RU
Расписание: Пн-пт 9 - 18

Восхождение на Монблан и Гран-Парадизо

Цена: 14500 грн
Длительность: 12 дня Заказать тур на другой день
banner picture
Восхождение на Монблан и Гран-Парадизо

Путешествие по Европе предусматривает восхождение на две вершины Альп: акклиматизационной выход на простую, но симпатичную гору в Италии - Гран-Парадизо (4061 м), и основное восхождение на Монблан (4810 м) в Франции и Италии. Едем на 12 дней микроавтобусом из Тернополя. Можно сократить тур к 8 дням, если прилететь в Милан и возвращаться самолетом из Женевы. Восходение на Монблан стартует с ледника Тет Рус, это значит, что за сутки мы наберем и сбросим 1650м. Это около 15 часов активной работы, поэтому для восхождения на Монблан нужна хорошая физическая подготовка. 

Стоимость тура - 500 евро

Включено в цену
  • переезды микроавтобусом согласно программе
  • питание в течении активной части маршрута
  • услуги инструктора
  • общее альпинистское снаряжение
  • общее лагерное снаряжение
Цена не включает
  • расширенная страховка
  • ночевка в приюте под Гран Парадизо - 20 евро
  • кемпинг в Шамони - 12-40 евро (2-4 ночи)
  • канатка и трамвай на Монблан - 38 евро
  • самостоятельное питание - 30-40 евро
  • кемпинг по дороге домой - 10-15 евро
  • кто будет лететь в Милан и из Женевы - возможно придется самостоятельно ночевать - 100 евро
  • прокат альпинистского снаряжения
день 1-2 - дорога

  • встреча с руководителем тура на железнодорожном вокзале в г.Мукачево
  • переезд в Италию через Венгрию
  • в дороге делаем остановки каждые два часа, чтобы размяться и приготовить пищу. Ночуем в палатке на паркинге у дороги чтобы сэкономить деньги и время

день 3 (1) - подход под Гран Парадизо

  • встреча с частью группы, которая прилетает в Милан в 9.00-12.00 (место согласовываем дополнительно)
  • переезд в паркинг (2000м) у подножия горы Гран-Парадизо, легкий подъем в приют (2700м), в котором будем ночевать (700м, 2-3 ч). К дому ведет хорошая тропа. По сложности препятствий и форме одежды этот день напоминает треккинг в Карпатах. Ночуем в одежде на кровати, спальники и палатки оставляем в бусе, поэтому рюкзаки не тяжелые.
Гран-Парадизо считается одним из самых простых чотриритисячникив в Альпах, но в то же время имеет едва ли не самый большой набор высоты для восхождения. На Гран-Парадизо будет возможность отработать все навыки, необходимые для выхода на Монблан: акклиматизация и альпинистские подготовка.

день 4 (2) - восхождение на Гран Парадизо

  • восхождение на Гран Парадизо
  • восхождение на гору Гран Парадизо (4061м) из приюта (2700м) занимает около 9-10 ч, перепад высот около 1300м. Технически гора простая, но нужно идти в кошках с ледорубом и в связках. Здесь мы проверим свои силы и снаряжения и подготовимся к восхождению на Монблан.
  • обед у приюта
  • спуск вниз к паркингу, переезд в кемпинг в Шамони под Монблан

день 5 (3) - отдых в Шамони

  • день отдыха перед началом восхождения на Монблан
  • можно погулять старинным туристическим городом, подняться подъемником на какой-то из смотровых площадок или просто расслабляться в кемпинге
  • ужин: можно перекусить в кафе или самостоятельно приготовить что-то французское в кемпинге
  • ночевка в кемпинге

день 6 (4) - подход под Монблан

  • начало подъема на Монблан
  • подъем на канатной дороге к перевалу Бельвью и дальше высокогорным трамваем до "Гнезда Орла" (2350м). Отсюда начинаем пеший подъем в приют Тет Рус (3167 г.), около 3-4 ч. Тропа проложена между россыпей камней, иногда может лежать снег, в конце резко набирает высоту по стремительном отроге. Вскоре после обеда выходим на ледник Тет Рус на склонах Монблана. Это единственное место, где можно стоять с палатками. Рядом есть туалет и приют Тет Рус, где можно перекусить и переночевать в случае непогоды (если будет место). Здесь будет стоять наш базовый лагерь, из которого будем стартовать на Монблан. Ложимся спать рано, чтобы отдохнуть перед горой.
  • ночевка в палатке

день 7 (5) - восхождение на Монблан

  • главный ответственный день тура - восхождение в сердце Альп - гору Монблан, 4810 м.
  • встаем вскоре после полуночи, собираемся, пьем чай и начинаем восхождение.
  • этот день будет долгим и будет состоять из следующих этапов:

