RU
Расписание: Пн-пт 9 - 18

Пеший поход горным хребтом Пирин (Болгария)

Цена: 3277 грн
Длительность: 4 дня
Заказать тур
banner picture
Пеший поход горным хребтом Пирин (Болгария)

Поездка в Болгарию ассоциируется с пляжем и загоранием? Зря! Для глаза, привыкшего в Карпаты, горный массив Пирин - это скалисто-озерная магия. Высокие мраморные вершины, облака под ногами, непривычно много глубоких и чистых озер, горные водопады, большие глыбы курумника и дикие козы, которым позавидуют даже альпинисты. Вас ждет недетский экзамен на мужество - это экстремальные подъемы с перилами на горы Вихрен (2914 м) и Кутелев (2908 м).

Внимание! Это приключение противопоказана людям, которые боятся высоты.

Поход требует хорошей физической подготовки и опыта горных походов. Ведь общий набор высоты составит 4600м, общий сброс - 4000м.

Менее экстримальный и одинаково живописный пеший поход Рильским хребтом в Болгарии

Стоимость тура - 113 евро

Включено в цену
  • сопровождение инструктора
  • ремнабор, аптечка
  • прокат общего снаряжения (палатка, кухонные снаряжения)
  • питание по программе
Цена не включает
День 1

  • встреча утром в городе Сандански на автовокзале. Как добраться до места старта?
  • переезд к хижине Яне Сандански, откуда начинается пешая часть похода. Общественный транспорт туда не ездит, поэтому воспользуемся недорогим такси (12 км).
  • водопад Попинольшкы, у которого заходим в лес и идем вдоль реки Беговица в направлении хижины Беговица. После етого долина сужаеться и появляется много болотистых участков, поэтому под ногами достаточно мокро. Итак, не забудьте, кроме треккинговых ботинок, взять запасную пару обуви.
  • обед-перекус по маршруту. Чтобы экономить световой день для похода, обедаем бутербродами, печеньем и сухофрукамы.
  • подъем на перевал Беговишки. Здесь болотистая местность меняется на каменистую. Далее траверсируем интересную гору Каменица Кукла, откуда увидим несколько небольших озер. Среди них - озеро Тевна, у которого разобьем лагерь для ночлега и приготовим горячий ужин.
  • дневная дистанция 16 км, набор высоты 1860 м, сброс высоты - 290 м

День 2

  • завтрак и сбор лагеря
  • идем по хребту к озеру Перевалски и одноименной вершины, откуда открывается красивый вид на озера Валявишкы.
  • дальше нужно покорить одна за другой три вершины - г. Малик Типиц, г. Голям Типиц, г. Василишки чукар. На последней отдохнем перед тяжелым спуском. Здешние пейзажи станут для Вас настоящим вознаграждением.
  • обед-перекус по маршруту
  • спуск через Башлайський перевал к озеру Долгото. Сложно продвигаться, поскольку под ногами только курумник - большие камни, которые невозможно обойти. У озера долгожданная остановка - самый вкусный в мире ужин, разговоры у костра и крепкий сон.
  • дневная дистанция 9 км, набор высоты 500 м, сброс высоты 700 м

День 3

  • утренняя зарядка вокруг балона, на котором готовится завтрак
  • снова поднимаемся на хребет к перемычке Кабата. Далее Вас ждут крупнейшие вызовы этого похода. Под ногами скользкий мрамор, в дождь двигаться дальше нельзя. А Вы проверяли свою обувь дома?
  • г. Вихрен, на спуске с горы в узких и крутых местах провишани перила 
  • траверсируем г. Кутелев. Это длинный и очень экстремальный участок с перилами, их придется перелезать несколько раз, идя по узкому гребню. С обеих сторон стремительные и скользкие склоны. В туалет лучше было сходить на Кабате, потому что здесь это может произойти непроизвольно :) а еще было бы хорошо иметь две лишние руки, которые держали бы дрожащие колени. Иногда может появиться желание ползти - это медленно, но надежно.
  • целый день нет воды, обед-перекус по маршруту
  • подъем на вершину Бански суходол, отсюда можно увидеть перевал Каменитишки. Далее спускаемся в хижину Яворова, разобьем лагерь на ночлег. На этот раз ужин тихий, речь к Вам вернется завтра.
  • дневная дистанция 18 км, набор высоты 1350 м, сброс высоты 1900 м

День 4

  • спокойный завтрак, некуда спешить, ведь сегодня короткая и легкая дистанция (9 км)
  • идем в город Пространный, откуда можно будет доехать к Софии 
  • обед-перекус, завершение тура
  • выезд. Как уехать домой?

