго дня всім учасникам цього чудового походу!Перш за все, хочу подякувати нашому "пану інструктору" Олександру (аkа kamyanets) за впевнене керівництво та цікавий підхід щодо оптимізації маршруту! Також велика подяка всім членам турклубу, причетним до організації!

avatar
Саша
June 2013

 

Ніч…за вікном шелестить дощ, в кімнаті мерехтить голубий екран монітора, я закриваю очі, намагаюсь зібрати весь калейдоскоп подій, вражень, обривки фраз в єдине ціле,  переношусь на декілька днів назад.
На вулиці жара, в мене на руках білети і чеки, вдома – зібраний рюкзак. «Миколина погода» прогнозує дощі і грози на Закарпатті, «Хм, потрібно буде забігти в магазин за чохлом для рюкзака».
Невеликий переїзд в Одесу і я вже їду в поїзді по дорозі в Тернопіль.
Ранній ранок, я на пероні, куди йти? Інтернет каже, що до автовокзалу рукою подати…виходжу через головний вхід, бачу невелику чергу бажаючих добратись до автовокзалу, сідаю в таксі…хвилин 15 машина виляє по вузьким вулицям і висаджує мене біля забудови. Включаю інтуїцію, знаходжу вхід, пробираюсь до каси і купляю завітний білет до Івано-Франківська (або просто Франківська, як кажуть місцеві). Тепер настав час гарно оглянутись и придивитись до аборигенів – шумні, говіркі, веселі. В автобусі сусід Діма, дальнобійник, всю дорогу розказує про свою сім’ю, якість доріг по всій Україні и про переваги віддиху в Ялті. Помалу привикаю до української мови.
Ура, доїхали, я, як завжди, запізнююсь, перестрибую декілька поворотів, набираю швидкість на пішохідному переході і бачу свою групу, невелика, всього 6 чоловік, на лицях явно застив нудьгуючий вираз. «А де ж радість і передчуття майбутніх перемог?». Погрузились в бус, рушили, дороги, як і всюди, ямка на ямці, латка на латці. Народ мовчить, розмова то і діло намагається якось склеїтись, водій викидає черговий жарт, обстановка розряджається. Відбувається перше знайомство, названі імена, міста і країни.
Отже,
День перший… Перша стоянка в Квасах, ми випили мінеральної води, дружно зжували всі бутерброди нашого інструктора Арсена і розібрали продукти. Ех, мій рюкзак, став помітно важчим, але душу зігріває думка про всі запаси цукерок, хвали і щербету, що перемішались із моїми речами. Перша висота далась насилу, наша Алла намагалась відмовитись від божевільної ідеї йти найвищими вершинами, але сила волі, наші вмовляння и навколишня краса взяли своє, ми відправились далі. Перший дощ ми перечекали в лісі, перший табір розбили біля сироварні, де відбулось перше знайомство з коровами – пилососами и вівцями – дзвіночками, а також знаменна зустріч з Василем, місцевим пастухом, який перецілував майже всю прекрасну половину нашої групи, що не встигла сховатись в палатках. Заснули ми під пісні наших сусідів и приємну мелодії так і не ідентифікованого музикального інструмента.
День другий… Погода нас балет, ми покоряємо г. Петрос чи ПІтрос. Ввечері, добре повечерявши, гріючись біля багаття, ми дивимось на гру блискавки і вітру на горизонті, слухаємо трелі солов’їв, спостерігаємо за «лижником», що хизується в червоних штанах, і обурюємось, побачивши лисого 2-хметрового «єнота-полоскуна» в питному джерелі.
День третій…був посвячений г. Говерла:
- ранок, світанок з видом на Говерлу, для нас трьох він почався з чашки кави майже на вершині г. Петрос… а для другої половини табору – осадою наших наметів напівдикими кіньми;
- день, Говерла власною персоною, поливала дощем і підстьобувала вітром;
- вечір, підйом на г. Турклу і, звичайно, Говерла, освічена променями західнього сонця.
Третій день запам’ятався пронизливим вітром на оз. Несамовитому, процедурою вмивання в озері і зустріччю з вище вказаним «лижником» (бідний молодий чоловік, побачивши трьох прекрасних дів на вершині г. Туркул в паніці оббіг нас і збіг вниз).
День четвертий…сирість, вітер, швидкі хмари, відчуваєш себе їжаком в тумані, перехід  до г. Піп Іван чи Піпіван.
Пройшовши через кам’яних охоронців, водоспади і дрімучий казковий ліс, ми розбили табір, а вірніше, розбрелись по периметру всьої не менш казкової поляни. Вночі нас поливало дощем і будило дзвенінням дзвіночків місцевих корів.
День п’ятий… «чорничний день»…виспавшись, добре поснідавши, ми відправились на фотополювання за вівцями. Полювання якось не вийшло, але чорниці, бринзи, вурди і будза ми наїлись від пуза. Ввечері ми спустились в стаціонарний табір, де надзьобались соняшникового насіння, відмовились від чудесної Пашиної пропозиції разом покупатись в душі і лягли спати, ділячись загальними враженнями і наступними планами.
День шостий…рафтинг, ледь потрясло і облило, рясний обід, подяка Іванці, приємний душ, жаль що сусідський…намети зібрані, рюкзаки запаковані, попереду довга дорога додому…
…високі пологі вершини, глибокі і чисті озера, швидкі гірські ріки, соковита трава, ласкаве сонце, хмари...грибний дощ…погода в душі, а не на вулиці…
Відкриваю очі…я вдома…одночасно і сумно і смішно…невже так може бути?!

