EN
Schedule: Mon-Fri 9 am-6 pm

Mlynky Cave: Crazy Weekend

Price: 71 $
Duration: 2 days
Order tour

If you have any questions please call us

+38 096 212 40 71

banner picture
Mlynky Cave: Crazy Weekend

Weekend tour served on “students fares". Outdoor activities along the labyrinth of Mlynky Cave will remain not only bruises on your knees and elbows but also lively memories about bright weekend. Overnight on hospitable bunk beds of our Speleohouse creates friendly atmosphere and cheerful evenings.

Include in the price
  • three routes in Mlynky cave

  • head flashlight and overall rental

  • accommodation in Speleohouse 

  • catering according to the programme

 

Price not includes
Time and meeting place for the tour

Meeting near Speleokhata

day 1 - Mlynky Cave trip: Northern and Eastern districts

  • meeting at the hamlet of Mlynky. How to get to the tour? 
  • accommodation in Speleohouse

  • breakfast

  • Mlynky Cave trip: Northern district (approx. 3 hours). Route of the 1st level of complexity "To the north": you’ll learn the grammar of technique of moving in cave and how to make difference between galleries and halls, see crystals and laminate gypsum, overcome one of the narrowest places of the cave “Chortove horlo” (Devil’s throat)

  • lunch

  • Mlynky Cave trip: Eastern district (approx. 3 hours). Route of the 2nd level of complexity "Eastern circle”: this route includes more difficult obstacles, namely passing "Ushba", descending to "Pidoshva" (Sole). You will see spacious halls, one of which is devoted to a world-famous speleologist Norbert Casteret, and marvelous colorful crystals.

  • dinner

day 2 - excusion to Uhryn' Cave

  • breakfast

  • 3-hour trip into the labyrinth of Uhryn' Cave: the cave is located nearby Mlynky Cave; it begins with a karst funnel branching out with a net of entrance halls. Further the cave is stretched into one long passage forming a circle and returning to the entrance halls. Here you can find multitude of intricate places to overcome which you should concentrate all your motion coordination: narrow horizontal cracks, kind of "press", tangled labyrinths of several tiers, boulders and stone blocks. After this route you'll feel yourself real clay covered caver.

  • lunch

  • going home.

Time and place of ending the tour

Departure from Chortkiv should be planned after 4 p.m. How to get home?

Clothes and boots:
  1. Slippers for the house
  2. Caving underwear
  3. Caving shoes
  4. Gloves
  5. Bandana/buff
Equipment:
  1. Sleeping bag with an inset rental (Rent)
  2. Knee protection
Особливості харчування

Ми приготуємо для вас страви з меню "Смачно".

Страви схожі на ті, які готують в спортивних походах: каші з м'ясом, перші страви, український борщ, салати або нарізка з сезонних овочів, багато печива.

Можна спробувати банош і куліш.

Ви маєте особливості харчування?

Попередьте заздалегідь менеджера з прийому замовлень та кухаря на турі. Ми можемо подати вам страву без вказаного інгридіента. Особливі продукти з вашого раціону рекомендуємо взяти з собою самостійно.

Для вегетаріанців зазвичай практикуємо подавати ті ж страви, що готуються для всіх, але без м'яса, з додатковою порцією сиру.

Подорож з дитиною та домашніми тваринами

Якщо ви їдете своєю групою, чи замовляєте індивідуальну екскурсію, ви можете брати з собою дитину вже з 6-ти річного віку. Програма екскурсії, та навантаження будуть підлаштовані під бажання, швидкість та витривалість маленьких туристів.

Якщо ж ви подорожуєте з дитиною самі, вас буде долучено в групу з іншими учасниками. В збірні групи приймаються діти віком від 14 років, у супроводі дорослого.

 Група рухатиметься за класичним маршрутом, у звичайному темпі.

 

Участь в турі з тваринами можлива тільки за умови, що тварина не заважатиме іншим учасникам туру, інструкторам, і не буде створювати перешкод для проведення туру.

Ви несете повну відповідальність за поведінку вашої тварини. 

У разі, якщо в результаті присутності тварини власник змушений відмовитися від частини програми туру, вартість невикористаних елементів не відшкодовується.

Комплектація груп
Є екскурсії до яких приєднується кілька груп у складі 1-2-х людей. Ці учасники підуть на екскурсію разом.
Якщо менеджер з прийому замовлень попереджує вас, що на екскурсія  буде у складі збірної групи, портрібно розуміти, що ваший та їхній рівень фізичної підготовки, швидкість руху по печері може відрізнятися.
Тож потрібно бути готовим до гнучкості щодо швидкості пересування групи, кількості та складності перешкод.
Стандартний маршрут за час екскурсії група пройде.
Якщо ж ви не хочете підлаштовуватись під інших учасників - замовляйте індивідуальну екскурсію. Для цього потрібно мінімум 6 осіб.
Також можна замовляти екскурсії на вихідні, тоді прїзджають групи до яких можна приєднатися. 
Якщо ви хочете сходити на екскурсію окремою групою менше 6 осіб, потрібно оплатити вартість екскурсій для 6 учасників.
Фізична підготовка і здоров'я

Екскурсія в печеру - це активне навантаження на організм, протягом в середньому трьох годин.

Перед спелеопоїздкою варто оцінити свою фізичну підготовку.

Перевірте чи можете ви: - 30 разів присісти - 5 разів відтиснутися від підлоги - пробігти 5 км в середньому за 30 хв - пролізти під стільцем на колінах. 

Якщо у вас клаустрофобія, страх темряви, чи хвороби не сумісні з активним відпочинком та спортом, вам варто відмовитися від відвідування печер.

Людям з зайвою вагою варто оцінити свою фізичну підготовку і готовність активно пересуватися ходами печер. Якщо ви, маючи зайву вагу, можете займатись активними видами відпочинку, грати рухливі ігри, не маєте серйозних проблем із диханням та серцебиттям тощо, швидше за все ви цілком спроможні пройти усі класичні екскурсійні маршрути. Все залежить від вашого бажання. Можливо, що вузькі місця або складніші перешкоди проходити буде дещо важче ніж іншим учасникам. Якщо ж проблеми із вагою створюють дискомфорт у повсякденному житті, від екскурсій в печеру Млинки варто відмовитись.

Перед екскурсією інструктор об'єктивно оцінить підготовку групи, та проведе її за оптимальним маршрутом. Інколи дуже складні перешкоди можна буде обійти. Інструктор орієнтується на середній темп групи, тож можливо вам потрібно буде докласти більше зусиль, ніж іншим учасникам групи.

Accommodation in Speleohouse

Speleohous is something like a hostel, but instead of separate beds there are bunk beds, where 6-7 people can be accommodated. To spend the night in Speleohous you need to have a sleeping bag. If you do not have it, we can rent it out. In Speleohous there are three separate rooms - two accommodate 14 people, are on the first floor, one is located on the second floor, with a separate entrance, can accommodate 6-7 people. Showers and toilets are on the first floor in the main part of the house. There is also a large dining room where you can prepare your own meals.

Equipment for caving

What you need for excursion in cave:

  • changeable clothes for the cave (you can rent overalls from us)
  • spare shoes (which are not a pity to grease). There may be rubber boots or old trekking boots
  • headlamp (manual will not work, as you often need to use both hands to move) - we can rent
  • work gloves
  • buff or bandana on the head (so as not to grease the hair)
  • knee pads - we can rent
    Water and snacks you don't need to take with you to the cave, the tour lasts only 2.5 hours, you do not even have time to starve.
Are there any other caves around?

Not far from the Mlynky cave there is another cave - Uhryn. Excursions in Uhryn are held from April to late October. This is due to the fact that bats spend the winter there. All species of bats found in our caves are Red Book, so they can not be touched during hibernation. In addition to Mlynky, we can take you to the Optimistic Cave, Verteba, Kryshtaleva and Atlantida. These caves are in the range of 40-80 km from our Speleohata, so to get there, you need to book an additional transfer.

Is it possible to bring schoolchildren to the cave?

Yes, excursions to the cave are very interesting for children. We accept groups of children to stay in Speleohous on vacation. We organize meals and excursions to various caves - Mlynky, Uhryn, Verteba, Kryshtaleva, Atlantida, Optimistychna. A group of 10 children needs two adults (except for an instructor) in the cave. This applies to the lower grades. High school students can walk alone or accompanied by one adult (except for the instructor). The instructor is always present =)

What you can and can't do in the cave

In the cave you can:

  • photograph
  • to shoot a video
  • frighten oncoming groups
  • collect rubbish (wrappers, buttons, hair bands, pieces of sole)
  • insure each other
  • to express their admiration for the sounds "wow", "cool", "how beautiful", "what, we have to climb there ???", "who is here"?      

