UK
Розклад: Пн-Пт 9 - 18

Тернопільський андеґраунд, або Таємниця підземної зірки

Свої історичні таємниці має кожне місто. Вистачає їх і в Тернополі. І чи не одна з найбільших, у буквальному розумінні цього слова, затоптана нащадками тих, хто її колись створив, бо розташована під тернопільськими вулицями і площами. Підземелля Тернополя - практично непочатий край роботи для істориків, археологів, краєзнавців.
В обласному державному архіві зберігається унікальний документ під назвою "Дані про підземні ходи Тернополя" (російською мовою), виданий у 1946 році під секретним шифром тодішнім обласним відділом у справах архітектури. Далі майже дослівно деякі витяги з нього:
"...Розташування ходів цілком відповідає історичним переказам про те, що Тернопіль будувався у формі сузір'я Оріон, тобто п'ятикутної зірки. За планом стародавнього міста, усі його основні споруди розташовані саме так - п'ятикутником, дещо витягнутим у бік церкви над ставом: замок Тарнавського, Надставна церква, єврейська синагога (до наших часів не збереглася - авт.), Домініканський собор та церква Різдва Христового. Усі п'ять, за переказами, з'єднані підземними ходами і, крім того, мають у центрі - імовірно, на ринку - загальні зали, що вміщують до триста осіб. Ці припущення частково підтверджені документальними даними. Зокрема, єврейська газета "Хвиля" 12 березня 1933 року писала про відкриття підземних ходів часів татарської навали. "Голос польський" 9 квітня 1933 року теж писав про підземні ходи, існування яких підтвердилось обвалами. У записах музейного архіву йдеться про те, що 19 липня 1931 року на вулиці Руській стався обвал. В серпні 1931-го під час розкопок відкрили підземний коридор.

Катедральний собор
Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці

вулиця Валова

Театральний майдан

Дані про ходи підтверджуються і архівним записом від 19.07.1931 про те, що на вулиці Руській на ринку запала дорога. Стали її копати - відкрили підземний коридор і... Найважливіше повідомив (йдеться про 1946-й рік - авт.) інженер облвідділу Олександр Степанович Трач, який за дорученням відділу протиповітряної оборони особисто виміряв ходи під площею Ринок, але документи згоріли під час війни. Трач розповів, що у будинку на площі Ринок (район сучасної вулиці Старий ринок - авт.) він спускався в підвал, звідти - в інший підвал, і йшов підземним ходом. Ходи були сухі, повітря сперте, ліхтар горів лише карбідний. Першим ходом було пройдено лише двадцять метрів і виявлено світло вгорі - при перевірці з'ясувалось, що це просвіти газетної тумби на ринковій площі (ще польська влада, ліквідувавши стародавні вентиляційні пристосування у вигляді кам'яних стовпців, побачила, що це призвело до просідання землі, відтак встановила нову вентиляційну трубу, "замаскувавши" її під тумбу, на якій клеїли газети та оголошення - авт.). Далі хід замуровано цеглою. У другому ході на протилежному боці площі Ринок було виявлено ще один хід і навіть залу розміром 6 на 10 метрів, звідки йшов інший хід з поворотом, який знову впирався в цегляну стіну. Під час перевірки з'ясувалося, що другий хід з'єднується з першим і що цегляну перегородку зведено господарями будинків...
Крім того, Трач робив розвідку від іншої будови по другий бік вулиці Руської і також знайшов хід, що йшов у напрямку ринкової площі, цікавий зазубреними коридорами. Зазубрини (ніші відповідної форми - авт.) були вздовж ходу і мали оборонне призначення, оскільки людина, яка стояла за рогом, залишалася невидимою для того, хто входив, і могла його вбити. Усе це разом переконує, що ходи у древній частині міста Тернополя є. Стіни їх складені з каменю, на розчині, мають висоту три метри. Стелі - склепінчасті".
У повоєнний рік, коли готувалася вищезгадана довідка, посилена увага до тернопільських підземель виникла не випадково. Надземне місто фашисти перетворили на суцільні руїни, а закладку фундаментів під нові споруди необхідно було здійснювати з урахуванням відповідних правил. Хтозна, чи не завдяки підземним ходам збереглися в центрі Тернополя і до сьогодні деякі вцілілі після війни старовинні будівлі (будувати масивніші на їхньому місці було небезпечно). Взагалі ж ті ходи були тоді дуже небажаним явищем. Причому, думаю, не тільки у зв'язку з будівництвом. Радянська влада в Західній Україні, як відомо, вкорінювалася не без проблем, і було б дивно, якби вона вітала існування підземних коридорів, один із яких, за переказами, навіть з'єднував центр міста з лісом на протилежному березі сучасного ставу, а в той час - незагаченої річки Серет. Відповідним було і ставлення до рукотворних пустот під поверхнею землі. Будь-які відомості про них заборонялося оприлюднювати. А ось типовий приклад практичної "протидії", зафіксований у спогаді одного з літніх будівельників: "Під час робіт біля замку (чи то дорогу прокладали, чи то замкову будівлю ремонтували - авт.) виникла здоровенна яма, яка нагадувала тунель. Було вирішено її ліквідувати. Вилили два Камази бетонного розчину, але все було даремно. Тоді в яму заклали арматуру і знову залили бетоном. Цього разу яма його не "проковтнула". Про тодішню орієнтацію на всіляке "відгородження" наземного життя від підземної таємниці - як у буквальному, так і в переносному значеннях - свідчать і спогади колишнього майстра будівельної бригади Ніни Старовірової, яка на початку 50-х брала участь у роботах з відновлення Тернопільського замку. Вона розповідала, що замок має... ще три поверхи (!) вниз. У найнижчому і виявили будівельники масивні залізні двері "невідомо куди", бо були розташовані в зовнішній стіні споруди глибоко під землею. Робітники з цікавості підважили їх і потрапили у муровану штольню висотою в людський зріст, що вела в бік річки Серет. Пройшовши нею з факелами метрів двадцять, вперлися в штучний завал, а незабаром отримали від начальства вказівку зняти ті двері і наглухо замурувати отвір у підвальній стіні.