Ніч…за вікном шелестить дощ, в кімнаті мерехтить голубий екран монітора, я закриваю очі, намагаюсь зібрати весь калейдоскоп подій, вражень, обривки фраз в єдине ціле,  переношусь на декілька днів назад.
На вулиці жара, в мене на руках білети і чеки, вдома – зібраний рюкзак. «Миколина погода» прогнозує дощі і грози на Закарпатті, «Хм, потрібно буде забігти в магазин за чохлом для рюкзака».Невеликий переїзд в Одесу і я вже їду в поїзді по дорозі в Тернопіль.Ранній ранок, я на пероні, куди йти? Інтернет каже, що до автовокзалу рукою подати…виходжу через головний вхід, бачу невелику чергу бажаючих добратись до автовокзалу, сідаю в таксі…хвилин 15 машина виляє по вузьким вулицям і висаджує мене біля забудови. Включаю інтуїцію, знаходжу вхід, пробираюсь до каси і купляю завітний білет до Івано-Франківська (або просто Франківська, як кажуть місцеві). Тепер настав час гарно оглянутись и придивитись до аборигенів – шумні, говіркі, веселі. В автобусі сусід Діма, дальнобійник, всю дорогу розказує про свою сім’ю, якість доріг по всій Україні и про переваги віддиху в Ялті. Помалу привикаю до української мови.Ура, доїхали, я, як завжди, запізнююсь, перестрибую декілька поворотів, набираю швидкість на пішохідному переході і бачу свою групу, невелика, всього 6 чоловік, на лицях явно застив нудьгуючий вираз. «А де ж радість і передчуття майбутніх перемог?». Погрузились в бус, рушили, дороги, як і всюди, ямка на ямці, латка на латці. Народ мовчить, розмова то і діло намагається якось склеїтись, водій викидає черговий жарт, обстановка розряджається. Відбувається перше знайомство, названі імена, міста і країни.Отже,День перший… Перша стоянка в Квасах, ми випили мінеральної води, дружно зжували всі бутерброди нашого інструктора Арсена і розібрали продукти. Ех, мій рюкзак, став помітно важчим, але душу зігріває думка про всі запаси цукерок, хвали і щербету, що перемішались із моїми речами. Перша висота далась насилу, наша Алла намагалась відмовитись від божевільної ідеї йти найвищими вершинами, але сила волі, наші вмовляння и навколишня краса взяли своє, ми відправились далі. Перший дощ ми перечекали в лісі, перший табір розбили біля сироварні, де відбулось перше знайомство з коровами – пилососами и вівцями – дзвіночками, а також знаменна зустріч з Василем, місцевим пастухом, який перецілував майже всю прекрасну половину нашої групи, що не встигла сховатись в палатках. Заснули ми під пісні наших сусідів и приємну мелодії так і не ідентифікованого музикального інструмента.День другий… Погода нас балет, ми покоряємо г. Петрос чи ПІтрос. Ввечері, добре повечерявши, гріючись біля багаття, ми дивимось на гру блискавки і вітру на горизонті, слухаємо трелі солов’їв, спостерігаємо за «лижником», що хизується в червоних штанах, і обурюємось, побачивши лисого 2-хметрового «єнота-полоскуна» в питному джерелі.День третій…був посвячений г. Говерла:- ранок, світанок з видом на Говерлу, для нас трьох він почався з чашки кави майже на вершині г. Петрос… а для другої половини табору – осадою наших наметів напівдикими кіньми;- день, Говерла власною персоною, поливала дощем і підстьобувала вітром;- вечір, підйом на г. Турклу і, звичайно, Говерла, освічена променями західнього сонця.Третій день запам’ятався пронизливим вітром на оз. Несамовитому, процедурою вмивання в озері і зустріччю з вище вказаним «лижником» (бідний молодий чоловік, побачивши трьох прекрасних дів на вершині г. Туркул в паніці оббіг нас і збіг вниз).День четвертий…сирість, вітер, швидкі хмари, відчуваєш себе їжаком в тумані, перехід  до г. Піп Іван чи Піпіван.Пройшовши через кам’яних охоронців, водоспади і дрімучий казковий ліс, ми розбили табір, а вірніше, розбрелись по периметру всьої не менш казкової поляни. Вночі нас поливало дощем і будило дзвенінням дзвіночків місцевих корів.День п’ятий… «чорничний день»…виспавшись, добре поснідавши, ми відправились на фотополювання за вівцями. Полювання якось не вийшло, але чорниці, бринзи, вурди і будза ми наїлись від пуза. Ввечері ми спустились в стаціонарний табір, де надзьобались соняшникового насіння, відмовились від чудесної Пашиної пропозиції разом покупатись в душі і лягли спати, ділячись загальними враженнями і наступними планами.День шостий…рафтинг, ледь потрясло і облило, рясний обід, подяка Іванці, приємний душ, жаль що сусідський…намети зібрані, рюкзаки запаковані, попереду довга дорога додому…
…високі пологі вершини, глибокі і чисті озера, швидкі гірські ріки, соковита трава, ласкаве сонце, хмари...грибний дощ…погода в душі, а не на вулиці…
Відкриваю очі…я вдома…одночасно і сумно і смішно…невже так може бути?!

