UK
Розклад: Пн-Пт 9 - 18

Піший похід гірським хребтом Пірін (Болгарія)

Ціна: 0 грн
Тривалість: 4 дні
Замовити тур
banner picture
Піший похід гірським хребтом Пірін (Болгарія)

Поїздка в Болгарію асоціюється з пляжем і засмаганням? Дарма! Для ока, звиклого до Карпат, гірський масив Пірін - це скелясто-озерна магія. Високі мармурові вершини, хмари під ногами, незвично багато глибоких і чистих озер, гірські водоспади, великі брили курумника та дикі кози, яким позаздрять навіть альпіністи. Вас чекає недитячий іспит на мужність - це екстремальні підйоми з перилами на гори Віхрен (2914 м) та Кутело (2908 м). 
Увага! Ця пригода протипоказана людям, які бояться висоти.

Похід вимагає хорошої фізичної підготовки і досвіду гірських походів. Адже загальний набір висоти складе 4600 м, загальне скидання - 4000м.

Менш екстремальний і однаково мальовничий піший похід масивом Ріла (Болгарія)

Вартість туру - 113 євро

Включено у ціну
  • супровід інструктора
  • ремнабір, аптечка
  • прокат загального спорядження (намет, кухонне спорядження)
  • харчування згідно з програмою
Ціна не включає
День 1

  • зустріч вранці у місті Санданскі на автовокзаліЯк доїхати на тур?
  • переїзд до хижі Яне Санданскі, звідки починається піша частина походу. Громадський транспорт туди не їздить, тож скористаємось недорогим таксі (12 км).
  • водоспад Попинольшки, біля якого заходимо у ліс і йдемо вздовж річки Беговіца у напрямку хижі Беговіца. Після хижі долина звужуєть і з'являється багато болотистих ділянок, тому під ногами досить мокро. Отже, не забудьте, крім трекінгових черевиків, взяти запасну пару взуття.
  • обід-перекус по маршруту. Щоб економити світловий день для походу, обідаємо бутербродами, печивом та сухофруками.
  • підйом на перевал Беговішкі. Тут болотиста місцевість змінюється на кам’янисту. Далі траверсуємо цікаву гору Каменіца Кукла, звідки побачимо кілька невеликих озер. Серед них - озеро Тевно, біля якого розіб'ємо табір для ночівлі та приготуємо гарячу вечерю.
  • денна дистанція 16 км, набір висоти 1860 м, скидання висоти - 290 м

День 2

  • сніданок і збір табору
  • йдемо хребтом до озера Перевалскі та однойменної вершини, звідки відкривається гарний вид на озера Валявишки.
  • далі потрібно покорити одна за одною три вершини - г. Малик Типиц, г. Голям Типиц, г. Василишкі чукар. На останній перепочинемо перед важким спуском. Тутешні краєвиди стануть для Вас справжньою винагородою.
  • обід-перекус по маршруту
  • спуск через Башлайський перевал до озера Долгото. Складно просуватись, оскільки під ногами лише курумник - великі камені, які неможливо обійти. Біля озера довгоочікувана зупинка - найсмачніша в світі вечеря, балачки біля вогнища та міцний сон.
  • денна дистанція 9 км, набір висоти 500 м, скидання висоти 700 м

День 3

  • ранкова руханка навколо балона, на якому готується сніданок
  • знову підіймаємось на хребет до перемички Кабата. Далі на Вас чекають найбільші виклики цього походу. Під ногами слизький мармур, в дощ рухатись далі не можна. А Ви перевіряли своє взуття вдома?
  • г. Віхрен, на спуску з гори у вузьких і крутих місцях провішані перила
  • траверсуємо г. Кутело. Це довга і дуже екстремальна ділянка з перилами, їх доведеться перелазити кілька разів, йдучи по вузькому гребеню. З обох боків стрімкі і слизькі схили. В туалет краще було сходити на Кабаті, бо тут це може статись мимовільно :) а ще було б добре мати дві зайві руки, які тримали б коліна, що трясуться. Інколи може з'явитись бажання повзти - це повільно, але надійно.
  • увесь день немає води, обід-перекус по маршруту
  • підйом на вершину Банскі суходол, звідси можна побачити перевал Каменітішкі. Далі спускаємось до хижі Явороварозіб'ємо табір на ночівлю. Цього разу вечеря тиха, мова до Вас повернеться завтра.
  • денна дистанція 18 км, набір висоти 1350 м, скидання висоти 1900 м

