Річка Білий Черемош

Права притока Черемошу разом із Чорним Черемошем дають початок Черемошу. Довжина - 51 км, площа водозбору 632 км.кв. Річка - природний кордон між Чернівецькою та Івано-Франківською областями.
Починається після злиття р. Перкалаб і правої р. Сарати в селі Перкалаб на висоті 947 м н. р. м.
Річка Перкалаб збирає воду зі схилів Гринявських гір і західних схилів хребта Чорний Діл (найвища точка - гора Чорний Діл, 1493 м), а річка Сарата - зі східних схилів хребта Чорний Діл і західних схилів хребта Яровиця (г. Яровиця, 1580 м). Чорний Діл - хребет з обривистими скелями, печерами у вапняках і унікальним рослинним світом.
Від самого свого початку Білий Черемош тече у вузькій долині з дуже стрімкими схилами, вкритими хвойними лісами, лише недалеко від гирла з'являються невеликі розширення долини, де розміщені села. Нахил русла досягає 14 м/км, течія дуже швидка. Пороги складні для проходження, на річці є весь набір перешкод, характерних для гірської річки.

Для водного режиму Черемошів, як і для багатьох карпатських рік, характерний весняний паводок, під час танення в горах снігів. Швидко піднімається вода і влітку під час злив, хоча цей літній паводок і короткочасний.
Найкращий час для сплаву по Білому Черемошу - весняні місяці, коли стабільно тримається високий рівень води. Колись на річках були водорегулювальні споруди, гамованки, греблі й ін. Вони накопичували воду в невеликих водосховищах, щоби використовувати її для сплаву лісу. Ця система діяла увесь рік, за винятком деяких зимових місяців.
Нині залишилися лише спомини про екзотичну трудову професію гірської річки у пам'яті, віршах і піснях про відважних плотогонів. Тепер про бокорашів лише згадують: дараби вже стали легендою. У серпні 1979 року на сплав по Черемошу пішов останній пліт карпатського лісу. Нині водорегулювальні споруди розібрані, і Білий Черемош увійшов у своє звичне русло, яке влітку міліє, а навесні і під час злив наповнене і бурхливе, з люттю кидається на кам'яні береги.

Лоція річки

Під час весняної води сплав на катамаранах можна починати від невеличкого села Нижня Яловичора, розташованого в гирлі правої притоки Білого Черемошу річки Яловичори. Це  7 км нижче від злиття Перкалаба з Саратою і початку Білого Черемошу.

1. Перші кілометри примушують завзято працювати. Велика швидкість течії, багато підводного каміння створюють досить високі стоячі хвилі і складну лінію сплаву по річці, коли треба весь час маневрувати між великими каменями в руслі.
2. Нижче - простий поріг через всю річку зі значним падінням води.
3. Довга шивериста ділянка на річці з великою кількістю невисоких кам'янистих уступів і валами.
4. Багатокаскадний поріг зі значним перепадом висоти, складною лінією руху, високими стоячими хвилями, за ним - мілина.
5. До гирла лівої притоки Гостівця є ще декілька нескладних порогів, хоча вся річка - нескінченна шивера.
6. Вузька долина трохи розступилася, утворивши овальну чашу колишнього водосховища греблі Марієн. Нині на місці греблі міст. Висота 800 м н. р. м. Звідси реальніше починати сплав за невисокої води. З цього місця дається в лоції кілометраж по Білому Черемошу до самого гирла.
7. 1,7 км. Поріг Горби, 780 м, перепад висот на порозі досить значний. Поріг має три ділянки. Перша складається із декількох невисоких уступів через все русло. При заході в поріг з правого берега впадає невеликий потічок, за ним берег піднімається високою скельною стіною. Лівий берег укріплений зрубовою стіною, невисокий, а на ньому - невеликий лужок. Вся ця ситуація склалася при плавному повороті вліво.
   Друга ділянка - це високий уступ на правому повороті русла, висотою до 0,8 м і навалом води на зрубову стіну лівого берега.
   Третя - хаотично розміщені великі камені в руслі і декілька невисоких уступів.
8. 2,5 км. Гирло правої притоки р. Лопушна.
9. 3,1 км. Гирло р. Стриживський, 765 м. Міст через Білий Черемош. Гостівецьке лісництво.
10. 4,1    км.    Село   Голошина.    Міст через Білий Черемош.
11. 4,8  м.   Село  Голошина.   Підвісна  кладка  через Білий Черемош, 725 м.
12. 8,2 км. Місце колишньої греблі-гамованки в с. Солотвино, 720 м.
13. 9,2 км. Початок шивери біля с. Тарначки. В руслі хаотично розкидані велике каміння і плити створюють при виході з шивери великий закручений вал води. Орієнтир - річка входить в ущелину, а дорога по лівому березі піднімається вверх.
14. 10,5 км. Початок порога Дудки, 690 м, перепад висот на порозі близько 15 м на 1 км довжини порога. Кілометрової довжини  поріг, розташований на великому і плавному лівому повороті річки. Правий берег річки високий, обривистий,  зарослий лісом.  Лівий  - низький, відкритий з рідкими деревами. Поріг складається з багатьох уступів, висота яких збільшується ближче до виходу. Особливо складний вихід з порога, де додаються великі кам'яні брили в руслі, навал води на правий берег і висока стояча хвиля.  Закінчується  поріг  каскадом  невисоких уступів.
15. 11  км.  Підвісна кладка через Білий Черемош. Орієнтир початку порога Ворітця.
16. 11,2 км. Початок порога Ворітця. Найскладніший, небезпечний для проходження зі всіх порогів в басейні Черемошів. Багатоводна річка дуже стиснута з обох боків кам'яними берегами, з великою швидкістю несеться у вузькому скельному коридорі, завертаючи то в один, то в інший бік. Як лівий, так і правий береги на значному відтинку укріплені зрубовими стінками. Поріг багатокаскадний і майже всі його скельні гряди йдуть під кутом до потоку, створюючи закручені струмені води. Перепад досить значний, його видно на око. Основну проблему створює каскад уступів перед правим поворотом річки, майже посередині порога. Кам'яні гряди під кутом перегороджують все русло і на ділянці близько 100 м створюють перепад майже в 5 метрів. В кінці весь потік води б'є в зрубову стінку, а потім рухається до скель протилежного берега. Огляд порога і обнесення проводиться правим берегом.
17. 12,2 км. Підвісна кладка через Білий Черемош в кінці порога Ворітця, 642 м н. р. м. Кладка дуже низько висить над водою.
18. 15,8 км. Гирло р. Пробійна, 615 м.
19. 17,3 км. Невеликий острів.
20. 17,6 км. Підвісний міст в селі Яблуниця.
21. 18,2 км. Залишки бетонної греблі колишньої гідроелектростанції в с. Яблуниця.
22. 19,4 км. Другий підвісний міст в с. Яблуниця.
23. 21,1 км. Автодорожній міст через Білий Черемош в селі Яблуниця.
24. 22,3 км. Село Конятин, автобусна станція.
25. 24,3 км. Село Довгопілля, залишки греблі-гамованки.
26. 26,7 км. Село Довгопілля. підвісний міст через Білий Черемош, церква, 530 м.
27. 30,2 км. Село Стебні, церква, 505 м.
28. 33,3 км. Гирло Білого Черемошу, 488 м н. р. м.

