RU
Расписание: Пн-пт 9 - 18

Карпатское родео

Цена: 2440 грн
Длительность: 3 дня Заказать тур на другой день
banner picture
Карпатское родео

Карпатское родео - это программа активного отдыха на бурной воде. Три дня в нашем рафтинг-лагере дадут вам возможность освоить премудрости водного туризма и без страха преодолевать пороги ІІ и ІІІ категорий сложности реки Черный Черемош: Дземброня, Дедов Локоть, Белая Кобыла, Гучок, Гук. На второй день будет возможность совершить восхождение на гору Поп Иван Черногорский (2 028 м), с которой открывается отличный вид на Черногорский хребет, и сделать еще один сплав по Черемошу.

Включено в цену
  • трансфер согласно программе

Цена не включает
Время и место встречи на тур

встреча на трансфер до рафтинг-лагеря "Рада Дараба" проходит на железнодорожном вокзале в Ивано-Франковске в 6 утра, или в Ворохте в 8 утра. Как добраться на тур?

День 1. Сплавы по Черному Черемошу

  • переезд до рафтинг-лагеря "Рада Дараба" в с. Красник
  • размещения в хостеле "Рада Дараба"
  • завтрак
  • инструктаж по правилам технике безопасности, ознакомление со снаряжением
  • переезд к точке начала сплава в с. Нижняя Дземброня
  • сплав до с. Красник: прохождение основных порогов реки Черный Черемош (Дземброня, Дедов Локоть, Белая Кобыла, Гучок, Гук)
  • обед
  • повторный сплав до с. Красник по аналогичном участке реки Черный Черемош
  • ужин

День 2. Восхождение на Поп Иван

  • завтрак
  • переезд к подножию г. Поп Иван
  • путешествие в горы (8 - 10 ч) с восхождением на г. Поп Иван (2028 м) и осмотром старой польской обсерватории; с вершины г. Поп Иван открывается прекрасный вид на весь массив Черногорского хребта с наивысшими вершинами Украины (Говерла, 2061 м; Бребенескул, 2035 м; Петрос, 2020 м), а также на Румынские Карпаты; 
  • во время восхождения обед-перекус
  • возвращение в лагерь
  • ужин

День 3. Сплав по Черному Черемошу

  • завтрак
  • сплав до с. Красник: прохождение основных порогов Черного Черемоша (Дземброня, Дедов Локоть, Белая Кобыла, Гучок, Гук)
  • обед
  • завершение тура.
  • За дополнительную плату по желанию группы (не менее 4 человек) в этот день возможно дозаказать:
    повторный сплав до с. Красник: прохождение основных порогов Ч. Черемоша (Дземброня, Дедов Локоть, Белая Кобыла, Гучок, Гук)

Время и место завершения тура

трансфер из рафтинг-лагеря отправляется в 14-15:00. Билеты на поезд нужно брать с Ворохты после 16:00, из Ивано-Франковска после 18:00. Как выехать домой?

Одежда и обувь:
  1. Палатка
  2. Спортывний костюм
  3. Куртка и свитер
  4. Удобная теплая одежда для сна
  5. Кроссовки, носки
  6. Белье
  7. Шорты / тонкие брюки
  8. Майка / футболка / тонкая рубашка с рукавами / пляжная платок
  9. Сандалии с креплением за пятку
  10. Кепка/панамка
  11. Купальник/плавки
  12. Ветровка
  13. Солнцезащитные очки
  14. Крем от загара
  15. Средства гигиены: зубная щетка, паста, полотенце
  16. Личная посуда: металлическая или пластиковая (чтобы не разбилась) тарелка, ложка, кружка
  17. Сумка дорожна/рюкзак
  18. Фотоапарат/відеокамера, мобільні
  19. Мусорные мешки
Дополнительно:
  1. Спальный комплект (спальник+коврик)
  2. Гидрокостюм
  3. Гидроноски
  4. Гидроперчатки
Уровень воды и погода

 

Первые сплавы в Карпатах стартуют в конце марта-начале апреля.
В зависимости от сезона погода будет очень разной. В апреле еще холодно, регулярно бывают заморозки, может падать дождь со снегом.
весна
На майские праздники, погода может колебаться от теплой до заморозков. С собой нужно иметь весь перечень личного снаряжения, указанный в рекомендуемом списке вещей - от шорт до теплых куртки и брюк.
 Самая высокая вода на Черемоше по наблюдениям Турклуба держится с середины апреля до начала мая.
 Вы не боитесь холода и хотите бурной воды и экстремального рафтинга?
Приезжайте 15-30 апреля.
В конце мая - начале июня часто бывают дожди, быстро поднимают уровень воды в реках Карпат.
Далее постепенно приходит к июню.
лето
Лето в Карпатах теплое. Ночи бывают холодные, несмотря на жару днем. Берем с собой легкую летнюю одежду, теплый / флисовый свитер, штаны, куртку.
Температура воды в реке в течение года меняется от 5-10 градусов весной, до теплой летом. Если просто: весной можешь только забежать и выбежать, а летом можешь немножко проплыть.
  Летом обычно наблюдается низкий уровень воды. После длительных дождей вода может сильно подняться, но она довольно быстро возвращается к привычному уровню.
Летние сплавы безопасные и менее экстремальные. Однако у нас есть байдарки и каяки, на которых течение и пороги ощущаются ярче.
Традиционно низкий уровень воды в августе.
Дождливый прогноз погоды не всегда означает, что уровень воды в реке возрастет. Дожди могут падать за пределами бассейна реки, или после засухи много воды задерживается в почве.
Сезон закрывается в начале сентября

Первые сплавы в Карпатах стартуют в конце марта, начале апреля.
В зависимости от сезона погода будет очень разной. В апреле еще холодно, регулярно бывают заморозки, может падать дождь со снегом.