   It is forbidden in the cave:

  • run (the floor is unstable, sometimes there are moving stones. You can get injured).
  • touch the crystals
  • scrape or peel the walls
  • lick the walls
  • sniff bats, poke them with your fingers or shine in their eyes
  • leave any organic matter (food, spit, sniff, go to the toilet, peck sunflower)
  • litter (we take everything with us)
  • to take out of the cave what belongs to it (crystals, pebbles, pieces of plafons, bats, etc.)
avatar
March 2021

Дякую Іванці і Людмилі за прекрасну вчорашню мандрівку, чудовими лабіринтами печери «Млинки»! Нам з дружиною Світланою і дітьми ДУЖЕ сподобалось, залишилось багато вражень та спогадів. Сьогодні хочеться знову поринути у світ печер :) . 

avatar
February 2021

Чудові екскурсії, діти в захваті від печер! І я прекрасно розумію, що в цьому великий відсоток вашої заслуги!!! Їм було цікаво і безпечно з вами))) ДЯКУЄМО ще раз!!!

Гурток туризму "Вершина" м. Києв

avatar
October 2020

Завдяки Павло Морикіт, якому я дуже вдячний, на минулих вихідних мене занесло аж в Тернопільську область. Печери Млинки та Угринь. Там я попав у Спелеохату від Турклубу Тернопіль.

І тепер печери, то моя нова любоуууу! Треба дивитися відео, щоб відчути хоча б частково цю атмосферу. Плюси:

+ Смачно годують

+ Є де зупинитися, переночувати. Також у них дуже чисто. І є гаряча вода теж.

+ Класна команда інструкторів. Окремий респект Вєталю Прохорову. Те, як він з нами панькався в печерах і оберігав/допомагав це взагалі окрема тема.

+ можна орендувати усе, що потрібно.

Мінуси:

- добирання. Найкраще їхати своєю машиною. Особисто я їхав зі Львова поїздом до Тернополя, звідти автобусом до повороту з траси на село і останні 5 км пішки і автостопом.

- не ловить нормально мобільний. Привіт "три пеньки". Хоча для когось це може бути і плюсом, щоб втекти на вихідні від інтернетів.

1. Хочете у такі печери - подбайте про наколінники\налокітники. Вони плегшують життя нереально.

2. Печера не пробачає різких рухів. Збився з рахунку скільки разів я гримнувся головою. Зате навчився нікуди не спішити і рухатися плавно.

У мене було 2 екскурсії в суботу і неділю.

Перший мій спуск в печеру Млинки і одразу на 5 годин. Це було наскільки кайфово бачити усе це виблискування кристалів, переливання кольорів і каміння...

Проходження різних тунелів, щілин і розпор не потребує якоїсь спец підготовки, але якщо не займаєтеся спортом, то на наступний день, мабуть, відчуєте де які маєте м'язи.

Другий спуск в неділю - печера Угринь.

Тут ми пробули трохи довше, ніж годину, але десь 80-90% часу це було в зігнутому стані, треба було повзати або перебувати в колінно-ліктьовій позиції. Тому: хочете когось поставити раком? Подаруйте людині тур в печеру Угринь.

Враження дуже круті, воно того вартує!

Однозначно рекомендую!!!

avatar
September 2020

Доброго вечора))) Ще раз дуже дякуємо Вам за таку велику пригоду! Це було Вау! Діти усі щасливі :-D

(с) Інна П.

avatar
Павло
November 2018

Я відкрив для себе абсолютно новий світ – підземний!.. До минулих вихідних я лише згадував розповіді учителя про тектонічні процеси, які відбувалися на Землі мільйони років тому, та наявність карстових печер у Тернопільскій області. Та от, нарешті, доля та Діма :), влаштували мені можливість на власні очі побачити всю велич і красу гіпсових тунелів, незліченної кількості кристалів різної форми, розміру, кольору, сталагміти та сталактити, підземні джерела, кажани, зрештою, відчути “на власній шкірі”, що таке суцільна темрява, замкнутий простір, відчути свою безпорадність у зовсім незвичній ситуації... Я відкрив для себе абсолютно новий світ – підземний!..  Екскурсії Ми відвідали печери тричі. Кожна з екскурсій тривала близько трьох годин і була по своєму цікава та насичена новими перешкодами. Було по-різному: незручно, низько, жарко, тяжко, іноді боляче, спрагло... Але почуття гумору ніколи нас не полишало, і ми залюбки долали всі труднощі. Зрештою, всі залишилися цілими і задоволеними від побаченого. Думаю, кожен хоч трохи відчув на собі труднощі, з якими зустрічаються спелеологи, зміг оцінити власні сили і можливості, а це в сучасному світі дуже важливо!

Я відкрив для себе абсолютно новий світ – підземний!..До минулих вихідних я лише згадував розповіді учителя про тектонічні процеси, які відбувалися на Землі мільйони років тому, та наявність карстових печер у Тернопільскій області. Та от, нарешті, доля та Діма :), влаштували мені можливість на власні очі побачити всю велич і красу гіпсових тунелів, незліченної кількості кристалів різної форми, розміру, кольору, сталагміти та сталактити, підземні джерела, кажани, зрештою, відчути “на власній шкірі”, що таке суцільна темрява, замкнутий простір, відчути свою безпорадність у зовсім незвичній ситуації... Я відкрив для себе абсолютно новий світ – підземний!.. Екскурсії Ми відвідали печери тричі. Кожна з екскурсій тривала близько трьох годин і була по своєму цікава та насичена новими перешкодами. Було по-різному: незручно, низько, жарко, тяжко, іноді боляче, спрагло... Але почуття гумору ніколи нас не полишало, і ми залюбки долали всі труднощі. Зрештою, всі залишилися цілими і задоволеними від побаченого. Думаю, кожен хоч трохи відчув на собі труднощі, з якими зустрічаються спелеологи, зміг оцінити власні сили і можливості, а це в сучасному світі дуже важливо! Млинки супер!

avatar
manager
May 2018

 

«Боротьба за виживання», або вояж тернопільського ДемАльянсу до Млинків
Ідея «золотого мільярду», що стосується скорочення населення Землі, вже давно захопила наші схильні до розумних і не надто розумних ідей мізки… Але хочеш зробити добру справу – зроби її сам! Починати завжди треба із себе.
Тому Тернопільський осередок вирішив поїхати у Млинки, в край безкінечних печер, кажанів-кровопивць і бездушних інструкторів. Девізом поїздки було славетне дарвінівське «виживає найсильніший», а культурна програма будувалася за зразком «останнього героя». Ми активно агітували всіх своїх друзів із інших регіонів приєднатися до нас, однак здоровий глузд у них все ж переважив наші аргументи, і тому в Млинки поїхали лише всі свої, тернопільські. Перша партія – експериментальна, так би мовити.
Ну ось і усе. Речі зібрали. З друзями і батьками попрощались. Поцілували тих, кого любимо. Написали прощальні записки, а ті, хто володіє хоч якимось майном, ще і заповіти. Пора у путь. Заштовхалися у електричку, яка їде у перевантажений напрямок протягом 4 годин, але чомусь складається лише із трьох вагонів. Люблю свою країну за це. Дехто з нас сів на сидіння, а дехто комфортно влаштувався на підлозі у проході. Симпатична леді середніх літ облаяла нас спершу, бо ми попросили її пересісти у сусідній проліт, аби ми могли триматися разом, а потім кілька разів з насолодою обливала нас брудом за те, що ми сміємося, співаємо, розмовляємо і взагалі дихаємо… А й справді, подумала я, зараз така зіпсована молодь пішла.. Краще бути такими, як ось цей зразок старшого покоління…

«Боротьба за виживання», або вояж тернопільського ДемАльянсу до Млинків
Ідея «золотого мільярду», що стосується скорочення населення Землі, вже давно захопила наші схильні до розумних і не надто розумних ідей мізки… Але хочеш зробити добру справу – зроби її сам! Починати завжди треба із себе.Тому Тернопільський осередок вирішив поїхати у Млинки, в край безкінечних печер, кажанів-кровопивць і бездушних інструкторів. Девізом поїздки було славетне дарвінівське «виживає найсильніший», а культурна програма будувалася за зразком «останнього героя». Ми активно агітували всіх своїх друзів із інших регіонів приєднатися до нас, однак здоровий глузд у них все ж переважив наші аргументи, і тому в Млинки поїхали лише всі свої, тернопільські. Перша партія – експериментальна, так би мовити.Ну ось і усе. Речі зібрали. З друзями і батьками попрощались. Поцілували тих, кого любимо. Написали прощальні записки, а ті, хто володіє хоч якимось майном, ще і заповіти. Пора у путь. Заштовхалися у електричку, яка їде у перевантажений напрямок протягом 4 годин, але чомусь складається лише із трьох вагонів. Люблю свою країну за це. Дехто з нас сів на сидіння, а дехто комфортно влаштувався на підлозі у проході. Симпатична леді середніх літ облаяла нас спершу, бо ми попросили її пересісти у сусідній проліт, аби ми могли триматися разом, а потім кілька разів з насолодою обливала нас брудом за те, що ми сміємося, співаємо, розмовляємо і взагалі дихаємо… А й справді, подумала я, зараз така зіпсована молодь пішла.. Краще бути такими, як ось цей зразок старшого покоління…

