UK
Розклад: Пн-Пт 9 - 18

Враження від сплавів Черемошем

тур: Карпатські вершки

дата: 1-4.05.2015

Ще років 5 назад дивлячись чужі фото з рафтингу, я навіть і не мріяла про таке. Мені здавалося, що таким видом відпочинку займаються якісь особливі люди, дуже міцні і витривалі, а що я... тому і не мріяла.... Але не так сталось, як гадалось! Події так склалися, що в моєму житті з'явилися і гори, і річки, був рафтинг на Мигійських порогах, а тепер і Черемош! Якщо враження про гори я ще можу змалювати словами, то враження від сплаву по Черемошу мені описати важко. Це надзвичайне відчуття, коли катамаран чи байдарка з розгону влітає в поріг, і тебе з головою накриває шаленним потоком води! Вода через край, емоції так само))) А потім після проходження порогу дрейфуєш за течією, оглядаючи оточуючі пейзажі. Скажу по-секрету: краще за все сидіти попереду, тоді весь адреналін ваш. І все-таке не зможу передати вам своїх вражень, коли на горизонті з"являється новий поріг, ще більший, ніж попередній! І знову команда інструктора: "Усі разом, вперед!!!" Мені було байдуже, що там зверху майже весь час моросив дощ, що вода була далеко не літньої температури... Головне, що команда працювала злагоджено, що ми не пропустили жодної "бочки", що в мою скарбничку вражень -"дзинь" - гучно і дзвінко додалося ще одне враження, а мабуть і не одне))))

Трохи про сходження на г. Смотрич. Підйом був досить крутий. І я не очікувала, що так швидко ми потрапимо в сніг! Але відступати було якось не солідно, тому крок за кроком пхалася вперед. Просувалися ми не так швидко, як хотілося. Адже повернутися в табір сподівали я ще засвітла. Мене рятували трекінгові палки - мої палички-виручалочки! На одному з привалів ми запитали інструктора:

- Ростік, ти якби без нас йшов, мабуть був би вже на Попі Івані?

- Якби я без вас був, то лежав би вдома на дивані і відпочивав))

І все-таки у нас була мотивація як найшвидше піднятися на Смотрич - там у нас мав бути солодкий перекус- козинаки, халва і гарячий чай з термоса! Тим часом небо почало прояснюватися, і ми йшли в очікуванні неосяжних краєвидів!

Якось мене запитали: "Ти багато подорожуєш. Чи є таке місце, куди б тобі хотілося повернутися знову?"

- повернутися хочеться усюди, але ще більше місць, де я не була взагалі, і туди кортить потрапити ще більше! І щойно закінчується одна подорож, як я вже мрію про іншу... Цей раз був виключенням з правил. На Попі Івані Чорногірському, як і на Вухатому Камені, я була вдруге. Перший раз два роки тому влітку, нині- засніженою весною. Тоді цікаво було побачити закинуту обсерваторію, зараз я шаленіла від чудернацьких сніжних пейзажів! Йдеш по снігу ніби-то втрамбованою стежкою, і раптом раз... і провалюєшся по коліна, і розумієш що під снігом ще жереп, і ти не зовсім по землі йдеш)). Знаєте, розказати мої враження і відчуття дуже важко, та мабуть і не треба. Ліпше при нагоді сходіть весною в гори самі... за підсніжниками ))

Бабенко Наталя


 

тур: Карпатські вершки
дата: 1-4.05.2015

Нарешті я наважилася на весняний рафтинг. Тур забронювала ще до нового року, були проблеми з квитками.... Але цей довгоочікуваний момент настав! Все склалося найкращим чином, отримала масу позитиву! Вважаю що з погодою пощастило як найкраще. Дуже вдячна інструкторам за їх професійну роботу, комунікабельність, відкритість! Окрема подяка нашим кухарям, які готували смачні сніданки-обіди-вечері! Передати свої враження на 100% словами важко, це треба відчути самому. А ще для повної гостроти відчуттів раджу на весь термін туру вимкнути усі засоби зв"язку і повністю, як то кажуть, злитися з природою;)

Наталка

 


 

