EN
Schedule: Mon-Fri 9 am-6 pm

Нове життя Микулинецької фортеці

Микулинецька фортеця не просто історична пам'ятка. Уже майже сто років тут поселили матір Стефанії Палай, яка разом зі своїм чоловіком Романом досі мешкають, ще й квартирантам дали притулок. Отак і живуть семеро людей у двоповерховій будівлі, огородженій товстим кам'яним муром, який раніше сягав до 5 метрів, але з часом осів. У центрі й донині збереглися залишки воріт, а вся підземна територія пронизана ходами, загальна довжина яких становить 70 метрів.

Власницею цього незвичного кам'яного житла Стефанія Палай стала, як мовиться, за велінням долі. Хоча й не княжого роду і не "голубої крові".
Наприкінці 20 років минулого століття господинею Микулинецької фортеці була графиня Юзефа Рейт. Графиня ця була дуже багатою. Мала вона пивзавод, спиртозавод, сукняну фабрику (фабрика була у приміщенні, де нині проживає сім'я Стефанїі Палай), володіння у Польщі. Річний прибуток графині Рейт складав 80 млн злотих.
У графині була улюблениця - служниця Ганна. Ганна була не просто служницею, а й правою рукою господині, бо вміла писати і читати, вправно виконувала всю роботу по господарству. Графиня дуже любила Ганну, а оскільки та була сиротою, то й опікувалася нею. Тому коли дівчина вийшла заміж, дозволила їй із чоловіком пожити в замку, поки не побудують собі будинок. Навіть деревину їм на це виділила.
Саме тут, у приміщенні з вікнами-бійницями, у 1933 році і народилась у Ганни донька Стефанія. Але власний дім сім'ї побудувати так і не вдалося. Батько пішов на війну і у травні 1945 року загинув на території Польщі. До того часу померла і стара графиня Рейт. Маєтки свої і багатство вельможна пані не мала кому залишити - епідемія тифу забрала її доньку, війна - сина. Тому Ганна залишилась у фортеці, на той час, уже з двома доньками.
Коли Микулинці захопили німці, в дворі стояли танки, а у фортеці квартирували солдати. Згодом, коли прийшла радянська армія, там влаштували ветеринарну лікарню - лікували поранених у боях коней. Тоді й спалила Ганна у печі усю деревину, яку колись їй із чоловіком виділила графиня для будівництва дому. Ганну із дітьми не виселили із замку, адже на житло без елементарних вигод ніхто не претендував. А оскільки замок уже мав статус історичної архітектурної пам'ятки, то жінці за скромну платню запропонували бути при ньому сторожем. Вона й погодилась.
Стефанія Григорівна, донька Ганни, пригадує, як мама дбайливо ставилася до всього, що тут було. Вже на початку 80-х її чоловік з друзями протягнув до стін фортеці водогінну трубу. Лише тоді відпала необхідність носити воду здалеку, адже старий замковий колодязь давним-давно засипаний.
Пані Стефу часто запитують, чи не страшно жити у фортеці. Каже, що ні. Але запевняє, що привида вона тут і сама бачила. Це було дуже давно. Стефа вночі поверталася з танців. Постукала у двері - ніхто не відчиняє. А тут з підвалу, що в кутку огорожі, щось біле піднімається і, здається, йде назустріч. Тут якраз мама двері відчинила. Так вони обидві дивилися на цього привида, а він стояв на місці, поки не пішли вони з матір'ю спати. Пані Стефа вважає, що привид був духом якогось солдата, вбитого на території фортеці. А загинуло тут вояків немало. З часом їх кістки перепоховали, але не всі. Через те і неспокій їхнім душам. Розповіла Стефанія Григорівна і про себе. Вона дуже набожна людина. Говорить, що відчуває духовний обов'язок оберігати стіни, в яких виросла і живе багато років. Пані Стефа мріє про нове житло.
Колись працювала в дитячому садочку нянею. Тепер уже давно на пенсії, але має улюблене заняття. Це - вишивка. Вишила багато картин для місцевої церкви. Займається також вирощуванням квітів. Отак і живуть.

