Восхождение на Монблан и Гран-Парадизо

Як аматору зійти на МОНБЛАН

Або пам'ятка про те як ненадовго, але дуже яскраво, висунути носа зі своєї зони комфорту. Насамперед треба визначити свою фізичну форму. Якщо можеш дійти до роботи від найближчої станції метро і не задихнутися без перепочиноку, то вже не погано. Зовсім добре, якщо можеш пробігти 10 км. за одну годину і при цьому не потрапити в анатомічці ЛШМД. Якщо тест на фізичну підготовку пройшов вдало, то можна купувати квиток до Шамоні, збирати речі і висуватися в дорогу.

Після прибуття на місце, слідуючи за потужним потоком спортивних людей з рюкзаками за спиною, піднятися до притулку Тет Рус. Цей підйом буде як випускний іспит на твою фізпідготовку і здатність піднятися до вершини. Головне на цьому етапі не поспішати. Поспіх призведе тільки до одного - буде прийнято поспішне рішення кинути все, речі на стежку і стрімголов спуститися вниз до найближчого бару, в пошуках втраченої зони комфорту.

І ось, припустимо, ти у притулку Тет Рос на однойменному плато, десь в урочищі Шамоні на висоті ~ 3200. До заповітної мети всього ~ 1600 метрів ... у висоту. За спиною у тебе долина Шамоні, з барами, ресторанами,хостелами. А перед обличчям скеляста майже вертикальна стіна заввишки 600 метрів з легендарним Гранд кулуарах посередині, який за рік падаючими камінням забиває більше туристів, ніж з'їдають білі акули по всіх океанах. Цю стіну доведеться перелазити ... два рази: туди і назад. Це важливо усвідомити перш ніж рухатися далі. Чи не усвідомив - стрімголов вниз, в бари, ресторани, хостели. Якщо усвідомив, лягай спати, мобілізуй силу і волю для наступного підйому.

Підйом на вершину почнеться відразу після півночі. Чому не вдень? По-перше, в цей час сама тиха і спокійна погода в горах, це важливо. По-друге, підніматися в темряві під нереально яскравим зоряним небом з мільярдом зірок і галактик це романтично. Ну і по-третє, підіймаючись в темряві твоя нервова система не буде страждати від споглядання безодні у тебе за спиною, ніч краде жах висоти. Твоя задача дивитися під ноги і буквально повзти вгору, десь чіпляючись за каміння, десь за прироблені рятувальниками перила. Дертися доведеться 2-3-4 години в залежності від фізичної форми. Дертися треба без зупинки, тому що за тобою повзе цілий караван таких же оптимістів з Євросоюзу та інших частин планети, смуги для обгону особливо немає.

І ось тобі пощастило: падаючим каменем не прибило, вниз не впав і ти опинився на висоті ~ 3800 м. Знову потрібно усвідомити: чи тобі треба це все? Чи хочеш ти далі дертися на вершину, тепер уже в умовах, коли не тільки сили в дефіциті, а й повітря теж немов по блату, зате сонця або вітру навпаки в надлишку? Якщо не усвідомив, то вниз або в розташований тут притулок Гёте, прикидатися вмираючим і вимагати рятувальний вертоліт для евакуації, щоб потім в бар, ресторан, хостел. Якщо усвідомив, випий чаю, з'їж вкусняшку і рухайся далі, буде дуже сніжно, місцями страшно, тощо... потім буде ясно, але зате так красиво, як ніколи і ніде ти ще не бачив.

Тобі залишилося до вершини якийсь 1 кілометр, але це кілометр висоти. Це важливо пам'ятати! Рухатися треба не поспішаючи, економно витрачаючи сили, але не так, щоб зустріти захід на вершині, тоді це або вирок або евакуація. На подолання себе і численних підйомів / уступів піде ще 2-3-4 години і тобі відкриється вид на вершину Гори твоєї мрії. Ця мить і радісна і сумна одночасно. Радісна своєю божественною красою і величчю. Сумна тим, що сил у тебе вже майже немає, а попереду ще пара годин крутого набору висоти. Тут буде доречно ще раз відпочити, знову сьорбнути гарячого чаю і з'їсти вкусняшки. Це додасть сил і підніме настрій. Дальше усвідомлювати не доведеться, варіант залишився тільки один - повзти далі.