Одежда и обувь:
  1. Куртка и свитер
Снаряжение:
  1. Рюкзак основной (Аренда)
  2. Спальный комплект (спальник+коврик) (Аренда)
  3. Термос
  4. Трекинговые палки
  5. Зажигалка
  6. Нож
  7. Фонарик
  8. Личная посуда: металлическая или пластиковая (чтобы не разбилась) тарелка, ложка, кружка
Другое:
  1. Гигиеническая помада
  2. Личные документы
  3. Средства гигиены: зубная щетка, паста, полотенце
  4. Аптечка индивидуальная
Question [uk]11
Ответ [uk] 111
Question [uk] 22
Ответ [uk] 22
avatar
Саша
Октябрь 2015

 

Похід асоціюється з чимось надзвичайним. Нові горизонти, незвідані кордони – це завжди так прикольно. Знаєте яким словом не можна описувати похід? «Йти» – воно не прикольне, як і інші короткі слова. А от «дременути» прикольне. У цьому між походами і буденністю багато спільного: вони нудні, якщо немає відчуття пригоди.
У мандрах як і у житті, щоб воно подобалося потрібно знайти когось рівним собі за нормальністю. Це відчувається на інтуїтивному рівні відразу, тобі з людиною або комфортно, або ні. Ось так троє товаришів: Я, Арсен і Сергій дременули на поклик пригод до гірських просторів Болгарії. Насправді цих майже два тижні нашої мандрівки дали мені вражень на десятиліття. Круті гірські перевали, бездонні озера, мінливий і часом не надійний рельєф під ногами додає гостроти вражень під час походу. Чи сподобалося мені все? Авжеж. До найменших дрібниць. Навіть тоді коли ти йдеш і тримаєшся за натягнуті троси на стежці шириною в 2 метри, а по обидва боки прірва глибиною в безкінечність; коли тіло ціпеніє тільки від погляду в ту прірву; чи коли посеред незнайомого міста в 12 ночі шукаєш Полярну зірку, щоб знайти потрібну дорогу, або ж коли Сергій залишає «частинку України» на найвищих вершинах (хто його знає - зрозуміє), а його радощам після того немає меж – так, мені це подобається.Просто мандрувати – це нудно. А от мандрувати з метою – це захоплююче і корисно. Пройти гірські масиви Ріла і Пірін – було нашою метою, до того ж не простою. Тільки задумайтеся: за 8 днів пройшли близько 160 км – чим не пригода. Особисто для мене найцікавішим було те, що гори там інші. Немає звичних для рідних Карпат пологих полонин, чітко виражених гірських хребтів. Стрімкі перевали, заплутані гірські стежки, незліченні озера та високі скелясті вершини не можуть не вразити. Під золотим промінням сонця, коли навколо лише небо, гори і ТИ, все видається як в казці про велетнів, де на фоні цих кам’яних створінь ти видаєшся маленьким і безпорадним. Зразу скажу, що Пірін – випробування не для початківців. Надто багато місць з складним рельєфом і великою кількістю курумника. А траверс гори Котело, з дійсно стрімкими схилами, провішений тросами. Для мене це водночас найзахоплююче і найекстримальніше місце подорожі. Пройшов десь тиждень поки я нарешті «відійшов». Зараз сидячи вдома на м’якому дивані, я знову думками переношуся в гори, хочу знову побачити озера Синьото чи Страшното,  помилуватися краєвидами на вершинах Віхрен та Мусала, відчути биття серця при підйомі на Беговешкі перевал. Надіюся що така нагода мені трапиться, але то вже буде інша історія.
Подорож має свій початок і свій кінець, але залишає щось всередині тебе. Воно палає немов та іскра і манить на нові звершення, нові мандри. Ось так і моя пригода масивами Ріла і Пірін, здається завершилася тільки вчора, але слід свій вона залишила набагато глибший і приємніший, ніж я очікував. Красу гір не можна описати словами… Ти або закохуєшся в них відразу, або залишаєшся байдужим назавжди. Хто хоч раз в житті бачив – той зрозуміє. Якщо ж вам до душі перший варіант, тоді не гайте часу, зберіть рюкзак і дременіть в пригоду, що збурить вас на довгі десятиліття. Можу лише дати невеличку пораду, якщо часом будете в Болгарії вирушайте в гори Ріла чи Пірін – ви про це не пожалкуєте, я вам обіцяю.

