рафтинг в Карпатах +38 067 841 46 80
сплави по Дністру +38 096 212 40 71
інше +38 096 022 10 33
tourclub.ternopil@gmail.com

Про тих, хто зупиняв мить

У старих фотографій - особливий магнетизм, тому їх хочеться переглядати і переглядати. А хто, цікаво, робив перші фото наших дідів-прадідів?

В Тернополі фотосалони з'явились в другій половині XIX століття. Це були так звані салони "фотографії кабінетової". Приміщення вирізнялися суцільним рядом великих вікон, що сприяло хорошому освітленню. Там на фоні декорацій робили фотопортрети, родинні та шлюбні світлини, відтак вони наклеювались на картонну основу - паспарту, на якому, як правило, витискали ім'я власника фотоательє, а також зазначалося, де зберігається кліше. Цікаво, що тогочасні тернопільські негативи зберігалися аж у Відні.

історія ТернополяОдним із найдавніших відомих тернопільських фотографів був Альфред (Антон) Сількевич. Народився він у 1855 році у Тернополі у сім'ї військовослужбовця. Під час поїздок із батьком, який часто бував у службових справах у Львові, Кракові, Відні, юнак познайомився із фотосправою і захопився нею. Навчався фотосправі він у Львові, вдосконалював професійні навики у Празі. Батьки допомогли синові придбати необхідне обладнання для відкриття власного фотосалону.
Саме Сількевичу належить ряд відомих фотопортретів, серед яких дві світлини юної Соломії Крушельницької у національному одязі, бургомістра і письменника Володимира Лучаківського та багатьох знаних артистів театру "Руська бесіда".

У липні 1887 року у Тернополі, відбулася Друга крайова етнографічна виставка, під час якої А. Сількевич зробив альбом із 50 світлин селян у святковому одязі із різних регіонів Галичини і Буковини. Фото майстра донесли до нашого часу згадку, красу і своєрідність народних строїв. Частина тих світлин зберігається зараз у фондах Тернопільського краєзнавчого музею. Вони високоякісні і добре збереглися. Є свідчення, що "фотографія кабінетова" А. Сількевича почала працювати у

Тернополі приблизно у 1881 - 1882 роках. Наприкінці ж XIX століття сліди її загубилися.

У родинних альбомах тернополян досі можна знайти світлини ще одного знаного у старому Тернополі фотографа Брунона Калішевського. На звороті їхніх паспарту - графічне зображення кам'яниці, де містився салон (почав працювати приблизно у 1895), і напис польською: "Художнє фотоательє, Брунон Калішевський - Тернопіль, Пасаж Адлєра, власний будинок". Крім портретів і сімейних знімків, у цього фотографа-художника є серія світлин тернопільських костелів. Він запам'ятався тернополянам тим, що пересувався за допомогою дерев'яного протеза. Його, учасника польського повстання 1863 року, знали ще й як активіста ремісничого об'єднання "Ґвязда". На фото цього майстра, крім згадуваної адреси - Пасаж Адлєра (тепер вулиця О. Кульчицької) - є ще й вулиця Міцкевича. Яка з них давніша, встановити не вдалося. Помер Калішевський у 1935.

Приблизно водночас із салоном Калішевського розпочало роботу фотоательє Юдіти Голендера. У торгово-промисловому переліку королівства Галичина за 1906 рік є згадки також про тернопільських фотографів Зигмунда Атласа та Пінкаса Пехтера. До речі, ім'я останнього збереглося на поштовій листівці з видом Єзуїтського костелу у Тернополі (збудований у 1901 році), яка вийшла його накладом. Місцева преса за 1911 рік згадує ще про ательє Юркевича, яке було розташоване "на 3-го Мая (сучасна вулиця Сагайдачного) у кам'яниці Стефана Невгоффа".

Історія Тернополя зафіксована і завдяки об'єктивам Вольфа, Вільгельма і Леопольда Ляубів. Є документальні згадки, що Вольф Ляуб почав працювати у місті у 1905 році і мешкав на вулиці Міцкевича. Саме світлини В. Ляуба, надруковані як поштівки, донесли до наших днів пам'ять про бурхливі дні березня-червня 1917 року, зафіксували зруйноване місто у час Першої світової війни. Імена Ляубів знаходимо і на багатьох світлинах у краєзнавчих виданнях, і на родинних фото. Документи початку 1939 року засвідчують, що Вільгельм Ляуб був власником фотосалону в Пасажі Адлєра, 2, а в четвертому будинку на цій вулиці мешкав ще один тернопільський фотограф, Леопольд Ляуб. Слід зауважити, що роботи згадуваних майстрів відзначалися не тільки якістю, а й художнім смаком.

Добре відомими у Тернополі 20-30-х років минулого століття були також фотосалони Людвіка Мюллера на вулиці Міцкевича (сучасний бульвар Т. Шевченка), та на 3-го Мая. На Руській діяло українське фотоательє Івана Ярмолюка. До речі, на поштівці, виготовленій у цьому ательє, зображено чудотворний образ Матері Божої у церкві Різдва Христового.

Помітне місце різних фотосалонів у культурному житті Тернополя зумовлювалось тим, що зроблені там світлини ставали своєрідним літописом життя міста. Доброї слави в цьому зажили тернопільські фотографи-аматори, серед яких слід виділити гімназійних учителів Р. Миколаєвича та А. Ленкевича, фото яких друкувалися у часописах та на поштових листівках. Про зацікавлення фотографією як витвором техніки і мистецтва свідчило створення у Тернополі у 1931 році Українського фотографічного товариства ("Уфото"), ініціатором якого був учитель гімназії "Рідної школи" Роман Миколаєвич. Товариство сприяло розвитку фотомистецтва та допомагало фотографам-початківцям удосконалювати практичні навики. Філія "Уфото" об'єднувала від 15 до 24 любителів фотосправи і мала власні фотоапарат та майстерню. Під час святкування у 1932 році 50-літнього ювілею "Рідної школи" товариство вже мало офіційний дозвіл на фотографування. Серед тих, хто цікавився у той час фотомистецтвом, були тернополяни Степан Кутовий, Олена Боднар, Богдан Остап'юк, Ольга Щурко, Люба Будна, Ярослава Зирочок, Остап Цвечек, Марія Миколаєвич, Іван Олексишин та інші. А центральне представництво "Уфото" у Львові розпочало у 1933 році видавати журнал "Світло і тінь", відновлений і добре відомий у наші дні.

Найближчі тури

пещера млынки, экскурсии

Цікаве до читання

Фотогалерея

-10% discount for bike-tours