1) переход Гран Кулуару - место, где часто падают камни
2) подъем к старому убежищу Гете (3750м - 3170м = 580м) - 3-4 ч по крутой каменистой тропе, где иногда натянутые тросы для страховки. Ити нужно крайне осторожно, потому что будет еще темно, а падать есть куда.
3) переход от старого приюта в приют Вало - 3 часа по леднику, который сначала выглядит пологим, а затем плавно набирает высоту. В приюте можно отдохнуть и выпить чаю.
4) выход на вершину - 2-3 часа стремительного снежного склона и мы на вершине горы Монблан.
Делаем фото и повторяем все в обратном порядке.

  • ночуем в базовом лагере на Тет Руси на склонах Монблана

 

день 8 (6) - резерв

  • резервный день (на случай плохих погодных условий или недостаточной акклиматизации участников)

день 9 (7) - спуск с Монблана

  • наслаждаемся отличной панорамой и запоминаем прекрасный миг среди альпийских ландшафтов
  • спуск к трамваю и далее в кемпинг Шамони
  • праздничный ужин
  • ночевка в кемпинге

день 10 (8) - выезд домой

  • утром покидаем гостеприимную Францию, делаем прощальное фото на фоне Монблана и выезжаем в Швейцарию, где оставляем в аэропорту участников, которые летят домой из Женевы (после 15.00)
  • продолжаем движение в сторону Германии
  • ночуем в кемпинге

день 11-12 - дорога домой

  • продолжаем путь на родину
  • доезжаем до Львова до 18.00 последнего дня

FAQ

Какая подготовка необходима для участия в туре?

  • опыт зимних походов, например восхождение на Говерлу, и желательно с ночевкой в палатке. Так вы будете знать, какая одежда и снаряжение вам необходимы
  • опыт пользования ледорубом и кошками, знание основных узлов. Восхождение будет происходить в зоне ледников, поэтому ходить придется в кошках и в связках. Такие навыки можно получить на альпсеминарах, которые проводит Турклуб в зимних Карпатах.
  • хорошая физическая підготовка – к примеру, быть в состоянии присесть 10-15 раз на одной ноге или пробежать 5-6 км примерно за полчаса.

Проживание и питание во время тура

  • в дороге ночуем на паркингах и кемпингах, готовим горячие блюда на парковках на газу; в городах ночуем в кемпингах, питаемся самостоятельно (ужин в кафе или варим местную еду в кемпинге), в горах живем в палатках, готовим на газу из сушеных продуктов. Поскольку бронирования высотных приютов Тет Рус и Гете не всегда возможно, на них не рассчитываем и живем в палатках.

Работа и ответственность гида и Турклуба

  • Гид работает с группой до 5-ти чел. Если в группе более 5-ти человек - работает гид-помощник (имеет меньший опыт, но достаточный для ведения связки).
  • Турклуб не гарантирует успешного восхождения на вершины. Восхождение могут не состояться из-за плохой погоды, запреты местных властей, недостаточной подготовки участников. Гид по своему усмотрению может прекратить восхождение для участника, если тот имеет недостаточную подготовку, нарушает правила техники безопасности создает опасность для других участников. Стоимость тура возвращается только если программа тура не выполняется по вине гида или Турклуба. В случае несчастного случая, когда есть значительная угроза жизни и здоровью туристов, восхождение прекращается, оказывается помощь силами группы и местных спасателей. Расходы на спасательные работы, транспортировки и лечения участник несет самостоятельно - поэтому необходимо иметь соответствующую страховку.

Расходы

Нужно ориентироваться на такие расходы:

  • ночевка в приюте под Гран Парадизо - 20 евро
  • кемпинг в Шамони - 12-40 евро (2-4 ночи)
  • канатка и трамвай на Монблан - 38 евро
  • самостоятельное питание - 30-40 евро
  • кемпинг по дороге домой - 10-15 евро
  • кто будет лететь в Милан и из Женевы - возможно придется самостоятельно ночевать - 100 евро
  • прокат альпинистского снаряжения
  • запас - 100 евро
N.B. Cуммы расходов указаны приблизительно, поэтому реальные суммы могут отличаться.