тур: Карпатські вершки
дата: 5-9.05.2015

Почалося все з того, що була зима, було холодно, і тут я отримала розсилку від турклубу з пропозицією купити тур на весняний рафтинг за недорого. Ми (я і мій мужик) від такої пропозиції відмовитися не змогли)
Скажу, що це був перший досвід рафтингу на гірській річці і другий досвід сплаву по будь-якій річці взагалі. 
Отже, тур зайняв 4 дні, і зараз буде розповідь про кожен з них. 
День 1. 
Ми приїхали у Ворохту поїздом, який запізнився на годину. Ми зразу погнали шукати бус, який мав трансфернути нас у кемпінг турклубу. Ми бігали між бусами перед вокзалом і не могли знайти потрібний – нам траплялися люди, які нічого не знали, а також не наші буси. Якийсь таксист почав нам розповідати, що турклубний автобус сьогодні не приїхав, він точно знає, бо він його не бачив %) ми зателефонували в турклуб, там нам дали телефон водія, і цей телефон був постійно зайнятий. Зрештою, третій рейд між автобусами виявився плідним і ми таки знайшли бус без будь-яких опізнавальних табличок, який і виявився потрібним нам. Це дрібниці, звийчайно, але все ж незле було би роздрукувати бомажечку з написом “турклуб тернопіль” і класти її під лобове скло ваших бусів :)
Ну але менше з тим, весна в Карпатах – видовище дуже гарне й ніжне.

До кемпінгу ми дісталися благополучно

Потім був перший сплав, за ним відразу другий. 

Було круто. Це трохи нагадує американські гірки, тільки мокро і треба гребти. Я не дуже люблю американські гірки за те, що не відчуваю контролю над ситуацією – кудись несе, і я нічого з цим не можу зробити. На сплаві цієї проблеми не було, тому що в мене було весло й завдання гребти, і це давало ілюзію контролю))

Потім були короткі тренувальні сплави на байдарках через поріг Дземброня. 

Перший раз нашу байдарку знесло чорт зна куди, і її довелося звідти нести, а це задоволення нижче середнього %) це стало хорошим уроком і з другої спроби ми таки зачалилися у вказаній точці. 

День 2. 

На другий день знову був сплав, а потім прогулянка на найближчу гору, що називається Кримта. 

Було гарно :) 

відкинуті копита

Ще ми прогулялися до колиби.

День 3. 

У цей день була радіалка на гору Піп Іван. Але зранку йшов проливний дощ. “Нєт, - думала я. - По цьому дощу. В гори. В грязюку. Нєт”. На гору ми не пішли, лишилися на сплави.

Як невдовзі виявилося, дощ мав свої позитивні сторони – він підвищив рівень води у річці до рекордного 7 рівня (що би це не означало %)) Ще вода набула кольору какао з молоком.

Камінь з відміченими рівнями

На практиці пливти по такій річці виявилося дуже прикольно – швидко й холодно, і кидало по хвилях нас більше, ніж звичайно. Краса, одним словом. 

День 4, бонусний. 

В цей день ми би вже мали виїжджати додому, але через природну схильність до завтикування у нас були квитки аж на наступний день. 

На сплаві я вже почувалася бувалим морським вовком, мені вже здавалося, що пливемо ми якось повільно, і пороги вже якісь не такі високі, і бочки уже теж якісь не такі страшні))

Загалом все дуже-дуже сподобалося, наступної весни треба буде повторити. 

П.С. Ах так, ще у нас були класні інструктори :)

maris 


тур: Рафтинг на Черемоші
дата: 9-12.05.2015

Дуже насичені 3 дні на Дземброні з Турклубом. Як завжди, щирі посмішки інструкторів, смачна іжа, чудова організація дозвілля, беззаперечні правила безпеки на воді та, взагалі, все, що потрібно для відпочинку на природі. Та й на додаток, з погодою дуже повезло.
Окремо про похід на Піп Іван. Гори подарували неймовірні види, де весна зустрічається з зимою. Як кльово прокатитись на дупі по травневому снігу в горах! Дякую за пісні, натхнення та цікаві оповідання про Гори інчтрукторам Віталіку та Ростіку!.
Успіхів вам, 
До нових зустрічей!