Похід хребтом Пирин асоціюється з чимось надзвичайним. Нові горизонти, незвідані кордони – це завжди так прикольно. Знаєте яким словом не можна описувати похід? «Йти» – воно не прикольне, як і інші короткі слова. А от «дременути» прикольне. У цьому між походами і буденністю багато спільного: вони нудні, якщо немає відчуття пригоди.
У мандрах як і у житті, щоб воно подобалося потрібно знайти когось рівним собі за нормальністю. Це відчувається на інтуїтивному рівні відразу, тобі з людиною або комфортно, або ні. Ось так троє товаришів: Я, Арсен і Сергій дременули на поклик пригод до гірських просторів Болгарії. Насправді цих майже два тижні нашої мандрівки дали мені вражень на десятиліття. Круті гірські перевали, бездонні озера, мінливий і часом не надійний рельєф під ногами додає гостроти вражень під час походу. Чи сподобалося мені все? Авжеж. До найменших дрібниць. Навіть тоді коли ти йдеш і тримаєшся за натягнуті троси на стежці шириною в 2 метри, а по обидва боки прірва глибиною в безкінечність; коли тіло ціпеніє тільки від погляду в ту прірву; чи коли посеред незнайомого міста в 12 ночі шукаєш Полярну зірку, щоб знайти потрібну дорогу, або ж коли Сергій залишає «частинку України» на найвищих вершинах (хто його знає - зрозуміє), а його радощам після того немає меж – так, мені це подобається.Просто мандрувати – це нудно. А от мандрувати з метою – це захоплююче і корисно. Пройти гірські масиви Ріла і Пірін – було нашою метою, до того ж не простою. Тільки задумайтеся: за 8 днів пройшли близько 160 км – чим не пригода. Особисто для мене найцікавішим було те, що гори там інші. Немає звичних для рідних Карпат пологих полонин, чітко виражених гірських хребтів. Стрімкі перевали, заплутані гірські стежки, незліченні озера та високі скелясті вершини не можуть не вразити. Під золотим промінням сонця, коли навколо лише небо, гори і ТИ, все видається як в казці про велетнів, де на фоні цих кам’яних створінь ти видаєшся маленьким і безпорадним. Зразу скажу, що Пірін – випробування не для початківців. Надто багато місць з складним рельєфом і великою кількістю курумника. А траверс гори Котело, з дійсно стрімкими схилами, провішений тросами. Для мене це водночас найзахоплююче і найекстримальніше місце подорожі. Пройшов десь тиждень поки я нарешті «відійшов». Зараз сидячи вдома на м’якому дивані, я знову думками переношуся в гори, хочу знову побачити озера Синьото чи Страшното,  помилуватися краєвидами на вершинах Віхрен та Мусала, відчути биття серця при підйомі на Беговешкі перевал. Надіюся що така нагода мені трапиться, але то вже буде інша історія.
Подорож має свій початок і свій кінець, але залишає щось всередині тебе. Воно палає немов та іскра і манить на нові звершення, нові мандри. Ось так і моя пригода масивами Ріла і Пірін, здається завершилася тільки вчора, але слід свій вона залишила набагато глибший і приємніший, ніж я очікував. Красу гір не можна описати словами… Ти або закохуєшся в них відразу, або залишаєшся байдужим назавжди. Хто хоч раз в житті бачив – той зрозуміє. Якщо ж вам до душі перший варіант, тоді не гайте часу, зберіть рюкзак і дременіть в пригоду, що збурить вас на довгі десятиліття. Можу лише дати невеличку пораду, якщо часом будете в Болгарії вирушайте в гори Ріла чи Пірін – ви про це не пожалкуєте, я вам обіцяю.