 

avatar
manager
June 2013

 

Минуло лише декілька днів після подорожі, а я вже переглядаю список пропонованих турів і планую наступний виїзд. Про подорож у Карпати з наплічниками, ночівлями у наметах я давно мріяла та врешті реалізувала. В силу того, що я мешкаю в Івано-Франківську, я досить часто буваю в горах, але це подорожі автомобілем на вихідні з ночівлею у будинках з усіма умовами, а тут …
Уже на початку я хотіла повернутись назад. У групі я була найстаршою, решту учасників були у віці моїх дітей. Сонце, яке нещадно пекло у перший день, важкий наплічник та ритм ходьби моїх товаришів по подорожі злякали мене. Я запропонувала інструктору, що повертаюсь додому, але він відповів, що у нас є час і ми нікуди не поспішаємо, тобто група може чекати, а я можу рухатись звичним кроком. З теплотою та подякою я згадую свою групу – вони запропонували забрати харчі, які ми розділили у Квасах, щоб мені було легше йти. Взагалі, протягом усіх переходів вони були поруч, готові простягнути руку допомоги. Коли я спускалась з Петроса, то Наташа з Миколаєва та Павло йшли поряд. Таня та Наташа з Києва теж готові були завжди подати руку, підтримати. Дівчата постійно були усміхнені, жартували та реготали, не зважаючи на погоду та труднощі. 
Окрема подяка інструктору – Арсенові Корецькому. Такі молоді люди – здорові, спокійні,виважені, патріоти своєї країни, які знають її історію, - це гордість України. Арсен, не дивлячись на свій юний вік, умів прийняти рішучі, розумні чоловічі рішення, дбав про безпеку групи. Велике спасибі йому, його батькам, що виховали такого сина, та Турклубові за досвідченого інструктора!
Залишилось описати свої враження від самого походу. Тут замало буде слів – хто був у Карпатах, той мене зрозуміє, а хто не був, той нехай спробує хоча б на 3 дні поїхати в гори, побачити і відчути усе. Ваші усі думки, проблеми, негаразди залишаються у попередньому вимірі, а тут потрібно йти, любуватись краєвидами, черпати повітря на повні груди, смакувати джерельною водою, зносити усі примхи природи і дійти цілим і неушкодженим до наступного місця ночівлі. Один з туристів, з якими ми ночували поруч, сказав, що на четвертий день перебування у поході, людина встає як на роботу. У мене не було такого відчуття – було важко, я не буду цього заперечувати, але кожного дня було очікування чогось нового і перехід через чергову межу напруги.