Аня Лаптєва


тур: Три ріки (Білий Черемош, Чорний Черемош, Прут)
дата: 11-13.04.2015

Ми з братом скористалися пропозицією Турклубу Тернопіль і я був приємно вражений по декількох позиціях:
1 Добре розроблена концепція "3 дні - 3 річки ". Ріки були різні, можливо було використовувати 3 різних типи плавзасобів. Для нас послідовність була: одномісні, двомісні байдарки, рафт. Чорний Черемош - досить лагідний та відносно безпечний для початківця, Білий Черемош - стрімкий та швидкий, Прут - потужний, повноводний і такий де зовсім не слід сідати за весло вперше в житті.
2 Всі інструктори високого як спортивного так і професійного рівня.
3 Вибір розміщення на різні рівні витрат: а) - садиба (ліжкомісце за 85 грн/доба), з санвузлом на 4 кімнати по 2 місця, б) - палатка (безкоштовно, якщо спальник+карімат із собою), в) множина місцевих господарів, які мають бажання розмістити в себе відпочиваючих (ціни не обговорював, тому що від початку ми вибрали варант - а, бо при нулі по Цельсію в палатці я вже спав не одноразово, тож сумнівний кайф цього процесу мені знайомий).
4 Збагачене салатами збалансоване харчування (за рахунок Великодня нас загодували яйцями до нестями :), припускаю, що в інші періоди для збільшення частки білку є сенс брати із собою горіхи.
5 Можливість обміну фото-відео зйомкою із іншими учасниками відпочинку. Я цього разу фотоаппарат не брав, телефон принципово лишав в рюкзаку, тож всі фото-відео не мої.
6 Гарний стан суден та рятувального обладнання.
7 Надзвичайно вдале місце розташування базового лагеря. Ті хто після першого дня для себе вирішать "краще я берегом" мають можливість зробити сходження на вершини Чорногорського хребта - Дземброню та Піп-Іван.
Що хочу порадити:
народ! Ви збираєтеся в гори! Беріть як мога більше речей що можуть знадобитися! Ті хто припускають можливість сходження - гірське взуття, крем проти засмаги, сонцезахисні окуляри, шапки та перчатки, зручні маленьки рюкзаки.
Обов`язково термос (я не взяв, пожалкував), мазюки для суставів та болі в мязах, плавки для бані (баня кльова).
Технічні питання:
для тих хто вже неодноразово був у Івано-Франківську та Яремче раджу поїзд Київ-Рахів. Ті хто виберуть Київ-Іванофранківськ будуть мати додаткові 4-5 годин для прогулянок (в Яремче місць для відвідання багато, гугліть вольєри, водоспад Дівочі Сльози, стежку Довбуша).
P.S. 
Олександре, Київські Полтавці чудово володіють Українською мовою 

Євген 

 


тур: сплави від рафтинг-табору
дата: 1.08.2014

Вирішив зробити подарунок дружині на день народження...РАФТИНГ:)
По-перше, дорога: Львів - Рогатин - Івано-Франківськ - Яремче була досить нормальна, а от потім ми заїхали у Ворохту, то був шок, ппц, і суцільне розчарування, а вже від села Ільці через Красник і до Дземброні, а це 9км, була трохи краща ніж у Ворохті))
По-друге, сервіс: дорогу в телефонному режимі підказала дівчинка з Турклубу (шкода, що не знаю імені) Дівчинко, дякую. Зустрів нас інструктор Петро, проконсультував, відповів на всі питання і трохи більше, допомагав мені вмовити мою дружину переночувати в наметі але, на жаль, діло труба..((
По-третє, і найважливіше - сплав, це був наш другий сплав (перший - річка Тара), тому особливого мандражу не було, насторожувало тільки те, що в рафті нас було аж троє:) Гребли без перестанку, перегнали якись рафт, зачипились за невеличкий камінь і в порівняні можу твердо сказати, що цей спав був просто шикарний.
Велике Дякую інструктору Петрові, водієві (який нас завіз назад в Дземброню), дівчинці, і загалом ТурКлубу.
Я впевнений, що ми зустрінемось ще:)

Володимир


тур: Карпатські вершки

дата: 28.04-1.05.2014

Це був наш перший сплав. Все було неперевершено: від спусків річкою до підйомів горами)
Крім самих емоцій від рафтингу та навколишньої природи, залишилося в пам'яті, щирі та усміхнені обличчя інструкторів та дівчат-адміністраторів, які придавали відпочинку затишку, створювали дружню атмосферу.
Особливо варто відмітити різноманітну кухню та смачний чай)))
На замітку: дуже радимо не прив'язуватися до святкових дат. Оскільки весь час 25 чоловікам з нашого табору приділялася увага кількох інструкторів! Тільки останнього дня ми змогли оцінити наскільки то важливо!)