Весна
На майские праздники, погода может колебаться от теплой до заморозков. С собой нужно иметь весь перечень личного снаряжения, указанный в рекомендуемом списке вещей - от шорт до теплых куртки и брюк.
Самая высокая вода на Черемоше по наблюдениям Турклуба держится с середины апреля до начала мая.
Вы не боитесь холода и хотите бурной воды и экстремального рафтинга?
Приезжайте 15-30 апреля.
В конце мая, начале июня часто бывают дожди, быстро поднимают уровень воды в реках Карпат.
Далее постепенно опускается к июню.


Лето
Лето в Карпатах теплое. Ночи бывают холодные, несмотря на жару днем. Берем с собой легкую летнюю одежду, теплый / флисовый свитер, штаны, куртку.
Температура воды в реке в течение года меняется от 5-10 градусов весной, до теплой летом.

Если просто: весной можешь только забежать и выбежать, а летом можешь немножко проплыть.
Летом обычно наблюдается низкий уровень воды. После длительных дождей вода может сильно подняться, но она довольно быстро возвращается к привычному уровню.

Летние сплавы безопасные и менее экстремальные. Однако у нас есть байдарки и каяки, на которых течение и пороги ощущаются ярче.
Традиционно низкий уровень воды в августе. Дождливый прогноз погоды не всегда означает, что уровень воды в реке возрастет. Дожди могут падать за пределами бассейна реки, или после засухи много воды задерживается в почве.


Сезон закрывается в начале октября.

Физическая подготовка и безопасность

 

Без предварительного опыта сплавов на Черемоше можно безопасно сплавляться, если нет несовместимых с активным отдыхом болезней и вы можете легко пробежать 100 метров.
По средней и высокой воде сплавляют - на рафте, по малой - на байдарке.
Для сплавов по высокой воде, на малых лодках или на более сложных реках, нужно иметь опыт сплава по Черном Черемоше.
На каждой лодке есть инструктор, который руководит судном и обеспечивает безопасность сплава.
Все участники рафтинга должны соблюдать технику безопасности. Правила, инструкторы объясняют перед первым сплавом.
 Капитан каждого судна подробно инструктирует по технике сплава.
Вам объяснят как правильно грести, как проходить препятствия, что делать, если вы выпады с лодки, как правильно проходить порог самосплавом, как выполнить спасательные работы в случае, если с лодки выпал человек.
 Во время сплава нужно четко выполнять все команды и рекомендации капитана лодки и заботиться о собственной безопасности.
 Следите, чтобы спасательный жилет был хорошо прилегающая каска - подобранная по размеру и застегнута.

Без предварительного опыта сплавов на Черемоше можно безопасно сплавляться, если нет несовместимых с активным отдыхом болезней и вы можете легко пробежать 100 метров.

По средней и высокой воде сплавляют - на рафте, по малой - на байдарке.

Для сплавов по высокой воде, на малых лодках или на более сложных реках, нужно иметь опыт сплава по Черном Черемоше.

На каждом рафте есть инструктор, который руководит судном и следит за безопасностью сплава.

Все участники рафтинга должны соблюдать технику безопасности.

Правила, инструкторы рассказывают перед первым сплавом.

Капитан каждого судна подробно объяснит как грести, проходить препятствия, проходить порог самосплавом, как спасти человека выпавшей из лодки и что делать, если в воде окажетесь вы.

Во время сплава нужно четко выполнять все команды и рекомендации капитана лодки и заботиться о собственной безопасности.

Следите, чтобы спасательный жилет был хорошо прилегающая каска - подобранная по размеру и застегнута.

Путешествие с ребенком и домашними животными

 

Рафтинг доступен для детей от 14 лет, в присутствии родителей и с разрешения инструктора. Минимальный возраст используется только в качестве ориентира, окончательное решение о учат ребенка в сплаве принимает инструктор.
Если ребенок слишком мал для своего возраста, инструктор может на месте запретить сплав ребенку. Это как правило случается когда: высокий уровень воды грозит оверкиль, родители или ребенок физически или морально не готовы к сплаву.
Мы понимаем ваше желание отдыхать с детьми, но опыт и здравый смысл подсказывает, что иногда лучше остаться в лагере или покататься в бусе с фотоаппаратом. Фанатам экстрима с детьми можем предложить подборку историй несчастных случаев на рафтинге с детьми, преимущественно из Турции.
Участие в туре с животными возможна только при условии, что животное не будет мешать другим участникам тура, инструкторам, и не будет создавать препятствий для проведения тура. Ответственность за безопасность участников тура и других лиц несут исключительно владельцы животного. В случае, если в результате присутствия животного владелец вынужден отказаться от части программы тура, стоимость неиспользованных элементов не возмещается.

Рафтинг доступен для детей от 14 лет, в присутствии родителей и с разрешения инструктора. Окончательное решение о учат ребенка в сплаве принимает инструктор.
Если ребенок слишком мал для своего возраста, инструктор может на месте запретить сплав ребенку. Это как правило случается когда: высокий уровень воды грозит оверкиль, родители или ребенок физически или морально не готовы к сплаву.
Мы понимаем ваше желание отдыхать с детьми, но опыт и здравый смысл подсказывает, что иногда лучше остаться в лагере или покататься в бусе с фотоаппаратом. Фанатам экстрима с детьми можем предложить подборку историй несчастных случаев на рафтинге с детьми, преимущественно из Турции.


