UK
Розклад: Пн-Пт 9 - 18

Сходження на Монблан та Гран-Парадізо

Ціна: 17000 грн
Тривалість: 12 дні
Замовити тур

Якщо у вас є запитання, зателефонуйте нам

+38 096 212 40 71

banner picture
Сходження на Монблан та Гран-Парадізо

Подорож Європою передбачає сходження на дві вершини Альп: акліматизаційне сходження на просту, але симпатичну гору в Італії - Гран-Парадізо (4061 м), та основне сходження на Монблан (4810 м) в Франції та Італії. Їдемо на 12 днів мікроавтобусом з Тернополя. Можна скоротити тур до 8 днів, якщо прилетіти у Мілан та вернутись літаком з Женеви. На Монблан стартуємо з льодовика Тет Рус, це значить, що за одну добу ми наберемо і скинемо 1650м. Це близько 15 годин активної роботи, тому для сходження на Монблан потрібна гарна фізична підготовка.

Вартість туру - 500 євро

Включено у ціну
  • переїзди мікроавтобусом згідно програми
  • харчування впродовж активної частини маршруту
  • послуги інструктора 
  • загальне альпіністичне спорядження (мотузки)
  • загальне таборове спорядження
Ціна не включає
  • розширена страховка
  • ночівля в притулку під Гран Парадізо - 20 євро
  • кемпінг в Шамоні – 12-40 євро (2-4 ночі)
  • канатка і трамвай на Монблан – 38 євро
  • самостійне харчування - 30-40 євро
  • кемпінг дорогою додому - 10-15 євро
  • хто летітиме в Мілан і з Женеви - можливо прийдеться самостійно ночувати і їсти - 100 євро 
  • прокат альпіністичного спорядження
день 1-2 - дорога

  • зустріч з керівником туру на залізничному вокзалі у м. Мукачево
  • переїзд в Італію через Угорщину   
  • в дорозі робимо зупинки щодві години, щоб розім'ятись та приготувати їжу. Ночуємо в наметі на паркінгу при дорозі щоб економити гроші та час

день 3 (1) - підхід під Гран Парадізо

  • зустріч з частиною групи, яка прилітає в Мілан о 9.00-12.00 (місце узгоджуємо додатково)
  • переїзд до паркінгу (2000м) біля підніжжя гори Гран Парадізо, легкий підйом до притулку (2700м), в якому будемо ночувати (700м, 2-3 год). До будинку веде гарна стежка. По складності перешкод та формі одягу цей день нагадує трекінг в Карпатах. Ночуємо в одязі на ліжках, спальники і намети лишаємо в бусі, тож рюкзаки не важкі. 
Гран-Парадізо вважається одним з найпростіших чотриритисячників в Альпах, але в той же час має чи не найбільший набір висоти для сходження. На Гран-Парадізо буде нагода відпрацювати всі навички, які потрібні для виходу на Монблан: акліматизація та альпіністична підготовка

день 4 (2) - сходження на Гран Парадізо

  • сходження на Гран Парадізо
  • сходження на гору Гран Парадізо (4061м) з притулку (2700м) займає близько 9-10 год, перепад висот близько 1300м. Технічно гора проста, але потрібно іти в кішках з льодорубом та у зв'язках. Тут ми перевіримо свої сили і спорядження та підготуємось до сходження на Монблан.
  • обід біля притулку
  • спуск вниз до паркінгу, переїзд в кемпінг в Шамоні під Монблан 

день 5 (3) - відпочинок в Шамоні

  • день відпочинку перед початком сходженням на Монблан
  • можна погуляти старовинним туристичним містом, піднятись підйомником на якийсь з оглядових майданчиків або просто релаксувати в кемпінгу
  • вільна вечеря: можна перекусити в кафе або самостійно зварити щось французьке в кемпінгу
  • ночівля в кемпінгу

день 6 (4) - підхід під Монблан

  • початок підйому на Монблан
  • підйом на канатній дорозі до перевалу Бельв'ю і далі високогірним трамваєм до "Гнізда Орла" (2350м). Звідси починаємо піший підйом до притулку Тет Рус (3167 м), близько 3-4 год. Стежка прокладена між розсипів каміння, подекуди може лежати сніг, вкінці різко набирає висоту по стрімкому відрогу. Невдовзі після обіду виходимо на льодовик Тет Рус на схилах Монблану. Це єдине місце, де можна стояти з наметами. Поряд є туалет та притулок Тет Рус, де можна перекусити та переночувати в разі негоди (якщо буде місце). Тут стоятиме наш базовий табір, з якого будемо стартувати на Монблан. Лягаємо спати якомога раніше, щоб відпочити перед горою. 
  • ночівля в наметі