Останній підйом до вершини з'їсть твої останні сили. Але не впадай у відчай, ти людина і тому у тебе є приховані резерви, навіть якщо ти не знаєш де вони в тебе ховаються. Чим ближче буде жадана вершина тим сильніше почнуть позначатися на твоєму самопочутті особливості особистої фізіології в високогірних умовах. Треба бути готовим до виснажливого ​​головного болю, нападів нудоти, а часом і яскравим аудіо / відео галюцинацій. Від цього не вмирають, тому забий, терпи, повзи. Вершина вилікує.

І ось ти на Вершині. Організм тебе приємно здивував, прибравши приховані резерви радості і сил. Ти смієшся і радієш, можливо навіть до сліз. Стрибаєш раптом, намагаючись зробити прикольне Селфі, в загальному "чудиш" і маєш на це повне право. На вершині є мобільний зв'язок і можна зробити дзвінок рідним і / або близьким анонсувавши свій особистий подвиг! Але не поспішай постити в соцмережі урочисті статуси, зворотна дорога ще таїть масссу сюрпризів і часто неприємних. Саме після полудня погода в горах починає погіршуватись. Набігають хмари, падає видимість, збільшується ймовірність опадів. Все разом це здатне швидко повернути тебе з неба на землю, але тільки в переносному сенсі. Для реального повернення з неба на землю тобі знадобляться ті самі приховані резерви, що організм тобі відкрив на Вершині.

Крім негоди на спуску вниз треба побоюватися свого організму і уважно за ним стежити. Він зневоднений і знесилений. Запаси калію та іншої хімії, потрібної для оперативної роботи нервової системи, на критично низькому рівні. Через це прості реакції на позаштатні операції відбуваються з запізненнями по часу, на небезпечних ділянках це може стати фатальним. Тому треба чітко стежити за кожним кроком буквально, щоб не оступитися. І чим нижче, тим ситуація буде гірше. Рівень калію буде падати на перегонки з рештою силами, увага взагалі впадає в анабіоз, страх піде в п'яти і там загубиться до моменту повного відновлення організму. Це дуже відповідальний момент, тому що буде дуже прикро отримати вивих або інвалідність в двох кроках від фінішної межі.

Якщо Ісус і твій Ангел, уважно доглядали за тобою і дбали про тебе, то ти маєш всі шанси вчасно і завидна дійти назад до притулку Гёте. Саме час звернутися до Них і подякувати Їх, а заодно ще раз привернути увагу до своєї персони, тому що належить спуск по тій самій вертикальній скелі, з якої почався цей день. Можна звичайно вломитися в притулок і зажадати евакуації вертольотом, але помолитися буде дешевше, а відпочити і підкріпитися чаєм з вкусняшки - корисно.

Спуск через Гранд Кулуар не проста вправа, але страх, який забився в п'яти твого организме його істотно спрощує. Тобі вже пофіг! Ти супермен-сомнамбула, методативно повзеш до свого спального мішка. Тільки ще раз, не забувай контролювати кожен крок свого організму. Один невірний крок тут може стати останнім як ніде.

Ось власне і все. Ти перетнув фінішну лінію у вигляді входу в свій намет, тепер можна відпочити, розслабитися і нагородити себе келихом К'янті в барі сусіднього притулку, який працює майже цілодобово: "З вершиною!"

PS: Можна повертатися в свою зону комфорту.

ЯК аматору зійти на МОНБЛАН
Або пам'ятка про те як ненадовго, але дуже яскраво, висунути носа зі своєї зони комфорту. Насамперед треба визначити свою фізичну форму. Якщо можеш дійти до роботи від найближчої станції метро і не задихнутися без перепочиноку, то вже не погано. Зовсім добре, якщо можеш пробігти 10 км. за одну годину і при цьому не потрапити в анатомічці ЛШМД. Якщо тест на фізичну підготовку пройшов вдало, то можна купувати квиток до Шамоні, збирати речі і висуватися в дорогу.

Після прибуття на місце, слідуючи за потужним потоком спортивних людей з рюкзаками за спиною, піднятися до притулку Тет Рус. Цей підйом буде як випускний іспит на твою фізпідготовку і здатність піднятися до вершини. Головне на цьому етапі не поспішати. Поспіх призведе тільки до одного - буде прийнято поспішне рішення кинути все, речі на стежку і стрімголов спуститися вниз до найближчого бару, в пошуках втраченої зони комфорту.