Одежда и обувь:
  1. Гидрокостюм (Аренда)
  2. Ботинки для летнего трекинга
  3. Куртка и свитер
  4. Кроссовки
  5. Бандана/баф
  6. Белье
  7. Шорты
  8. Теплая кофта или пуховик
  9. Теплые руквицы
Снаряжение:
  1. Индивидуальное альпснаряжение на Альпсеминар (Аренда)
  2. Спальный комплект (спальник+коврик) (Аренда)
  3. Рюкзак основной (Аренда)
  4. Гамаши (Аренда)
  5. Термос
  6. Лыжные палки (Аренда)
  7. Личная посуда: металлическая или пластиковая (чтобы не разбилась) тарелка, ложка, кружка
  8. Фонарик
  9. Трекинговые палки
  10. Нож
  11. Зажигалка
  12. Каска (Аренда)
Другое:
  1. Гигиеническая помада
  2. Крем от загара
  3. Средства гигиены: зубная щетка, паста, полотенце
  4. Аптечка индивидуальная
  5. Личные документы
Question [uk]11
Ответ [uk] 111
Question [uk] 22
Ответ [uk] 22
avatar
Август 2019

Як аматору зійти на МОНБЛАН

Або пам'ятка про те як ненадовго, але дуже яскраво, висунути носа зі своєї зони комфорту. Насамперед треба визначити свою фізичну форму. Якщо можеш дійти до роботи від найближчої станції метро і не задихнутися без перепочиноку, то вже не погано. Зовсім добре, якщо можеш пробігти 10 км. за одну годину і при цьому не потрапити в анатомічці ЛШМД. Якщо тест на фізичну підготовку пройшов вдало, то можна купувати квиток до Шамоні, збирати речі і висуватися в дорогу.

Після прибуття на місце, слідуючи за потужним потоком спортивних людей з рюкзаками за спиною, піднятися до притулку Тет Рус. Цей підйом буде як випускний іспит на твою фізпідготовку і здатність піднятися до вершини. Головне на цьому етапі не поспішати. Поспіх призведе тільки до одного - буде прийнято поспішне рішення кинути все, речі на стежку і стрімголов спуститися вниз до найближчого бару, в пошуках втраченої зони комфорту.

І ось, припустимо, ти у притулку Тет Рос на однойменному плато, десь в урочищі Шамоні на висоті ~ 3200. До заповітної мети всього ~ 1600 метрів ... у висоту. За спиною у тебе долина Шамоні, з барами, ресторанами,хостелами. А перед обличчям скеляста майже вертикальна стіна заввишки 600 метрів з легендарним Гранд кулуарах посередині, який за рік падаючими камінням забиває більше туристів, ніж з'їдають білі акули по всіх океанах. Цю стіну доведеться перелазити ... два рази: туди і назад. Це важливо усвідомити перш ніж рухатися далі. Чи не усвідомив - стрімголов вниз, в бари, ресторани, хостели. Якщо усвідомив, лягай спати, мобілізуй силу і волю для наступного підйому.

Підйом на вершину почнеться відразу після півночі. Чому не вдень? По-перше, в цей час сама тиха і спокійна погода в горах, це важливо. По-друге, підніматися в темряві під нереально яскравим зоряним небом з мільярдом зірок і галактик це романтично. Ну і по-третє, підіймаючись в темряві твоя нервова система не буде страждати від споглядання безодні у тебе за спиною, ніч краде жах висоти. Твоя задача дивитися під ноги і буквально повзти вгору, десь чіпляючись за каміння, десь за прироблені рятувальниками перила. Дертися доведеться 2-3-4 години в залежності від фізичної форми. Дертися треба без зупинки, тому що за тобою повзе цілий караван таких же оптимістів з Євросоюзу та інших частин планети, смуги для обгону особливо немає.

І ось тобі пощастило: падаючим каменем не прибило, вниз не впав і ти опинився на висоті ~ 3800 м. Знову потрібно усвідомити: чи тобі треба це все? Чи хочеш ти далі дертися на вершину, тепер уже в умовах, коли не тільки сили в дефіциті, а й повітря теж немов по блату, зате сонця або вітру навпаки в надлишку? Якщо не усвідомив, то вниз або в розташований тут притулок Гёте, прикидатися вмираючим і вимагати рятувальний вертоліт для евакуації, щоб потім в бар, ресторан, хостел. Якщо усвідомив, випий чаю, з'їж вкусняшку і рухайся далі, буде дуже сніжно, місцями страшно, тощо... потім буде ясно, але зате так красиво, як ніколи і ніде ти ще не бачив.

Тобі залишилося до вершини якийсь 1 кілометр, але це кілометр висоти. Це важливо пам'ятати! Рухатися треба не поспішаючи, економно витрачаючи сили, але не так, щоб зустріти захід на вершині, тоді це або вирок або евакуація. На подолання себе і численних підйомів / уступів піде ще 2-3-4 години і тобі відкриється вид на вершину Гори твоєї мрії. Ця мить і радісна і сумна одночасно. Радісна своєю божественною красою і величчю. Сумна тим, що сил у тебе вже майже немає, а попереду ще пара годин крутого набору висоти. Тут буде доречно ще раз відпочити, знову сьорбнути гарячого чаю і з'їсти вкусняшки. Це додасть сил і підніме настрій. Дальше усвідомлювати не доведеться, варіант залишився тільки один - повзти далі.