день 7 (5) - сходження на Монблан

  • головний відповідальний день туру - сходження у саме серце Альп - гору Монблан, 4810 м.
  • встаємо невдовзі після півночі, збираємось, п'ємо чай та починаємо сходження. 
  • цей день буде довгим і складатиметься з таких етапів:
    1) перехід Гран Кулуару - місце, де часто падає каміння
    2) підйом до старого притулку Готе (3750м - 3170м = 580м) - 3-4 год крутою кам'янистою стежкою, де подекуди натягнуті троси для страховки. Іти потрібно вкрай обережно, бо буде ще темно, а падати є куди. 
    3) перехід від старого притулку до притулку Вало - 3 год по льодовику, який спочатку виглядає пологим, а потім плавно набирає висоту. У притулку можна перепочити та випити чаю.  
    4) вихід на вершину - 2-3 години стрімкого снігового схилу і ми на вершині гори Монблан.
    Робимо фото та повторюємо все в зворотньому порядку.
  • ночуємо в базовому таборі на Тет Русі на схилах Монблану

день 8 (6) - резерв

  • резервний день (на випадок поганих погодніх умов або недостатньої акліматизації учасників)

день 9 (7) - спуск з Монблану

  • насолоджуємося відмінною панорамою і запам'ятовуємо прекрасну мить серед альпійських ландшафтів
  • спуск до трамваю і далі в кемпінг Шамоні 
  • святкова вільна вечеря
  • ночівля в кемпінгу

день 10 (8) - виїзд додому

  • вранці покидаємо гостинну Францію, робимо прощальне фото на фоні Монблану і виїжджаємо в Швейцарію, де залишаємо в аеропорту учасників, які летять додому з Женеви (після 15.00)
  • продовжуємо рух в сторону Німеччини
  • ночуємо в кемпінгу

день 11-12 - дорога додому

  • продовжуємо шлях на батьківщину
  • доїжджаємо до Львова до 18.00 останнього дня

FAQ

Яку підготовку потрібно мати для участі у турі?

  • потрібно мати досвід зимових походів. Наприклад, сходження на Говерлу чи Піп Іван. Бажано з ночівлею у наметі. Тоді ви будете знати, який потрібен одяг, яке спорядження
  • потрібно мати навички користування льодорубом, кішками, знати основні вузли. Сходження відбуватимуться в зоні льодовиків, тож ходитимемо в кішках, у зв'язках. Такі навички можна отримати на альпсемінарах, які проводить Турклуб в зимових Карпатах.
  • потрібно мати гарну фізичну підготовку – наприклад,  присісти 10-15 разів на одній нозі та пробігти 10 км за годину

Харчування та проживання під час туру

  • в дорозі ночуємо на паркінгах та кемпінгах, готуємо гарячі страви на парковках на газу; в містах ночуємо в кемпінгах, харчуємось самостійно (вільна вечеря в кафе чи варимо місцеву їжу в кемпінгу), в горах живемо в наметах, готуємо на газу з сушених продуктів. Оскільки бронювання висотних притулків Тет Рус і Готе не завжди можливе, на них не розраховуємо і живемо в наметах. 

Робота та відповідальність гіда та Турклубу

Гід працює з групою до 5-ти чол. Якщо в групі більше 5-ти осіб - працює гід-помічник (має менший досвід, але достатній для ведення зв'язки). 

Турклуб не гарантує успішного сходження на вершини.  Сходження можуть не відбутись внаслідок поганої погоди, заборони місцевої влади, недостатньої підготовки учасників. Гід на власний розсуд може припинити сходження для учасника, якщо той має недостатню підготовку, порушує правила техніки безпеки чи створює небезпеку для інших учасників.  Вартість туру повертається тільки якщо програма туру не виконується з вини гіда чи Турклубу. В разі нещасного випадку, коли є значна загроза життю та здоров'ю туристів, сходження припиняється, надається допомога силами групи та місцевих рятувальників. Витрати на рятувальні роботи, транспортування та лікування учасник несе самостійно - тому необхідно мати відповідну страховку.  

Витрати

Потрібно орієнтуватись на такі витрати:

  • ночівля в притулку під Гран Парадізо - 20 євро
  • кемпінг в Шамоні – 12-40 євро (2-4 ночі)
  • канатка і трамвай на Монблан – 38 євро
  • самостійне харчування - 30-40 євро
  • кемпінг дорогою додому - 10-15 євро
  • хто летітиме в Мілан і з Женеви - можливо прийдеться самостійно ночувати і їсти - 100 євро 
  • прокат альпіністичного спорядження
  • запас - 100 євро
N.B. Перелік та суми витрат вказані орієнтовно, тож реальні суми можуть відрізнятися.

