рафтинг в Карпатах +38 067 841 46 80
сплави по Дністру +38 096 212 40 71
інше +38 096 022 10 33
tourclub.ternopil@gmail.com

Про поїздку в Європу. Сходження на гори Цугшпіце, Гросглокнер, Монблан.

Зі слів Сашка Рибакова

Якщо коротко, то поїздка відбулась успішно, хоч на Монблан ми так і не вийшли. Але було цікаво, і сподіваємось повторити у липні наступного року.

день 1-2, Україна-Польща-Німеччина

Стартували з Тернополя 8 червня. Команда з 14 учасників на бусі VW Lt-35 та Renault Logan. Дуже довго чекали на польському кордоні в Раві. На вечір таки в'їхали в Польщу і до ранку вже її покинули. Німеччина зустріла дощиком і купою машин на автобанах. Перша зупинка на сніданок на паркінгу. Їжу всю мали з собою і готували на газі. Ввечері другого дня приїхали в Grainau, Hamersbach, звідки наступного дня мали вирушити на Цугшпіце - найвищу вершину Німеччини (2 962 м).

Тут пробували знайти місце для безкоштовної дикої ночівлі, але для такої великої групи з машинами то нереально. Хоч палатку на двох, думаю, можна було б десь поставити. Тож поселились в кемпінгу. Місце під намет серед калюж та німецьких пенсіонерів, які спостерігали за молодими слов'янами з вікон караванів, коштувало близько 13 євро з учасника за ніч. Правда можна було помитись в теплому душі і набрати непитної води. До речі, практично всюди біля кранів з водою, навіть біля гірських джерел приліплені таблички про те, що вода не питна. Але вона питна :)


день 3, сходження на Цугшпітце

Стартували ще затемно і близько 6-ої вже були на маршруті. Оскільки місцеві запевнили нас, що по скельному маршруту з віафератами зараз ходять тільки місцеві боги альпінізму, бо він засипаний снігом, то по ньому на Zugspitze ми послали своїх "богів" Арсена, Остапа та Олю, а основна частина групи вирушила простішим маршрутом, в обхід через водоспади. Довго йшли мальовничим лісом, вздовж річечки по облаштованій стежці, минаючи відкриті і закриті Hute (схроніська, гірські притулки-готелі). Близько двох годин піднімались вже снігом і вийшли до Сонячної галявини. 

Тут можна було позасмагати на лежаках та поговорити з російськими німцями чи німецькими росіянами, які колись втікли з Воркути. Поціновувачі перевірили ціни і смак пива та кави. Тоді зовсім розлінились, заплатили 31 євро та поїхали на вершину на фунікулері. Там якраз підходили наші "боги". Вершина гарна, скеляста, щільно забудована німцями і австріяками (вона у них у спільній власності) різними кафешками, магазинами, туалетами тощо.

Тож ми пофотографувались і поїхали потихеньку донизу, де сіли на потяг, який їхав в сторону нашого буса. Бус ми доречі запаркували біля стадіону, де колись відбувались олімпійські змагання по стрибках з трампліну, а також знімався класний фільм на цю ж тему. Повечеряли та помились в кемпінгу (дякуючи добрій адміністраторці), та вирушили в сторону австрійського Гросглокнера. Так закінчивався третій день нашої подорожі. І ще цього дня на спуску засвітились розпечені гальмівні диски єловблюбаса. 


день 4, Австрія

Вночі переїхали Інсбрук та кілька платних тунелів і заночувати на паркінгу біля дороги. Ранкова погода в Австрії оптимізму не додавала. Але керівник шлагбауму, який взяв у нас по 1.5 євро, натомість, пообіцяв порожні відкриті winter zimmer (зимові кімнати) по дорозі на вершину Grosglokner. Тож ми вирішили не брати намети і з оптимізмом потопали вверх. Оптимізм невдовзі применшила злива, і зовсім відмінив наглядач готелю біля омріяних winter zimmers, який повідомив, що всі кімнати перенаселені, а погода буде тільки погіршуватись. Страх і розбрат погасив інструктор Борис і ми все ж продовжили шлях. Винагородою став чех, який сказав, що в хатинці зайнято тільки 4 місця з 16, а також пообіцяв гарну погоду на наступний день. Натомість вночі ми невдячно хропіли. 