Останній підйом до вершини з'їсть твої останні сили. Але не впадай у відчай, ти людина і тому у тебе є приховані резерви, навіть якщо ти не знаєш де вони в тебе ховаються. Чим ближче буде жадана вершина тим сильніше почнуть позначатися на твоєму самопочутті особливості особистої фізіології в високогірних умовах. Треба бути готовим до виснажливого ​​головного болю, нападів нудоти, а часом і яскравим аудіо / відео галюцинацій. Від цього не вмирають, тому забий, терпи, повзи. Вершина вилікує.

І ось ти на Вершині. Організм тебе приємно здивував, прибравши приховані резерви радості і сил. Ти смієшся і радієш, можливо навіть до сліз. Стрибаєш раптом, намагаючись зробити прикольне Селфі, в загальному "чудиш" і маєш на це повне право. На вершині є мобільний зв'язок і можна зробити дзвінок рідним і / або близьким анонсувавши свій особистий подвиг! Але не поспішай постити в соцмережі урочисті статуси, зворотна дорога ще таїть масссу сюрпризів і часто неприємних. Саме після полудня погода в горах починає погіршуватись. Набігають хмари, падає видимість, збільшується ймовірність опадів. Все разом це здатне швидко повернути тебе з неба на землю, але тільки в переносному сенсі. Для реального повернення з неба на землю тобі знадобляться ті самі приховані резерви, що організм тобі відкрив на Вершині.

Крім негоди на спуску вниз треба побоюватися свого організму і уважно за ним стежити. Він зневоднений і знесилений. Запаси калію та іншої хімії, потрібної для оперативної роботи нервової системи, на критично низькому рівні. Через це прості реакції на позаштатні операції відбуваються з запізненнями по часу, на небезпечних ділянках це може стати фатальним. Тому треба чітко стежити за кожним кроком буквально, щоб не оступитися. І чим нижче, тим ситуація буде гірше. Рівень калію буде падати на перегонки з рештою силами, увага взагалі впадає в анабіоз, страх піде в п'яти і там загубиться до моменту повного відновлення організму. Це дуже відповідальний момент, тому що буде дуже прикро отримати вивих або інвалідність в двох кроках від фінішної межі.

Якщо Ісус і твій Ангел, уважно доглядали за тобою і дбали про тебе, то ти маєш всі шанси вчасно і завидна дійти назад до притулку Гёте. Саме час звернутися до Них і подякувати Їх, а заодно ще раз привернути увагу до своєї персони, тому що належить спуск по тій самій вертикальній скелі, з якої почався цей день. Можна звичайно вломитися в притулок і зажадати евакуації вертольотом, але помолитися буде дешевше, а відпочити і підкріпитися чаєм з вкусняшки - корисно.

Спуск через Гранд Кулуар не проста вправа, але страх, який забився в п'яти твого организме його істотно спрощує. Тобі вже пофіг! Ти супермен-сомнамбула, методативно повзеш до свого спального мішка. Тільки ще раз, не забувай контролювати кожен крок свого організму. Один невірний крок тут може стати останнім як ніде.

Ось власне і все. Ти перетнув фінішну лінію у вигляді входу в свій намет, тепер можна відпочити, розслабитися і нагородити себе келихом К'янті в барі сусіднього притулку, який працює майже цілодобово: "З вершиною!"

PS: Можна повертатися в свою зону комфорту.

avatar
Июль 2018

 