 

avatar
Катя
April 2017

Весняні канікули разом зі шкільним гуртокм "Всюди Буду!" з смт Борова що на Київщині вирішили провести оригінально. Хіба можна в таку пору сидіти вдома, або обмежуватися кількагодинними тренуваннями? Тож ще в січні була запланована для найактивніших учасників гуртка благодійна подорож-подарунок в Тернопільську область, Чортківський район в село Млинки, де є відома печера "Млинки", загальна протяжність підземних ходів в якій станом на 2009 рік складала 41 км, а на сьогодні вже розвідано майже 50 км! Два дні, 4 виходи в печери, 12 годин ми провели під землею на глибині від 5 до 25 метрів. Вертикльні та горизонтальні ходи часом сягали всього 50 см і ми перетворювалися на "желе" і просочувалися в ці тріщини. Переходи від однієї галереї до іншої іноді були такими вихилястими, що ми як вужі мусили повзти та вигинатися під пластами мільйонних порід. Милували око сталактіти в районі "Казка", чудували кажани в печері "Козацька", дивували кристали в "Угрині". Звичайно, цей дивний світ спелеології був для нас незвичним, тому коліна, лікті та кисті рук віддають болем та втомою неймовірно ще й досі. Але це зовсім не засмучує, бо ми ТАКЕ пережили, і ТАКЕ побачили, що ще довго будемо згадувати цю мандрівку на Тернопільщину під назвою "Шалені вихідні!" . Дякуємо нашим інструкторам: Каті та Людмилі! 

avatar
Юля
April 2017

Весняні канікули разом зі шкільним гуртокм "Всюди Буду!" з смт Борова що на Київщині вирішили провести оригінально. Хіба можна в таку пору сидіти вдома, або обмежуватися кількагодинними тренуваннями? Тож ще в січні була запланована для найактивніших учасників гуртка благодійна подорож-подарунок в Тернопільську область, Чортківський район в село Млинки, де є відома печера "Млинки", загальна протяжність підземних ходів в якій станом на 2009 рік складала 41 км, а на сьогодні вже розвідано майже 50 км! Два дні, 4 виходи в печери, 12 годин ми провели під землею на глибині від 5 до 25 метрів. Вертикльні та горизонтальні ходи часом сягали всього 50 см і ми перетворювалися на "желе" і просочувалися в ці тріщини. Переходи від однієї галереї до іншої іноді були такими вихилястими, що ми як вужі мусили повзти та вигинатися під пластами мільйонних порід. Милували око сталактіти в районі "Казка", чудували кажани в печері "Козацька", дивували кристали в "Угрині". Звичайно, цей дивний світ спелеології був для нас незвичним, тому коліна, лікті та кисті рук віддають болем та втомою неймовірно ще й досі. Але це зовсім не засмучує, бо ми ТАКЕ пережили, і ТАКЕ побачили, що ще довго будемо згадувати цю мандрівку на Тернопільщину під назвою "Шалені вихідні!" . Дякуємо нашим інструкторам: Каті та Людмилі! 

 

Гончарова Лілія

avatar
Your feedback on moderation. Наталя
March 2017

 

Збирала групу з 8 чоловік на поїздку в Млинки. Четверо були в печерах вперше. Всім дуже сподобалось. Дякуємо за чудову організацію туру, відношення і умови проживання. Інструктори Ілля і Люда (водила нас у печери) дуже класні, а Катя пречудово готує. Також вдячні за ввічливого таксиста Віктора, який не тільки довіз від вокзала до хати і назад, а ще і провів невеличку екскурсію містом!Взагалі у вас все дуже охайно, смачно, душевно і добре організовано.Обо'язково ще к вам поїдемо!

Збирала групу з 8 чоловік на поїздку в Млинки. Четверо були в печерах вперше. Всім дуже сподобалось. Дякуємо за чудову організацію туру, відношення і умови проживання. Інструктори Ілля і Люда (водила нас у печери) дуже класні, а Катя пречудово готує. Також вдячні за ввічливого таксиста Віктора, який не тільки довіз від вокзала до хати і назад, а ще і провів невеличку екскурсію містом!Взагалі у вас все дуже охайно, смачно, душевно і добре організовано.Обо'язково ще к вам поїдемо!

 

avatar
Your feedback on moderation. manager
November 2015

Сьомого листопада учасники проекту "Твоя країна" помандрували в спелеотур, що у Млинках. Млинки - гіпсова печера, геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення в Україні. Розташована біля села Залісся Чортківського району Тернопільської області. Загальна довжина печери 46 125 м. Екскурсія вдалася! Усі отримали незабутні емоції. Насправді, неможливо передати словами, що було з нами, коли доводилось пролазити через так званий "банан", що по-нашому означає вузька кругла щілина та "тунель". Це відчуття, коли ти бачиш куди поліз інструктор Віталік, і думаєш, як це можливо? Проте, робиш собі виклик і зважуєшся іти далі. І тут виникає азарт, коли ти розумієш, що все вийшло! Це нереально круто. Ця печера є одним з найкращих місць Тернопілля. Ми, як уже сформована дружня команда, вирішили, що організуємо поїздки у всі печери України. Ці "тунелі" варті уваги, безперечно.
Сьомого листопада учасники проекту "Твоя країна" помандрували в спелеотур, що у Млинках. Млинки - гіпсова печера, геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення в Україні. Розташована біля села Залісся Чортківського району Тернопільської області. Загальна довжина печери 46 125 м. Екскурсія вдалася! Усі отримали незабутні емоції. Насправді, неможливо передати словами, що було з нами, коли доводилось пролазити через так званий "банан", що по-нашому означає вузька кругла щілина та "тунель". Це відчуття, коли ти бачиш куди поліз інструктор Віталік, і думаєш, як це можливо? Проте, робиш собі виклик і зважуєшся іти далі. І тут виникає азарт, коли ти розумієш, що все вийшло! Це нереально круто. Ця печера є одним з найкращих місць Тернопілля. Ми, як уже сформована дружня команда, вирішили, що організуємо поїздки у всі печери України. Ці "тунелі" варті уваги, безперечно.

avatar
Юля
August 2015

 

Триденний новорічний тур передбачав чотири "спортивні" вилазки в дві різні печери, Млинки і Угринська, і ще один екскурсійний похід в печеру Вертеба. Якщо чесно, то після спортивних походеньок по важких маршрутах екскурсія у Вертебі була недоречною, багато хто відізвався, що така екскурсія була би кльовою навпаки - спочатку, щоб туристи звикли до печерного світу.
Сам новий рік в печерах - це щось нове, незвичне й незабутнє. Рекомендую всім, хто любить диковинки і цікавинки. Під землею світ зовсім інший. Якщо вибиратимете - йти в 0.00 в печеру чи не іти - сміливо ідіть, ви не пожалкуєте!
Окремо потрібно розповісти про відчуття, які переповнюють, коли та вилазиш із печери. Усередині ти був декілька годин без світла, без звичних тобі звуків навколишнього світу, а перед очима тільки кам'янисті устворення з вапном і гіпсом. А ще сідниці товариша, який повзе перед тобою. Це все, що ти бачиш і чуєш стільки часу. Коли ти вилазиш на поверхню, всі твої рецептори дуріють від кількості звуків, запахів і візуальних зображень, які мозок відмовляється сприймати. Яскраве світло б'є по очах. Рецептори носа відчувають запах снігу, запах гілки дерева, запах бруду під ногами. Вуха чують кожну пташку, струмочок, що тече за кілометр. Чути, як шелестить листя. Ці відчуття самі по собі варті того, щоб хоча б раз сходити в печеру
 

Триденний новорічний тур передбачав чотири "спортивні" вилазки в дві різні печери, Млинки і Угринська, і ще один екскурсійний похід в печеру Вертеба. Якщо чесно, то після спортивних походеньок по важких маршрутах екскурсія у Вертебі була недоречною, багато хто відізвався, що така екскурсія була би кльовою навпаки - спочатку, щоб туристи звикли до печерного світу.Сам новий рік в печерах - це щось нове, незвичне й незабутнє. Рекомендую всім, хто любить диковинки і цікавинки. Під землею світ зовсім інший. Якщо вибиратимете - йти в 0.00 в печеру чи не іти - сміливо ідіть, ви не пожалкуєте!Окремо потрібно розповісти про відчуття, які переповнюють, коли та вилазиш із печери. Усередині ти був декілька годин без світла, без звичних тобі звуків навколишнього світу, а перед очима тільки кам'янисті устворення з вапном і гіпсом. А ще сідниці товариша, який повзе перед тобою. Це все, що ти бачиш і чуєш стільки часу. Коли ти вилазиш на поверхню, всі твої рецептори дуріють від кількості звуків, запахів і візуальних зображень, які мозок відмовляється сприймати. Яскраве світло б'є по очах. Рецептори носа відчувають запах снігу, запах гілки дерева, запах бруду під ногами. Вуха чують кожну пташку, струмочок, що тече за кілометр. Чути, як шелестить листя. Ці відчуття самі по собі варті того, щоб хоча б раз сходити в печеру

avatar
Your feedback on moderation. manager
December 2014

 

Трьохденний новорічний тур передбачав чотири "спортивні" вилазки в дві різні печери, Млинки і Угринська, і ще один екскурсійний похід в печеру Вертеба. Якщо чесно, то після спортивних походеньок по важким маршрутам, екскурсія у Вертебі була недоречною, багато хто відізвався, що така екскурсія була би кльовою навпаки спочатку, щоб туристи звикли до печерного світу. 
Сам новий рік в печерах - це щось нове, незвичне й незабутнє. Рекомендую всім, хто любить диковинки і цікавинки. Під землею світ зовсім інший. Якщо вибиратимете - йти в 0.00 в печеру чи не іти - сміливо ідіть, ви не пожалкуєте! 
Окремо потрібно розповісти про відчуття, які переповнюють, коли та вилазиш із печери. Усередині ти був декілька годин без світла, без звичних тобі звуків навколишнього світу, а перед очима тільки кам'янисті устворення з вапном і гіпсом. А ще сідниці товариша, який повзе перед тобою. Це все, що ти бачиш і чуєш стільки часу. Коли ти вилазиш на поверхню, всі твої рецептори дуріють від кількості звуків, запахів і візуальних зображень, які мозок відмовляється сприймати. Яскраве світло б'є по очах. Рецептори носа відчувають запах снігу, запах гілки дерева, запах бруду під ногами. Вуха чують кожну пташку, струмочок, що тече за кілометр. Чути, як шелестить листя. Ці відчуття самі по собі варті того, щоб хоча б раз сходити в печеру.
Декілька слів про самі печери:
В Млинках круто! Важкі ходи, вузькі щілини, повзучки, шкуродери - все, чого душа забажає. Гарно, казково, незабутньо. 