 

пан Суворий


тур: Гуцульський адреналін
дата: 8-9.06.2013

Добрий день, мав честь подорожувати з Турклубом 8-9 червня 2013 року.
Що хочеться сказати - Ви класні! :-)
Інструктори - Cупер, організація - 5+, харчування - 5 ++ (Іванці окреме спасибі:-)).
З пропозицій (вони не особливо впливають на загальне враження, але якби застосувати то буде краще):
- сплав починати невеликими групами, і з періодичністю 30 хвилин - коли заходить "Ескадрилья" з 8 суден на поріг, то утворюється пробка і втрачається динаміка проходження;
- поверніть багаття на територію табору:-)
ІМХО
Обов'язково ще з Вами буду подорожувати!

Максим Голодний


 

 

тур: Карпатські вершки
дата: 29.04-5.05.2013

Добрий день! Я розумію, що пройшло достатньо багато часу, але враження таке, що це було ну максимум після вчора. Прийняття рішення, покупка білетів і найскладніше для мене було знайти взуття для води, щоб туди вміщались гідро шкарпетки. Але в нас велика дружня сім’я, і ми змогли знайти взуття.
Якісна до турова організація, в офісі дуже відповідальні працівники, уважно і лояльно розглядали всі можливі наші прохання і по можливості їх враховували.
Переїзд до табору, сніданок і ось вже команда отримувати гідраки. Ніколи раніше я в таку холодну воду не входила. Інструктаж, підбір шоломів, жилетів.
Перший сплав. Страшно, але цікаво, що ж це таке? В рафті всі в очікування команди інструктора «Греби», а потім річка, пороги і кожен раз захват, коли поріг пройдений.
Ми з сином приїхали на 2 тури підряд «Карпатські вершки» і «Карпатське родео». Мені дуже сподобалась організація відпочинку. Не дивлячись на те, що ми були в таборі в найгарячіший час, ніхто не залишався без уваги. Харчування відмінне. Шеф-кухар Оксана Косенко зі своєю командою годували нас дуже смачно і ситно.
Робота інструкторів відмінна.
Окрема подяка команді Володимиру і Василю, яка завідувала видачею гідрокостюмів. Завжди сухі, підібрані по розміру.
А свіжій вражень підтримують фото, яких за 6 днів зробилось дуже багато.
П’ять днів сплавів пролетіли незамітно.
Похід  в гори був достатньо важким (для мене), але я підкорила 2-й двотисячник Піп Іван Чорногірський, 2028 м.
Я хочу висловити всій команді подяку і виразити надію на наше подальшу співпрацю. Удачі Вам!

Дмитренко Людмила, м. Дніпропетровськ


тур: Гуцульський адреналін
дата: 21-22.07.2012 

Всім привіт!
Хочу подякувати Турклубу за організацію сплаву по Черемоші. Я зрозумів наскільки у Вас працюють серйозні, та відповідальні люди, які турбуються про комфорт своїх клієнтів.
Хоча з Франківська я їхав один, все одно мене зустріли, посадили в бусика, і поїхали ми до табору. В таборі вже нас очікували учасники які приїхали на своїх авто, з Франківська та Німеччини. Господар Юра нас смачно накормив, а Володимир провів інструктаж з техніки безпеки на воді, і вирушили ми на сплав. Далі все як в програмі; сплав, обід, сплав, вечеря, ночівля в наметах. Наступного дня, нас зустрів ранковий карпатський дощ. Але нас він не злякав, бо «мокрі дощу не бояться». Знову сплав ,і десь о 12-тій годині, попрощавшись зі всіма, сів в бусик, і вирушив до Франківська. Їхали ми повільно, бо впав густий туман, і це змусило водія хвилювався, щоб я встиг на свій потяг до Києва. Запропонував мені навіть заночувати в своїх знайомих якщо я не встигну.
Дякую Турклуб! У Вас чудова команда. Від менеджерів до водіїв. Ви робите гарну справу!