ЯК аматору зійти на МОНБЛАН
Або пам'ятка про те як ненадовго, але дуже яскраво, висунути носа зі своєї зони комфорту. Насамперед треба визначити свою фізичну форму. Якщо можеш дійти до роботи від найближчої станції метро і не задихнутися без перепочиноку, то вже не погано. Зовсім добре, якщо можеш пробігти 10 км. за одну годину і при цьому не потрапити в анатомічці ЛШМД. Якщо тест на фізичну підготовку пройшов вдало, то можна купувати квиток до Шамоні, збирати речі і висуватися в дорогу.
Після прибуття на місце, слідуючи за потужним потоком спортивних людей з рюкзаками за спиною, піднятися до притулку Тет Рус. Цей підйом буде як випускний іспит на твою фізпідготовку і здатність піднятися до вершини. Головне на цьому етапі не поспішати. Поспіх призведе тільки до одного - буде прийнято поспішне рішення кинути все, речі на стежку і стрімголов спуститися вниз до найближчого бару, в пошуках втраченої зони комфорту.
І ось, припустимо, ти у притулку Тет Рос на однойменному плато, десь в урочищі Шамоні на висоті ~ 3200. До заповітної мети всього ~ 1600 метрів ... у висоту. За спиною у тебе долина Шамоні, з барами, ресторанами,хостелами. А перед обличчям скеляста майже вертикальна стіна заввишки 600 метрів з легендарним Гранд кулуарах посередині, який за рік падаючими камінням забиває більше туристів, ніж з'їдають білі акули по всіх океанах. Цю стіну доведеться перелазити ... два рази: туди і назад. Це важливо усвідомити перш ніж рухатися далі. Чи не усвідомив - стрімголов вниз, в бари, ресторани, хостели. Якщо усвідомив, лягай спати, мобілізуй силу і волю для наступного підйому.
Підйом на вершину почнеться відразу після півночі. Чому не вдень? По-перше, в цей час сама тиха і спокійна погода в горах, це важливо. По-друге, підніматися в темряві під нереально яскравим зоряним небом з мільярдом зірок і галактик це романтично. Ну і по-третє, підіймаючись в темряві твоя нервова система не буде страждати від споглядання безодні у тебе за спиною, ніч краде жах висоти. Твоя задача дивитися під ноги і буквально повзти вгору, десь чіпляючись за каміння, десь за прироблені рятувальниками перила. Дертися доведеться 2-3-4 години в залежності від фізичної форми. Дертися треба без зупинки, тому що за тобою повзе цілий караван таких же оптимістів з Євросоюзу та інших частин планети, смуги для обгону особливо немає.
І ось тобі пощастило: падаючим каменем не прибило, вниз не впав і ти опинився на висоті ~ 3800 м. Знову потрібно усвідомити: чи тобі треба це все? Чи хочеш ти далі дертися на вершину, тепер уже в умовах, коли не тільки сили в дефіциті, а й повітря теж немов по блату, зате сонця або вітру навпаки в надлишку? Якщо не усвідомив, то вниз або в розташований тут притулок Гёте, прикидатися вмираючим і вимагати рятувальний вертоліт для евакуації, щоб потім в бар, ресторан, хостел. Якщо усвідомив, випий чаю, з'їж вкусняшку і рухайся далі, буде дуже сніжно, місцями страшно, тощо... потім буде ясно, але зате так красиво, як ніколи і ніде ти ще не бачив.
Тобі залишилося до вершини якийсь 1 кілометр, але це кілометр висоти. Це важливо пам'ятати! Рухатися треба не поспішаючи, економно витрачаючи сили, але не так, щоб зустріти захід на вершині, тоді це або вирок або евакуація. На подолання себе і численних підйомів / уступів піде ще 2-3-4 години і тобі відкриється вид на вершину Гори твоєї мрії. Ця мить і радісна і сумна одночасно. Радісна своєю божественною красою і величчю. Сумна тим, що сил у тебе вже майже немає, а попереду ще пара годин крутого набору висоти. Тут буде доречно ще раз відпочити, знову сьорбнути гарячого чаю і з'їсти вкусняшки. Це додасть сил і підніме настрій. Дальше усвідомлювати не доведеться, варіант залишився тільки один - повзти далі.
Останній підйом до вершини з'їсть твої останні сили. Але не впадай у відчай, ти людина і тому у тебе є приховані резерви, навіть якщо ти не знаєш де вони в тебе ховаються. Чим ближче буде жадана вершина тим сильніше почнуть позначатися на твоєму самопочутті особливості особистої фізіології в високогірних умовах. Треба бути готовим до виснажливого ​​головного болю, нападів нудоти, а часом і яскравим аудіо / відео галюцинацій. Від цього не вмирають, тому забий, терпи, повзи. Вершина вилікує.
І ось ти на Вершині. Організм тебе приємно здивував, прибравши приховані резерви радості і сил. Ти смієшся і радієш, можливо навіть до сліз. Стрибаєш раптом, намагаючись зробити прикольне Селфі, в загальному "чудиш" і маєш на це повне право. На вершині є мобільний зв'язок і можна зробити дзвінок рідним і / або близьким анонсувавши свій особистий подвиг! Але не поспішай постити в соцмережі урочисті статуси, зворотна дорога ще таїть масссу сюрпризів і часто неприємних. Саме після полудня погода в горах починає погіршуватись. Набігають хмари, падає видимість, збільшується ймовірність опадів. Все разом це здатне швидко повернути тебе з неба на землю, але тільки в переносному сенсі. Для реального повернення з неба на землю тобі знадобляться ті самі приховані резерви, що організм тобі відкрив на Вершині.
Крім негоди на спуску вниз треба побоюватися свого організму і уважно за ним стежити. Він зневоднений і знесилений. Запаси калію та іншої хімії, потрібної для оперативної роботи нервової системи, на критично низькому рівні. Через це прості реакції на позаштатні операції відбуваються з запізненнями по часу, на небезпечних ділянках це може стати фатальним. Тому треба чітко стежити за кожним кроком буквально, щоб не оступитися. І чим нижче, тим ситуація буде гірше. Рівень калію буде падати на перегонки з рештою силами, увага взагалі впадає в анабіоз, страх піде в п'яти і там загубиться до моменту повного відновлення організму. Це дуже відповідальний момент, тому що буде дуже прикро отримати вивих або інвалідність в двох кроках від фінішної межі.
Якщо Ісус і твій Ангел, уважно доглядали за тобою і дбали про тебе, то ти маєш всі шанси вчасно і завидна дійти назад до притулку Гёте. Саме час звернутися до Них і подякувати Їх, а заодно ще раз привернути увагу до своєї персони, тому що належить спуск по тій самій вертикальній скелі, з якої почався цей день. Можна звичайно вломитися в притулок і зажадати евакуації вертольотом, але помолитися буде дешевше, а відпочити і підкріпитися чаєм з вкусняшки - корисно.
Спуск через Гранд Кулуар не проста вправа, але страх, який забився в п'яти твого организме його істотно спрощує. Тобі вже пофіг! Ти супермен-сомнамбула, методативно повзеш до свого спального мішка. Тільки ще раз, не забувай контролювати кожен крок свого організму. Один невірний крок тут може стати останнім як ніде.
Ось власне і все. Ти перетнув фінішну лінію у вигляді входу в свій намет, тепер можна відпочити, розслабитися і нагородити себе келихом К'янті в барі сусіднього притулку, який працює майже цілодобово: "З вершиною!"
PS: Можна повертатися в свою зону комфорту.