І ось, припустимо, ти у притулку Тет Рос на однойменному плато, десь в урочищі Шамоні на висоті ~ 3200. До заповітної мети всього ~ 1600 метрів ... у висоту. За спиною у тебе долина Шамоні, з барами, ресторанами,хостелами. А перед обличчям скеляста майже вертикальна стіна заввишки 600 метрів з легендарним Гранд кулуарах посередині, який за рік падаючими камінням забиває більше туристів, ніж з'їдають білі акули по всіх океанах. Цю стіну доведеться перелазити ... два рази: туди і назад. Це важливо усвідомити перш ніж рухатися далі. Чи не усвідомив - стрімголов вниз, в бари, ресторани, хостели. Якщо усвідомив, лягай спати, мобілізуй силу і волю для наступного підйому.

Підйом на вершину почнеться відразу після півночі. Чому не вдень? По-перше, в цей час сама тиха і спокійна погода в горах, це важливо. По-друге, підніматися в темряві під нереально яскравим зоряним небом з мільярдом зірок і галактик це романтично. Ну і по-третє, підіймаючись в темряві твоя нервова система не буде страждати від споглядання безодні у тебе за спиною, ніч краде жах висоти. Твоя задача дивитися під ноги і буквально повзти вгору, десь чіпляючись за каміння, десь за прироблені рятувальниками перила. Дертися доведеться 2-3-4 години в залежності від фізичної форми. Дертися треба без зупинки, тому що за тобою повзе цілий караван таких же оптимістів з Євросоюзу та інших частин планети, смуги для обгону особливо немає.

І ось тобі пощастило: падаючим каменем не прибило, вниз не впав і ти опинився на висоті ~ 3800 м. Знову потрібно усвідомити: чи тобі треба це все? Чи хочеш ти далі дертися на вершину, тепер уже в умовах, коли не тільки сили в дефіциті, а й повітря теж немов по блату, зате сонця або вітру навпаки в надлишку? Якщо не усвідомив, то вниз або в розташований тут притулок Гёте, прикидатися вмираючим і вимагати рятувальний вертоліт для евакуації, щоб потім в бар, ресторан, хостел. Якщо усвідомив, випий чаю, з'їж вкусняшку і рухайся далі, буде дуже сніжно, місцями страшно, тощо... потім буде ясно, але зате так красиво, як ніколи і ніде ти ще не бачив.

Тобі залишилося до вершини якийсь 1 кілометр, але це кілометр висоти. Це важливо пам'ятати! Рухатися треба не поспішаючи, економно витрачаючи сили, але не так, щоб зустріти захід на вершині, тоді це або вирок або евакуація. На подолання себе і численних підйомів / уступів піде ще 2-3-4 години і тобі відкриється вид на вершину Гори твоєї мрії. Ця мить і радісна і сумна одночасно. Радісна своєю божественною красою і величчю. Сумна тим, що сил у тебе вже майже немає, а попереду ще пара годин крутого набору висоти. Тут буде доречно ще раз відпочити, знову сьорбнути гарячого чаю і з'їсти вкусняшки. Це додасть сил і підніме настрій. Дальше усвідомлювати не доведеться, варіант залишився тільки один - повзти далі.

Останній підйом до вершини з'їсть твої останні сили. Але не впадай у відчай, ти людина і тому у тебе є приховані резерви, навіть якщо ти не знаєш де вони в тебе ховаються. Чим ближче буде жадана вершина тим сильніше почнуть позначатися на твоєму самопочутті особливості особистої фізіології в високогірних умовах. Треба бути готовим до виснажливого ​​головного болю, нападів нудоти, а часом і яскравим аудіо / відео галюцинацій. Від цього не вмирають, тому забий, терпи, повзи. Вершина вилікує.

І ось ти на Вершині. Організм тебе приємно здивував, прибравши приховані резерви радості і сил. Ти смієшся і радієш, можливо навіть до сліз. Стрибаєш раптом, намагаючись зробити прикольне Селфі, в загальному "чудиш" і маєш на це повне право. На вершині є мобільний зв'язок і можна зробити дзвінок рідним і / або близьким анонсувавши свій особистий подвиг! Але не поспішай постити в соцмережі урочисті статуси, зворотна дорога ще таїть масссу сюрпризів і часто неприємних. Саме після полудня погода в горах починає погіршуватись. Набігають хмари, падає видимість, збільшується ймовірність опадів. Все разом це здатне швидко повернути тебе з неба на землю, але тільки в переносному сенсі. Для реального повернення з неба на землю тобі знадобляться ті самі приховані резерви, що організм тобі відкрив на Вершині.