День 4

  • спокійний сніданок, немає куди поспішати, адже сьогодні коротка і легка дистанція (9 км)
  • йдемо до міста Розлог, звідки можна буде доїхати до Софії
  • обід-перекус, завершення туру
  • виїзд. Як виїхати додому?

Одяг та взуття:
Додатково:
  1. Рюкзак
  2. Спальний комплект (спальник+килимок)
Question [uk]11
Ответ [uk] 111
Question [uk] 22
Ответ [uk] 22
avatar
Саша
Жовтень 2015

 

Похід асоціюється з чимось надзвичайним. Нові горизонти, незвідані кордони – це завжди так прикольно. Знаєте яким словом не можна описувати похід? «Йти» – воно не прикольне, як і інші короткі слова. А от «дременути» прикольне. У цьому між походами і буденністю багато спільного: вони нудні, якщо немає відчуття пригоди.
У мандрах як і у житті, щоб воно подобалося потрібно знайти когось рівним собі за нормальністю. Це відчувається на інтуїтивному рівні відразу, тобі з людиною або комфортно, або ні. Ось так троє товаришів: Я, Арсен і Сергій дременули на поклик пригод до гірських просторів Болгарії. Насправді цих майже два тижні нашої мандрівки дали мені вражень на десятиліття. Круті гірські перевали, бездонні озера, мінливий і часом не надійний рельєф під ногами додає гостроти вражень під час походу. Чи сподобалося мені все? Авжеж. До найменших дрібниць. Навіть тоді коли ти йдеш і тримаєшся за натягнуті троси на стежці шириною в 2 метри, а по обидва боки прірва глибиною в безкінечність; коли тіло ціпеніє тільки від погляду в ту прірву; чи коли посеред незнайомого міста в 12 ночі шукаєш Полярну зірку, щоб знайти потрібну дорогу, або ж коли Сергій залишає «частинку України» на найвищих вершинах (хто його знає - зрозуміє), а його радощам після того немає меж – так, мені це подобається.Просто мандрувати – це нудно. А от мандрувати з метою – це захоплююче і корисно. Пройти гірські масиви Ріла і Пірін – було нашою метою, до того ж не простою. Тільки задумайтеся: за 8 днів пройшли близько 160 км – чим не пригода. Особисто для мене найцікавішим було те, що гори там інші. Немає звичних для рідних Карпат пологих полонин, чітко виражених гірських хребтів. Стрімкі перевали, заплутані гірські стежки, незліченні озера та високі скелясті вершини не можуть не вразити. Під золотим промінням сонця, коли навколо лише небо, гори і ТИ, все видається як в казці про велетнів, де на фоні цих кам’яних створінь ти видаєшся маленьким і безпорадним. Зразу скажу, що Пірін – випробування не для початківців. Надто багато місць з складним рельєфом і великою кількістю курумника. А траверс гори Котело, з дійсно стрімкими схилами, провішений тросами. Для мене це водночас найзахоплююче і найекстримальніше місце подорожі. Пройшов десь тиждень поки я нарешті «відійшов». Зараз сидячи вдома на м’якому дивані, я знову думками переношуся в гори, хочу знову побачити озера Синьото чи Страшното,  помилуватися краєвидами на вершинах Віхрен та Мусала, відчути биття серця при підйомі на Беговешкі перевал. Надіюся що така нагода мені трапиться, але то вже буде інша історія.
Подорож має свій початок і свій кінець, але залишає щось всередині тебе. Воно палає немов та іскра і манить на нові звершення, нові мандри. Ось так і моя пригода масивами Ріла і Пірін, здається завершилася тільки вчора, але слід свій вона залишила набагато глибший і приємніший, ніж я очікував. Красу гір не можна описати словами… Ти або закохуєшся в них відразу, або залишаєшся байдужим назавжди. Хто хоч раз в житті бачив – той зрозуміє. Якщо ж вам до душі перший варіант, тоді не гайте часу, зберіть рюкзак і дременіть в пригоду, що збурить вас на довгі десятиліття. Можу лише дати невеличку пораду, якщо часом будете в Болгарії вирушайте в гори Ріла чи Пірін – ви про це не пожалкуєте, я вам обіцяю.