Минуло лише декілька днів після подорожі, а я вже переглядаю список пропонованих турів і планую наступний виїзд. Про подорож у Карпатиз наплічниками, ночівлями у наметах я давно мріяла та врешті реалізувала. В силу того, що я мешкаю в Івано-Франківську, я досить часто буваю в горах, але це подорожі автомобілем на вихідні з ночівлею у будинках з усіма умовами, а тут …Уже на початку я хотіла повернутись назад. У групі я була найстаршою, решту учасників були у віці моїх дітей. Сонце, яке нещадно пекло у перший день, важкий наплічник та ритм ходьби моїх товаришів по подорожі злякали мене. Я запропонувала інструктору, що повертаюсь додому, але він відповів, що у нас є час і ми нікуди не поспішаємо, тобто група може чекати, а я можу рухатись звичним кроком. З теплотою та подякою я згадую свою групу – вони запропонували забрати харчі, які ми розділили у Квасах, щоб мені було легше йти. Взагалі, протягом усіх переходів вони були поруч, готові простягнути руку допомоги. Коли я спускалась з Петроса, то Наташа з Миколаєва та Павло йшли поряд. Таня та Наташа з Києва теж готові були завжди подати руку, підтримати. Дівчата постійно були усміхнені, жартували та реготали, не зважаючи на погоду та труднощі. 

Окрема подяка інструктору – Арсенові Корецькому. Такі молоді люди – здорові, спокійні,виважені, патріоти своєї країни, які знають її історію, - це гордість України. Арсен, не дивлячись на свій юний вік, умів прийняти рішучі, розумні чоловічі рішення, дбав про безпеку групи. Велике спасибі йому, його батькам, що виховали такого сина, та Турклубові за досвідченого інструктора!Залишилось описати свої враження від самого походу. Тут замало буде слів – хто був у Карпатах, той мене зрозуміє, а хто не був, той нехай спробує хоча б на 3 дні поїхати в гори, побачити і відчути усе. Ваші усі думки, проблеми, негаразди залишаються у попередньому вимірі, а тут потрібно йти, любуватись краєвидами, черпати повітря на повні груди, смакувати джерельною водою, зносити усі примхи природи і дійти цілим і неушкодженим до наступного місця ночівлі. Один з туристів, з якими ми ночували поруч, сказав, що на четвертий день перебування у поході, людина встає як на роботу. У мене не було такого відчуття – було важко, я не буду цього заперечувати, але кожного дня було очікування чогось нового і перехід через чергову межу напруги.