Крім негоди на спуску вниз треба побоюватися свого організму і уважно за ним стежити. Він зневоднений і знесилений. Запаси калію та іншої хімії, потрібної для оперативної роботи нервової системи, на критично низькому рівні. Через це прості реакції на позаштатні операції відбуваються з запізненнями по часу, на небезпечних ділянках це може стати фатальним. Тому треба чітко стежити за кожним кроком буквально, щоб не оступитися. І чим нижче, тим ситуація буде гірше. Рівень калію буде падати на перегонки з рештою силами, увага взагалі впадає в анабіоз, страх піде в п'яти і там загубиться до моменту повного відновлення організму. Це дуже відповідальний момент, тому що буде дуже прикро отримати вивих або інвалідність в двох кроках від фінішної межі.

Якщо Ісус і твій Ангел, уважно доглядали за тобою і дбали про тебе, то ти маєш всі шанси вчасно і завидна дійти назад до притулку Гёте. Саме час звернутися до Них і подякувати Їх, а заодно ще раз привернути увагу до своєї персони, тому що належить спуск по тій самій вертикальній скелі, з якої почався цей день. Можна звичайно вломитися в притулок і зажадати евакуації вертольотом, але помолитися буде дешевше, а відпочити і підкріпитися чаєм з вкусняшки - корисно.

Спуск через Гранд Кулуар не проста вправа, але страх, який забився в п'яти твого организме його істотно спрощує. Тобі вже пофіг! Ти супермен-сомнамбула, методативно повзеш до свого спального мішка. Тільки ще раз, не забувай контролювати кожен крок свого організму. Один невірний крок тут може стати останнім як ніде.

Ось власне і все. Ти перетнув фінішну лінію у вигляді входу в свій намет, тепер можна відпочити, розслабитися і нагородити себе келихом К'янті в барі сусіднього притулку, який працює майже цілодобово: "З вершиною!"

PS: Можна повертатися в свою зону комфорту.

Кто-то неизвестный красиво сказал: "Горный туризм — это лучший способ перезимовать лето". Руководствуясь этим афоризмом уже много лет выхожу летом в горы, оставляя Египты и Турции с all-inclusive на более позднее время, когда для организма достижением будет подняться на 5-й этаж, а не на 5000 метров. В этом году за дюжину дней удалось взобраться сразу на три горки:
1. Самая высокая гора Италии - Гран-Парадизо (4100)2. Самая высокая гора Франции и ЕС - Монблан (4800)3. Самая высокая гора Германии - Цугшпитце (2900)
Несмотря на недетские нагрузки в процессе подходов и подъемов, возвращаюсь всегда отдохнувшим на 101%. Пародокса и противоречия тут нет, т.к. лучший отдых — это смена рода деятельности. А офисная работа и подъём в горы — это как раз абсолютные антонимы. Но кроме отдыха выношу из подъёмов всегда и какой-то новый урок или знание. Вот и в этот раз каждая гора приподнесла свой урок.Монблан научил тому что в жизни или работе, как при подъёме на гору надо максимально сосредоточиться на текущей задаче — идти, двигаться вперёд, не заглядывая вперёд (на вершину) и не оглядываясь назад.
Если постоянно смотреть на вершину, которую, как правило, в начале пути не видно, то рано или поздно даль и перспектива затяжных преодолений начнут действовать демотивирующе, вплоть до полного отказа от восхождения и дальнейшего движения вперёд.
Если же смотреть назад, то это пугает, вынуждает делать ошибки, отступаться и тем самым напрасно тратятся силы для движения к вершине/цели.
Гран-Парадизо доходчиво объяснила, что в основе твоего страха лежит непонимание ситуации или принципов текущего момента. Достаточно разобраться в том что, куда и как и от остраха не остаётся и следа, ну или остаётся, то лишь его лёгкое прохладное дыхание, а не ледяной ужас.
И наконец Цугшпитце, она научила на практике важности борьбы до последнего вздоха и никогда не здаваться.
Такой вот вышел яркий отпуск и курсы повышения жизненных компетенций.