У Тернополі з'явились гайзи-бубели і колесо часу

Дивовижна споруда неподалік так званого "шостого магазину" три роки збуджувала уяву тернополян. Говорили, що тут буде готель або нічний клуб, а то й власний будинок, та відвідувачі змогли потрапити всередину новобудови - музею-їдальні "Старий млин". Ця будівля споруджена за задумом і за кошти сім'ї Гросуляк - сповіщає блискуча табличка при вході. А далі - імена тих, хто допоміг цим відомим тернопільським підприємцям втілити казку в життя.

Звідки саме взялася ідея створити цей диво-заклад? Про це сповіщає текст у рамочці, який висить на стіні другого поверху: "Ця споруда збудована на фундаменті млина, який працював на цьому місці до 1939 року. Власником млина був Даніель Штекель. У 30-х роках минулого століття тут працювали 39 робітників. Два двигуни млина мали по 35 кінських сил, а третій - 60. Тоді це було одне з найбільших підприємств міста. Даніель Штекель і його дружина Амалія проживали у власному будинку на вулиці Валовій, 16. Штекель був шанованою і впливовою людиною, брав активну участь у політичному житті міста. У 1925 році (тоді містом керував комісар, а не мер) Даніель Штекель входив до складу дорадчої ради. У 1929 році під час виборів до міської влади Штекель обирається радним. Ім'я промисловця знаходимо в складі виборчої окружної комісії № 61 у Тернополі. У 1939 році під час "визволення" Даніель Штекель був репресований. Війна завершила руйнацію млина, який перестав діяти, але в пам'яті Тернополя ще надовго збереглася вживана фраза "коло млина Штекеля".

Основна ідея цієї споруди відродити пам'ять про господарів млина, які були тут до 1939 року. І в цьому є свій зміст, бо політики говорять про політиків, а підприємці, повинні вшановувати пам'ять господарників. Архітектурне трактування народилося уже в процесі роботи. Хотілося повернути в сучасність старі матеріали, якими багата Галицька земля. Наприклад, у стіни закладу вкладено 100 тисяч австрійської цегли, і кожна цеглина має свою консистенцію і колір. Стиль споруди запозичений у відомого архітектора Гауді з Барселони (сім його будинків зараз охороняються ЮНЕСКО), але вплив і елементи арабської архітектури. У "Старому млині" майже немає рівних стін, а в основі лежить арочне перекриття. За твердженням архітекторів, воно значно міцніше. Але це - загальна концепція. В процесі роботи вона доповнювалася новими ідеями. Деякі елементи перероблялися по десять разів - і тому будівництво тривало аж три роки. Тут працювало багато студентів і некваліфікованих робітників - людей із нестандартними мисленням і підходом до роботи.
Зали закладу вражають багатством мозаїки, безліччю різних символів, особливо християнських. При вході до залу на першому поверсі у стіну, вмуровано дві вази з Кани Галилейської, де Христос перетворив воду на вино. З Барселони підприємець привіз камінь з дому Гауді, який зараз стоїть біля кованого деревця біля входу до закладу. А саме деревце символізує дерево мудрості, бо за формою нагадує людський мозок.

Інтер'єр "Старого млина" важко описати словами - це треба просто побачити. Тут і крісла для відвідувачів у формі кінських сідел, пеньків та коліс від воза; і різноманітні жартівливі написи на столах (приміром, "Живем, щоб їсти, їмо, щоб жити", "Добре їмо, щоб добре жити", "Любов до тебе чую, бо у череві воркує"); і керамічна композиція "Жаба дусить"... На першому поверсі, де дозволяється курити, на стіні висить попередження: "Курець вітчизняних цигарок помре патріотом", а на останній поверх ви можете піднятися "Мудрою драбиною", де на кожній сходинці вирізьблені повчальні афоризми. Є й спеціальні пристосування для тих, хто любить впадати в дитинство: у чоловічому туалеті поміщена дошка автографів, де кожен бажаючий може щось написати, а в Галицькому дворику (літній веранді) на стіні можна щось вирізьбити ножем, замовленим в офіціанта. Написи і жартівливі пристосування придумано, щоб люди у нас не тільки їли, а й піднімали свій настрій. Але поряд із цим передається відвідувачам атмосферу галицької землі.

У закладі є чотири поверхи. Кожен із них має свою кухню і свою систему обслуговування, а також свій особливий шарм. Тут немає спиртних напоїв і заборонено їх приносити і розпивати, а курять тільки на першому поверсі. Всі кухні відкриті, а страву важать на очах в клієнта - це також особливість їдальні.
На першому поверсі "Старого млина" готують селянські страви: прості салати, омлети, яєчню зі шпундерком, гайзи-бубели (деруни) з різними начинками, борщ, бігус, а також м'ясну мішанину під назвою "Я того хочу! Ще...". За бажанням клієнт можна випити пива, кави чи чаю. Всі страви тут готуються в селянській печі, яка, крім того, ще й опалює всю споруду. Така система, за словами власника закладу, не має аналогів у світі, і зараз її запатентовують. На першому поверсі діє змішана система обслуговування: самообслуговування - дешевше, з офіціантом - плюс 5 % вартості замовлення.

Другий поверх має дивнуі довгу назву "Уцапівня м-е-е-е-е. Пий пиво, як цап, до цапіння". В залі готують стейк і шашлики на дровах, а також пропонують страви народів світу.
Третій і четвертий поверхи - "солодкі". Тут замовляють каву, напої та десерт. Але не обов'язково підніматися за солодощами догори - їх на замовлення принесуть до будь-якої зали.

У другому корпусі закладу діють антикварний магазин і стоматологія. В магазині можна придбати не тільки старовинні речі, а й вироби народних умільців, сучасні речі, сувеніри. Невдовзі тут будуть реалізовувати і сувенірні міні-копії закладу. Ще одна родзинка - працюючий повітряний млин 1911 року. У кожному - відділі у продажу є торбинки з борошном, змеленого на цьому млині - це безпрограшна лотерея: або ви виграєте гроші для харчування у їдальні або ж борошно на пам'ять. А надворі обов'язково роздивіться "Колесо часу": за помірну плату художник вигравірує на ньому ваше ім'я і час, коли ви відвідали заклад, і цей напис залишиться тут навічно.
Ще є літній майданчик (Галицький дворик) на 70 місць, він функціонує, коли тепло.
Що головне - страви тут незвичні, а ціни досить помірні. А на додаток - тепла атмосфера, унікальний інтер'єр і жартівливий настрій.

Тетяна ВЕРБИЦЬКА