Участие в туре с животными возможна только при условии, что животное не будет мешать другим участникам тура, инструкторам, и не будет создавать препятствий для проведения тура. Вы несете полную ответственность за поведение животного. Если через животное владелец вынужден отказаться от части программы тура, стоимость неиспользованных элементов не возмещается.

Особенности питания

 В  хостеле "Рада Дараба"

есть оборудованная кухня и столовая на 20 человек.
Для каждого приема пищи готовим: супы, мясо с гарниром, салаты из свежих / консервированных и соленых овощей, фрукты по сезону, печенье и пироги.

есть оборудованная кухня и столовая на 20 человек. Для каждого приема пищи готовим: супы, мясо с гарниром, салаты из свежих /консервированных и соленых овощей, фрукты по сезону, печенье и пироги. Есть два вида меню: "Вкусно" -гарниры с мясом, салаты и овощи, супы и горячие напитки со сладостями и "Еще вкуснее" - вареники, грибная юшка, блинчики с сыром, отбивная, картофель с курицей, плов.

Если у вас есть особенности питания нужно заранее предупредить менеджера по приему заказов и повара на туре. Мы можем подать вам блюдо без указанного ингридиента или приготовить что-то из вегетарианских блюд. Особые продукты из вашего рациона рекомендуем взять с собой самостоятельно.

Туристический завтрак можно заменить на легкий.

avatar
Май 2016

 

Черемошем я сплавлявся приблизно рік тому. Й до того, як я спробую описати усю гамму відчуттів і вражень, пережитих мною під час цього заходу, хочу наголосити, що найціннішим з усього надбаного було знайомство з хлопцями та Юлею з Турклубу. Саме завдяки тому сплаву у мене з’явились такі цікаві, доброзичливі й щирі друзі, як Саша, Володя, Петя, Юля, Андрій. І те, що сплав був просто неперевершеним, - цілковито їхня заслуга. Однак, почну з початку.
На сплав я вирушив у товаристві двох друзів - з хлопцем та дівчиною. Вирішили оригінально провести травневі свята. Квитки, клунки, провідниця - й ось ми уже стоїмо на вокзалі у Тернополі. Ще не встигли протерти очі від сну й закинути щось за драбину, коли під’їхав мікроавтобус, зібрав усіх нас, і ми рушили до місця призначення. З Тернополя їхати потрібно десь три години. Й чим ближче ми під’їжджали до річки, тим гарніші пейзажі виринали довкола нас, тим вищими ставали гори й тим небезпечнішими ставали дороги. Заїхали у Яремче, помилувались його відомим водоспадом, повештались базаром, розім’яли кінцівки - і далі в путь.
Легке похитування в дорозі трішки втомило "майбутніх підкорювачів гірських рік", деякі навіть намагались задрімати. Та однієї чудової миті в машині пролунав впевнений Сашин голос: "Ось наша ріка, нею ми й будемо сплавлятися!" Усі притислись до шибок і сонливість наче рукою зняло. Із уст кожного вирвалось здивоване: "Тут?!?!?!?"
Уявити себе в цій бурхливій і, здавалось, безжалісній річці не наважувався жоден з нас. У такій позі з відкритими ротами ми й під’їхали до нашого табору.
Познайомились з товариством, яке уже чекало на нас у таборі, розбили намети, позакидали речі й сіли обідати. Відразу скажу, що міг би детально описувати кожне споживання їжі, аби дати можливість належно оцінити усе багатство асортименту й смакових характеристик пропонованої нам їжі. Одначе, аби запобігти мимовільному виділенню величезної кількості шлункового соку у читача, напишу лишень, що не кожна господиня за ідеальних умов втне так смачно й різноманітно нагодувати, як це вдалось Юлі в польових умовах. Ось!
По обіді - нетривала перерва, котру я використав, щоб вилізти на невеличку найближчу до табору гірку й оглянути довколишню природу. А природа там - направду приголомшлива! Непередбачуване поєднання величних гір, мудрих лісів і потужної гірської річки. Безперервне споглядання Черемоша вивітрило страх, що з'явився при першому погляді на цю річку. Й хоча певний відсоток неспокою залишився, я з певністю покрокував у табір, щоб здійснити головну мету мого перебування там.