Одяг та взуття:
  1. Гідрокостюм (Оренда)
  2. Черевики для літнього трекінгу
  3. Куртка і кофта
  4. Кросівки
  5. Бандана/баф для печери
  6. Білизна
  7. Шорти
  8. Тепла кофта або пуховик
  9. Теплі рукавиці
Спорядження:
  1. Індивідуальне альпспорядження на Альпсемінар (Оренда)
  2. Спальний комплект (спальник+килимок) (Оренда)
  3. Рюкзак основний (Оренда)
  4. Гамаші (Оренда)
  5. Термос
  6. Лижні палиці (Оренда)
  7. Особистий посуд: металева або пластикова (щоб не розбилась) тарілка, ложка, кружка
  8. Ліхтарик
  9. Трекінгові палки
  10. Ніж
  11. Запальничка
  12. Каска (Оренда)
Інше:
  1. Гігієнічна помада
  2. Крем від засмаги
  3. Засоби гігієни: зубна щітка, паста, рушник
  4. Аптечка індивідуальна
  5. Посвідчення особи
Question [uk]11
Ответ [uk] 111
Question [uk] 22
Ответ [uk] 22
avatar
Серпень 2019

Як аматору зійти на МОНБЛАН

Або пам'ятка про те як ненадовго, але дуже яскраво, висунути носа зі своєї зони комфорту. Насамперед треба визначити свою фізичну форму. Якщо можеш дійти до роботи від найближчої станції метро і не задихнутися без перепочиноку, то вже не погано. Зовсім добре, якщо можеш пробігти 10 км. за одну годину і при цьому не потрапити в анатомічці ЛШМД. Якщо тест на фізичну підготовку пройшов вдало, то можна купувати квиток до Шамоні, збирати речі і висуватися в дорогу.

Після прибуття на місце, слідуючи за потужним потоком спортивних людей з рюкзаками за спиною, піднятися до притулку Тет Рус. Цей підйом буде як випускний іспит на твою фізпідготовку і здатність піднятися до вершини. Головне на цьому етапі не поспішати. Поспіх призведе тільки до одного - буде прийнято поспішне рішення кинути все, речі на стежку і стрімголов спуститися вниз до найближчого бару, в пошуках втраченої зони комфорту.

І ось, припустимо, ти у притулку Тет Рос на однойменному плато, десь в урочищі Шамоні на висоті ~ 3200. До заповітної мети всього ~ 1600 метрів ... у висоту. За спиною у тебе долина Шамоні, з барами, ресторанами,хостелами. А перед обличчям скеляста майже вертикальна стіна заввишки 600 метрів з легендарним Гранд кулуарах посередині, який за рік падаючими камінням забиває більше туристів, ніж з'їдають білі акули по всіх океанах. Цю стіну доведеться перелазити ... два рази: туди і назад. Це важливо усвідомити перш ніж рухатися далі. Чи не усвідомив - стрімголов вниз, в бари, ресторани, хостели. Якщо усвідомив, лягай спати, мобілізуй силу і волю для наступного підйому.

Підйом на вершину почнеться відразу після півночі. Чому не вдень? По-перше, в цей час сама тиха і спокійна погода в горах, це важливо. По-друге, підніматися в темряві під нереально яскравим зоряним небом з мільярдом зірок і галактик це романтично. Ну і по-третє, підіймаючись в темряві твоя нервова система не буде страждати від споглядання безодні у тебе за спиною, ніч краде жах висоти. Твоя задача дивитися під ноги і буквально повзти вгору, десь чіпляючись за каміння, десь за прироблені рятувальниками перила. Дертися доведеться 2-3-4 години в залежності від фізичної форми. Дертися треба без зупинки, тому що за тобою повзе цілий караван таких же оптимістів з Євросоюзу та інших частин планети, смуги для обгону особливо немає.

І ось тобі пощастило: падаючим каменем не прибило, вниз не впав і ти опинився на висоті ~ 3800 м. Знову потрібно усвідомити: чи тобі треба це все? Чи хочеш ти далі дертися на вершину, тепер уже в умовах, коли не тільки сили в дефіциті, а й повітря теж немов по блату, зате сонця або вітру навпаки в надлишку? Якщо не усвідомив, то вниз або в розташований тут притулок Гёте, прикидатися вмираючим і вимагати рятувальний вертоліт для евакуації, щоб потім в бар, ресторан, хостел. Якщо усвідомив, випий чаю, з'їж вкусняшку і рухайся далі, буде дуже сніжно, місцями страшно, тощо... потім буде ясно, але зате так красиво, як ніколи і ніде ти ще не бачив.

