рафтинг в Карпатах +38 067 841 46 80
сплави по Дністру +38 096 212 40 71
інше +38 096 022 10 33
tourclub.ternopil@gmail.com

Край каньйонів - Середнє Придністров'я

Каньйон (ісп. саnоn - ущелина) - вузька, глибока долина з урвистими, крутими, іноді східчастими схилами і вузьким дном, яке часто повністю зайняте річищем.
Каньйонів на Землі багато, всесвітньовідомих - одиниці. Вони всі оригінальні, не схожі один на одного, але різною мірою вивчені. Загальновідомий Великий каньйон Колорадо - національна гордість США. Каньйон Колорадо - пам'ятка геологічна і вражає насамперед фантастичною величчю геологічного розрізу.
Каньйони Західної Європи - Рейнський (Сланцеві гори, Німеччина, глибина 200 м), Ронський (в Альпах, Франція, глибина до 120 м), Дунайський (в Альпах, Швейцарія, до 80 м вглиб) стали відомими теж завдяки своїм геологічним розрізам та геоморфологічним особливостям.
Порівняно з ними Великий каньйон Криму - мініатюрний зразок. Та все ж, це класичний тип каньйону тектонічно-ерозійного походження, довжиною майже 3 км. У найвужчих місцях його ширина не перевищує 2 - 3 м, а висота крутих вапнякових схилів досягає 300 і більше метрів. Понад 300 га його площі взято під охорону як геоморфологічну пам'ятку природи.

Крім типових каньйонів, існує велика кількість природних об'єктів, подібних до них. Каньйоноподібний вигляд мають окремі ділянки річкових долин у Кримських горах (Чорної, Качі та ін.) і в Українських Карпатах (Чорного та Білого Черемошу). У рівнинній частині території України невеликі каньйоноподібні ділянки часто трапляються в Житомирській області у басейнах річок Уж (поблизу м. Коростеня, сіл Рудні, Пугачівки і Межирічки), Случ (біля м. Новоград-Волинського і с. Городниці), Тетерев (біля с. Денишів) та ін.
Найоригінальнішою в межах України є система каньйонів Придністров'я, яку утворює Дністер разом з притоками. Їх можна об'єднати під назвою Великий каньйон Дністра. Це типовий приклад передгірських каньйонів тектонічно-ерозійного походження. Він сформувався в зоні контакту двох неоднорідних за особливостями будови і розвитку тектонічних структур: відносно стабільної давньої Східноєвропейської платформи та молодої, рухливої Карпатської складчастої споруди.
Каньйони Дністра від с. Нижнів до м. Могилів-Подільський, долини нижніх течій його лівих приток Коропця, Стрипи, Джурина, Нічлави, Збруча, Смотрича, Жвану, Карайця, Лядової, Немиї, Мурафи, Русави та ін., що перетинають Подільську височину, унікальні в природному, історичному та господарському відношеннях.
Круті, подекуди прямовисні схили каньйонів піднімаються над рівнем Дністра на 150 - 180 і більше метрів, оконтурюють його неповторні меандри, утворюють своєрідний орографічний регіон, рельєф якого нагадує гірський.
Оригінальні Дністровські каньйони і в геологічній будові. Потужні шари пісковиків, вапняків, глинистих сланців та інших порід тут розташовані горизонтально. Колись тут існувало глибоке море, на дні якого протягом багатьох мільйонів років відкладалися різноманітні породи. Потім море відступило, а відклади піднялися на висоту понад 400 - 500 м, майже не змінивши свого горизонтального положення.
Ріка Дністер з притоками розрізала ці потужні нашарування, так утворились унікальні геологічні розрізи силуру, девону, юри, неогену тощо. Більшість з них сьогодні охороняються як геологічні пам'ятки. Так, в районі с. Трубчин Тернопільської обл. на правому березі Дністра відслонюються відклади гірських порід скальського горизонту силурійської системи, що мають світове значення. Вони являють собою досить високі прямовисні кам'яні стовпи, стіни та звисаючі скелі, вигляд яких вражає величчю та оригінальністю. Силурійська система представлена в Придністров'ї потужною товщею вапняково-доломітово-мергелястих порід.
Межа між силуром і девоном досить чітко простежується у відкладах біля с. Дністрове Тернопільської обл. На відтинку майже 200 км (села Будзин-Дністрове), а також в районі смт Ямпіль девонська система представлена глинистими і крупнозернистими алевролітами, дрібнозернистими пісковими й аргелітами бурувато-червоних, зеленувато-сірих відтінків загальною потужністю понад 500 м.
На правому (с. Буківна) та лівому (с. Діброва) берегах Дністра в Івано-Франківській області виходять унікальні не тільки для Поділля та Передкарпаття, але і Східноєвропейської платформи відклади верхньої юри - жовтувато-білі доломітизовані, органогенно-уламкові та оолітові вапняки. Вони включають відбитки кількох видів унікальних водоростей і різноманітний комплекс викопної фауни, подібного якому немає в Європі.
Помітно відрізняються від навколишніх територій мікрокліматичні умови каньйонів Придністров'я. Середня температура січня - 4 - 50С, липня + 190С; сума активних температур понад 100 становить 2600-27000, опадів випадає близько 550 мм на рік. Величина сонячної радіації залежить тут не тільки від загальновідомих географічних чинників, але і від характеру відслонень гірських порід: їх кольору, експозиції схилу, кута його нахилу, відбиваючої здатності тощо.
На землях уздовж Дністра весна розпочинається на 2 - 3 тижні раніше, ніж у суміжних районах. У цих умовах на схилах південно-західної та західної експозицій плоди шипшини, глоду, терену, лісових яблунь, груш, вишні та інших дерев дозрівають ще на 1 - 1,5 тижні раніше, ніж в середньому у цьому регіоні.
М'який і теплий клімат сприяє вирощуванню низки теплолюбних культур і не випадково Придністров'я славиться як регіон розвинутого садівництва, городництва. Проте бувають окремі зими, коли завдяки інверсії температур в каньйоні повністю або частково вимерзають грецький горіх, абрикоси, персики, окремі сорти винограду тощо.

