рафтинг в Карпатах +38 067 841 46 80
сплави по Дністру +38 096 212 40 71
інше +38 096 022 10 33
tourclub.ternopil@gmail.com

Печера Кристалічна: підземна перлина Поділля

  1. 250 років пошуку.
  2. Півтори години у казці.
  3. Під знаком Кам'яного Буйвола.
  4. Нерозгадана трагедія.

печерні кристали

Свою подорож у підземну казку ми розпочнемо з відвідин Кристалічної, або Кришталевої, печери в селі Кривче Борщівського району на Тернопільщині. Вона першою в Україні обладнана для масового відвідування. Тут фільмувались науково-популярні стрічки "Людина шукає райдугу", "Карст", "Доброкут", "Карстові печери України"; періодично проводяться обласні, республіканські та всесоюзні змагання і зльоти спелеотуристів, численні науково-дослідні та туристсько-спортивні експедиції.
Зручний під'їзд, електрифікована підземна екскурсійна траса, штат кваліфікованих провідників-екскурсоводів роблять мандрівку палацами Кристалічної доступною для всіх бажаючих.
Перші згадки про Кришталеву знаходимо у польських наукових виданнях 1745 та 1783 років, а потім, понад сто років, про неї не було жоднісінької чутки.
У 1908 році науковець М. Орлович та інженер К. Гутковський зробили опис привхідної частини печери і кількох її залів. Але пройшло ще два десятиліття, перш ніж професор Львівського університету археолог Л. Козловський знову проник у перший зал Кристальної.

На початку 30-х років детальним вивченням печери в селі Кривчому зайнявся інженер В. Нехай. Він дослідив ближній район лабіринту і подав його опис та карту в "Путівнику по печері в Кривче" (1933 р.). Тоді ж був прокладений і частково обладнаний перший екскурсійний маршрут під землею, який користувався величезною популярністю.
Під час Великої вітчизняної війни вхід до печери був зруйнований, завалений. У 1961 році учні Кривченської середньої школи і студенти Тернопільського медичного інституту розкопали його знову. У 1961-1963 роках спеціалізований загін комплексної карстової експедиції АН УРСР під керівництвом видатного радянського вченого-спелеолога, нині доктора геолого-мінералогічних наук, професора В. М. Дублянського провів низку наукових досліджень, у тому числі - детальну топографічну і геологічну зйомки лабіринту. Майже дев'ятнадцять важких, небезпечних кілометрів підземних ходів подолали спелеологи. Загальна довжина складної системи карстових порожнин Кристальної виявилася у два рази більшою за відому раніше на території Німецької Демократичної Республіки гіпсову Віммельберзьку печеру, котру доти вважали найбільшою у світі.
Вивчення Кришталевої печери продовжується. Кілька років тому було виявлено другий вхід до неї. З часом екскурсійний маршрут стане довшим, а також зросте його пропускна спроможність.

...Високо над долиною річки Циганки, притоки Нічлави, біліють в облямівці молодих сосняків стрімкі скелясті гіпсові урвища. В одному із них, куди піднімається асфальтована доріжка, міститься вхід до Кристальної.

Перед нами - два з половиною кілометри екскурсійної траси, півтори години шляху у світі казки. Перші 480 метрів "Вхідного" коридору спочатку насторожують кожного відвідувача. Під ногами кольоровими плямами жевріють тьмяні відблиски світильників. Склепіння та стіни вилискують крупнокристалічним темно-коричневим гіпсом, гладенько відшліфованим древніми водами. Ліворуч і праворуч зачаївся морок, ховаючи напівзасипані отвори бічних відгалужень. З кожним кроком зростає напружене очікування чогось незвичайного. Легенька прохолода приємно торкається обличчя (цікаво, що температура повітря у печері стабільна у будь-яку пору року - 10,20С при відносній вологості 84-100%).
Нарешті хід розширюється, і в коридорі "Чудес" з'являються перші дива - на стінах іскряться-переливаються мінливими барвами кристали. Створюється враження, що все навколо покрите блискучим панцирем інею, чудернацькими пальмовими гілками, листям папороті чи тонкою мозаїкою з дрібненької янтарно-коричневої смальти.
Сходинок п'ятнадцять ведуть на дно залу Печера, у якому міг би розміститись двоповерховий будиночок. Тут звідусіль обступають нас щербаті, ламані, розсічені тріщинами брили, а в кожному закутку поміж скель залягла така щільна пітьма, що її, здається, можна різати на окрайці. Звідси в усіх напрямках розбігаються численні ходи, утворюючи заплутаний лабіринт. І екскурсійний маршрут, мов нитка Аріадни, веде в глибини. Враження невпинно змінюються, нашаровуються і знову розпадаються, мов візерунки калейдоскопа.
У низькому, з суглинистим дном, ході "Дикому" над головою нависають скелясті гострокуття, що отримали назву "зуби дракона". Потрапляємо у зал "Затишний" зі сніжно-білими стінами. Величний спокій, дрімотна тиша...
У залі "Скал" без досвіду нелегко відшукати зручну для проходу стежину. На дні - звалище брил, безладне нагромадження кам'яних пірамід, що створюють якийсь тривожний ландшафт.