Тобі залишилося до вершини якийсь 1 кілометр, але це кілометр висоти. Це важливо пам'ятати! Рухатися треба не поспішаючи, економно витрачаючи сили, але не так, щоб зустріти захід на вершині, тоді це або вирок або евакуація. На подолання себе і численних підйомів / уступів піде ще 2-3-4 години і тобі відкриється вид на вершину Гори твоєї мрії. Ця мить і радісна і сумна одночасно. Радісна своєю божественною красою і величчю. Сумна тим, що сил у тебе вже майже немає, а попереду ще пара годин крутого набору висоти. Тут буде доречно ще раз відпочити, знову сьорбнути гарячого чаю і з'їсти вкусняшки. Це додасть сил і підніме настрій. Дальше усвідомлювати не доведеться, варіант залишився тільки один - повзти далі.

Останній підйом до вершини з'їсть твої останні сили. Але не впадай у відчай, ти людина і тому у тебе є приховані резерви, навіть якщо ти не знаєш де вони в тебе ховаються. Чим ближче буде жадана вершина тим сильніше почнуть позначатися на твоєму самопочутті особливості особистої фізіології в високогірних умовах. Треба бути готовим до виснажливого ​​головного болю, нападів нудоти, а часом і яскравим аудіо / відео галюцинацій. Від цього не вмирають, тому забий, терпи, повзи. Вершина вилікує.

І ось ти на Вершині. Організм тебе приємно здивував, прибравши приховані резерви радості і сил. Ти смієшся і радієш, можливо навіть до сліз. Стрибаєш раптом, намагаючись зробити прикольне Селфі, в загальному "чудиш" і маєш на це повне право. На вершині є мобільний зв'язок і можна зробити дзвінок рідним і / або близьким анонсувавши свій особистий подвиг! Але не поспішай постити в соцмережі урочисті статуси, зворотна дорога ще таїть масссу сюрпризів і часто неприємних. Саме після полудня погода в горах починає погіршуватись. Набігають хмари, падає видимість, збільшується ймовірність опадів. Все разом це здатне швидко повернути тебе з неба на землю, але тільки в переносному сенсі. Для реального повернення з неба на землю тобі знадобляться ті самі приховані резерви, що організм тобі відкрив на Вершині.

Крім негоди на спуску вниз треба побоюватися свого організму і уважно за ним стежити. Він зневоднений і знесилений. Запаси калію та іншої хімії, потрібної для оперативної роботи нервової системи, на критично низькому рівні. Через це прості реакції на позаштатні операції відбуваються з запізненнями по часу, на небезпечних ділянках це може стати фатальним. Тому треба чітко стежити за кожним кроком буквально, щоб не оступитися. І чим нижче, тим ситуація буде гірше. Рівень калію буде падати на перегонки з рештою силами, увага взагалі впадає в анабіоз, страх піде в п'яти і там загубиться до моменту повного відновлення організму. Це дуже відповідальний момент, тому що буде дуже прикро отримати вивих або інвалідність в двох кроках від фінішної межі.

Якщо Ісус і твій Ангел, уважно доглядали за тобою і дбали про тебе, то ти маєш всі шанси вчасно і завидна дійти назад до притулку Гёте. Саме час звернутися до Них і подякувати Їх, а заодно ще раз привернути увагу до своєї персони, тому що належить спуск по тій самій вертикальній скелі, з якої почався цей день. Можна звичайно вломитися в притулок і зажадати евакуації вертольотом, але помолитися буде дешевше, а відпочити і підкріпитися чаєм з вкусняшки - корисно.

Спуск через Гранд Кулуар не проста вправа, але страх, який забився в п'яти твого организме його істотно спрощує. Тобі вже пофіг! Ти супермен-сомнамбула, методативно повзеш до свого спального мішка. Тільки ще раз, не забувай контролювати кожен крок свого організму. Один невірний крок тут може стати останнім як ніде.

Ось власне і все. Ти перетнув фінішну лінію у вигляді входу в свій намет, тепер можна відпочити, розслабитися і нагородити себе келихом К'янті в барі сусіднього притулку, який працює майже цілодобово: "З вершиною!"

PS: Можна повертатися в свою зону комфорту.

avatar
Липень 2018

 