Інструктаж виявився, на диво, простим. Розбились на дві команди - по 6 осіб у кожен "плавзасіб" - й почали розподіляти місця. Якщо прагнеш невпинно махати веслом й бути основним двигуном після течії річки, розбивати власними грудьми найбільші хвилі й обличчям до обличчя зіштовхуватися з порогами, відчалювати і причалювати катамаран, найбільшою мірою з усіх втомлюватись, але й, на мій погляд, найбільшою ложкою загрібати насолоду - обирай переднє місце (якщо, звісно, до снаги). Якщо ж хочеш отримати немалу порцію насолоди з відносним заощадженням сил - обирай середню позицію. А на задню позицію, як би ти не хотів, - не пустять: там тільки інструктори, вони ж - штурман катамарана і його "кермо".
Й ось вона - довгождана мить посадки. І ми попливли. І не просто попливли, ми помчали! Якщо я зроблю спробу описати наш перший спуск, вийде щось на кшталт такого: "Пливемо, а тут хвиля, шух? а тут Саня кричить, хвиля, пливемо, повертаємо, хвиля, шух, Вова кричить поріг, шух, пізно крикнув, та пусте, шух і т. д." Вилізли мокрі, трохи змерзлі, але з широченними усмішками на обличчях й горою вражень. Ось і зараз спогад про той спуск примусив засяяти на моєму обличчі самовільну усмішку.
А ввечері, вмостившись біля вогнища, гріючи кінцівки й висушуючи одяг, я раптом збагнув, що вже знову палаю бажанням сісти на катамаран й помчати назустріч бурхливій річці. З такими позитивними думками я лягав до сну першого дня.
Другий день був повністю присвячений сплавові. Ми проїхали вгору проти течії кілька кілометрів, мало не в Румунію. А потім весело вигукуючи спустились до бази. Це було невимовно гарно. Уже трохи звиклі до річки ми з величезним задоволенням розрізали хвилі власними тілами, прихилялись до катамарана, проходячи під низькими підвісними мостами, відчайдушно боролись з течією, причалюючи. Спуск вдався - на п'ять балів! А ми насолоджувались роботою професіоналів. Справа в тім, що ми потрапили на Черемош у час проведення чемпіонату зі спуску гірською річкою. Тому нам неабияк пощастило, адже з'явилась нагода помилуватися істинно захопливим видовищем. До того ж, приголомшливі спуски й проходження перешкод у виконанні профі, не давали нам іншого вибору, окрім як з усіх сил намагатись хоча б якось наближатись до їх майстерності.
Третього дня, згідно з планом, мало відбутись сходження на г. Піп Іван. Це був початок травня і гори наповнились фантастичною сумішшю зимового снігу, весняних квітів, літнього настрою й осіннього вітру. Підйом виявився у міру важким: основна його складність зумовлювалась непростими погодними умовами. Чим вище ми піднімались, тим дужчав вітер, сильніше бив в обличчя сніг, й власне більше з'являлось цього ж снігу. А десь за 400 метрів до вершини сніг перетворився в суцільну білу стіну. Видимість - нуль, тепло - нуль, стійкість - нуль. Правду кажучи, таку хурделицю я спостерігав вперше в житті. Й доволі некомфортно було стрітись з такою погодою в мало не літньому одязі. Й хоча ми не дійшли до вершини метрів 100 через небезпеку обморозитись, ми повертались у табір задоволеними від однієї лише думки, що змогли гідно протистояти усім примхам природи. Тим більше, що чим нижче ми сходили, тим приємнішою ставала погода.
А ввечері того ж дня ми пішли в гості до гуцулів. Про цю подію, я вважаю, можна було б написати й цілу брошуру під назвою  "Маленьке чудо серед величезних гір". Усі гості були вражені безмежною працьовитістю й гостинністю господарів. Окрім короткого екскурсу в історію родини й приміряння національного одягу, ми ще почули народні пісні під акомпанемент скрипки, посмакували домашнього вина й меду, а ще, ознайомились із технологією "справжнього" розмальовування великодніх яєць. Це дуже складне й виснажливе дійство з використанням бджолиного воску, голки й трьох видів фарби. Насамкінець подякували господарям за цікавий вечір, який затягнувся на усі чотири години, хоч мав тривати годину. І вже глупої ночі повернулись у табір.
Четвертий день став найсумнішим і найрадіснішим одночасно. Печально було збирати табір й морально готуватись до повернення додому. А весело було завдяки грандіозному спуску від табору до Верховини, наповненому проходженням найдрайвовіших порогів, небезпечних мостів, поворотів, й, одночасно, іноді спокійним спуском повз чудову природу того краю. І вже у Верховині, пакуючи катамарани, мабуть, щонайменше кожен другий зарікся приїхати сюди ще. І ось, я уже нетерпляче чекаю, коли з веслом у руках заскочу на катамаран й помчу назустріч швидкості!