avatar
Оля
July 2009

Враження від Карпат приголомшливі, позитивні і сильні, не зважаючи на погану погоду. Найвищі вершини були сховані в тумані, политі дощем та овіяні неслабким вітром, тому з боку фотографічної творчості нам не дуже пощастило, але звіт я обов`язково напишу і викладу на ваш форум, хоча б з тими фото, які є. Єдина перешкода – труднощі з українською мовою, бо я вільно думаю лише російською. Вагаюсь, чи треба натужитись та писати українською, чи вільно викласти все російською. 
Ну і вас, звісно, цікавить відгук про організацію тура. Все чудово. Дуже дякуємо, від всієї сім`ї! Гарно спланований маршрут (хоча «оглядовий» день в районі озера Бребенескул «випав» за погодними умовами). Нормальне харчування, спорядження. Окрема подяка інструктору Ігорю (на місці, на жаль, не було сил і часу висловлювати емоції) – приємна в спілкуванні людина, гарний інструктор, є краєзнавчі знання, не зважаючи на молодий вік. Тверда п`ятірка! Ну і другий хлопець Ілля теж чудово вписався до компанії. Всім дякуємо! 
А деякі маленькі «мінуси» були пов`язані особисто з нашими звичками, як то: вага спорядження та їжі. Але це вже не стосується вашої організації, просто ми вже створили свій стиль мінімалізувати вагу - нічого зайвого, беремо сухі овочі і фрукти, замість пляшок тушонки - суху ковбасу, не беремо лопату, а користуємось лише сокирою, і т.і. Але повторюю – це не ваші недоліки, а наша непідготовленість до іншої ваги рюкзаків. В цілому – все сподобалось! 
Наступного року плануємо сплав Дністровським каньйоном. Якщо реалії життя не внесуть свої корективи, звернемось обов’язково до вашого агентства.
Враження від Карпат приголомшливі, позитивні і сильні, не зважаючи на погану погоду. Найвищі вершини були сховані в тумані, политі дощем та овіяні неслабким вітром, тому з боку фотографічної творчості нам не дуже пощастило, але звіт я обов`язково напишу і викладу на ваш форум, хоча б з тими фото, які є. Єдина перешкода – труднощі з українською мовою, бо я вільно думаю лише російською. Вагаюсь, чи треба натужитись та писати українською, чи вільно викласти все російською. Ну і вас, звісно, цікавить відгук про організацію тура. Все чудово. Дуже дякуємо, від всієї сім`ї! Гарно спланований маршрут (хоча «оглядовий» день в районі озера Бребенескул «випав» за погодними умовами). Нормальне харчування, спорядження. Окрема подяка інструктору Ігорю (на місці, на жаль, не було сил і часу висловлювати емоції) – приємна в спілкуванні людина, гарний інструктор, є краєзнавчі знання, не зважаючи на молодий вік. Тверда п`ятірка! Ну і другий хлопець Ілля теж чудово вписався до компанії. Всім дякуємо! А деякі маленькі «мінуси» були пов`язані особисто з нашими звичками, як то: вага спорядження та їжі. Але це вже не стосується вашої організації, просто ми вже створили свій стиль мінімалізувати вагу - нічого зайвого, беремо сухі овочі і фрукти, замість пляшок тушонки - суху ковбасу, не беремо лопату, а користуємось лише сокирою, і т.і. Але повторюю – це не ваші недоліки, а наша непідготовленість до іншої ваги рюкзаків. В цілому – все сподобалось! Наступного року плануємо сплав Дністровським каньйоном. Якщо реалії життя не внесуть свої корективи, звернемось обов’язково до вашого агентства.

avatar
Наталя
July 2009

 