Трьохденний новорічний тур передбачав чотири "спортивні" вилазки в дві різні печери, Млинки і Угринська, і ще один екскурсійний похід в печеру Вертеба. Якщо чесно, то після спортивних походеньок по важким маршрутам, екскурсія у Вертебі була недоречною, багато хто відізвався, що така екскурсія була би кльовою навпаки спочатку, щоб туристи звикли до печерного світу. Сам новий рік в печерах - це щось нове, незвичне й незабутнє. Рекомендую всім, хто любить диковинки і цікавинки. Під землею світ зовсім інший. Якщо вибиратимете - йти в 0.00 в печеру чи не іти - сміливо ідіть, ви не пожалкуєте! Окремо потрібно розповісти про відчуття, які переповнюють, коли та вилазиш із печери. Усередині ти був декілька годин без світла, без звичних тобі звуків навколишнього світу, а перед очима тільки кам'янисті устворення з вапном і гіпсом. А ще сідниці товариша, який повзе перед тобою. Це все, що ти бачиш і чуєш стільки часу. Коли ти вилазиш на поверхню, всі твої рецептори дуріють від кількості звуків, запахів і візуальних зображень, які мозок відмовляється сприймати. Яскраве світло б'є по очах. Рецептори носа відчувають запах снігу, запах гілки дерева, запах бруду під ногами. Вуха чують кожну пташку, струмочок, що тече за кілометр. Чути, як шелестить листя. Ці відчуття самі по собі варті того, щоб хоча б раз сходити в печеру.Декілька слів про самі печери:В Млинках круто! Важкі ходи, вузькі щілини, повзучки, шкуродери - все, чого душа забажає. Гарно, казково, незабутньо. 

 

avatar
Іра
June 2014

 

Добрий день))
Ми як раз в процесі збирання фотографій з різних фотоапаратів) Обов’язково поділимось і всім розрекламуємо! Дехто з наших ось вже в грудні збираються справитись із Зондером)) наша Дрім-Тім))
Враження найчудовіші! І умови, і організація, і провідники, і все-все! Велике Вам дякую за такі вихідні! Відпочили на ура)) хтось із ваших казав, що ви збираєтесь ставили столи тенісні і ще щось додатково, це прекрасна ідея, ми – тільки «за»))
До зв’язку,

Добрий день))Ми як раз в процесі збирання фотографій з різних фотоапаратів) Обов’язково поділимось і всім розрекламуємо! Дехто з наших ось вже в грудні збираються справитись із Зондером)) наша Дрім-Тім))Враження найчудовіші! І умови, і організація, і провідники, і все-все! Велике Вам дякую за такі вихідні! Відпочили на ура)) хтось із ваших казав, що ви збираєтесь ставили столи тенісні і ще щось додатково, це прекрасна ідея, ми – тільки «за»))До зв’язку, Млинки

 

avatar
Юля
March 2014

Коли пробуєш щось нове і незвичайне, завжди трошки страшно.

Налаштовувала я себе спочатку на дуже жорсткий екстрим - село, мінімум цивілізації, несмачні каші, постійна втома і бажання виспатися.

Але!

Все було зовсім не так. Все було весело, цікаво і позитивно. Отже, по порядку. Спелеохата - милий будиночок, який одними своїми малюнками на фасаді налаштовує тебе на те, що відпочинок не може бути невдалим. Усередині все зовсім не погано і зовсім не страшно. Місця багато, простора кухня, душі з гарячою водою, телевізор. Що стосується спальні, то для мене це було незвично. Я ніколи раніше не бачила двоповерхових нар, на яких спокійно розмістилися 12 осіб, і спати в спальнику для мене було теж в новинку. З того, що не сподобалося - було твердо, що значною мірою відчувалося через крепатуру і забиті коліна. Але навіть для мене, звиклої до комфорту, це все було несуттєвою дрібницею в порівнянні з тим зарядом позитивних емоцій і вражень, який залишила після себе ця поїздка. Їжа. Скажу чесно, годували дуже смачно! Особливо смачним видався перший обід! Після вилазки в печеру всі повернулися голодними. Не пригадую, щоб я коли-небудь бачила, як з такою швидкістю порожніла величезна каструля борщу. Борщ був божественним. Борщ з салом і з часником. За столом у дворі, на сонечку. Цей обід я буду пам'ятати довго.

avatar
Your feedback on moderation. Оля
March 2014

Коли пробуєш щось нове і незвичайне, завжди трошки страшно.
Налаштовувала я себе спочатку на дуже жорсткий екстрим - село, мінімум цивілізації, несмачні каші, постійна втома і бажання виспатися.
Але!
Все було зовсім не так. Все було весело, цікаво і позитивно.
Отже, по порядку. Спелеохата - милий будиночок, який одними своїми малюнками на фасаді налаштовує тебе на те, що відпочинок не може бути невдалим. Усередині все зовсім не погано і зовсім не страшно. Місця багато, простора кухня, душі з гарячою водою, телевізор. Що стосується спальні, то для мене це було незвично. Я ніколи раніше не бачила двоповерхових нар, на яких спокійно розмістилися 12 осіб, і спати в спальнику для мене було теж в новинку. З того, що не сподобалося - було твердо, що значною мірою відчувалося через крепатуру і забиті коліна. Але навіть для мене, звиклої до комфорту, це все було несуттєвою дрібницею в порівнянні з тим зарядом позитивних емоцій і вражень, який залишила після себе ця поїздка.
Їжа. Скажу чесно, годували дуже смачно! Особливо смачним видався перший обід! Після вилазки в печеру всі повернулися голодними. Не пригадую, щоб я коли-небудь бачила, як з такою швидкістю порожніла величезна каструля борщу. Борщ був божественним. Борщ з салом і з часником. За столом у дворі, на сонечку. Цей обід я буду пам'ятати довго.
Коли пробуєш щось нове і незвичайне, завжди трошки страшно.Налаштовувала я себе спочатку на дуже жорсткий екстрим - село, мінімум цивілізації, несмачні каші, постійна втома і бажання виспатися.Але!Все було зовсім не так. Все було весело, цікаво і позитивно.Отже, по порядку. Спелеохата - милий будиночок, який одними своїми малюнками на фасаді налаштовує тебе на те, що відпочинок не може бути невдалим. Усередині все зовсім не погано і зовсім не страшно. Місця багато, простора кухня, душі з гарячою водою, телевізор. Що стосується спальні, то для мене це було незвично. Я ніколи раніше не бачила двоповерхових нар, на яких спокійно розмістилися 12 осіб, і спати в спальнику для мене було теж в новинку. З того, що не сподобалося - було твердо, що значною мірою відчувалося через крепатуру і забиті коліна. Але навіть для мене, звиклої до комфорту, це все було несуттєвою дрібницею в порівнянні з тим зарядом позитивних емоцій і вражень, який залишила після себе ця поїздка.Їжа. Скажу чесно, годували дуже смачно! Особливо смачним видався перший обід! Після вилазки в печеру всі повернулися голодними. Не пригадую, щоб я коли-небудь бачила, як з такою швидкістю порожніла величезна каструля борщу. Борщ був божественним. Борщ з салом і з часником. За столом у дворі, на сонечку. Цей обід я буду пам'ятати довго.

avatar
Іра
November 2013

Відпочивала там на вихідних) Море враженень))) Спелеохата вразила з першого погляду. Від вокзалу ми добиралися пішки і ідучи повз звичайні сільські хатинки не побачити її просто нереально)) Молодіжний дизайн, яскраві кольори - все як для туристів))) На рахунок проживання то умови гарні : добре облаштована кухня зі всім необхідним ( газова плита, холодильник, елктрочайник) , душ, туалет є мангал для шашличків, простора загальна кімната що одночасно і кухня, і їдальня, і зал відпочинку з великим плазмовим телевізором))) Сама екскурсія також дуже цікава, особисто я була здивована що витримала і пройшла це, хоч спочатку була налаштована досить скептично)) Але тепер впевнена , що побуваю там ще не раз і не два))) Все дуже дуже сподобалося))) Але що сподобалося найбільше - так це компанія. Просто чудові інструктори, майстри своєї справи які зробили відпочинок просто незабутнім))) Безліч жартів, приколів і сміху)) Дякую вам, без вас цей відпочинок був би зовсім не таким!!!)

