Кіногенічний Хотин

Хотинська фортеця - справжня кінозірка протягом уже 40 років. Вона виконувала ролі французької бунтівної Ля Рошель та суворого англійського замку, казкового палацу із казок Г.-Х. Андерсена та середньовічного форпосту з творів Р.-Л. Стівенсона. Біля неї формувалися загони лучників Робін Гуда, молдавських гайдуків та гуцулів Захара Беркута. І в будь-якій іпостасі фортеця була неперевершеною.
Величний 700-літній замок над Дністром півколом охоплений високим земляним валом Нової фортеці з мурованими бастіонами. Звели його селяни Хотинської райї (адміністративна одиниця давньої Туреччини) у 1718 році за проектами французьких інженерів. Ширина валу - вісім метрів, довжина - більше кілометра.

Ядро ж Старої фортеці було закладене ще, ймовірно, за часів Київської Русі, до складу якої входило місто, та суттєво розбудовано молдавськими боярами пізніше, вже в XIV столітті.
Замок - п'ять веж на височезних (до 60 метрів!) стінах, їх оздоблює орнамент червоної цегли, над значенням якого і досі сперечаються вчені. Чи то українська плахта позичила свої узори похмурим казематам, чи то будівничі-християни у такий спосіб намагалися зберегти свою віру та ідентичність під п'ятою Османської Орди.

Романтична легенда фортеці

Якщо придивитися, то можна помітити на сірих каменях силует витонченого східного глечика. Кажуть, що під час однієї з облог, ще тоді, коли замок навіть не мав на території криниці, воїни гарнізону страждали від спраги. Допомогти оборонцям зголосилася місцева дівчина. Вночі вона спустилася по мотузяній драбині до безіменного струмочка, що і тепер оббігає фортечні стіни на шляху до Дністра, і набрала глечик холодної води. Та на зворотному шляху її помітили вороги, й отруєна стріла наздогнала дівчину на драбині. У неї ще вистачило сил донести глечик воїнам. На їх руках вона померла. Кажуть, лише тоді гарнізон задумався над водопостачанням фортеці. А ця проблема справді вирішувалась нелегко. Адже фортеця стоїть на скелястому березі. Однак і камінь поступився людській волі. Було викопано колодязь глибиною 65 метрів. А потім кожен раз хтось з в'язнів гауптвахти працював "білкою" у великому дерев'яному колесі, щоб витягнути відро води з такої глибини.
Вражає невідповідність зовнішньої висоти стін внутрішній забудові: обидва двори замку - і Комендантський, і двір Воїнів - насипані на 14-15 метрів вище поверхні. За похмурими стінами - затишний, тісний двір. Комендантський палац у його центрі, з білокам'яними порталами вікон та дверей, слугував свого часу золотою кліткою для 37 юних бранок гарему паші. Розказують, у них тут були басейн та ванни. Що й казати, коли на прилеглій території колись розташовувалось аж дев'ять лазень!
Тісна кам'яна шкаралупа фортеці не лишала багато місця навіть для тюрми: коли для бранців не вистачало підземелля, їх скидали з найвищої башти Смертників.
З убитими в бою теж особливо не церемонилися. Більшість старих замків збудовано на органіці: за звичаєм, у розчин вапна скидали туші забитих тварин, які розчинялися через кілька років. У Хотині, кажуть, в чани потрапляли не лише корови та коні...
Окрім лазень та гарему, було у фортеці багато інших приміщень: бібліотека, розкішні "висячі сади", казарми, склади, кузні. У XVIII сторіччі замок виконував роль зброярні, арсеналу.

Сьогодні директор заповідника "Хотинська фортеця" Людмила Пастух докладає чималих зусиль, аби повернути з небуття бодай дещицю з того, що не пережило війн та радянської влади. Проведено розкопки мінарету, підірваного Червоною Армією. Посольство Туреччини обіцяло допомогти із відновленням "висячих садів". Планується створення тиру для стрільби з лука.

Знімальний майданчик історичних фільмів

Зрозуміло, що така "натура" не могла не впасти в око кінематографістам. Особливо полюбив Хотинську фортецю режисер Сергій Тарасов. Попри суттєві архітектурні відмінності, режисер відтворював тут "стару добру Англію" у стрічках про Айвенго, Робіна Гуда та "Чорну стрілу". А як же наша власна історія. Рік тому видатний польський режисер Єжи Гофман заявив, що після успіху фільму "Вогнем і мечем" буде знімати у Хотині стрічку про війну 1621 року. Тоді українсько-польське військо зупинило тут турецьку навалу, врятувавши Європу від неминучої експансії. Гарний сюжет для любителів масштабних батальних сцен!
Фортеця вабить кінематографістів. Це вселяє оптимізм і в серця простих жителів містечка: для них це непогана можливість підзаробити. Скажімо, коли кілька років тому тут знімали картину "Богдан-Зиновій Хмельницький", вершникам з місцевих платили по 25 гривень за день зйомок, а власникам скакунів - ще більше: 40 гривень та добовий запас кормів для коня.