З тих пір у Тернополі не раз замуровували, засипали чи заливали бетоном дірки і дірочки у підземний світ, однак в різні роки він вперто продовжував нагадувати про себе аж ніяк не приємними проявами. То тут, то там у центральній частині міста, здебільшого в районі колишньої площі Ринок, плавно просідало асфальтове покриття, часом навіть утворюючи неглибокі провали. Вже у 80-х стався обвал під будинком на вулиці Руській, а наприкінці 90-х довелося докласти чимало коштів і сил, щоб врятувати житлову п'ятиповерхівку на вулиці Замковій. Очевидно, що у будь-який час можуть виникнути і якісь нові неприємності. Тим паче, що свого часу в Тернополі проігнорували одну дуже серйозну річ. Прокладаючи сучасну каналізаційну мережу, не вивели в дренаж і не зафіксували ту, що була споруджена ще за Австро-Угорщини, тож тепер і вона бере участь у процесах підземної руйнації.
Кілька років тому міське управління комунального господарства надсилало в проектні організації запит стосовно нанесення на схему і дослідження будинків, котрі, найімовірніше, розташовані над підземними коридорами, оскільки починають осідати при відсутності фактів підмивання ґрунтовими чи каналізаційними водами. Чимало проблем тут можна було б вирішити чи, можливо, й запобігти їх виникненню, якби спеціалісти мали в розпорядженні детальну карту-схему розташування тернопільських підземель, однак розшукати її поки що не вдалося. На початку 90-х, коли піднімалися завіси над багатьма історичними таємницями і коли відзначався черговий сплеск інтересу до ходів у зв'язку, зокрема, з розшуком підземних катівень НКВС, певні громадські організації зверталися із запитом про такий документ в управління Служби безпеки України, але отримали відповідь про відсутність чогось подібного в архівах. Ходили чутки, що приблизно в той же час якийсь невідомий чоловік звертався у міськраду з пропозицією купити у нього карту підземних ходів Тернополя, однак представники влади чи то засумнівалися у достовірності документа, чи то грошей пошкодували, відтак невідоме залишилося невідомим. Ймовірно, щось можна розшукати у зарубіжних сусідів, адже ще до війни поляки вивезли з регіону чимало цінних архівних матеріалів. Але одного лише бажання для цього замало.
Останній сплеск зацікавленості підземним Тернополем відзначався наприкінці 90-х, після серії публікацій у міській періодиці. Тоді ж для дослідження ходів було створено ініціативну групу з числа ентузіастів-фахівців різних галузей, куди входив і начальник відділу охорони пам'яток архітектури облдержадміністрації Ярослав Пелехатий. Ось що він розповів:
- На жаль, наша група не змогла здійснити задумане, бо все вперлося в ненову проблему фінансування. Це лише некомпетентній людині може видатися, що от пробив отвір, спустився під землю - і досліджуй собі, скільки заманеться. Насправді все набагато складніше. Очевидно, що ходи в багатьох місцях завалені, зруйновані чи підтоплені, а це зумовлює значні труднощі у просуванні і без належної підстраховки становить небезпеку для дослідників. Взагалі невідомо, яких небезпечних несподіванок слід там чекати. Кілька років тому ми, наприклад, хотіли дослідити хід від Домініканського собору. Вже почали роботи, як раптом підійшов літній чоловік і почав переконувати, що під час війни це місце було заміновано. Щоб не наражати людей на невиправданий смертельний ризик, ми, звісно, відмовились від продовження. Тоді ж переконалися, що без спеціального спорядження - наприклад, кисневих масок - братися за якесь серйозне дослідження немає сенсу, а навіть мінімальний обладунок для групи коштує досить дорого.
