Життєві історії

Історичний випадок

Hад однією печерою в Криму зустрілися якось дві групи спелеологів - московська і сімферопольська. Московська спустилася в печеру, обстежувала її, піднімається. А треба сказати, що печера розпочинається вертикальним спуском, по якому підніматися треба на мотузках. І от, група піднімається на цих мотузках, а в замикаючого гасне налобник. "Hу, - думає хлопець, - не буду я підніматися без налобника. Залишуся тут. Вони зараз піднімуться, перерахуються, зрозуміють, що одного не вистачає, спустяться вниз шукати і принесуть мені новий ліхтар. А я поки тут повишу на мотузках". І висить.
Група, піднявшись, перерахуватися забула. Зате всю ніч спілкувалась із сімферопольської, розповідаючи їй (а там були хлопці молоді, в основному, новачки) різноманітні прояви московського спелеологічного фольклору. Зокрема, детально - про Білого Спелеолога.
І от вранці закидається сімферопольська група. Першим спускається хлопець, і, спустившись метрів на п'ять, бачить таку картину. Від стіни відлипає фігура в білому з погаслим налобником і хpипло вимовляє: "О, людина. А я так зголоднів!"
Розповідають, что хлопець подолав п'ять метрів нагору менш, ніж за секунду.

Пpосто анекдот

Потягом Москва - Сімферополь їдуть дві групи по п'ять чоловік: п'ять альпіністів і п'ять спелеологів. Альпіністи купили на п'ятьох осіб п'ять квитків. Спелеологи на п'ять осіб купили один квиток. Йде контроль. Спелеологи вп'ятьох закрилися в туалеті. Контроль стукає в двері туалету, двері ледве відкриваються, висувається рука, простягає квиток, контроль компостує квиток і йде далі.
Довідавшись про це, на зворотний потяг альпіністи вирішили теж купити один квиток.
Спелеологи вирішили не купувати квитка зовсім.
І от альпіністи защіпаються вп'ятьох у туалеті. Стукіт у двері, двері ледве відкривається, висувається рука, простягає квиток.
Спелеологи беруть квиток і йдуть в інший туалет.