день 5, сходження на Гросглокнер

Всі без проблем встали рано і пішли за чехом і його сім'єю. Вийшли на хребет і далі йшли вже вузьким гребнем, накидуючи петлі на забиті залізні патики. Людей було небагато, крім чехів, тільки 20 шалених угорців. На хребті часом відкривалися краєвиди на навколишні гори. На вершині були близько другої години. Довго і втомлено спускались, відпрацьовуючи командну роботу у зв'язках:). Переночували в хатинці, вже з мовчазними поляками.


день 6, переїзд у Францію

Вранці спустились і продовжили подорож в сторону Швейцарії. Австрія нам дуже сподобалась гарними горами, а Швейцарія здалась дуже похмурою та індустріалізованою. Пошуки гарного місця для ночівлі біля озера не дали результату і ми знову після смачної вечері над озером, розклали намети на паркінгу.


день 7-10, Шамоні

Франція спочатку теж змила з нас пилюку швейцарських доріг (літературне перебільшення), лиш потім показала сонце. Ми знайшли кемпінг Les Cimes, який працює з 1943 року, поставили там свої намети за 6 євро і поїхали в Шамоні.

В Шамоні всі бігають, їздять на велосипедах, чи ідуть в гори, або повертаються з гір. Є багато магазинів, де можна купити quechua, або щось по акції.

Погода дражнила нас кілька днів. Ми побували всюди, крім Монблану. Дощі не залишали надії. Все вище 1.5-2 тис було вкрито снігом. Ми сфотографуватись і поділитись на дві групи: одні швидко додому через Татри на Renault Logan, а інші, романтики, потихеньку через Мілан та Венецію на бусі.


день 11-14, Італія-Угорщина-Україна

Погода покращилась після того, як ми заплатили 40 євро і переїхали тунелем в Італію. В Мілані ми сфотографуватись біля великої церкви, побродили вуличками та поїхали в Венецію. В Венеції знайомство з містом пройшло аналогічно. Хай всі кажуть, що це смердюче малоприємне місце, але мені тут дуже сподобалось. Роману та Світлані також, тому вони залишились тут жити. В Венеції ми зустріли афганця, який сумував тут за великими заробітками в Одесі...

З Венеції ми поїхали в печеру Постойнська яма. Їздили в ній на поїзді та слухали співи гіда.

В Угорщині дослідили околиці Будапешту і заночувати біля заправки з туалетом по 15 грн. В поліцію ніхто не дзвонив. Ранком гуляли в Будапешті. Дуже гарне місто, смачна і відносно недорога їжа. Видно, що живуть недалеко від українців:). Проте прийшлось заплатити близько 1000 грн, щоб зняли блокування колеса за неправильну парковку. Але все швидко, ввічливо і доброзичливо.

Вже пообіді ми відчули рідний гуркіт українських доріг, а ввечері смакували вареники від Олега в його готелі «Kostel house» в Микуличині.

Детальна програма туру Сходження на Монблан, Гросглокнер, Цугшпітце.

Додаткові витрати, які не входили у вартість туру:

  • Кемпінг під Цугшпіце
  • Кемпінг під Монбланом
  • Фунікулер з Цугшпіце
  • Вхідні квитки до Гросглокнера
  • Гак в Венецію і Мілан
  • Постойнська яма

Висновок: в Європі добре, але в Грузії краще! 

Найближчі тури

пещера млынки, экскурсии

Цікаве до читання

Фотогалерея

-10% discount for bike-tours