UK
Розклад: Пн-Пт 9 - 18

Тернопільські кнайпи, каварні, ресторації

У нашому місті у всі часи вміли файно забавлятися. Для цього надавалися розмаїті заклади громадського харчування. У тій справі піонером був у половині ХVIII ст. відомий власник міста Станіслав Потоцький. Він збудував на вул. Валовій ґуральню, пивзавод і холодник, а нижче - кабальну корчму, яку міщани влучно назвали "пропинація". В ній орендарі охоче частували українських міщан, а згодом за випиті в борг кварти смаги виселяли їх з вул. Руської на оболоню. Іноземці, що заселяли центр Тернополя, розбудовували нові готелі, крамниці, броварні, винарні, шинки.

Новий рік

Напередодні XIX ст. з'явився звичай уживання кави, як товариського напою. Він прийшов із австрійською владою. Про любов тернополян до кави свідчить те, що українських міщан називали "кавуни". Десь тоді місто значно зростає, будуючи в тому числі й каварні (не "кав'ярні", бо "кав'яр" завжди означало те ж, що й "ікра"). З початку XIX ст. в Тернополі було збудовано принаймні 7 готелів. Серед них ориґінальністю вирізнявся готель Ляндауа "Під білим конем". Під ним були таємний тунель і три поверхи кам'яних склепів, у верхньому з яких приміщувався ресторан. У ньому, зокрема, відбувалися таємні сходини учасників польського повстання 1863 року.
За "бабці" Австрії та Польщі заклади поділялися на три роди: кнайпи - забігайлівки, де можна було випити пива і перекусити; каварні та цукорні (кондитерські) - для людей середнього достатку, де подавали каву і щось легке; ресторації - для заможних міщан, з "артилерійським наступом" на шлунки. Власниками люксусових ресторацій були переважно поляки, рідше українці. Такими були польська "Адрія" з більярдом та знаною наливкою, яку звали "крок вперед і два назад", а також "Польонія". Серед українських були "Горко" на розі вулиць Руської та Острозького, просперуючі (процвітаючі) ресторації Олександра Савуляка (вул. Руська) і М. Берези. Менші рестораційки тримали Гриценко, Дмитровський і "реставрант" дієтичного типу Михайло Фукс (вул. Міцкєвіча, коло магістрату).

Кожна ресторація мала свої "спеціяльні страви". Так, у "Горка" щоп'ятниці фаршируали рибу, а щовівторка готували флячки. Під неділю пекли екскурсії по Тернополюсолодке - круглий пляцок з цукатами, а в Савуляка - струдель. На кожен день були кілька сортів ковбас, салямі, шинки, полядвиця, балярони (м'ясні рулети), кльопси ("заяці"), ріжні оселедці, завиванці, паштетики, рольмопси тощо. З перших страв подавали помідорову, фасольову, грибову зупи, борщі, капусняк, розсоли. На друге - головно ковбасу кільцями зі смаженою капустою, більші за долоню шницлі, кров'янки, бурячки, бараболю, ґуляш з паприкою, а на замовлення - караминадлі (відбивні), начиняли курку і т. д.
На снідання в рестораціях пили каву, чай, какао з молоком з булочками "кайзерками" або жидівськими, рогаликами сметанковими, колачиками. Пиво, вино, горілка були багатьох ґатунків. Фірмовими лікерами у "Горка" були вишневий, полуничний, аґрусовий і малиновий. Ресторації мали навіть свої холодники - окремі кімнати, куди щодня протягом року постачали свіжий лід.
Каварні були від крихітних на 2-3 столики до великих на 2 залі. Фірма "Торко" мала каварню в Новому городі (тепер Старий парк). Також добру славу мали такі каварні і цукорні: Адамоського (вул. Мікєвіча), Ангельського (вул. З Мая), "Вошеуаг", віденська каварня А. Каннера, цукорня Альфреда Коніковського... і ціла низка інших. У Адамоського працював знаменитий цукорник Ярослав Остап'юк. Він першим у місті запровадив дзеркальні вітрини, "вижив" поляка Анґельського, який, не витримавши конкуренції, змушений був піти і згодом заснував власну цукорню. В каварнях і цукорнях подавали каву чорну або з молоком, чай, води, соки, багатьох видів морозиво ("льоди"), торти, тістечка, кокосові бабки, андрути (вафлі), креми, карамельки, пампухи, чоколяди. Останніх було не менше 12 ґатунків, в тому числі "бомби" (бомбони). Тістечка були горіхові, кокосові, знамениті "кремівки" (або "наполеонки"). Торти були пуншовий, чоколядовий, горіховий, медовий, помадковий. В Адамоського славилися бабки з крутого тіста з помаранчем, ґаляреткою і кремом.
У рестораціях і навіть каварнях грала жива музика, вечорами влаштовувано дансінґи.
Тернопільські заклади були демократичними, їх відвідували державні урядники, купці, вчителі, адвокати, таємні аґенти поліції, батяри тощо. Швидку і ретельну обслугу знаходив кожен. Гість є гість!

Остап БРАТРУРА

Тренажерний зал у Тернополі