ЯК аматору зійти на МОНБЛАН
Або пам'ятка про те як ненадовго, але дуже яскраво, висунути носа зі своєї зони комфорту. Насамперед треба визначити свою фізичну форму. Якщо можеш дійти до роботи від найближчої станції метро і не задихнутися без перепочиноку, то вже не погано. Зовсім добре, якщо можеш пробігти 10 км. за одну годину і при цьому не потрапити в анатомічці ЛШМД. Якщо тест на фізичну підготовку пройшов вдало, то можна купувати квиток до Шамоні, збирати речі і висуватися в дорогу.
Після прибуття на місце, слідуючи за потужним потоком спортивних людей з рюкзаками за спиною, піднятися до притулку Тет Рус. Цей підйом буде як випускний іспит на твою фізпідготовку і здатність піднятися до вершини. Головне на цьому етапі не поспішати. Поспіх призведе тільки до одного - буде прийнято поспішне рішення кинути все, речі на стежку і стрімголов спуститися вниз до найближчого бару, в пошуках втраченої зони комфорту.
І ось, припустимо, ти у притулку Тет Рос на однойменному плато, десь в урочищі Шамоні на висоті ~ 3200. До заповітної мети всього ~ 1600 метрів ... у висоту. За спиною у тебе долина Шамоні, з барами, ресторанами,хостелами. А перед обличчям скеляста майже вертикальна стіна заввишки 600 метрів з легендарним Гранд кулуарах посередині, який за рік падаючими камінням забиває більше туристів, ніж з'їдають білі акули по всіх океанах. Цю стіну доведеться перелазити ... два рази: туди і назад. Це важливо усвідомити перш ніж рухатися далі. Чи не усвідомив - стрімголов вниз, в бари, ресторани, хостели. Якщо усвідомив, лягай спати, мобілізуй силу і волю для наступного підйому.
Підйом на вершину почнеться відразу після півночі. Чому не вдень? По-перше, в цей час сама тиха і спокійна погода в горах, це важливо. По-друге, підніматися в темряві під нереально яскравим зоряним небом з мільярдом зірок і галактик це романтично. Ну і по-третє, підіймаючись в темряві твоя нервова система не буде страждати від споглядання безодні у тебе за спиною, ніч краде жах висоти. Твоя задача дивитися під ноги і буквально повзти вгору, десь чіпляючись за каміння, десь за прироблені рятувальниками перила. Дертися доведеться 2-3-4 години в залежності від фізичної форми. Дертися треба без зупинки, тому що за тобою повзе цілий караван таких же оптимістів з Євросоюзу та інших частин планети, смуги для обгону особливо немає.
І ось тобі пощастило: падаючим каменем не прибило, вниз не впав і ти опинився на висоті ~ 3800 м. Знову потрібно усвідомити: чи тобі треба це все? Чи хочеш ти далі дертися на вершину, тепер уже в умовах, коли не тільки сили в дефіциті, а й повітря теж немов по блату, зате сонця або вітру навпаки в надлишку? Якщо не усвідомив, то вниз або в розташований тут притулок Гёте, прикидатися вмираючим і вимагати рятувальний вертоліт для евакуації, щоб потім в бар, ресторан, хостел. Якщо усвідомив, випий чаю, з'їж вкусняшку і рухайся далі, буде дуже сніжно, місцями страшно, тощо... потім буде ясно, але зате так красиво, як ніколи і ніде ти ще не бачив.
Тобі залишилося до вершини якийсь 1 кілометр, але це кілометр висоти. Це важливо пам'ятати! Рухатися треба не поспішаючи, економно витрачаючи сили, але не так, щоб зустріти захід на вершині, тоді це або вирок або евакуація. На подолання себе і численних підйомів / уступів піде ще 2-3-4 години і тобі відкриється вид на вершину Гори твоєї мрії. Ця мить і радісна і сумна одночасно. Радісна своєю божественною красою і величчю. Сумна тим, що сил у тебе вже майже немає, а попереду ще пара годин крутого набору висоти. Тут буде доречно ще раз відпочити, знову сьорбнути гарячого чаю і з'їсти вкусняшки. Це додасть сил і підніме настрій. Дальше усвідомлювати не доведеться, варіант залишився тільки один - повзти далі.
Останній підйом до вершини з'їсть твої останні сили. Але не впадай у відчай, ти людина і тому у тебе є приховані резерви, навіть якщо ти не знаєш де вони в тебе ховаються. Чим ближче буде жадана вершина тим сильніше почнуть позначатися на твоєму самопочутті особливості особистої фізіології в високогірних умовах. Треба бути готовим до виснажливого ​​головного болю, нападів нудоти, а часом і яскравим аудіо / відео галюцинацій. Від цього не вмирають, тому забий, терпи, повзи. Вершина вилікує.
І ось ти на Вершині. Організм тебе приємно здивував, прибравши приховані резерви радості і сил. Ти смієшся і радієш, можливо навіть до сліз. Стрибаєш раптом, намагаючись зробити прикольне Селфі, в загальному "чудиш" і маєш на це повне право. На вершині є мобільний зв'язок і можна зробити дзвінок рідним і / або близьким анонсувавши свій особистий подвиг! Але не поспішай постити в соцмережі урочисті статуси, зворотна дорога ще таїть масссу сюрпризів і часто неприємних. Саме після полудня погода в горах починає погіршуватись. Набігають хмари, падає видимість, збільшується ймовірність опадів. Все разом це здатне швидко повернути тебе з неба на землю, але тільки в переносному сенсі. Для реального повернення з неба на землю тобі знадобляться ті самі приховані резерви, що організм тобі відкрив на Вершині.
Крім негоди на спуску вниз треба побоюватися свого організму і уважно за ним стежити. Він зневоднений і знесилений. Запаси калію та іншої хімії, потрібної для оперативної роботи нервової системи, на критично низькому рівні. Через це прості реакції на позаштатні операції відбуваються з запізненнями по часу, на небезпечних ділянках це може стати фатальним. Тому треба чітко стежити за кожним кроком буквально, щоб не оступитися. І чим нижче, тим ситуація буде гірше. Рівень калію буде падати на перегонки з рештою силами, увага взагалі впадає в анабіоз, страх піде в п'яти і там загубиться до моменту повного відновлення організму. Це дуже відповідальний момент, тому що буде дуже прикро отримати вивих або інвалідність в двох кроках від фінішної межі.
Якщо Ісус і твій Ангел, уважно доглядали за тобою і дбали про тебе, то ти маєш всі шанси вчасно і завидна дійти назад до притулку Гёте. Саме час звернутися до Них і подякувати Їх, а заодно ще раз привернути увагу до своєї персони, тому що належить спуск по тій самій вертикальній скелі, з якої почався цей день. Можна звичайно вломитися в притулок і зажадати евакуації вертольотом, але помолитися буде дешевше, а відпочити і підкріпитися чаєм з вкусняшки - корисно.
Спуск через Гранд Кулуар не проста вправа, але страх, який забився в п'яти твого организме його істотно спрощує. Тобі вже пофіг! Ти супермен-сомнамбула, методативно повзеш до свого спального мішка. Тільки ще раз, не забувай контролювати кожен крок свого організму. Один невірний крок тут може стати останнім як ніде.
Ось власне і все. Ти перетнув фінішну лінію у вигляді входу в свій намет, тепер можна відпочити, розслабитися і нагородити себе келихом К'янті в барі сусіднього притулку, який працює майже цілодобово: "З вершиною!"
PS: Можна повертатися в свою зону комфорту.