Черемошем я сплавлявся приблизно рік тому. Й до того, як я спробую описати усю гамму відчуттів і вражень, пережитих мною під час цього заходу, хочу наголосити, що найціннішим з усього надбаного було знайомство з хлопцями та Юлею з Турклубу. Саме завдяки тому сплаву у мене з’явились такі цікаві, доброзичливі й щирі друзі, як Саша, Володя, Петя, Юля, Андрій. І те, що сплав був просто неперевершеним, - цілковито їхня заслуга. Однак, почну з початку.На сплав я вирушив у товаристві двох друзів - з хлопцем та дівчиною. Вирішили оригінально провести травневі свята. Квитки, клунки, провідниця - й ось ми уже стоїмо на вокзалі у Тернополі. Ще не встигли протерти очі від сну й закинути щось за драбину, коли під’їхав мікроавтобус, зібрав усіх нас, і ми рушили до місця призначення. З Тернополя їхати потрібно десь три години. Й чим ближче ми під’їжджали до річки, тим гарніші пейзажі виринали довкола нас, тим вищими ставали гори й тим небезпечнішими ставали дороги. Заїхали у Яремче, помилувались його відомим водоспадом, повештались базаром, розім’яли кінцівки - і далі в путь.Легке похитування в дорозі трішки втомило "майбутніх підкорювачів гірських рік", деякі навіть намагались задрімати. Та однієї чудової миті в машині пролунав впевнений Сашин голос: "Ось наша ріка, нею ми й будемо сплавлятися!" Усі притислись до шибок і сонливість наче рукою зняло. Із уст кожного вирвалось здивоване: "Тут?!?!?!?"Уявити себе в цій бурхливій і, здавалось, безжалісній річці не наважувався жоден з нас. У такій позі з відкритими ротами ми й під’їхали до нашого табору.Познайомились з товариством, яке уже чекало на нас у таборі, розбили намети, позакидали речі й сіли обідати. Відразу скажу, що міг би детально описувати кожне споживання їжі, аби дати можливість належно оцінити усе багатство асортименту й смакових характеристик пропонованої нам їжі. Одначе, аби запобігти мимовільному виділенню величезної кількості шлункового соку у читача, напишу лишень, що не кожна господиня за ідеальних умов втне так смачно й різноманітно нагодувати, як це вдалось Юлі в польових умовах. Ось!По обіді - нетривала перерва, котру я використав, щоб вилізти на невеличку найближчу до табору гірку й оглянути довколишню природу. А природа там - направду приголомшлива! Непередбачуване поєднання величних гір, мудрих лісів і потужної гірської річки. Безперервне споглядання Черемоша вивітрило страх, що з'явився при першому погляді на цю річку. Й хоча певний відсоток неспокою залишився, я з певністю покрокував у табір, щоб здійснити головну мету мого перебування там.Інструктаж виявився, на диво, простим. Розбились на дві команди - по 6 осіб у кожен "плавзасіб" - й почали розподіляти місця. Якщо прагнеш невпинно махати веслом й бути основним двигуном після течії річки, розбивати власними грудьми найбільші хвилі й обличчям до обличчя зіштовхуватися з порогами, відчалювати і причалювати катамаран, найбільшою мірою з усіх втомлюватись, але й, на мій погляд, найбільшою ложкою загрібати насолоду - обирай переднє місце (якщо, звісно, до снаги). Якщо ж хочеш отримати немалу порцію насолоди з відносним заощадженням сил - обирай середню позицію. А на задню позицію, як би ти не хотів, - не пустять: там тільки інструктори, вони ж - штурман катамарана і його "кермо".Й ось вона - довгождана мить посадки. І ми попливли. І не просто попливли, ми помчали! Якщо я зроблю спробу описати наш перший спуск, вийде щось на кшталт такого: "Пливемо, а тут хвиля, шух? а тут Саня кричить, хвиля, пливемо, повертаємо, хвиля, шух, Вова кричить поріг, шух, пізно крикнув, та пусте, шух і т. д." Вилізли мокрі, трохи змерзлі, але з широченними усмішками на обличчях й горою вражень. Ось і зараз спогад про той спуск примусив засяяти на моєму обличчі самовільну усмішку.А ввечері, вмостившись біля вогнища, гріючи кінцівки й висушуючи одяг, я раптом збагнув, що вже знову палаю бажанням сісти на катамаран й помчати назустріч бурхливій річці. З такими позитивними думками я лягав до сну першого дня.
Другий день був повністю присвячений сплавові. Ми проїхали вгору проти течії кілька кілометрів, мало не в Румунію. А потім весело вигукуючи спустились до бази. Це було невимовно гарно. Уже трохи звиклі до річки ми з величезним задоволенням розрізали хвилі власними тілами, прихилялись до катамарана, проходячи під низькими підвісними мостами, відчайдушно боролись з течією, причалюючи. Спуск вдався - на п'ять балів! А ми насолоджувались роботою професіоналів. Справа в тім, що ми потрапили на Черемош у час проведення чемпіонату зі спуску гірською річкою. Тому нам неабияк пощастило, адже з'явилась нагода помилуватися істинно захопливим видовищем. До того ж, приголомшливі спуски й проходження перешкод у виконанні профі, не давали нам іншого вибору, окрім як з усіх сил намагатись хоча б якось наближатись до їх майстерності.Третього дня, згідно з планом, мало відбутись сходження на г. Піп Іван. Це був початок травня і гори наповнились фантастичною сумішшю зимового снігу, весняних квітів, літнього настрою й осіннього вітру. Підйом виявився у міру важким: основна його складність зумовлювалась непростими погодними умовами. Чим вище ми піднімались, тим дужчав вітер, сильніше бив в обличчя сніг, й власне більше з'являлось цього ж снігу. А десь за 400 метрів до вершини сніг перетворився в суцільну білу стіну. Видимість - нуль, тепло - нуль, стійкість - нуль. Правду кажучи, таку хурделицю я спостерігав вперше в житті. Й доволі некомфортно було стрітись з такою погодою в мало не літньому одязі. Й хоча ми не дійшли до вершини метрів 100 через небезпеку обморозитись, ми повертались у табір задоволеними від однієї лише думки, що змогли гідно протистояти усім примхам природи. Тим більше, що чим нижче ми сходили, тим приємнішою ставала погода.А ввечері того ж дня ми пішли в гості до гуцулів. Про цю подію, я вважаю, можна було б написати й цілу брошуру під назвою  "Маленьке чудо серед величезних гір". Усі гості були вражені безмежною працьовитістю й гостинністю господарів. Окрім короткого екскурсу в історію родини й приміряння національного одягу, ми ще почули народні пісні під акомпанемент скрипки, посмакували домашнього вина й меду, а ще, ознайомились із технологією "справжнього" розмальовування великодніх яєць. Це дуже складне й виснажливе дійство з використанням бджолиного воску, голки й трьох видів фарби. Насамкінець подякували господарям за цікавий вечір, який затягнувся на усі чотири години, хоч мав тривати годину. І вже глупої ночі повернулись у табір.Четвертий день став найсумнішим і найрадіснішим одночасно. Печально було збирати табір й морально готуватись до повернення додому. А весело було завдяки грандіозному спуску від табору до Верховини, наповненому проходженням найдрайвовіших порогів, небезпечних мостів, поворотів, й, одночасно, іноді спокійним спуском повз чудову природу того краю. І вже у Верховині, пакуючи катамарани, мабуть, щонайменше кожен другий зарікся приїхати сюди ще. І ось, я уже нетерпляче чекаю, коли з веслом у руках заскочу на катамаран й помчу назустріч швидкості!