скарби печери кристалічної

Паралельно до залу Скал простягнувся коридор Кам'яних бурульок, де із могутнього склепіння звисають вирізьблені водою різні за величиною і формою гіпсові вирости.
І знову щось незвичне чекає на нас у залі "Зоологічному". Ще на підходах до нього погляд зупиняється на чудернацьких рельєфах, вихоплених з темряви променями прожекторів. На стінах, під склепінням, в ущелинах можна розрізнити зображення дельфіна, сови, лисиці, орла, а далі вже якихось цілком нереальних істот, що заповнили всю просторінь залу.
Через кілька хвилин - зал "Завалів". Тут увагу туристів завжди привертають цементні пломби-наліпки на розколинах скель, поставлені у 1928 році. Вони витримали за минулі десятиріччя два землетруси і залишилися цілими, що є вагомим доказом безпечності мандрівки в Кристальній.
Усе далі й далі йдуть кам'яні тунелі, тягнуться у різні боки з "Вузлового коридора", і здається, що немає кінця-краю їх запаморочливим сплетінням. Кожен хід, зал, коридор по-своєму вражає різноманітністю форм, розмірів, химерною неповторною красою.
Ось "Вапняний" зал. Закам'янілі вапнякові нашарування утворюють настільки несподівані композиції, що уява мимоволі переносить нас у світ дитячих казок.
Зал "Комин". Відчуття нереальності охоплює людину на дні цього круглого кам'яного колодязя з прямовисними стінами. Він розтинає всю десятиметрову товщу гіпсів і високо вгорі впирається у плоску плиту. Тут колись вирували води, міліметр за міліметром виточуючи в гірській породі циліндричний отвір.
На південний схід від екскурсійного маршруту проліг лабіринт "Карстової Експедиції" із залами "Нехая", "Академічним", "Втрачених Надій", "Обвальним", "Дружби", "Преси" та лабіринтом "Кам'яних квітів".
Найбільшим у Кристальній печері є зал "Брил". Величність простору у ньому полонить з першого кроку. Мабуть, щось подібне переживав Гуллівер, потрапивши в країну велетнів. Химерними чудовиськами громадяться на дні залу кам'яні брили. У густому мороці високого склепіння безсило ламаються і никнуть леза електричних променів.
Північний район Кристальної печери завершується "Палеозоологічним" лабіринтом. Тут учасники комплексної карстової експедиції АН УРСР виявили велику кількість кісток тварин: песця, куниці, борсука, лемінга, північного оленя, зайця-біляка, білої куріпки та ін. Знахідки підтвердили припущення вчених, що близько 10 тис. років тому клімат на території сучасного Поділля був значно суворішим, ніж тепер, а також думку карстознавців про те, що протягом останніх десяти тисячоліть печера ніколи водами повністю не затоплювалася.
Із Вузлового потрапляємо до Кришталевого коридора. По-різному називають його: підземний квітник, храм краси, кришталеве чудо. Прямовисні стіни вкриті суцільним килимом гіпсових кристалів - білих, кремових, рожево-бурштинових, напівпрозорих. На ньому - розмай кам'яних троянд, ніжних лілей, тендітних чашечок дзвіночків, а також різні кристалічні композиції, яким важко підібрати відповідну назву. Можна годинами стояти у захопленні, і зір не стомиться милуватися дивовижною красою підземного квітника. Ось тут і варто зупинитися на мить, щоб вслухатись у тишу лабіринту. Іноді, за межею вічної ночі, продзвенить живий голос печер: кап-кап...

спелеотури в печери поділля

Наш маршрут підходить до кінця. Як завжди, гостей проводжає одвічний господар цього підземного палацу - Кам'яний Буйвол. Згори, з мороку, зненацька виринає його величезна грізна голова. Він насторожено придивляється до гостей Кристальної печери, ніби хоче запитати: "Хто ти, людино? Добрий гість чи браконьєр, який з молотком та зубилом руйнує кристали, виламує сталактити і бруднить стіни хвалькуватими автографами?" На жаль, трапляються і такі "гості".
Біля Кам'яного Буйвола екскурсія закінчується. Рухаємося до виходу, минаючи закритий для масового відвідування північно-західний район печери, названий першопрохідцями лабіринтом "Скелета". Тут низькі похмурі ходи, якими можна пересуватися лише повзком або ж навпочіпки. Мокре, вкрите липкою глиною дно хапає за руки одяг.
Мовчазні стіни лабіринту були свідками страшної, досі нерозгаданої трагедії... У 1962 році експедиція вже закінчувала топографічну зйомку і завершувала проходження невідомих районів Кристальної печери. І раптом... інстинктивно відсахнулися, завмерли люди... У танцюючих відблисках свічок вони побачили людський скелет. Хто була ця людина? Як потрапила в ніким не ходжений лабіринт? У відповідь - мертва тиша. Нічого не пояснив знайдений біля кістяка позеленілий російський п'ятак, датований 1904 роком, нічого не змогли розповісти і кривченські старожили.
Можна лише припустити, що якийсь сміливець, протиснувшись поміж кам'яними обвалами, проповзши вузькими лазами, потрапляє до невідомої печери. Владно вабить і веде його все далі непоборна жадоба першовідкривача. Непомітно збігає час, пригасає кволий вогник свічки... Час повертатися... Один хід, другий, третій... Де ж вихід? Невблаганно мовчить холодний камінь, байдуже споглядають з мороку німі химери підземелля. Останні спалахи кволого полум'я свічки... А виходу немає... Морок. Безмежний відчай... Жорстока смерть, безглуздо загублене життя.
Мимоволі пригадуються слова французького спелеолога, лауреата Нобелівської премії Норбера Кастере: "Я почав з найгіршого і геть неприйнятного: сам вирушив на підземні пошуки. Але все це через недосвідченість, тому що не усвідомлював небезпеки... Є різниця між мудрою відвагою... і сліпою безрозсудністю, вкрай небезпечною і неприпустимою".
З цим не можна не погодитись. Трагедія, що сталася в лабіринті "Скелета", - грізна пересторога необачним. Печери не дарують легковажності.

Більше інформації про печеру Кристалічна знайдете тут:

Печера Кристалічна: історія відкриття і дослідження

Найближчі тури

пещера млынки, экскурсии

Цікаве до читання

Фотогалерея

-10% discount for bike-tours