DIO


тур: Карпатське родео
дата: 28-30.04.2012

...А почалося все ще восени 2011р., Коли наші друзі, а так само соратники по вилазкам і покатушкам, Женя і Оля (в особливості Ольга - яка вже неодноразово бувала на Рафтинг та сплави з цим Турклубом) почали активно агітувати нас на участь у весняному рафтинзі на Чорному Черемоші. Син і дружина мої відразу ж погодилися і з криками "Урра, рафтинг" взялися обробляти мене на предмет участі в ентом заході. Відрадити мотивуванням "Пропадетеутонитезаболеетеивообщеэтополныйпипец" мені їх не вдалося - а відпускати самих їх і в думках не було. Змирившись з такою ось перспективою "Травневе святий" і сплативши зі знижкою тур, з тривогою став чекати кінця квітня. Smile)

Сергій Земницький


тур: Карпатське родео
дата: 28-30.04.2012

Хочу вставити свої 5 копійок до посту чоловіка. Думаю, буде корисно і заманливо особливо для новачків, таких, якими ми були 2 тижні тому.
У цьому році вирішили випробувати себе в новому виді спорту - сплаві по Чорному Черемошу. Завдяки тривалій зимі і різкого потепління в кінці квітня вода стояла висока. Там, де в липні пару років тому ми проходили пішки по камінчиках до середини річки, зараз було 1,5-2 м вируючої, нестримної, весело-шалений води.

 

Тетяна Земницька 


тур: Карпатське родео
дата: 28-30.04.2012

Всім здоровим! Зі святом!
Хочеться сказати велике спасибі і організаторам і нашим попутникам по Черемошу 28 квітня!
Нам з Тонею дуже приємно було з усіма познайомитися, спасибі за турботу і за свято, яке ви нам влаштували!
Мала спочатку переживала і радовалалась за мене, коли їхала в супроводжуючому катамаран бусику (знімала мене-відео вийшло сильно "в динаміці", так що спасибі фотографу і хлопцям з катамарана "помідорчик" - тепер і в мене є фото!)
Потім настала і її черга!
Удвох ми сплавлялися на червоному рафті.
Незважаючи на гідрокостюм Тонька замерзла-ми гребли, а вона ні. Але причалили, переодяглися, повечеряли щільно смачно з печивом і чаєм-А ГОЛОВНЕ! - Коли організатори вручили сертифікат про проходження порогів-ВСЕ було забуто-один суцільний захват!
Дуже хочеться ще зустрітися! Ще раз спасибі ВСІМ, ВСІМ, ВСІМ! Аня і Тоня, Одеса.

Рафтинг на Черемоші

Анна, Одеса


 

тур: Рафтинг на Свічі і Мізунці

дата: 7-8.04.2012

7-8 квітня приймали участь у сплавах по річках Свічі та Мізунці на катамаранах (а деякі сміливці відкрили купальний сезон на байдарках.
Вода була справді висока, валів, порогів та бочок вистачало, як кажуть, з головой)))))
Було трошки прохолодно, але вражень це не зіпсувало.
Було дуже круто, емоцій купа!))) Організація, як завжди, на вищому рівні.
Віталік, Слоник, Оксана, Француз та водій буса - дякую за тепле ставлення.
Наскільки я розумію, комерційний сплав по Свічі та Мізунці був експериментальним - експеримент вийшов на 5+!

Alice_IW

 


 

тур: Рафтинг на Свічі і Мізунці
дата: 7-8.04.2012

О так. Проходження на байдарках при такій воді по Свічі, змушує викладатись на всі сто, і ні на хвильку не дає розслабитись.
Насиченість і постійність високих валів, шивер, перекатів, уловів на стрімких потоках змушує постійно вирівнюватись ледь не в останні моменти. Навіть відсутні думки зайти на байдарці боком, постійний ризик перевернутися навіть від неправильного входження в каскад сюрпризів різноманітності річки.
Внаслідок самозбудованого мосту місцевих мешканців з декількох колод посеред річки і гілля з іншого, після чергового крутого повороту, байдарка не встигла причалитись і нарешті було відкрито купальний сезон. Від подальшого сплаву на байдарках довелось відмовитись і перейти на двійку. Занадто прохолодно оскільки байдарку гарно купає, а після плавання тепліше не стало...
Річки на стільки цікаві, що там і четвірка не нудьгувала, але на ній значно сухіше та тепліше.
Прохолодна погода ліше загострила враження від чудового відпочинку і драйвового рафтингу.
Безмежна подяка організаторам за професійність заходу та незабутні враження.