ЯК аматору зійти на МОНБЛАН
Або пам'ятка про те як ненадовго, але дуже яскраво, висунути носа зі своєї зони комфорту. Насамперед треба визначити свою фізичну форму. Якщо можеш дійти до роботи від найближчої станції метро і не задихнутися без перепочиноку, то вже не погано. Зовсім добре, якщо можеш пробігти 10 км. за одну годину і при цьому не потрапити в анатомічці ЛШМД. Якщо тест на фізичну підготовку пройшов вдало, то можна купувати квиток до Шамоні, збирати речі і висуватися в дорогу.

Після прибуття на місце, слідуючи за потужним потоком спортивних людей з рюкзаками за спиною, піднятися до притулку Тет Рус. Цей підйом буде як випускний іспит на твою фізпідготовку і здатність піднятися до вершини. Головне на цьому етапі не поспішати. Поспіх призведе тільки до одного - буде прийнято поспішне рішення кинути все, речі на стежку і стрімголов спуститися вниз до найближчого бару, в пошуках втраченої зони комфорту.

І ось, припустимо, ти у притулку Тет Рос на однойменному плато, десь в урочищі Шамоні на висоті ~ 3200. До заповітної мети всього ~ 1600 метрів ... у висоту. За спиною у тебе долина Шамоні, з барами, ресторанами,хостелами. А перед обличчям скеляста майже вертикальна стіна заввишки 600 метрів з легендарним Гранд кулуарах посередині, який за рік падаючими камінням забиває більше туристів, ніж з'їдають білі акули по всіх океанах. Цю стіну доведеться перелазити ... два рази: туди і назад. Це важливо усвідомити перш ніж рухатися далі. Чи не усвідомив - стрімголов вниз, в бари, ресторани, хостели. Якщо усвідомив, лягай спати, мобілізуй силу і волю для наступного підйому.

Підйом на вершину почнеться відразу після півночі. Чому не вдень? По-перше, в цей час сама тиха і спокійна погода в горах, це важливо. По-друге, підніматися в темряві під нереально яскравим зоряним небом з мільярдом зірок і галактик це романтично. Ну і по-третє, підіймаючись в темряві твоя нервова система не буде страждати від споглядання безодні у тебе за спиною, ніч краде жах висоти. Твоя задача дивитися під ноги і буквально повзти вгору, десь чіпляючись за каміння, десь за прироблені рятувальниками перила. Дертися доведеться 2-3-4 години в залежності від фізичної форми. Дертися треба без зупинки, тому що за тобою повзе цілий караван таких же оптимістів з Євросоюзу та інших частин планети, смуги для обгону особливо немає.