avatar
новий
Апрель 2012

А почалося все ще восени 2011р., Коли наші друзі, а так само соратники по вилазкам і покатушкам, Женя і Оля (в особливості Ольга - яка вже неодноразово бувала на Рафтинг та сплави з цим Турклубом) почали активно агітувати нас на участь у весняному рафтинзі на Чорному Черемоші. Син і дружина мої відразу ж погодилися і з криками "Урра, рафтинг" взялися обробляти мене на предмет участі в ентом заході. Відрадити мотивуванням "Пропадетеутонитезаболеетеивообщеэтополныйпипец" мені їх не вдалося - а відпускати самих їх і в думках не було. Змирившись з такою ось перспективою "Травневе святий" і сплативши зі знижкою тур, з тривогою став чекати кінця квітня. Smile)

avatar
Катя
Апрель 2012

 

Черемошем я сплавлявся приблизно рік тому. Й до того, як я спробую описати усю гамму відчуттів і вражень, пережитих мною під час цього заходу, хочу наголосити, що найціннішим з усього надбаного було знайомство з хлопцями та Юлею з Турклубу. Саме завдяки тому сплаву у мене з’явились такі цікаві, доброзичливі й щирі друзі, як Саша, Володя, Петя, Юля, Андрій. І те, що сплав був просто неперевершеним, - цілковито їхня заслуга. Однак, почну з початку.
На сплав я вирушив у товаристві двох друзів - з хлопцем та дівчиною. Вирішили оригінально провести травневі свята. Квитки, клунки, провідниця - й ось ми уже стоїмо на вокзалі у Тернополі. Ще не встигли протерти очі від сну й закинути щось за драбину, коли під’їхав мікроавтобус, зібрав усіх нас, і ми рушили до місця призначення. З Тернополя їхати потрібно десь три години. Й чим ближче ми під’їжджали до річки, тим гарніші пейзажі виринали довкола нас, тим вищими ставали гори й тим небезпечнішими ставали дороги. Заїхали у Яремче, помилувались його відомим водоспадом, повештались базаром, розім’яли кінцівки - і далі в путь.
Легке похитування в дорозі трішки втомило "майбутніх підкорювачів гірських рік", деякі навіть намагались задрімати. Та однієї чудової миті в машині пролунав впевнений Сашин голос: "Ось наша ріка, нею ми й будемо сплавлятися!" Усі притислись до шибок і сонливість наче рукою зняло. Із уст кожного вирвалось здивоване: "Тут?!?!?!?"
Уявити себе в цій бурхливій і, здавалось, безжалісній річці не наважувався жоден з нас. У такій позі з відкритими ротами ми й під’їхали до нашого табору.
Познайомились з товариством, яке уже чекало на нас у таборі, розбили намети, позакидали речі й сіли обідати. Відразу скажу, що міг би детально описувати кожне споживання їжі, аби дати можливість належно оцінити усе багатство асортименту й смакових характеристик пропонованої нам їжі. Одначе, аби запобігти мимовільному виділенню величезної кількості шлункового соку у читача, напишу лишень, що не кожна господиня за ідеальних умов втне так смачно й різноманітно нагодувати, як це вдалось Юлі в польових умовах. Ось!
По обіді - нетривала перерва, котру я використав, щоб вилізти на невеличку найближчу до табору гірку й оглянути довколишню природу. А природа там - направду приголомшлива! Непередбачуване поєднання величних гір, мудрих лісів і потужної гірської річки. Безперервне споглядання Черемоша вивітрило страх, що з'явився при першому погляді на цю річку. Й хоча певний відсоток неспокою залишився, я з певністю покрокував у табір, щоб здійснити головну мету мого перебування там.
Інструктаж виявився, на диво, простим. Розбились на дві команди - по 6 осіб у кожен "плавзасіб" - й почали розподіляти місця. Якщо прагнеш невпинно махати веслом й бути основним двигуном після течії річки, розбивати власними грудьми найбільші хвилі й обличчям до обличчя зіштовхуватися з порогами, відчалювати і причалювати катамаран, найбільшою мірою з усіх втомлюватись, але й, на мій погляд, найбільшою ложкою загрібати насолоду - обирай переднє місце (якщо, звісно, до снаги). Якщо ж хочеш отримати немалу порцію насолоди з відносним заощадженням сил - обирай середню позицію. А на задню позицію, як би ти не хотів, - не пустять: там тільки інструктори, вони ж - штурман катамарана і його "кермо".