avatar
Your feedback on moderation. Саша
March 2013

 

Ми приїжджали на екскурсію 12 березня. Цілком погоджуюсь із Андрієм: після екскурсій у печері Млинки враження залишилися незабутні.
Перебування у спелеохаті
У спелеохаті нас зустріли інструктори Андрій та Володимир. Хата виявилась сучасно, обладнана усім необхідним для повноцінного відпочинку після подорожів нелегкими маршрутами Млинки. 
Годували дуже добре, їжа смачна та поживна, можна було брати доданки, голодним ніхто не залишився)). За це окрема подяка Андрієві, який проявив неабиякі кулінарні здібності.
Печери
Перед тим, як заглибитися у лабіринти печери, проходимо інструктаж з техніки безпеки, даємо змогу очам звикнути до темряви, залишаємо теплий одяг - і вперед!
Пересування у печері вимагає постійної напруги та уважності. Стараєшся йти обережно, аби не вдаритися де-небудь головою, на щастя ліхтарик має подвійну функцію - не дає битися лобом )) Відразу стає жарко, незважаючи на низьку температуру. 
Мабуть найважчі елементи маршруту - це розпори. Перша - учбова розпора - була досить проста, інші більш складні та важкі, місцями - слизькі, вони вимагали концентрації сил та уваги.

Ми приїжджали на екскурсію 12 березня. Цілком погоджуюсь із Андрієм: після екскурсій у печері Млинки враження залишилися незабутні.Перебування у спелеохатіУ спелеохаті нас зустріли інструктори Андрій та Володимир. Хата виявилась сучасно, обладнана усім необхідним для повноцінного відпочинку після подорожів нелегкими маршрутами Млинки. Годували дуже добре, їжа смачна та поживна, можна було брати доданки, голодним ніхто не залишився)). За це окрема подяка Андрієві, який проявив неабиякі кулінарні здібності.ПечериПеред тим, як заглибитися у лабіринти печери, проходимо інструктаж з техніки безпеки, даємо змогу очам звикнути до темряви, залишаємо теплий одяг - і вперед!Пересування у печері вимагає постійної напруги та уважності. Стараєшся йти обережно, аби не вдаритися де-небудь головою, на щастя ліхтарик має подвійну функцію - не дає битися лобом )) Відразу стає жарко, незважаючи на низьку температуру. Мабуть найважчі елементи маршруту - це розпори. Перша - учбова розпора - була досить проста, інші більш складні та важкі, місцями - слизькі, вони вимагали концентрації сил та уваги.

avatar
Оля
February 2012

 

Сьогодні, передивляючись наші фотографії з печер, я ще раз ніби побувала там!!! Незабутні враження від безлічі темних лабіринтів печери Млинки, від візерунків пластинчастого гіпсу на стелях та стінах, від дивовижних, незабутніх, великих і маленьких кришталиків, які ніби ростуть зі стін.
Щоразу, повертаючись туди, можна відкрити для себе щось новеньке. Навіть не звертаючи уваги на багатенну кількість синців, подряпин та ссадин, все одно мене ніби тягне повернутись туди, де гарантованно отримую безліч емоцій та гарний настрій!!! В непроглядній темряві, з маленьким ліхтариком на чолі, потрібно повзти, лізти на животі, на спині, пролазити через маленькі щілинки головою, або, навіть ногами вперед, коли навіть і уявити не можеш де твої ніжки зявляться наступного разу, чи то повиснуть над проваллям, чи може вступлять у воду...
В печері забуваєш про все, просто насолоджуєшся кожним кроком, кожним рухом, кожним подихом і дотиком!!!
Дотепні та розумні інструктори роблять перебування під землею цікавим, веселим, пізнавальним.
Печера Оптимістична запам’яталась своїми розмірами, довгі коридори, великі зали, ти, то просуваєшся між щілинками у весь зріст, то повзеш хто знає скільки на колінцях. Там я вперше побачила чорні кришталики, насолодилась смаком холодної печерної води.
Це було незабутньо!!! За два дні я отримала масу задоволення!!!
Заради таких моментів варто Жити!!!

Сьогодні, передивляючись наші фотографії з печер, я ще раз ніби побувала там!!! Незабутні враження від безлічі темних лабіринтів печери Млинки, від візерунків пластинчастого гіпсу на стелях та стінах, від дивовижних, незабутніх, великих і маленьких кришталиків, які ніби ростуть зі стін.Щоразу, повертаючись туди, можна відкрити для себе щось новеньке. Навіть не звертаючи уваги на багатенну кількість синців, подряпин та ссадин, все одно мене ніби тягне повернутись туди, де гарантованно отримую безліч емоцій та гарний настрій!!! В непроглядній темряві, з маленьким ліхтариком на чолі, потрібно повзти, лізти на животі, на спині, пролазити через маленькі щілинки головою, або, навіть ногами вперед, коли навіть і уявити не можеш де твої ніжки зявляться наступного разу, чи то повиснуть над проваллям, чи може вступлять у воду...В печері забуваєш про все, просто насолоджуєшся кожним кроком, кожним рухом, кожним подихом і дотиком!!!Дотепні та розумні інструктори роблять перебування під землею цікавим, веселим, пізнавальним.Печера Оптимістична запам’яталась своїми розмірами, довгі коридори, великі зали, ти, то просуваєшся між щілинками у весь зріст, то повзеш хто знає скільки на колінцях. Там я вперше побачила чорні кришталики, насолодилась смаком холодної печерної води.Це було незабутньо!!! За два дні я отримала масу задоволення!!!Заради таких моментів варто Жити!!!

 

avatar
Оля
February 2012

 

Ми не вперше в печерах, навіть не вперше в Млинках. Але повернулись сюди як до добре знайомого місця, майже як додому :) Так, з Млинками пов'язані тільки гарні спогади та позитивні емоції. Дуже важливо, щоб після подорожі залишався тільки позитив, адже це надихає на нові поїздки, мандрівки, а інколи навіть (як у нас) буває захочеться повернутись туди де вже були, в ті місця які згадуєш переглядаючи старі фото, та спілкуючись зі старими друзями.
Взимку місць, куди поїхати відпочити (активно, мабуть правильніше сказати "втомитись" :)) не так і багато. Звичайно - є інші країни, в яких сонце, море, гори і т.д. цілий рік. Але коли є обмеження в часі, коштах або просто хочеться подивитись свою країну, а на вулиці сніг та мороз - вибір значно вужчий, ніж літом. Якщо Ви не такий завзятий лижник, і не в захваті від ночівлі при мінус 20 в наметі (а може це все Вам вже набридло) можете здійснити мандрівку в Підземний Світ України і вдруге Вас не треба буде переконувати - Ви захочете самі.
Турклуб наразі пропонує екскурсії кількома печерами. Всі вони різні, і на мою думку, кожна заслуговує на те, щоб її відвідати принаймні один раз. Але хочу зупинитись докладніше на Млинках. Тут засумувати не вийде ні у кого. Печера пронизана безліччю маршрутів абсолютно різного рівня складності та цікавості. Випробувати себе тут зможуть і спортсмени і діти і їх батьки, ба - навіть їх бабусі з дідусями! Спритні та дотепні інструктори Турклубу знайдуть для групи і оптимальний маршрут, і інформаційне навантаження. Задоволені залишаються всі. Кілька синців та гуль не дадуть Вам забути подорож ще декілька днів, а хто захоче мати більш суттєву згадку про підземну країну - вибір "печерних" сувенірів нікого не залишить байдужим.
Спеціальний туристичний притулок "Спелеохата" - дозволить Вам відновити свої сили між підземними експедиціями з допомогою поживних сніданків-обідів-вечер та міцного сну. Тут тепло та комфортно взимку, а також багато цікавинок, фотографій та експонатів, що перетворює Спалеохату на справжній музей.
І на останок, для знайомства з підземним світом нашої країни та спелеологією варто обирати Турклуб, через добру організацію відпочинку та відповідальне ставлення до клієнтів.
Вдалих подорожей!