Багата та своєрідна флора і фауна у каньйонах Придністров'я. Лісоутворюючими породами тут є дуб звичайний і скельний, бук лісовий (урочище Вадова) та граб звичайний. Як домішки ростуть клен, явір, липа, осика, берест, в'яз та ін. У підліску домінують ліщина, гордовина, свидина, глід, терен, кизил, калина, бузина, шипшина. На крутих степових схилах весною звичайні сон-трава, горицвіт весняний, цибуля подільська, різні види ковили, аконіт Бессера, чебрець подільський тощо.
Тут водяться козулі, вепри, борсуки, акліматизовано ондатри, видри, заходять лосі й олені, інколи рисі. Незліченне й царство пернатих. Влітку на островах і перекатах Дністра можна побачити зграї лелек, сірих журавлів, колонії річкових чайок; зимою біля незамерзаючих ополонок на перекатах влаштовують базари дикі качки. Ще на початку XX ст. тут звичайними були орли.
Ландшафтний образ каньйонів Придністров'я створює домінуючий тут тип урочищ - "стінки". У 1887 р. Р. Заклінський про "стінки" Придністров'я писав: "Збоче ярівь звуть ся стінки і суть покриті лісом або корчами, або є на них лихе пасовисько для овец та для худоби". В наукову літературу поняття "стінка" ввів Л. С. Берг: "На крутих берегах Дністра розташовані своєрідні низькорослі ліси, стінки хотинських українців. Для них характерна наявність різноманітних кущів. Тут трапляються граб, берест, в'яз, калина, ліщина, бересклет..."
Різноманітність та широке розповсюдження "стінок" на Придністров'ї дало можливість провести їх класифікацію за:
- особливостями геологічної будови (неоднорідні: пісковиково-глинисто-сланцеві, вапняково-сланцево-суглинисті; однорідні: вапнякові, крейдові та ін.);
- крутизною: круті (45 - 600), дуже круті (65 - 800), прямовисні (понад 800);
- гідрологічними умовами (вологі та сухі);
-рослинністю (лісові, з кущами, лучно-степові).
- господарським використанням (заповідні, водоохоронні, під випас, гірничопромислові, рекреаційне освоєння).
"Стінки" разом з водними плесами Дністра та його приток утворюють чарівні куточки природи. Не дивно, що люди здавна люблять і освоюють цей край каньйонів.
Середнє Придністров'я - регіон найбільшої концентрації археологічних пам'яток у Східній Європі. Тут знайдено близько 300 поселень палеоліту і неоліту, детально вивчені відомі археологічні пам'ятки - багатошарові поселення Мелодове, Бернашівка, Лука-Врублевецька, Кормань; на лівому березі Дністра біля села Студениця Кам'янець-Подільського району збереглися залишки оригінальних розробок кременю у вигляді печер завдовжки до 12 м. Кремінь тут добували протягом палеоліту, неоліту та ранної бронзи.
А скільки збереглося печер і навіть печерних комплексів (села Нагоряни, Залуччя), в яких жили стародавні люди. Наскельні малюнки збереглися в печерах біля с. Баламутівки, на Шипових горбах в околицях с. Грушівці Чернівецької області, скельні монастирі - на крутих берегах Дністра в околицях колишнього села Бакота Хмельницької та с. Лядова Вінницької областей.
Пройшли століття, але і сьогодні каньйони Приністров'я відіграють не меншу роль в житті людини, ніж у минулому. Це один з густонаселених регіонів в Україні з добре розвинутим сільськогосподарським виробництвом, особливо садівництвом та городництвом, промисловістю, рекреацією. Стрімкі, мальовничі схили каньйонів своєю неповторною природою прикрашають та надають оригінальних рис багатьом селам і містам Придністров'я. Досить згадати, яку роль відіграє каньйон р. Смотрич в архітектурі міста Кам'янця-Подільського, околиці Заліщиків, Чорткова, Могилева-Подільського та інших міст.
Комплекс оригінальних природних особливостей, багатство археологічних та історичних пам'яток, велике значення в житті та господарській діяльності людей дають підстави зарахувати систему каньйонів Придністров'я до рангу світових і типу ландшафтних.
Це визначає й основні заходи щодо їх охорони. Вони повинні здійснюватися на двох рівнях:
- локальному, куди належить уся діюча й перспективна система заповідних об'єктів Придністров'я (цей фонд вкрай необхідний для збереження і відновлення порушених господарською діяльністю ландшафтів каньйонів);
- регіональному, куди має ввійти вся територія Великого каньйону Дністра як національний парк.
Часткове заповідання або оголошення національним природним парком тільки частини системи каньйонів, як це пропонується окремими авторами, - недоцільно.
Унікальний природний об'єкт повинен повністю охоронятися. Це стосується і національної гордості українського народу - Великого каньйону Дністра.

Г. І. ДЕНИСИК

   
   

Найближчі тури

пещера млынки, экскурсии

Цікаве до читання

Фотогалерея

-10% discount for bike-tours