Похід хребтом Пирин асоціюється з чимось надзвичайним. Нові горизонти, незвідані кордони – це завжди так прикольно. Знаєте яким словом не можна описувати похід? «Йти» – воно не прикольне, як і інші короткі слова. А от «дременути» прикольне. У цьому між походами і буденністю багато спільного: вони нудні, якщо немає відчуття пригоди.
У мандрах як і у житті, щоб воно подобалося потрібно знайти когось рівним собі за нормальністю. Це відчувається на інтуїтивному рівні відразу, тобі з людиною або комфортно, або ні. Ось так троє товаришів: Я, Арсен і Сергій дременули на поклик пригод до гірських просторів Болгарії. Насправді цих майже два тижні нашої мандрівки дали мені вражень на десятиліття. Круті гірські перевали, бездонні озера, мінливий і часом не надійний рельєф під ногами додає гостроти вражень під час походу. Чи сподобалося мені все? Авжеж. До найменших дрібниць. Навіть тоді коли ти йдеш і тримаєшся за натягнуті троси на стежці шириною в 2 метри, а по обидва боки прірва глибиною в безкінечність; коли тіло ціпеніє тільки від погляду в ту прірву; чи коли посеред незнайомого міста в 12 ночі шукаєш Полярну зірку, щоб знайти потрібну дорогу, або ж коли Сергій залишає «частинку України» на найвищих вершинах (хто його знає - зрозуміє), а його радощам після того немає меж – так, мені це подобається.Просто мандрувати – це нудно. А от мандрувати з метою – це захоплююче і корисно. Пройти гірські масиви Ріла і Пірін – було нашою метою, до того ж не простою. Тільки задумайтеся: за 8 днів пройшли близько 160 км – чим не пригода. Особисто для мене найцікавішим було те, що гори там інші. Немає звичних для рідних Карпат пологих полонин, чітко виражених гірських хребтів. Стрімкі перевали, заплутані гірські стежки, незліченні озера та високі скелясті вершини не можуть не вразити. Під золотим промінням сонця, коли навколо лише небо, гори і ТИ, все видається як в казці про велетнів, де на фоні цих кам’яних створінь ти видаєшся маленьким і безпорадним. Зразу скажу, що Пірін – випробування не для початківців. Надто багато місць з складним рельєфом і великою кількістю курумника. А траверс гори Котело, з дійсно стрімкими схилами, провішений тросами. Для мене це водночас найзахоплююче і найекстримальніше місце подорожі. Пройшов десь тиждень поки я нарешті «відійшов». Зараз сидячи вдома на м’якому дивані, я знову думками переношуся в гори, хочу знову побачити озера Синьото чи Страшното,  помилуватися краєвидами на вершинах Віхрен та Мусала, відчути биття серця при підйомі на Беговешкі перевал. Надіюся що така нагода мені трапиться, але то вже буде інша історія.
Подорож має свій початок і свій кінець, але залишає щось всередині тебе. Воно палає немов та іскра і манить на нові звершення, нові мандри. Ось так і моя пригода масивами Ріла і Пірін, здається завершилася тільки вчора, але слід свій вона залишила набагато глибший і приємніший, ніж я очікував. Красу гір не можна описати словами… Ти або закохуєшся в них відразу, або залишаєшся байдужим назавжди. Хто хоч раз в житті бачив – той зрозуміє. Якщо ж вам до душі перший варіант, тоді не гайте часу, зберіть рюкзак і дременіть в пригоду, що збурить вас на довгі десятиліття. Можу лише дати невеличку пораду, якщо часом будете в Болгарії вирушайте в гори Ріла чи Пірін – ви про це не пожалкуєте, я вам обіцяю.