ЯК аматору зійти на МОНБЛАН
Або пам'ятка про те як ненадовго, але дуже яскраво, висунути носа зі своєї зони комфорту. Насамперед треба визначити свою фізичну форму. Якщо можеш дійти до роботи від найближчої станції метро і не задихнутися без перепочиноку, то вже не погано. Зовсім добре, якщо можеш пробігти 10 км. за одну годину і при цьому не потрапити в анатомічці ЛШМД. Якщо тест на фізичну підготовку пройшов вдало, то можна купувати квиток до Шамоні, збирати речі і висуватися в дорогу.

Після прибуття на місце, слідуючи за потужним потоком спортивних людей з рюкзаками за спиною, піднятися до притулку Тет Рус. Цей підйом буде як випускний іспит на твою фізпідготовку і здатність піднятися до вершини. Головне на цьому етапі не поспішати. Поспіх призведе тільки до одного - буде прийнято поспішне рішення кинути все, речі на стежку і стрімголов спуститися вниз до найближчого бару, в пошуках втраченої зони комфорту.

І ось, припустимо, ти у притулку Тет Рос на однойменному плато, десь в урочищі Шамоні на висоті ~ 3200. До заповітної мети всього ~ 1600 метрів ... у висоту. За спиною у тебе долина Шамоні, з барами, ресторанами,хостелами. А перед обличчям скеляста майже вертикальна стіна заввишки 600 метрів з легендарним Гранд кулуарах посередині, який за рік падаючими камінням забиває більше туристів, ніж з'їдають білі акули по всіх океанах. Цю стіну доведеться перелазити ... два рази: туди і назад. Це важливо усвідомити перш ніж рухатися далі. Чи не усвідомив - стрімголов вниз, в бари, ресторани, хостели. Якщо усвідомив, лягай спати, мобілізуй силу і волю для наступного підйому.

Підйом на вершину почнеться відразу після півночі. Чому не вдень? По-перше, в цей час сама тиха і спокійна погода в горах, це важливо. По-друге, підніматися в темряві під нереально яскравим зоряним небом з мільярдом зірок і галактик це романтично. Ну і по-третє, підіймаючись в темряві твоя нервова система не буде страждати від споглядання безодні у тебе за спиною, ніч краде жах висоти. Твоя задача дивитися під ноги і буквально повзти вгору, десь чіпляючись за каміння, десь за прироблені рятувальниками перила. Дертися доведеться 2-3-4 години в залежності від фізичної форми. Дертися треба без зупинки, тому що за тобою повзе цілий караван таких же оптимістів з Євросоюзу та інших частин планети, смуги для обгону особливо немає.

