RU
Расписание: Пн-пт 9 - 18

Нотатки мандрівника: сплав по Дністру до Бакоти

Ну що ж, кажуть, треба бути людиною і написати відгук.

Так от, варто зазначити, що починалося все фразою: «…як ти на рахунок веломандрівки лісами, десь біля Золочева, (пауза), або сплаву на Дністрі? …»

О, на Дністрі, та й до Бакоти! Звичайно!, думаю, можна ж хоч колись, оце як «всі нормальні люди»:) не нести тяжке у гору, не крутити педaлі…, а просто сплавитися!?!. Вмоститися на катамарані, закинути ноги на палубу, натягнути капелюха на очі, ліниво розглядати нові краєвиди, інколи робити фото, насолоджуватися спокоєм тихої річки і ВІДПОЧИТИ! Йой, планується забагато спокою?!:)

Наступного ранку ми вже весело пакували наші пожитки на плавзасоби. Команда зібралася весела і дружня, - «всі свої», атмосфера прекрасна і нам вже не мало великого значення в яку сторону сплавлятися. Ну а чим Хотин поганий?:)

  

Як виявилося, з легкої руки бабусі-пастуха ВРХ, в котрої спиталися про під’їзд до ріки, ми почали сплав на кільканадцять кілометрів вище по течії. Ну що ж доведеться почекати з «закинути ноги на палубу» і трішки повеслувати, щоб надолужити.

Так, звичайно, краєвиди тут – супер! Ріка широка, мальовнича природа. Багато людей приїжджає сюди відпочити, багато тут рибалок, і аж дивно як багато у них сіток! Невже це тепер дозволено?!?...

Ну а ми пообідали та й далі собі пливемо. І тільки почало ставати спекотно, як ми потрапили під дощик з одинокої хмаринки, причому – двічі. Ну, петляє тут Дністер. І то так петляє, що маленьке село Грушівка, починає здаватися нескінченним мегаполісом.

Далі були пошуки, за чутками, найсмачнішого джерела на всій Західній Україні. Знайшли. І справді дуже смачна вода! Місце запам’ятали ;)

Ну, от ми вже маємо необхідний запас води, можемо сміливо сідати по конях (наших гумових), і безтурботно сплавлятися! І нам навіть почав дути попутний вітер, і то хороший, який підняв хвилі та наповнив наші імпровізовані вітрила.

Ура, халява! Життя прекрасне!

Та як це було не довго!!!

  

Вже за наступним поворотом, наш попутний вітер став зовсім не наш, і зовсім не попутний. Отак буває…

Це був настільки не попутний вітер, що коли ми добре гребли, то стояли на місці, а коли трошки зменшували темп веслування, відволікаючись на розгадування загадок, то не ми, а берег рухався уперед.
Цілий день гребли в сторону Бакоти, а тепер, з цим вітром здається простішим розвернутися і за якусь годину руху сказати – привіт, Хотин!..

Але ж хіба такі дрібниці можуть впливати на наш прекрасний настрій?!

Причалили, підкріпилися перекусом, зібралися з думками і з криком «Ура-а-а-а!», та «Раз-раз-раз!», в такт веслування, проплили бухточку, апотім ще одну. На відкритих вітру ділянках протягували катамаран вздовж берега. Це було повільно, але ж рух вперед! За ці останні кілька годин просунулися зовсім мало, але це все, що було можливе за такого форс-мажорного вітру.

Зате знайшли гарне місце для табору, у старому яблучному саду.

Повечеряли, і пішли зустрічати велосипедиста, ще одного учасника нашої команди, котрий того дня крутив педалі берегом, тестуючи нову модель велосипеда. Вечеря навколо багаття, гітара, хороша компанія. Атмосфера така, що непотрібно жодного алкоголю, аби почуватися чудово. Це справді класно, і таки точно вартує, щоб вирватися час від часу з міста.

  

А плани на завтра будемо складати вже вранці, коли своє слово скаже погода. Добраніч.

Спалося добре.

Зранку небо було затягнуте хмарами, та й вітерець все не стихав. І ми спокійно так собі розтягнули сніданок на кілька годин, куди ж було поспішати.
Всі вже розслабилися і почали насолоджуватися байдикуванням.

Та як це було недовго!!!

Вітер вщух, і от ми вже збиралися веслувати далі.

Наступні кілька годин ми весело допливали до Бакоти, насолоджувалися цим, і зовсім не хотіли думати про сьогоднішній фініш. Адже тут так гарно!

Автор: учасник сплаву
Андрій Кисіль