Й ось вона - довгождана мить посадки. І ми попливли. І не просто попливли, ми помчали! Якщо я зроблю спробу описати наш перший спуск, вийде щось на кшталт такого: "Пливемо, а тут хвиля, шух? а тут Саня кричить, хвиля, пливемо, повертаємо, хвиля, шух, Вова кричить поріг, шух, пізно крикнув, та пусте, шух і т. д." Вилізли мокрі, трохи змерзлі, але з широченними усмішками на обличчях й горою вражень. Ось і зараз спогад про той спуск примусив засяяти на моєму обличчі самовільну усмішку.
А ввечері, вмостившись біля вогнища, гріючи кінцівки й висушуючи одяг, я раптом збагнув, що вже знову палаю бажанням сісти на катамаран й помчати назустріч бурхливій річці. З такими позитивними думками я лягав до сну першого дня.
Другий день був повністю присвячений сплавові. Ми проїхали вгору проти течії кілька кілометрів, мало не в Румунію. А потім весело вигукуючи спустились до бази. Це було невимовно гарно. Уже трохи звиклі до річки ми з величезним задоволенням розрізали хвилі власними тілами, прихилялись до катамарана, проходячи під низькими підвісними мостами, відчайдушно боролись з течією, причалюючи. Спуск вдався - на п'ять балів! А ми насолоджувались роботою професіоналів. Справа в тім, що ми потрапили на Черемош у час проведення чемпіонату зі спуску гірською річкою. Тому нам неабияк пощастило, адже з'явилась нагода помилуватися істинно захопливим видовищем. До того ж, приголомшливі спуски й проходження перешкод у виконанні профі, не давали нам іншого вибору, окрім як з усіх сил намагатись хоча б якось наближатись до їх майстерності.
Третього дня, згідно з планом, мало відбутись сходження на г. Піп Іван. Це був початок травня і гори наповнились фантастичною сумішшю зимового снігу, весняних квітів, літнього настрою й осіннього вітру. Підйом виявився у міру важким: основна його складність зумовлювалась непростими погодними умовами. Чим вище ми піднімались, тим дужчав вітер, сильніше бив в обличчя сніг, й власне більше з'являлось цього ж снігу. А десь за 400 метрів до вершини сніг перетворився в суцільну білу стіну. Видимість - нуль, тепло - нуль, стійкість - нуль. Правду кажучи, таку хурделицю я спостерігав вперше в житті. Й доволі некомфортно було стрітись з такою погодою в мало не літньому одязі. Й хоча ми не дійшли до вершини метрів 100 через небезпеку обморозитись, ми повертались у табір задоволеними від однієї лише думки, що змогли гідно протистояти усім примхам природи. Тим більше, що чим нижче ми сходили, тим приємнішою ставала погода.
А ввечері того ж дня ми пішли в гості до гуцулів. Про цю подію, я вважаю, можна було б написати й цілу брошуру під назвою  "Маленьке чудо серед величезних гір". Усі гості були вражені безмежною працьовитістю й гостинністю господарів. Окрім короткого екскурсу в історію родини й приміряння національного одягу, ми ще почули народні пісні під акомпанемент скрипки, посмакували домашнього вина й меду, а ще, ознайомились із технологією "справжнього" розмальовування великодніх яєць. Це дуже складне й виснажливе дійство з використанням бджолиного воску, голки й трьох видів фарби. Насамкінець подякували господарям за цікавий вечір, який затягнувся на усі чотири години, хоч мав тривати годину. І вже глупої ночі повернулись у табір.
Четвертий день став найсумнішим і найрадіснішим одночасно. Печально було збирати табір й морально готуватись до повернення додому. А весело було завдяки грандіозному спуску від табору до Верховини, наповненому проходженням найдрайвовіших порогів, небезпечних мостів, поворотів, й, одночасно, іноді спокійним спуском повз чудову природу того краю. І вже у Верховині, пакуючи катамарани, мабуть, щонайменше кожен другий зарікся приїхати сюди ще. І ось, я уже нетерпляче чекаю, коли з веслом у руках заскочу на катамаран й помчу назустріч швидкості!