Останнім часом Західна Україна притягує все більше туристів, як наших, так і «закордонних». Інфраструктура, що розвивається, дешеві ціни на хостели, національний колорит, що став модною «фішкою» у всьому світі, незіпсована цивілізацією  природа і популяризація в ЗМІ, новизна і відносна насиченість натовпами «культурно-відпочиваючих» - от складові її привабливості.
Якщо чесно, наслухані про вічну домовитість цих місць, ми з самого початку відносились до походу з певною долею скептицизму і самі не очікували, що природа, гори і небо настільки заполонять і зачарують нас.
Але все краще по порядку. П’ятниця, 3 липня 2009 р. Поїзд Харків-Івано-Франківськ, 29 годин дороги для відпочинку від роботи, накопичення сили і моральної підготовки. Ранній ранок на вокзалі в Ів.-Франківську (5 ранку), в 8:15 знайомство з інструктором Ігорем і його супутником Ілльою, обидва з Тернополя, хороші, підготовлені хлопці. Ігор: худий, витривалий, спокійний лукавий погляд, треновані ноги: - це те, що зразу кидається в очі. Ілля: добрий, веселий і балакучий.
Вийшло так, що ми виявились єдиними бажаючими на цей тур – «Найвищими вершинами (хребет Чорногора) – 05.07 – 10.07.2009», тому нам дозволили за тиждень до терміну взяти із собою 13-літнього сина Микиту, чому він сильно зрадів, наївний. Спокусився піти на Говерлу, не беручи до уваги наші розповіді про труднощі і поганий прогноз погоди.
Дизельний потяг на Рахів, не спішачи, плівся по звичному для наших очей лісостепу, із звичними же будиночками, похиленими парканами, убогими, облупленими станціями. Але поступово місцевість «опаргобилась», показались гори, ніби заточені тупи, із зазубринами ножем, де ллються кам’янисті гірські річки, спокійні зараз, але норовливі і руйнівні в період сильних ливнів.
Потяг пірнав в тунелі, і в темряви ми з певної опаскою і цікавістю намагались представити, що нас чекає в незвичному (після Кримських гулянь) поході. Тим більше, що справджувались наші найгірші передбачення – небо «закондубасилось», пішов дощ, і прийшлося викласти поближче дощовики. В Яремче вже відчувався місцевий колорит дерев’яних будівель, черепечної крівлі, і щиро-української мови. Із географічних назв, що запам’ятались: смішне – гора Хом’як, прикордонні з Румунією Мармороси і ріки Чорний Черемош, Чорна Тиса.
Похилі гори, повністю вкриті лісом. Білі, охайні будиночки з рудими черепичними і шиферними дахами.
Ось і село Кваси. Вигружаємось. На Старт!

Останнім часом Західна Україна притягує все більше туристів, як наших, так і «закордонних». Інфраструктура, що розвивається, дешеві ціни на хостели, національний колорит, що став модною «фішкою» у всьому світі, незіпсована цивілізацією  природа і популяризація в ЗМІ, новизна і відносна насиченість натовпами «культурно-відпочиваючих» - от складові її привабливості.Якщо чесно, наслухані про вічну домовитість цих місць, ми з самого початку відносились до походу з певною долею скептицизму і самі не очікували, що природа, гори і небо настільки заполонять і зачарують нас.Але все краще по порядку. П’ятниця, 3 липня 2009 р. Поїзд Харків-Івано-Франківськ, 29 годин дороги для відпочинку від роботи, накопичення сили і моральної підготовки. Ранній ранок на вокзалі в Ів.-Франківську (5 ранку), в 8:15 знайомство з інструктором Ігорем і його супутником Ілльою, обидва з Тернополя, хороші, підготовлені хлопці. Ігор: худий, витривалий, спокійний лукавий погляд, треновані ноги: - це те, що зразу кидається в очі. Ілля: добрий, веселий і балакучий.Вийшло так, що ми виявились єдиними бажаючими на цей тур – «Найвищими вершинами (хребет Чорногора) – 05.07 – 10.07.2009», тому нам дозволили за тиждень до терміну взяти із собою 13-літнього сина Микиту, чому він сильно зрадів, наївний. Спокусився піти на Говерлу, не беручи до уваги наші розповіді про труднощі і поганий прогноз погоди.Дизельний потяг на Рахів, не спішачи, плівся по звичному для наших очей лісостепу, із звичними же будиночками, похиленими парканами, убогими, облупленими станціями. Але поступово місцевість «опаргобилась», показались гори, ніби заточені тупи, із зазубринами ножем, де ллються кам’янисті гірські річки, спокійні зараз, але норовливі і руйнівні в період сильних ливнів.Потяг пірнав в тунелі, і в темряви ми з певної опаскою і цікавістю намагались представити, що нас чекає в незвичному (після Кримських гулянь) поході. Тим більше, що справджувались наші найгірші передбачення – небо «закондубасилось», пішов дощ, і прийшлося викласти поближче дощовики. В Яремче вже відчувався місцевий колорит дерев’яних будівель, черепечної крівлі, і щиро-української мови. Із географічних назв, що запам’ятались: смішне – гора Хом’як, прикордонні з Румунією Мармороси і ріки Чорний Черемош, Чорна Тиса.Похилі гори, повністю вкриті лісом. Білі, охайні будиночки з рудими черепичними і шиферними дахами.Ось і село Кваси. Вигружаємось. На Старт!