І ось тобі пощастило: падаючим каменем не прибило, вниз не впав і ти опинився на висоті ~ 3800 м. Знову потрібно усвідомити: чи тобі треба це все? Чи хочеш ти далі дертися на вершину, тепер уже в умовах, коли не тільки сили в дефіциті, а й повітря теж немов по блату, зате сонця або вітру навпаки в надлишку? Якщо не усвідомив, то вниз або в розташований тут притулок Гёте, прикидатися вмираючим і вимагати рятувальний вертоліт для евакуації, щоб потім в бар, ресторан, хостел. Якщо усвідомив, випий чаю, з'їж вкусняшку і рухайся далі, буде дуже сніжно, місцями страшно, тощо... потім буде ясно, але зате так красиво, як ніколи і ніде ти ще не бачив.

Тобі залишилося до вершини якийсь 1 кілометр, але це кілометр висоти. Це важливо пам'ятати! Рухатися треба не поспішаючи, економно витрачаючи сили, але не так, щоб зустріти захід на вершині, тоді це або вирок або евакуація. На подолання себе і численних підйомів / уступів піде ще 2-3-4 години і тобі відкриється вид на вершину Гори твоєї мрії. Ця мить і радісна і сумна одночасно. Радісна своєю божественною красою і величчю. Сумна тим, що сил у тебе вже майже немає, а попереду ще пара годин крутого набору висоти. Тут буде доречно ще раз відпочити, знову сьорбнути гарячого чаю і з'їсти вкусняшки. Це додасть сил і підніме настрій. Дальше усвідомлювати не доведеться, варіант залишився тільки один - повзти далі.

Останній підйом до вершини з'їсть твої останні сили. Але не впадай у відчай, ти людина і тому у тебе є приховані резерви, навіть якщо ти не знаєш де вони в тебе ховаються. Чим ближче буде жадана вершина тим сильніше почнуть позначатися на твоєму самопочутті особливості особистої фізіології в високогірних умовах. Треба бути готовим до виснажливого ​​головного болю, нападів нудоти, а часом і яскравим аудіо / відео галюцинацій. Від цього не вмирають, тому забий, терпи, повзи. Вершина вилікує.

І ось ти на Вершині. Організм тебе приємно здивував, прибравши приховані резерви радості і сил. Ти смієшся і радієш, можливо навіть до сліз. Стрибаєш раптом, намагаючись зробити прикольне Селфі, в загальному "чудиш" і маєш на це повне право. На вершині є мобільний зв'язок і можна зробити дзвінок рідним і / або близьким анонсувавши свій особистий подвиг! Але не поспішай постити в соцмережі урочисті статуси, зворотна дорога ще таїть масссу сюрпризів і часто неприємних. Саме після полудня погода в горах починає погіршуватись. Набігають хмари, падає видимість, збільшується ймовірність опадів. Все разом це здатне швидко повернути тебе з неба на землю, але тільки в переносному сенсі. Для реального повернення з неба на землю тобі знадобляться ті самі приховані резерви, що організм тобі відкрив на Вершині.

Крім негоди на спуску вниз треба побоюватися свого організму і уважно за ним стежити. Він зневоднений і знесилений. Запаси калію та іншої хімії, потрібної для оперативної роботи нервової системи, на критично низькому рівні. Через це прості реакції на позаштатні операції відбуваються з запізненнями по часу, на небезпечних ділянках це може стати фатальним. Тому треба чітко стежити за кожним кроком буквально, щоб не оступитися. І чим нижче, тим ситуація буде гірше. Рівень калію буде падати на перегонки з рештою силами, увага взагалі впадає в анабіоз, страх піде в п'яти і там загубиться до моменту повного відновлення організму. Це дуже відповідальний момент, тому що буде дуже прикро отримати вивих або інвалідність в двох кроках від фінішної межі.

Якщо Ісус і твій Ангел, уважно доглядали за тобою і дбали про тебе, то ти маєш всі шанси вчасно і завидна дійти назад до притулку Гёте. Саме час звернутися до Них і подякувати Їх, а заодно ще раз привернути увагу до своєї персони, тому що належить спуск по тій самій вертикальній скелі, з якої почався цей день. Можна звичайно вломитися в притулок і зажадати евакуації вертольотом, але помолитися буде дешевше, а відпочити і підкріпитися чаєм з вкусняшки - корисно.

Спуск через Гранд Кулуар не проста вправа, але страх, який забився в п'яти твого организме його істотно спрощує. Тобі вже пофіг! Ти супермен-сомнамбула, методативно повзеш до свого спального мішка. Тільки ще раз, не забувай контролювати кожен крок свого організму. Один невірний крок тут може стати останнім як ніде.