Черемошем я сплавлявся приблизно рік тому. Й до того, як я спробую описати усю гамму відчуттів і вражень, пережитих мною під час цього заходу, хочу наголосити, що найціннішим з усього надбаного було знайомство з хлопцями та Юлею з Турклубу. Саме завдяки тому сплаву у мене з’явились такі цікаві, доброзичливі й щирі друзі, як Саша, Володя, Петя, Юля, Андрій. І те, що сплав був просто неперевершеним, - цілковито їхня заслуга. Однак, почну з початку.На сплав я вирушив у товаристві двох друзів - з хлопцем та дівчиною. Вирішили оригінально провести травневі свята. Квитки, клунки, провідниця - й ось ми уже стоїмо на вокзалі у Тернополі. Ще не встигли протерти очі від сну й закинути щось за драбину, коли під’їхав мікроавтобус, зібрав усіх нас, і ми рушили до місця призначення. З Тернополя їхати потрібно десь три години. Й чим ближче ми під’їжджали до річки, тим гарніші пейзажі виринали довкола нас, тим вищими ставали гори й тим небезпечнішими ставали дороги. Заїхали у Яремче, помилувались його відомим водоспадом, повештались базаром, розім’яли кінцівки - і далі в путь.Легке похитування в дорозі трішки втомило "майбутніх підкорювачів гірських рік", деякі навіть намагались задрімати. Та однієї чудової миті в машині пролунав впевнений Сашин голос: "Ось наша ріка, нею ми й будемо сплавлятися!" Усі притислись до шибок і сонливість наче рукою зняло. Із уст кожного вирвалось здивоване: "Тут?!?!?!?"Уявити себе в цій бурхливій і, здавалось, безжалісній річці не наважувався жоден з нас. У такій позі з відкритими ротами ми й під’їхали до нашого табору.Познайомились з товариством, яке уже чекало на нас у таборі, розбили намети, позакидали речі й сіли обідати. Відразу скажу, що міг би детально описувати кожне споживання їжі, аби дати можливість належно оцінити усе багатство асортименту й смакових характеристик пропонованої нам їжі. Одначе, аби запобігти мимовільному виділенню величезної кількості шлункового соку у читача, напишу лишень, що не кожна господиня за ідеальних умов втне так смачно й різноманітно нагодувати, як це вдалось Юлі в польових умовах. Ось!По обіді - нетривала перерва, котру я використав, щоб вилізти на невеличку найближчу до табору гірку й оглянути довколишню природу. А природа там - направду приголомшлива! Непередбачуване поєднання величних гір, мудрих лісів і потужної гірської річки. Безперервне споглядання Черемоша вивітрило страх, що з'явився при першому погляді на цю річку. Й хоча певний відсоток неспокою залишився, я з певністю покрокував у табір, щоб здійснити головну мету мого перебування там.Інструктаж виявився, на диво, простим. Розбились на дві команди - по 6 осіб у кожен "плавзасіб" - й почали розподіляти місця. Якщо прагнеш невпинно махати веслом й бути основним двигуном після течії річки, розбивати власними грудьми найбільші хвилі й обличчям до обличчя зіштовхуватися з порогами, відчалювати і причалювати катамаран, найбільшою мірою з усіх втомлюватись, але й, на мій погляд, найбільшою ложкою загрібати насолоду - обирай переднє місце (якщо, звісно, до снаги). Якщо ж хочеш отримати немалу порцію насолоди з відносним заощадженням сил - обирай середню позицію. А на задню позицію, як би ти не хотів, - не пустять: там тільки інструктори, вони ж - штурман катамарана і його "кермо".Й ось вона - довгождана мить посадки. І ми попливли. І не просто попливли, ми помчали! Якщо я зроблю спробу описати наш перший спуск, вийде щось на кшталт такого: "Пливемо, а тут хвиля, шух? а тут Саня кричить, хвиля, пливемо, повертаємо, хвиля, шух, Вова кричить поріг, шух, пізно крикнув, та пусте, шух і т. д." Вилізли мокрі, трохи змерзлі, але з широченними усмішками на обличчях й горою вражень. Ось і зараз спогад про той спуск примусив засяяти на моєму обличчі самовільну усмішку.А ввечері, вмостившись біля вогнища, гріючи кінцівки й висушуючи одяг, я раптом збагнув, що вже знову палаю бажанням сісти на катамаран й помчати назустріч бурхливій річці. З такими позитивними думками я лягав до сну першого дня.
Другий день був повністю присвячений сплавові. Ми проїхали вгору проти течії кілька кілометрів, мало не в Румунію. А потім весело вигукуючи спустились до бази. Це було невимовно гарно. Уже трохи звиклі до річки ми з величезним задоволенням розрізали хвилі власними тілами, прихилялись до катамарана, проходячи під низькими підвісними мостами, відчайдушно боролись з течією, причалюючи. Спуск вдався - на п'ять балів! А ми насолоджувались роботою професіоналів. Справа в тім, що ми потрапили на Черемош у час проведення чемпіонату зі спуску гірською річкою. Тому нам неабияк пощастило, адже з'явилась нагода помилуватися істинно захопливим видовищем. До того ж, приголомшливі спуски й проходження перешкод у виконанні профі, не давали нам іншого вибору, окрім як з усіх сил намагатись хоча б якось наближатись до їх майстерності.Третього дня, згідно з планом, мало відбутись сходження на г. Піп Іван. Це був початок травня і гори наповнились фантастичною сумішшю зимового снігу, весняних квітів, літнього настрою й осіннього вітру. Підйом виявився у міру важким: основна його складність зумовлювалась непростими погодними умовами. Чим вище ми піднімались, тим дужчав вітер, сильніше бив в обличчя сніг, й власне більше з'являлось цього ж снігу. А десь за 400 метрів до вершини сніг перетворився в суцільну білу стіну. Видимість - нуль, тепло - нуль, стійкість - нуль. Правду кажучи, таку хурделицю я спостерігав вперше в житті. Й доволі некомфортно було стрітись з такою погодою в мало не літньому одязі. Й хоча ми не дійшли до вершини метрів 100 через небезпеку обморозитись, ми повертались у табір задоволеними від однієї лише думки, що змогли гідно протистояти усім примхам природи. Тим більше, що чим нижче ми сходили, тим приємнішою ставала погода.А ввечері того ж дня ми пішли в гості до гуцулів. Про цю подію, я вважаю, можна було б написати й цілу брошуру під назвою  "Маленьке чудо серед величезних гір". Усі гості були вражені безмежною працьовитістю й гостинністю господарів. Окрім короткого екскурсу в історію родини й приміряння національного одягу, ми ще почули народні пісні під акомпанемент скрипки, посмакували домашнього вина й меду, а ще, ознайомились із технологією "справжнього" розмальовування великодніх яєць. Це дуже складне й виснажливе дійство з використанням бджолиного воску, голки й трьох видів фарби. Насамкінець подякували господарям за цікавий вечір, який затягнувся на усі чотири години, хоч мав тривати годину. І вже глупої ночі повернулись у табір.Четвертий день став найсумнішим і найрадіснішим одночасно. Печально було збирати табір й морально готуватись до повернення додому. А весело було завдяки грандіозному спуску від табору до Верховини, наповненому проходженням найдрайвовіших порогів, небезпечних мостів, поворотів, й, одночасно, іноді спокійним спуском повз чудову природу того краю. І вже у Верховині, пакуючи катамарани, мабуть, щонайменше кожен другий зарікся приїхати сюди ще. І ось, я уже нетерпляче чекаю, коли з веслом у руках заскочу на катамаран й помчу назустріч швидкості!