І ось тобі пощастило: падаючим каменем не прибило, вниз не впав і ти опинився на висоті ~ 3800 м. Знову потрібно усвідомити: чи тобі треба це все? Чи хочеш ти далі дертися на вершину, тепер уже в умовах, коли не тільки сили в дефіциті, а й повітря теж немов по блату, зате сонця або вітру навпаки в надлишку? Якщо не усвідомив, то вниз або в розташований тут притулок Гёте, прикидатися вмираючим і вимагати рятувальний вертоліт для евакуації, щоб потім в бар, ресторан, хостел. Якщо усвідомив, випий чаю, з'їж вкусняшку і рухайся далі, буде дуже сніжно, місцями страшно, тощо... потім буде ясно, але зате так красиво, як ніколи і ніде ти ще не бачив.

Тобі залишилося до вершини якийсь 1 кілометр, але це кілометр висоти. Це важливо пам'ятати! Рухатися треба не поспішаючи, економно витрачаючи сили, але не так, щоб зустріти захід на вершині, тоді це або вирок або евакуація. На подолання себе і численних підйомів / уступів піде ще 2-3-4 години і тобі відкриється вид на вершину Гори твоєї мрії. Ця мить і радісна і сумна одночасно. Радісна своєю божественною красою і величчю. Сумна тим, що сил у тебе вже майже немає, а попереду ще пара годин крутого набору висоти. Тут буде доречно ще раз відпочити, знову сьорбнути гарячого чаю і з'їсти вкусняшки. Це додасть сил і підніме настрій. Дальше усвідомлювати не доведеться, варіант залишився тільки один - повзти далі.

Останній підйом до вершини з'їсть твої останні сили. Але не впадай у відчай, ти людина і тому у тебе є приховані резерви, навіть якщо ти не знаєш де вони в тебе ховаються. Чим ближче буде жадана вершина тим сильніше почнуть позначатися на твоєму самопочутті особливості особистої фізіології в високогірних умовах. Треба бути готовим до виснажливого ​​головного болю, нападів нудоти, а часом і яскравим аудіо / відео галюцинацій. Від цього не вмирають, тому забий, терпи, повзи. Вершина вилікує.

І ось ти на Вершині. Організм тебе приємно здивував, прибравши приховані резерви радості і сил. Ти смієшся і радієш, можливо навіть до сліз. Стрибаєш раптом, намагаючись зробити прикольне Селфі, в загальному "чудиш" і маєш на це повне право. На вершині є мобільний зв'язок і можна зробити дзвінок рідним і / або близьким анонсувавши свій особистий подвиг! Але не поспішай постити в соцмережі урочисті статуси, зворотна дорога ще таїть масссу сюрпризів і часто неприємних. Саме після полудня погода в горах починає погіршуватись. Набігають хмари, падає видимість, збільшується ймовірність опадів. Все разом це здатне швидко повернути тебе з неба на землю, але тільки в переносному сенсі. Для реального повернення з неба на землю тобі знадобляться ті самі приховані резерви, що організм тобі відкрив на Вершині.

Крім негоди на спуску вниз треба побоюватися свого організму і уважно за ним стежити. Він зневоднений і знесилений. Запаси калію та іншої хімії, потрібної для оперативної роботи нервової системи, на критично низькому рівні. Через це прості реакції на позаштатні операції відбуваються з запізненнями по часу, на небезпечних ділянках це може стати фатальним. Тому треба чітко стежити за кожним кроком буквально, щоб не оступитися. І чим нижче, тим ситуація буде гірше. Рівень калію буде падати на перегонки з рештою силами, увага взагалі впадає в анабіоз, страх піде в п'яти і там загубиться до моменту повного відновлення організму. Це дуже відповідальний момент, тому що буде дуже прикро отримати вивих або інвалідність в двох кроках від фінішної межі.

Якщо Ісус і твій Ангел, уважно доглядали за тобою і дбали про тебе, то ти маєш всі шанси вчасно і завидна дійти назад до притулку Гёте. Саме час звернутися до Них і подякувати Їх, а заодно ще раз привернути увагу до своєї персони, тому що належить спуск по тій самій вертикальній скелі, з якої почався цей день. Можна звичайно вломитися в притулок і зажадати евакуації вертольотом, але помолитися буде дешевше, а відпочити і підкріпитися чаєм з вкусняшки - корисно.

Спуск через Гранд Кулуар не проста вправа, але страх, який забився в п'яти твого организме його істотно спрощує. Тобі вже пофіг! Ти супермен-сомнамбула, методативно повзеш до свого спального мішка. Тільки ще раз, не забувай контролювати кожен крок свого організму. Один невірний крок тут може стати останнім як ніде.