Ми не вперше в печерах, навіть не вперше в Млинках. Але повернулись сюди як до добре знайомого місця, майже як додому :) Так, з Млинками пов'язані тільки гарні спогади та позитивні емоції. Дуже важливо, щоб після подорожі залишався тільки позитив, адже це надихає на нові поїздки, мандрівки, а інколи навіть (як у нас) буває захочеться повернутись туди де вже були, в ті місця які згадуєш переглядаючи старі фото, та спілкуючись зі старими друзями.Взимку місць, куди поїхати відпочити (активно, мабуть правильніше сказати "втомитись" :)) не так і багато. Звичайно - є інші країни, в яких сонце, море, гори і т.д. цілий рік. Але коли є обмеження в часі, коштах або просто хочеться подивитись свою країну, а на вулиці сніг та мороз - вибір значно вужчий, ніж літом. Якщо Ви не такий завзятий лижник, і не в захваті від ночівлі при мінус 20 в наметі (а може це все Вам вже набридло) можете здійснити мандрівку в Підземний Світ України і вдруге Вас не треба буде переконувати - Ви захочете самі.Турклуб наразі пропонує екскурсії кількома печерами. Всі вони різні, і на мою думку, кожна заслуговує на те, щоб її відвідати принаймні один раз. Але хочу зупинитись докладніше на Млинках. Тут засумувати не вийде ні у кого. Печера пронизана безліччю маршрутів абсолютно різного рівня складності та цікавості. Випробувати себе тут зможуть і спортсмени і діти і їх батьки, ба - навіть їх бабусі з дідусями! Спритні та дотепні інструктори Турклубу знайдуть для групи і оптимальний маршрут, і інформаційне навантаження. Задоволені залишаються всі. Кілька синців та гуль не дадуть Вам забути подорож ще декілька днів, а хто захоче мати більш суттєву згадку про підземну країну - вибір "печерних" сувенірів нікого не залишить байдужим.Спеціальний туристичний притулок "Спелеохата" - дозволить Вам відновити свої сили між підземними експедиціями з допомогою поживних сніданків-обідів-вечер та міцного сну. Тут тепло та комфортно взимку, а також багато цікавинок, фотографій та експонатів, що перетворює Спалеохату на справжній музей.І на останок, для знайомства з підземним світом нашої країни та спелеологією варто обирати Турклуб, через добру організацію відпочинку та відповідальне ставлення до клієнтів.Вдалих подорожей!

 

avatar
Оля
December 2011

 

Цей Новий рік я захотів провести по-новому, а точніше - в печерах. Все відбувалося в Тернопільській області в печері Млинки. 31-го грудня я приїхав зранку на поїзді в м. Чортків. Звідти мене і ще декількох туристів, які їхали теж в цю печеру, забрала машина від туристичної організації. Доїхавши до села, нас розмістили в так званій спелеохаті. Після цього був смачний сніданок, приготований нашим інструктором і о 9-ій годині ми відправилися на першу екскурсію. 
В нашій команді була моя знайома і дві пари з Києва та Сімферополя. 
Друга група туристів була більшою і йшла іншим маршрутом. Відчуття в печері були цікаві. Такої темряви і такої тиші я ніде не відчував. Ця печера не відбиває звуків і через пари поворотів тебе вже точно чути не буде. 
Вся екскурсія супроводжувалася квестом. У першому завданні у нас відбиралися ліхтарики і роздавали маленькі свічки. З ними нам треба було проповзти, пролізти, прокарябкатись до певного місця і хоча б одна з свічок повинна горіти. 
Другим завданням було пронести в пластмасових стаканчиках воду в повній темряві, йдучи майже на колінах. Було дуже цікаво нащупувати прохід і намагатися не провалитися кудись, правда ніякої небезпеки і не було.
Одним з самих цікавих завдань було направити промінь лазера за допомогою дзеркалець на пляшку з водою, яка знаходилась за два повороти від ліхтарика. 
Сама екскурсія відбувалася з цікавими та смішними розповідями нашого інструктора. 
Нам показували камінь «Африка», «Летюча миша», «Лавка», яка мала дві вм’ятини для сідниць і є легенда, що коли камінь знайде свого спелеолога, то станеться диво! Були розповіді про ридаючі групи, які доводилося вести інструктору, про експерименти, які проводилися в печері.
Екскурсія повинна була закінчитися настанням Нового року, але ми не встигли вийти з печери, і шампанське було розпито на пів шляху до виходу. Всі ми дружно прорахували секунди і запалили один бенгальський вогник. 
В нас був персональний дід мороз-спелеолог. Це добавило святкового настрою. 
В кінці екскурсії мені запропонували пролізти через щілину «Банан», в яку я ледве пролазив. Вирішив спробувати і відчув, що це означає народжуватися. В кінці просто доводилося видихати повітря, бо не було як пролізти. Але операція пройшла вдало. 
Після виходу з печер ми запустили салют і відправилися до спелеохати спати, оскільки на святкування вже не було сил.

Цей Новий рік я захотів провести по-новому, а точніше - в печерах. Все відбувалося в Тернопільській області в печері Млинки. 31-го грудня я приїхав зранку на поїзді в м. Чортків. Звідти мене і ще декількох туристів, які їхали теж в цю печеру, забрала машина від туристичної організації. Доїхавши до села, нас розмістили в так званій спелеохаті. Після цього був смачний сніданок, приготований нашим інструктором і о 9-ій годині ми відправилися на першу екскурсію. В нашій команді була моя знайома і дві пари з Києва та Сімферополя. Друга група туристів була більшою і йшла іншим маршрутом. Відчуття в печері були цікаві. Такої темряви і такої тиші я ніде не відчував. Ця печера не відбиває звуків і через пари поворотів тебе вже точно чути не буде. Вся екскурсія супроводжувалася квестом. У першому завданні у нас відбиралися ліхтарики і роздавали маленькі свічки. З ними нам треба було проповзти, пролізти, прокарябкатись до певного місця і хоча б одна з свічок повинна горіти. Другим завданням було пронести в пластмасових стаканчиках воду в повній темряві, йдучи майже на колінах. Було дуже цікаво нащупувати прохід і намагатися не провалитися кудись, правда ніякої небезпеки і не було.Одним з самих цікавих завдань було направити промінь лазера за допомогою дзеркалець на пляшку з водою, яка знаходилась за два повороти від ліхтарика. Сама екскурсія відбувалася з цікавими та смішними розповідями нашого інструктора. Нам показували камінь «Африка», «Летюча миша», «Лавка», яка мала дві вм’ятини для сідниць і є легенда, що коли камінь знайде свого спелеолога, то станеться диво! Були розповіді про ридаючі групи, які доводилося вести інструктору, про експерименти, які проводилися в печері.Екскурсія повинна була закінчитися настанням Нового року, але ми не встигли вийти з печери, і шампанське було розпито на пів шляху до виходу. Всі ми дружно прорахували секунди і запалили один бенгальський вогник. В нас був персональний дід мороз-спелеолог. Це добавило святкового настрою. В кінці екскурсії мені запропонували пролізти через щілину «Банан», в яку я ледве пролазив. Вирішив спробувати і відчув, що це означає народжуватися. В кінці просто доводилося видихати повітря, бо не було як пролізти. Але операція пройшла вдало. Після виходу з печер ми запустили салют і відправилися до спелеохати спати, оскільки на святкування вже не було сил.

 

avatar
Саша
December 2011

 

Ми довго думали, де б зустріти Новий рік так, щоб запам'яталось. І незадовго до НР надумали їхати у Млинки, але квитків на поїзд уже не було. Як же я зраділа, коли менеджер мені відповіла, що Турклуб замовив бус із Києва і залишилося 3 вільних місця. А нам як раз і потрібно було 3! 
І ось ми уже сидимо у бусі і чекаємо від'їзду. Чекати нам довелося 1,5 години: якась пара затрималася. Вночі ми зрозуміли, що забули квитки на поїзд в зворотній бік. Але я була чомусь впевнена (я вже не вперше активно відпочиваю з Турклубом), що ситуація якось розрулиться. Як же я зраділа, коли нас зустрів Андрій ЖАР, інструктор, з яким я уже тричі "ходила" по печерам, і відразу почала жалітися, що ми забули квитки. Звичайно ж, Андрій нам допоміг і зустрів наші квитки о пів-на-шосту ранку. Андрію, дуже тобі дякую!
31 грудня ми здійснили два виходи у печеру Млинки і під час другого виходу зустріли в печері Новий рік. 

Ми довго думали, де б зустріти Новий рік так, щоб запам'яталось. І незадовго до НР надумали їхати у Млинки, але квитків на поїзд уже не було. Як же я зраділа, коли менеджер мені відповіла, що Турклуб замовив бус із Києва і залишилося 3 вільних місця. А нам як раз і потрібно було 3! І ось ми уже сидимо у бусі і чекаємо від'їзду. Чекати нам довелося 1,5 години: якась пара затрималася. Вночі ми зрозуміли, що забули квитки на поїзд в зворотній бік. Але я була чомусь впевнена (я вже не вперше активно відпочиваю з Турклубом), що ситуація якось розрулиться. Як же я зраділа, коли нас зустрів Андрій ЖАР, інструктор, з яким я уже тричі "ходила" по печерам, і відразу почала жалітися, що ми забули квитки. Звичайно ж, Андрій нам допоміг і зустрів наші квитки о пів-на-шосту ранку. Андрію, дуже тобі дякую!31 грудня ми здійснили два виходи у печеру Млинки і під час другого виходу зустріли в печері Новий рік. 

avatar
Христина
December 2011

 

Дякую за печерні вихідні! Ідея відвідати печеру «Млинки» не прийшла спонтанно.
Наша невелика компанія (в кількості 6 чоловік), вже вспіли побувати в Атлантиді. Вже вертаючись з Кам’янець-Подільського поставили собі задачу обов’язково побувати в Млинках. Всюди писали, що вона технічно складніша. От сааме «ця» складність нас туди притягувала. Хотілось не просто спробувати пройти складні ходи, розпори, а навчитись відчувати себе єдиним цілим з печерами, як говорить «Співати в один голос».
Через півмісяця, по асьці отримую повідомлення від Василя:
«Не хочеш поїхати в Млинки?», відповідь звичайно була: «Так».
Задаючи ен-ну кількість питань: коли, що як, з ким, розумію, що збирається їхати не маленька компанія людей, задаю питання:
«Скільки вільних місць», за декілька годин скинувши всю інформацію своїм друзям – всі вакантні місця були зайняті.
Дальше були  відлік днів, закупка білетів, читання інших звітів і величезна кількість розповідей від тих, хто там був! Думаю, кожен знає яке це відчуття, коли чекаєш чогось нового і цікавого…