Микулинецька фортеця належить до намиста історичних місць України. Із 100 оборонних споруд України 84 - на території західних регіонів. Однією з них є Микулинецька фортеця. Зберегти споруду для нащадків вартує чимало. Нещодавно до Микулинецької селищної ради звернулася група з Києва на чолі з професором історії, колишнім викладачем одного з київських вищих навчальних закладів. Ця група створила в Україні фонд зі збереження і відродження історико-архітектурних пам'яток, а саме тих, які найкраще збереглися, складають історичну цінність і розташовані на туристичних маршрутах України. У зверненні киян було прохання про можливість оренди Микулинецької фортеці з правом реставрації та відкриття історико-культурного центру. У планах - облаштування готелю, бази відпочинку, ігрових зон, де надавався б весь комплекс послуг. Селищна рада дала на це згоду, адже з'явиться 120 нових робочих місць для жителів селища, запрацює приватний бізнес (уже є підприємці, які могли б виготовляти сувеніри, символіку, вироби з дерева, шкіри). І ще одна важлива деталь: згоду селищна рада дала за умови не змінювати історичного призначення пам'ятки архітектури. Місцеве керівництво звернулось до Києва з проханням, щоб споруду зняли з переліку об'єктів, які не підлягають оренді. Питання це повинно розглядатись на Верховній Раді. Львівським університетом на замовлення Тернопільського обласного управління архітектури розроблено проект відновлення і реставрації фортеці. Цей проект передбачає максимальне збереження історичної пам'ятки і оптимальне підлаштування її під чотиризірковий готель. Важливим є й те, що в ході реалізації цього проекту була можливість комплексно вивчити фортецю і прилеглу до неї територію, де залишилось ще багато інтригуючих "білих плям".
Щодо сім'ї Палаїв, то варто сказати, що у них є повне право на володіння своїм житлом, яке має статус звичайної комунальної квартири. З точки зору охорони пам'яток архітектури, споруда збереглася набагато краще, аніж такі ж, за якими багато років ніхто не доглядав.
Нині сім'ї Стефанії Палай у разі виселення із фортеці запропоновано інше житло. На цю пропозицію жінка дала згоду. (Раніше Палаям пропонували двокімнатну квартиру у п'ятиповерховому будинку в Микулинцях, але вони відмовились від пропозиції, мотивуючи тим, що мають право вимагати рівноцінну площу).
Хотілося б розповісти ще одну історію, яка, можливо, будучи розгаданою, розв'язала б фінансове питання. Адже відсутність коштів — один із вагомих аспектів, який не дозволяє втілити в життя реальний план реставрації Микулинецької фортеці. На території нинішньої обласної реабілітаційної водогрязелікарні колись був панський палац (нинішнє приміщення лікарні). Подія, про яку йтиметься, відбулась дуже давно, ще до того, як там жила графиня Рейт.
Один 80-річний граф одружився з 15 річною дівчиною. За спробу замаху на Франца Йосифа його довічно посадили під домашній арешт (він сидів у кімнаті із замурованими дверима, лише в невеличке віконечко йому подавали їжу. Граф цей був дуже багатим, і перед тим, як його мали замурувати у кімнаті, сховав дуже коштовний скарб у стінах чи у підвалі фортеці. Скарб цей досі не знайдений. Але знахідка ця була б дуже доречною. Адже, щоб здійснити задумане, тобто перетворити споруду в готель і зберегти її старовинну привабливість потрібно 800 тис. доларів.
Окрім того, необхідні гроші і на проектну документацію для реставрації, кошти на проведення реставрації (до 3 млн грн).
Місцева влада стверджує, що якісно відновити замок можна, тому що збереглись старовинні гравюри з зображенням і детальний опис у літописах.

Руслана ЦИЦЮРА