Ось власне і все. Ти перетнув фінішну лінію у вигляді входу в свій намет, тепер можна відпочити, розслабитися і нагородити себе келихом К'янті в барі сусіднього притулку, який працює майже цілодобово: "З вершиною!"

PS: Можна повертатися в свою зону комфорту.

avatar
Наталя
Декабрь 2014

 

Кто-то неизвестный красиво сказал: "Горный туризм — это лучший способ перезимовать лето". Руководствуясь этим афоризмом уже много лет выхожу летом в горы, оставляя Египты и Турции с all-inclusive на более позднее время, когда для организма достижением будет подняться на 5-й этаж, а не на 5000 метров. В этом году за дюжину дней удалось взобраться сразу на три горки:
1. Самая высокая гора Италии - Гран-Парадизо (4100)
2. Самая высокая гора Франции и ЕС - Монблан (4800)
3. Самая высокая гора Германии - Цугшпитце (2900)
Несмотря на недетские нагрузки в процессе подходов и подъемов, возвращаюсь всегда отдохнувшим на 101%. Пародокса и противоречия тут нет, т.к. лучший отдых — это смена рода деятельности. А офисная работа и подъём в горы — это как раз абсолютные антонимы. Но кроме отдыха выношу из подъёмов всегда и какой-то новый урок или знание. Вот и в этот раз каждая гора приподнесла свой урок.Монблан научил тому что в жизни или работе, как при подъёме на гору надо максимально сосредоточиться на текущей задаче — идти, двигаться вперёд, не заглядывая вперёд (на вершину) и не оглядываясь назад.
Если постоянно смотреть на вершину, которую, как правило, в начале пути не видно, то рано или поздно даль и перспектива затяжных преодолений начнут действовать демотивирующе, вплоть до полного отказа от восхождения и дальнейшего движения вперёд.
Если же смотреть назад, то это пугает, вынуждает делать ошибки, отступаться и тем самым напрасно тратятся силы для движения к вершине/цели.
Гран-Парадизо доходчиво объяснила, что в основе твоего страха лежит непонимание ситуации или принципов текущего момента. Достаточно разобраться в том что, куда и как и от остраха не остаётся и следа, ну или остаётся, то лишь его лёгкое прохладное дыхание, а не ледяной ужас.
И наконец Цугшпитце, она научила на практике важности борьбы до последнего вздоха и никогда не здаваться.
Такой вот вышел яркий отпуск и курсы повышения жизненных компетенций.

Кто-то неизвестный красиво сказал: "Горный туризм — это лучший способ перезимовать лето". Руководствуясь этим афоризмом уже много лет выхожу летом в горы, оставляя Египты и Турции с all-inclusive на более позднее время, когда для организма достижением будет подняться на 5-й этаж, а не на 5000 метров. В этом году за дюжину дней удалось взобраться сразу на три горки:
1. Самая высокая гора Италии - Гран-Парадизо (4100)2. Самая высокая гора Франции и ЕС - Монблан (4800)3. Самая высокая гора Германии - Цугшпитце (2900)
Несмотря на недетские нагрузки в процессе подходов и подъемов, возвращаюсь всегда отдохнувшим на 101%. Пародокса и противоречия тут нет, т.к. лучший отдых — это смена рода деятельности. А офисная работа и подъём в горы — это как раз абсолютные антонимы. Но кроме отдыха выношу из подъёмов всегда и какой-то новый урок или знание. Вот и в этот раз каждая гора приподнесла свой урок.Монблан научил тому что в жизни или работе, как при подъёме на гору надо максимально сосредоточиться на текущей задаче — идти, двигаться вперёд, не заглядывая вперёд (на вершину) и не оглядываясь назад.
Если постоянно смотреть на вершину, которую, как правило, в начале пути не видно, то рано или поздно даль и перспектива затяжных преодолений начнут действовать демотивирующе, вплоть до полного отказа от восхождения и дальнейшего движения вперёд.
Если же смотреть назад, то это пугает, вынуждает делать ошибки, отступаться и тем самым напрасно тратятся силы для движения к вершине/цели.
Гран-Парадизо доходчиво объяснила, что в основе твоего страха лежит непонимание ситуации или принципов текущего момента. Достаточно разобраться в том что, куда и как и от остраха не остаётся и следа, ну или остаётся, то лишь его лёгкое прохладное дыхание, а не ледяной ужас.
И наконец Цугшпитце, она научила на практике важности борьбы до последнего вздоха и никогда не здаваться.
Такой вот вышел яркий отпуск и курсы повышения жизненных компетенций.