Дякую за печерні вихідні! Ідея відвідати печеру «Млинки» не прийшла спонтанно.Наша невелика компанія (в кількості 6 чоловік), вже вспіли побувати в Атлантиді. Вже вертаючись з Кам’янець-Подільського поставили собі задачу обов’язково побувати в Млинках. Всюди писали, що вона технічно складніша. От сааме «ця» складність нас туди притягувала. Хотілось не просто спробувати пройти складні ходи, розпори, а навчитись відчувати себе єдиним цілим з печерами, як говорить «Співати в один голос».Через півмісяця, по асьці отримую повідомлення від Василя:«Не хочеш поїхати в Млинки?», відповідь звичайно була: «Так».Задаючи ен-ну кількість питань: коли, що як, з ким, розумію, що збирається їхати не маленька компанія людей, задаю питання:«Скільки вільних місць», за декілька годин скинувши всю інформацію своїм друзям – всі вакантні місця були зайняті.Дальше були  відлік днів, закупка білетів, читання інших звітів і величезна кількість розповідей від тих, хто там був! Думаю, кожен знає яке це відчуття, коли чекаєш чогось нового і цікавого…

 

avatar
Христина
December 2010

 

Знайомство нашої групи з печерою-лабіринтом в Млинках почалось досить приземлено. А саме - з хазяйнування в спелеохаті.
Перед першою екскурсією влаштували урочите групове приміряння комбінезонів.
Мені пощастило вдягнути комбінезон з наколінниками. В печерах - це велика перевага, бо частіше всього забиваються якраз коліна і лікті. Та не будемо зараз про це.
Наш перший вихід на екскурсію до печер був досить оптимістичним. Проте ніхто не був готовий до здивувань та сюрпризів...
Знайомство з гіпсовими монументами почалось з каменю Слимак, котрий (як повідомляють перевірені джерела) завдячує своєю гладкою поверхнею комбінезонам туристів.
Наступним пунктом просування Центральним районом печери був Столовий камінь.
Перекус ми вирішили тут не влаштовувати з естетичних переконань. Нам він знадобився просто як стіл для карти, що вирішувала наш подальший маршрут... Хоча насправді все залежало від провідника з милим прізвиськом Слоник.

Знайомство нашої групи з печерою-лабіринтом в Млинках почалось досить приземлено. А саме - з хазяйнування в спелеохаті.Перед першою екскурсією влаштували урочите групове приміряння комбінезонів.Мені пощастило вдягнути комбінезон з наколінниками. В печерах - це велика перевага, бо частіше всього забиваються якраз коліна і лікті. Та не будемо зараз про це.Наш перший вихід на екскурсію до печер був досить оптимістичним. Проте ніхто не був готовий до здивувань та сюрпризів...Знайомство з гіпсовими монументами почалось з каменю Слимак, котрий (як повідомляють перевірені джерела) завдячує своєю гладкою поверхнею комбінезонам туристів.Наступним пунктом просування Центральним районом печери був Столовий камінь.Перекус ми вирішили тут не влаштовувати з естетичних переконань. Нам він знадобився просто як стіл для карти, що вирішувала наш подальший маршрут... Хоча насправді все залежало від провідника з милим прізвиськом Слоник.

 

avatar
Саша
November 2010

 

Тільки зловила себе на думці, що з нашої поїздки в печери минуло майже 2 роки:)
Давно ми планували поїхати в печери, власне саме так і вийшли на Турклуб. Враховуючи побажання моєї групи, прийшлось коригувати план поїздки і відмовитись від 3 спелеоекскурсії. Дуже приємно, що представники Турклубу пішли нам назустріч і надали допомогу не тільки у виборі готелю, а й з транспортом.
Погода в травні була чудова й ентузіазму в нас вистачало:) Нам видали спорядження і подались ми в пошуках пригод. Мабуть для більшості з нас це був новий досвід і нові враження. Ви ніколи не зможете зрозуміти, що відчуває людина в печері, коли навколо темрява, а випростатись на весь зріст можна тільки через 5 метрів. Ми і зараз частенько згадуємо про "розкарячку", і "лампочку", і кумедні ситуації, що там виникли. Проте і нічого страшного там не було. Велика вдячність нашому інструктору Тані, яка будучи тендітною дівчиною, змогла страхувати навіть 100-кг чоловіка. 
Якщо хтось має вдома наколінники та налокітники - без сумніву беріть їх з собою, бо ми цей момент трохи упустили, то мали трохи синячків:) Але це зовсім не попсувало вражень.
Вийшли з печер втомлені і задоволені. Після цього повернулись до готелю "Гетьман" в місті Чортків. Непоганий готельчик з чудовою кухнею (і за київськими мірками дуже не дорогою). Працівники готелю без проблем можуть викликати таксі, яке обійшлось нам аж в 12 грн (одна машинка від готелю до вокзалу). 
Встигли ми відвідати і Джуринський водоспад і руїни замку. На превеликий жаль, сам Чортків не встигли нормально дослідити, тому дуже скоро хочемо заповними цю прогалину новою поїздкою як і до міста Чортків, так і в печери.

Тільки зловила себе на думці, що з нашої поїздки в печери минуло майже 2 роки:)Давно ми планували поїхати в печери, власне саме так і вийшли на Турклуб. Враховуючи побажання моєї групи, прийшлось коригувати план поїздки і відмовитись від 3 спелеоекскурсії. Дуже приємно, що представники Турклубу пішли нам назустріч і надали допомогу не тільки у виборі готелю, а й з транспортом.Погода в травні була чудова й ентузіазму в нас вистачало:) Нам видали спорядження і подались ми в пошуках пригод. Мабуть для більшості з нас це був новий досвід і нові враження. Ви ніколи не зможете зрозуміти, що відчуває людина в печері, коли навколо темрява, а випростатись на весь зріст можна тільки через 5 метрів. Ми і зараз частенько згадуємо про "розкарячку", і "лампочку", і кумедні ситуації, що там виникли. Проте і нічого страшного там не було. Велика вдячність нашому інструктору Тані, яка будучи тендітною дівчиною, змогла страхувати навіть 100-кг чоловіка. Якщо хтось має вдома наколінники та налокітники - без сумніву беріть їх з собою, бо ми цей момент трохи упустили, то мали трохи синячків:) Але це зовсім не попсувало вражень.Вийшли з печер втомлені і задоволені. Після цього повернулись до готелю "Гетьман" в місті Чортків. Непоганий готельчик з чудовою кухнею (і за київськими мірками дуже не дорогою). Працівники готелю без проблем можуть викликати таксі, яке обійшлось нам аж в 12 грн (одна машинка від готелю до вокзалу). Встигли ми відвідати і Джуринський водоспад і руїни замку. На превеликий жаль, сам Чортків не встигли нормально дослідити, тому дуже скоро хочемо заповними цю прогалину новою поїздкою як і до міста Чортків, так і в печери.

avatar
Оля
November 2010

 

Доброго дня, Вам! 
Вас турбує група, яка відвідала печеру Млинки 20-21 листопада =) і ії ідейний керівник Андрій.
Тих слів подяки, які вся група хоче Вам висловити, мабуть ще не вигадали, тому просто скажемо ВЕЛИКЕ СПАСИБІ!
Маємо з чим порівняти, і знаєте, вражає Все - починаючи від того моменту як Ми почали спілкування стосовно дати і умов приїзду, до власне побутових умов. Ми впевнились в тому, що Україна таки Європейська країна і дивне для нас буржуйське слово "сервіс" - не пустий звук.
Ми з Вами точно не прощаемось, тому ДО ЗУСТРІЧІ! (маємо надію зібратись на рафтинг, як мінімум =)
З повагою,

Доброго дня, Вам! Вас турбує група, яка відвідала печеру Млинки 20-21 листопада =) і ії ідейний керівник Андрій.Тих слів подяки, які вся група хоче Вам висловити, мабуть ще не вигадали, тому просто скажемо ВЕЛИКЕ СПАСИБІ!Маємо з чим порівняти, і знаєте, вражає Все - починаючи від того моменту як Ми почали спілкування стосовно дати і умов приїзду, до власне побутових умов. Ми впевнились в тому, що Україна таки Європейська країна і дивне для нас буржуйське слово "сервіс" - не пустий звук.Ми з Вами точно не прощаемось, тому ДО ЗУСТРІЧІ! (маємо надію зібратись на рафтинг, як мінімум =)З повагою,

 

avatar
Христина
October 2010

 

Бажаємо відобразити тут всі на відчуття від вражень, які подарувала нам славна команда Турклубу.
Ми ніяк не зможемо прийти в себе від удара позитиву, отриманого від спелео-туру в печерах! Нашій подяці немає границь!
Дивовижним було ВСЕ!
Полум’яна зустріч з інструктором Олександром раннім ранком (5:30) з поїзда, зі словами «Олександра? За мною!!!» приводить нас до свого комфортабельного супер-бусика. Так ми і попали в теплі і  турботливі руки цих людей приємної зовнішності ;)
По дорозі слухали маленький екскурс «де ми?» і «що тут робимо?». Інструктор Олександр розказував нам багато всього цікавого і пізнавального про місто Чортків і спелеотуризм в нього (ну майже).