 

avatar
Таня
August 2008

 

Враження від походу суто позитивні, сподобалось абсолютно все, гори, природа, погода, компанія, а також все те, що зв’язано з організацією і проведенням походу. Тим більше, відносно походів по горах у мене є з чим порівняти, був досвіду походу по Кримським горах в квітні-травні 2008 року, з другою організацією, ще тоді я вирішив, що обов’язково сходжу в похід в Карпати цього року. Коли прийшов час, то довго вибирав між пропозицією походу по двох тисячникам від вже знайомої організації і вашої пропозицією, в них мене приваблювало знайомство з даною організацією і відсутністю передоплати, у вас більш нижча ціна. Спрацював меркантильний інтерес,  і вибір був зроблений на вашу користь, про що я ні на хвилину не пожалів.
Тиждень відпустки, взятий спеціально для походу, пройшов просто чудово, як доказ того, мажуть, що ні разу за тиждень не виникло думки про роботу, и про якісь побутові проблеми, все залишилось десь в стороні, а я занурився в другий світ, більше прекрасніший, ніж повсякденне життя. Часом, звичайно, було дуже важко, фізично, але даний момент я пояснюю виключно недостатнім рівнем моєї фізичної підготовки, який я урочисто поклявся самому собі вивести на потрібний рівень.
В загальному, враження, отримані від походу, перевершили очікувані, не знаю як для інших, а для мене це рідкість. І успіх цього заходу, я вважаю, на 50 % зобов’язаний природному фактору, і на 50 людському.

Враження від походу суто позитивні, сподобалось абсолютно все, гори, природа, погода, компанія, а також все те, що зв’язано з організацією і проведенням походу. Тим більше, відносно походів по горах у мене є з чим порівняти, був досвіду походу по Кримським горах в квітні-травні 2008 року, з другою організацією, ще тоді я вирішив, що обов’язково сходжу в похід в Карпати цього року. Коли прийшов час, то довго вибирав між пропозицією походу по двох тисячникам від вже знайомої організації і вашої пропозицією, в них мене приваблювало знайомство з даною організацією і відсутністю передоплати, у вас більш нижча ціна. Спрацював меркантильний інтерес,  і вибір був зроблений на вашу користь, про що я ні на хвилину не пожалів.Тиждень відпустки, взятий спеціально для походу, пройшов просто чудово, як доказ того, мажуть, що ні разу за тиждень не виникло думки про роботу, и про якісь побутові проблеми, все залишилось десь в стороні, а я занурився в другий світ, більше прекрасніший, ніж повсякденне життя. Часом, звичайно, було дуже важко, фізично, але даний момент я пояснюю виключно недостатнім рівнем моєї фізичної підготовки, який я урочисто поклявся самому собі вивести на потрібний рівень.В загальному, враження, отримані від походу, перевершили очікувані, не знаю як для інших, а для мене це рідкість. І успіх цього заходу, я вважаю, на 50 % зобов’язаний природному фактору, і на 50 людському.

avatar
Павло
August 2008

Можу сказати одне – було незабутньо, чудесно, прекрасно, захоплююче! Особисто мій, то це перший похід! Мені було неймовірно цікаво! Від виду гір просто щелепа відпадає, так гарно! Правда от що важко, то це рюкзак, але на другий день стало легше! Класний спуск з Петросу, хоч і екстремальний, зате весь світ видно як на долоні! Можу сказати, що я «стрибала в хмарах», просто верхівка була в хмарах – і це прикольно! Озера як дзеркала – чисті і незаймані, а ще холодні…бррр! Сподобались Великі Кізли, сподіваюсь правильно написала, там на краєчку каменя просто неймовірно красиво, хочеться сидіти весь день до ночі, думки йдуть в небо! Сподобались барани, коні, які ледь не з’їли мій рюкзак, чорниця, малина, гірські струмки, “Вухатий Камінь, камінь у вигляді вказівного пальця в небо, кастер, моя команда і дякуємо нашому інструктору Андрію за все! Ще дуже смачно і ситно годували! Дякую клубу.