Ось власне і все. Ти перетнув фінішну лінію у вигляді входу в свій намет, тепер можна відпочити, розслабитися і нагородити себе келихом К'янті в барі сусіднього притулку, який працює майже цілодобово: "З вершиною!"

PS: Можна повертатися в свою зону комфорту.

avatar
Наталя
Грудень 2014

 

Кто-то неизвестный красиво сказал: "Горный туризм — это лучший способ перезимовать лето". Руководствуясь этим афоризмом уже много лет выхожу летом в горы, оставляя Египты и Турции с all-inclusive на более позднее время, когда для организма достижением будет подняться на 5-й этаж, а не на 5000 метров. В этом году за дюжину дней удалось взобраться сразу на три горки:
1. Самая высокая гора Италии - Гран-Парадизо (4100)
2. Самая высокая гора Франции и ЕС - Монблан (4800)
3. Самая высокая гора Германии - Цугшпитце (2900)
Несмотря на недетские нагрузки в процессе подходов и подъемов, возвращаюсь всегда отдохнувшим на 101%. Пародокса и противоречия тут нет, т.к. лучший отдых — это смена рода деятельности. А офисная работа и подъём в горы — это как раз абсолютные антонимы. Но кроме отдыха выношу из подъёмов всегда и какой-то новый урок или знание. Вот и в этот раз каждая гора приподнесла свой урок.Монблан научил тому что в жизни или работе, как при подъёме на гору надо максимально сосредоточиться на текущей задаче — идти, двигаться вперёд, не заглядывая вперёд (на вершину) и не оглядываясь назад.
Если постоянно смотреть на вершину, которую, как правило, в начале пути не видно, то рано или поздно даль и перспектива затяжных преодолений начнут действовать демотивирующе, вплоть до полного отказа от восхождения и дальнейшего движения вперёд.
Если же смотреть назад, то это пугает, вынуждает делать ошибки, отступаться и тем самым напрасно тратятся силы для движения к вершине/цели.
Гран-Парадизо доходчиво объяснила, что в основе твоего страха лежит непонимание ситуации или принципов текущего момента. Достаточно разобраться в том что, куда и как и от остраха не остаётся и следа, ну или остаётся, то лишь его лёгкое прохладное дыхание, а не ледяной ужас.
И наконец Цугшпитце, она научила на практике важности борьбы до последнего вздоха и никогда не здаваться.
Такой вот вышел яркий отпуск и курсы повышения жизненных компетенций.

Кто-то неизвестный красиво сказал: "Горный туризм — это лучший способ перезимовать лето". Руководствуясь этим афоризмом уже много лет выхожу летом в горы, оставляя Египты и Турции с all-inclusive на более позднее время, когда для организма достижением будет подняться на 5-й этаж, а не на 5000 метров. В этом году за дюжину дней удалось взобраться сразу на три горки:
1. Самая высокая гора Италии - Гран-Парадизо (4100)2. Самая высокая гора Франции и ЕС - Монблан (4800)3. Самая высокая гора Германии - Цугшпитце (2900)
Несмотря на недетские нагрузки в процессе подходов и подъемов, возвращаюсь всегда отдохнувшим на 101%. Пародокса и противоречия тут нет, т.к. лучший отдых — это смена рода деятельности. А офисная работа и подъём в горы — это как раз абсолютные антонимы. Но кроме отдыха выношу из подъёмов всегда и какой-то новый урок или знание. Вот и в этот раз каждая гора приподнесла свой урок.Монблан научил тому что в жизни или работе, как при подъёме на гору надо максимально сосредоточиться на текущей задаче — идти, двигаться вперёд, не заглядывая вперёд (на вершину) и не оглядываясь назад.
Если постоянно смотреть на вершину, которую, как правило, в начале пути не видно, то рано или поздно даль и перспектива затяжных преодолений начнут действовать демотивирующе, вплоть до полного отказа от восхождения и дальнейшего движения вперёд.
Если же смотреть назад, то это пугает, вынуждает делать ошибки, отступаться и тем самым напрасно тратятся силы для движения к вершине/цели.
Гран-Парадизо доходчиво объяснила, что в основе твоего страха лежит непонимание ситуации или принципов текущего момента. Достаточно разобраться в том что, куда и как и от остраха не остаётся и следа, ну или остаётся, то лишь его лёгкое прохладное дыхание, а не ледяной ужас.
И наконец Цугшпитце, она научила на практике важности борьбы до последнего вздоха и никогда не здаваться.
Такой вот вышел яркий отпуск и курсы повышения жизненных компетенций.