Бажаємо відобразити тут всі на відчуття від вражень, які подарувала нам славна команда Турклубу.Ми ніяк не зможемо прийти в себе від удара позитиву, отриманого від спелео-туру в печерах! Нашій подяці немає границь!Дивовижним було ВСЕ!Полум’яна зустріч з інструктором Олександром раннім ранком (5:30) з поїзда, зі словами «Олександра? За мною!!!» приводить нас до свого комфортабельного супер-бусика. Так ми і попали в теплі і  турботливі руки цих людей приємної зовнішності ;)По дорозі слухали маленький екскурс «де ми?» і «що тут робимо?». Інструктор Олександр розказував нам багато всього цікавого і пізнавального про місто Чортків і спелеотуризм в нього (ну майже).

avatar
manager
March 2009

 

Ідея відвідати печеру Млинки виникла більш, ніж спонтанно. Підігріваючись ностальгічними спогадами 2-х річної давності (я з Женею вже були тут), звернулись до друзів з Турклубу, замовили тур і купили білети. Через декілька днів ми вже задоволені тим, що найближчі вихідні проведемо поза цивілізацією, їдемо в Чортків.
Виходячи темним ранком з поїзда, зрозуміли, що здзвонюватись з водієм немає необхідності – анонсована біла Івеко легко знайшлась на величезній паркові перед вокзалом Чорткова. Півгодини їзди і ми вже в СпелеоХаті.
Тут нас зустрічали турклубівці.
Що зразу сподобалось, це те, що в спальній кімнаті було не просто тепло, а реально жарко! Тому, якщо кого відвідують сумніви на рахунок відвідування печер зимою – відкидайте їх! Топлять в СпелеоХаті на совість – за це окреме дякую!
Трохи більше години на розгрузку речей, сніданок, прихід в себе і зразу готуємось до виходу в печеру. Битва між собою за гламурні комбінезони і «фантастична п’ятірка і воротар” готова до підкорення печери. 

Ідея відвідати печеру Млинки виникла більш, ніж спонтанно. Підігріваючись ностальгічними спогадами 2-х річної давності (я з Женею вже були тут), звернулись до друзів з Турклубу, замовили тур і купили білети. Через декілька днів ми вже задоволені тим, що найближчі вихідні проведемо поза цивілізацією, їдемо в Чортків.Виходячи темним ранком з поїзда, зрозуміли, що здзвонюватись з водієм немає необхідності – анонсована біла Івеко легко знайшлась на величезній паркові перед вокзалом Чорткова. Півгодини їзди і ми вже в СпелеоХаті.Тут нас зустрічали турклубівці.Що зразу сподобалось, це те, що в спальній кімнаті було не просто тепло, а реально жарко! Тому, якщо кого відвідують сумніви на рахунок відвідування печер зимою – відкидайте їх! Топлять в СпелеоХаті на совість – за це окреме дякую!Трохи більше години на розгрузку речей, сніданок, прихід в себе і зразу готуємось до виходу в печеру. Битва між собою за гламурні комбінезони і «фантастична п’ятірка і воротар” готова до підкорення печери

avatar
Your feedback on moderation. Павло
February 2009

 

Ідея відвідати печеру Млинки виникла більш, ніж спонтанно. Підігріваючись ностальгічними спогадами 2-х річної давності (я з Женею вже були тут), звернулись до друзів з Турклубу, замовили тур і купили білети. Через декілька днів ми вже задоволені тим, що найближчі вихідні проведемо поза цивілізацією, їдемо в Чортків.
Виходячи темним ранком з поїзда, зрозуміли, що здзвонюватись з водієм немає необхідності – анонсована біла Івеко легко знайшлась на величезній паркові перед вокзалом Чорткова. Півгодини їзди і ми вже в СпелеоХаті.
Тут нас зустрічали турклубівці.
Що зразу сподобалось, це те, що в спальній кімнаті було не просто тепло, а реально жарко! Тому, якщо кого відвідують сумніви на рахунок відвідування печер зимою – відкидайте їх! Топлять в СпелеоХаті на совість – за це окреме дякую!
Трохи більше години на розгрузку речей, сніданок, прихід в себе і зразу готуємось до виходу в печеру. Битва між собою за гламурні комбінезони і «фантастична п’ятірка і воротар” готова до підкорення печери. 
Якщо ти із тих, хто бажає активного відпочинку, гострих вражень та просто провести гарно час в компанії дуже гарних людей, тоді тобі просто необхідно поїхати до печери Млинки, що на Тернопільщині с. Залісся. Одного дня мені просто пощастило дізнатися, що збирається туди група для спелеопрограми. І я, недовго думаючи, залюбки приєдналася до неї. Поїздка відбулася з 13 по 16 лютого 2009 року. Витратила я не багато (розраховували взагалі по 400 грн. на людину). Їхали потягом: в п’ятницю в вечорі виїжджали, в суботу в ранці були в Тернополі, далі електропоїздом до с. Залісся, назад в неділю в вечорі сідали на потяг в Чорткові, в понеділок вранці були вже в Києві. Дорогою ще був час (пару годин) на короткі оглядові екскурсії по містах Тернопіль і Чортків – дуже гарні місця, є що побачити))). Зі спорядження було тільки рюкзак, спальник, коремат, налобний ліхтарик, додаткові батарейки для нього, взуття для печери – кросівки, спортивні штани, гольф, наколінники, шапка для печери, перчатки одноразові тощо. Комбінезон для того, щоб заляпатись в печері глиною та повзати на колінах)))))), давали в оренду. 
Розкажу, чим так заохочує печера Млинки. Назва походить від того, що єдиний вхід знаходиться біля річки Млинка. Загальна довжина печери становить приблизно 37 км (в майбутньому до п‘ятидесятиріччя відкриття печери, довжина становитиме 50 км). Температура завжди там становить +9 + 10 градусів (перевіряли особисто термометром). Печера цікавить кристалами та масивними друзами пластичного гіпсу, сталактитами, сталагмітами, «кам’яними хвилями» тощо. 

Ідея відвідати печеру Млинки виникла більш, ніж спонтанно. Підігріваючись ностальгічними спогадами 2-х річної давності (я з Женею вже були тут), звернулись до друзів з Турклубу, замовили тур і купили білети. Через декілька днів ми вже задоволені тим, що найближчі вихідні проведемо поза цивілізацією, їдемо в Чортків.Виходячи темним ранком з поїзда, зрозуміли, що здзвонюватись з водієм немає необхідності – анонсована біла Івеко легко знайшлась на величезній паркові перед вокзалом Чорткова. Півгодини їзди і ми вже в СпелеоХаті.Тут нас зустрічали турклубівці.Що зразу сподобалось, це те, що в спальній кімнаті було не просто тепло, а реально жарко! Тому, якщо кого відвідують сумніви на рахунок відвідування печер зимою – відкидайте їх! Топлять в СпелеоХаті на совість – за це окреме дякую!Трохи більше години на розгрузку речей, сніданок, прихід в себе і зразу готуємось до виходу в печеру. Битва між собою за гламурні комбінезони і «фантастична п’ятірка і воротар” готова до підкорення печери. Якщо ти із тих, хто бажає активного відпочинку, гострих вражень та просто провести гарно час в компанії дуже гарних людей, тоді тобі просто необхідно поїхати до печери Млинки, що на Тернопільщині с. Залісся. Одного дня мені просто пощастило дізнатися, що збирається туди група для спелеопрограми. І я, недовго думаючи, залюбки приєдналася до неї. Поїздка відбулася з 13 по 16 лютого 2009 року. Витратила я не багато (розраховували взагалі по 400 грн. на людину). Їхали потягом: в п’ятницю в вечорі виїжджали, в суботу в ранці були в Тернополі, далі електропоїздом до с. Залісся, назад в неділю в вечорі сідали на потяг в Чорткові, в понеділок вранці були вже в Києві. Дорогою ще був час (пару годин) на короткі оглядові екскурсії по містах Тернопіль і Чортків – дуже гарні місця, є що побачити))). Зі спорядження було тільки рюкзак, спальник, коремат, налобний ліхтарик, додаткові батарейки для нього, взуття для печери – кросівки, спортивні штани, гольф, наколінники, шапка для печери, перчатки одноразові тощо. Комбінезон для того, щоб заляпатись в печері глиною та повзати на колінах)))))), давали в оренду. Розкажу, чим так заохочує печера Млинки. Назва походить від того, що єдиний вхід знаходиться біля річки Млинка. Загальна довжина печери становить приблизно 37 км (в майбутньому до п‘ятидесятиріччя відкриття печери, довжина становитиме 50 км). Температура завжди там становить +9 + 10 градусів (перевіряли особисто термометром). Печера цікавить кристалами та масивними друзами пластичного гіпсу, сталактитами, сталагмітами, «кам’яними хвилями» тощо.