Є інший варіант - почати дослідження підземель з поверхні, провівши за допомогою спеціальної апаратури своєрідне сканування, однак на це теж потрібні чималі кошти. Сподіваюсь, що їх буде можливість вишукати.
Спілкуючись у ході підготовки цього матеріалу з фахівцями, так чи інакше причетними до тернопільських підземель, я почула думку про те, що в час економічної нестабільності "шкірка вартувала б вичинки" лише в тому випадку, якби під містом були якісь унікальні пам'ятки історії та архітектури. Однак з цим можна посперечатися. На терезах історії часто і дрібнички набувають надзвичайної ваги. До того ж, ніхто не може заперечити можливість знахідки під товщею землі справді унікальних документів чи навіть скарбів. Ярослав Пелехатий, до речі, розповів мені, що при спорудженні будинку Тернопільської обласної держадміністрації, чий фундамент стоїть на частині древнього оборонного валу, свого часу було знайдено невеликий скарб XVII століття. А щодо дослідження підземного міста, то пан Ярослав впевнений: це справа важливого і зовсім не локального значення. Підземні таємниці існують всюди, де є старовинні фортифікаційні споруди, а з-поміж усіх замків України, як "Місто" вже писало, майже третина є саме в нашій області. Тут же сконцентровано і десяту частину усіх цінних пам'яток архітектури нашої держави.
Побували в кількох "передпокоях" підземного світу (на превеликий жаль, освітлення там не дозволяє зробити якісне фото для газети), залишилось враження, наче дали до рук потримати захоплюючу старовинну книгу, прочитати яку - зась! Яких тільки функцій не виконували рукотворні підземелля для моїх далеких і не дуже предків! Від звичайнісіньких природних холодильників для зберігання продуктів і напоїв до надійних сховків від ворогів та "інструменту" визвольних змагань.
Старші люди розповідають, що хід з центру міста попід річку до лісу був під час війни навіть своєрідною дорогою життя - під час блокади "маленького Сталінграда", як охрестили тоді Тернопіль, з його допомогою населення рятувалося від голоду, доставляючи сякий-такий харч з ближніх сіл. А у вересні 1998 мені довелося чути про зовсім вже несподівану роль підземних тунелів. Коли поблизу селища Козлів Козівського району тоді раптом провалився посеред поля трактор, місцеві жителі пригадали, що саме в тому місці прокладені під землею ходи, якими багато років тому галичани спокійнісінько перетинали туди-сюди кордон між тодішніми Російською та Австро-Угорською імперією. Ще й товар масово переправляли і, навіть, худобу переганяли контрабандою.
Все це - з минулого наших підземних коридорів. А чи є у них бодай якесь майбутнє? Один співбесідник налаштований на цю тему романтично, припустив можливість прокладення стародавніми ходами екзотичного туристичного маршруту. Інший, бізнесмен-прагматик, висунув ідею відкриття під землею "крутого" кабака з відповідним інтер'єром і назвою щось на кшталт "Андеґраунд" (у перекладі з англійської - підземний). Є думка і про створення у підземних залах музею. В принципі, реальними, напевне, є усі проекти, але тільки за наявності великих коштів. Поки що ж їх немає навіть на те, щоб провести елементарне дослідження підземель. Куди вже там до розкриття підземних таємниць? А шкода...


1 - схематичний план древнього Тернополя. Ймовірно, що сторони чотирикутника на схемі відповідають розташуванню підземних ходів під центром сучасного міста.
2 - таку форму мали "зазубрені" коридори, що їх бачив у підземеллі Олександр Трач.
3 - карта частини підземних ходів, знайдена одним із тернополян влітку 1977 року у проваллі, що утворилося в лісосмузі поблизу теперішнього магазину "Карпати".

Світлана МИЧКО