Сплави в Карпатах

advokaty

 


 

 

тур: Три ріки: Чорний Черемош, Білий Черемош, Прут
дата: 23-25.04.2011

В один апрельский чудный день,
Переборов тоску и лень,
Отправились мы, так сказать,
На рафтинг, «веслами махать».
Турклуб «Тернополь» постарался,
Не зря ж он таковым назвался!
Поездку организовал,
Активно отдыхать призвал.
Давно ребят мы этих знаем,
Частенько с ними отдыхаем,
И эти праздничные дни
Мы снова вместе провели.
Итак, наш поезд подъезжает,
Здесь Александр нас встречает,
Садимся в бус. Команда в сборе.
И мчимся прямо до Дземброни,
Где ждут уже инструктора:
Андрюха, Слоник и Илья,
А также Юля, Николай
И Прикарпатский чудо – край!

 

Тетяна Васєніна

 


тур: Карпатське родео
дата: 20.05.2006

Черемошем я сплавлявся приблизно рік тому. Й до того, як я спробую описати усю гамму відчуттів і вражень, пережитих мною під час цього заходу, хочу наголосити, що найціннішим з усього надбаного було знайомство з хлопцями та Юлею з Турклубу. Саме завдяки тому сплаву у мене з’явились такі цікаві, доброзичливі й щирі друзі, як Саша, Володя, Петя, Юля, Андрій. І те, що сплав був просто неперевершеним, - цілковито їхня заслуга. Однак, почну з початку.
На сплав я вирушив у товаристві двох друзів - з хлопцем та дівчиною. Вирішили оригінально провести травневі свята. Квитки, клунки, провідниця - й ось ми уже стоїмо на вокзалі у Тернополі. Ще не встигли протерти очі від сну й закинути щось за драбину, коли під’їхав мікроавтобус, зібрав усіх нас, і ми рушили до місця призначення. З Тернополя їхати потрібно десь три години. Й чим ближче ми під’їжджали до річки, тим гарніші пейзажі виринали довкола нас, тим вищими ставали гори й тим небезпечнішими ставали дороги. Заїхали у Яремче, помилувались його відомим водоспадом, повештались базаром, розім’яли кінцівки - і далі в путь.
Легке похитування в дорозі трішки втомило "майбутніх підкорювачів гірських рік", деякі навіть намагались задрімати. Та однієї чудової миті в машині пролунав впевнений Сашин голос: "Ось наша ріка, нею ми й будемо сплавлятися!" Усі притислись до шибок і сонливість наче рукою зняло. Із уст кожного вирвалось здивоване: "Тут?!?!?!?"
Уявити себе в цій бурхливій і, здавалось, безжалісній річці не наважувався жоден з нас. У такій позі з відкритими ротами ми й під’їхали до нашого табору.
Познайомились з товариством, яке уже чекало на нас у таборі, розбили намети, позакидали речі й сіли обідати. Відразу скажу, що міг би детально описувати кожне споживання їжі, аби дати можливість належно оцінити усе багатство асортименту й смакових характеристик пропонованої нам їжі. Одначе, аби запобігти мимовільному виділенню величезної кількості шлункового соку у читача, напишу лишень, що не кожна господиня за ідеальних умов втне так смачно й різноманітно нагодувати, як це вдалось Юлі в польових умовах. Ось!
По обіді - нетривала перерва, котру я використав, щоб вилізти на невеличку найближчу до табору гірку й оглянути довколишню природу. А природа там - направду приголомшлива! Непередбачуване поєднання величних гір, мудрих лісів і потужної гірської річки. Безперервне споглядання Черемоша вивітрило страх, що з'явився при першому погляді на цю річку. Й хоча певний відсоток неспокою залишився, я з певністю покрокував у табір, щоб здійснити головну мету мого перебування там.
Інструктаж виявився, на диво, простим. Розбились на дві команди - по 6 осіб у кожен "плавзасіб" - й почали розподіляти місця. Якщо прагнеш невпинно махати веслом й бути основним двигуном після течії річки, розбивати власними грудьми найбільші хвилі й обличчям до обличчя зіштовхуватися з порогами, відчалювати і причалювати катамаран, найбільшою мірою з усіх втомлюватись, але й, на мій погляд, найбільшою ложкою загрібати насолоду - обирай переднє місце (якщо, звісно, до снаги). Якщо ж хочеш отримати немалу порцію насолоди з відносним заощадженням сил - обирай середню позицію. А на задню позицію, як би ти не хотів, - не пустять: там тільки інструктори, вони ж - штурман катамарана і його "кермо".
Й ось вона - довгождана мить посадки. І ми попливли. І не просто попливли, ми помчали! Якщо я зроблю спробу описати наш перший спуск, вийде щось на кшталт такого: "Пливемо, а тут хвиля, шух? а тут Саня кричить, хвиля, пливемо, повертаємо, хвиля, шух, Вова кричить поріг, шух, пізно крикнув, та пусте, шух і т. д." Вилізли мокрі, трохи змерзлі, але з широченними усмішками на обличчях й горою вражень. Ось і зараз спогад про той спуск примусив засяяти на моєму обличчі самовільну усмішку.
А ввечері, вмостившись біля вогнища, гріючи кінцівки й висушуючи одяг, я раптом збагнув, що вже знову палаю бажанням сісти на катамаран й помчати назустріч бурхливій річці. З такими позитивними думками я лягав до сну першого дня.