До села Нижня Яловичора можна під'їхати з села Яблуниця попутним транспортом.
Нижня Яловичора - невелике село з хатами, мальовничо розкиданими по схилах, розташоване в місці впадіння в Білий Черемош його правої притоки Яловичори. В околицях, в оточенні стрімких схилів, вершин Дворелець і Межівський, знаходиться єдине в Буковинських Карпатах невелике гірське озеро - Буковинське Око. До нього з села веде дорога.

На схилі гори Гола за 2 км від села є джерело сірководневої мінеральної води Гола Гора.
За 7 км вище по Білому Черемошу на р. Сарата, поблизу колишнього села Перкалаб, знаходяться два джерела мінеральної води. Це невеличкі колодязі. Солона вода, що витікає з цих джерел, утворює струмок. За хімічним складом води цих джерел належать до мінералізованих специфічних вод бромо-хлорно-натрієво-кальцієвоготипу.

В гирлі р. Лопушна на правому березі Білого Черемошу знаходиться невеликий хутір лісорубів з гуртожитком.
Біля села Голошино на обох берегах Білого Черемошу розташовані хлоридні мінеральні джерела.

За порогом Ворітця долина річки трохи розширюється, з'являються тераси, мальовничі полонинки, які чергуються з ділянками лісу, вище на схилах - суцільний хвойний ліс.
Такий ландшафт зберігається до с. Яблуниця. Село розташоване в досить широкій долині, на обох берегах Білого Черемошу.

Наступне село Конятин, відоме давньою Василівською церквою, побудованою 1790 року. Вона одна з найдавніших триверхих церков Буковини.
Село Довгопілля зв'язане з ім'ям Івана Франка. Ще до того, як І. Франко оселився в Криворівні, він влітку 1898 року відпочивав у Довгопіллі. Саме тут вперше зазнайомився з Буковиною та її людьми. Тут письменник відкрив для історії ім'я керівника народних месників Мирона Штолюка (Штолу).

Почувши про Штолюка від місцевих гуцулів, він висловив припущення про те, що ця людина справді жила, що згодом підтвердили архівні матеріали.

В цьому селі І. Франку розповіли про суддю-мандатора Грдличка, який в часи кріпосництва жорстко розправлявся з гуцулами. Цю тему автор використав у повісті „Гуцульський король". Літо, яке провів письменник в Довгопіллі, було для нього ювілейним: українська громада святкувала 25-річчя його літературної діяльності і на прохання ювілейного комітету художник Іван Трупі приїздив у село, щоби написати портрет письменника.

Один з них нині зберігається в музеї Івана Франка у Львові.
Недалеко від Довгопілля є село Голови. Тут довгий час працював вчителем дослідник культури гуцулів Лука Гарматій (1866-1924 рр.). Невтомний колекціонер усної народної творчості гуцулів, він свої фольклорні знахідки передавав для публікації В. Шухевичу в його „Гуцульщину" і В. Гнатюку - для збірника фольклору „Колядки і щедрівки". Дуже важлива діяльність Гарматія як збирача предметів побуту і народного мистецтва, особливо художніх виробів з металу. Все зібрання було передане Львівському етнографічному музею, а дещо перепало музеям Коломиї, Петербурга та Праги.

За Довгопіллям річка продовжує швидко нестися по вузькій долині. В руслі трапляються невеликі поріжки, круті повороти русла, навали води на той чи інший берег, стоячі хвилі, острівці.
В гирлі Білого Черемошу можна закінчити сплав або продовжити по Черемошу до Вижниці, або аж до Чернівців по Пруту.

Стаття з книги "Туристські ріки Карпат"
Володимира Захарчука та Георгія Чурчуна