Рафтинг в Карпатах

Другий день був повністю присвячений сплавові. Ми проїхали вгору проти течії кілька кілометрів, мало не в Румунію. А потім весело вигукуючи спустились до бази. Це було невимовно гарно. Уже трохи звиклі до річки ми з величезним задоволенням розрізали хвилі власними тілами, прихилялись до катамарана, проходячи під низькими підвісними мостами, відчайдушно боролись з течією, причалюючи. Спуск вдався - на п'ять балів! А ми насолоджувались роботою професіоналів. Справа в тім, що ми потрапили на Черемош у час проведення чемпіонату зі спуску гірською річкою. Тому нам неабияк пощастило, адже з'явилась нагода помилуватися істинно захопливим видовищем. До того ж, приголомшливі спуски й проходження перешкод у виконанні профі, не давали нам іншого вибору, окрім як з усіх сил намагатись хоча б якось наближатись до їх майстерності.
Третього дня, згідно з планом, мало відбутись сходження на г. Піп Іван. Це був початок травня і гори наповнились фантастичною сумішшю зимового снігу, весняних квітів, літнього настрою й осіннього вітру. Підйом виявився у міру важким: основна його складність зумовлювалась непростими погодними умовами. Чим вище ми піднімались, тим дужчав вітер, сильніше бив в обличчя сніг, й власне більше з'являлось цього ж снігу. А десь за 400 метрів до вершини сніг перетворився в суцільну білу стіну. Видимість - нуль, тепло - нуль, стійкість - нуль. Правду кажучи, таку хурделицю я спостерігав вперше в житті. Й доволі некомфортно було стрітись з такою погодою в мало не літньому одязі. Й хоча ми не дійшли до вершини метрів 100 через небезпеку обморозитись, ми повертались у табір задоволеними від однієї лише думки, що змогли гідно протистояти усім примхам природи. Тим більше, що чим нижче ми сходили, тим приємнішою ставала погода.
А ввечері того ж дня ми пішли в гості до гуцулів. Про цю подію, я вважаю, можна було б написати й цілу брошуру під назвою  "Маленьке чудо серед величезних гір". Усі гості були вражені безмежною працьовитістю й гостинністю господарів. Окрім короткого екскурсу в історію родини й приміряння національного одягу, ми ще почули народні пісні під акомпанемент скрипки, посмакували домашнього вина й меду, а ще, ознайомились із технологією "справжнього" розмальовування великодніх яєць. Це дуже складне й виснажливе дійство з використанням бджолиного воску, голки й трьох видів фарби. Насамкінець подякували господарям за цікавий вечір, який затягнувся на усі чотири години, хоч мав тривати годину. І вже глупої ночі повернулись у табір.
Четвертий день став найсумнішим і найрадіснішим одночасно. Печально було збирати табір й морально готуватись до повернення додому. А весело було завдяки грандіозному спуску від табору до Верховини, наповненому проходженням найдрайвовіших порогів, небезпечних мостів, поворотів, й, одночасно, іноді спокійним спуском повз чудову природу того краю. І вже у Верховині, пакуючи катамарани, мабуть, щонайменше кожен другий зарікся приїхати сюди ще. І ось, я уже нетерпляче чекаю, коли з веслом у руках заскочу на катамаран й помчу назустріч швидкості!

Артем

тур: Тиждень в каньйоні
дата: 9-15.08.2014