UK
Розклад: Пн-Пт 9 - 18

Тернопіль у часи Богдана Хмельницького

У нашій історії важко знайти значнішу й більш неоднозначну постать, ніж постать гетьмана України Богдана-Зиновія Хмельницького (1595 - 1657). Він відновив українську державність, але він також чинив численні помилки. Зокрема штовхнув Україну до угоди з Москвою, яка завершилась після смерті гетьмана втратою козацької державності. Отож, який зв'язок з Тернополем мала Хмельниччина - визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького?
Під час Хмельниччини місто формально належало Янові Замойському. Однак це - умовність. Місто неодноразово було полишено на поталу сил анархії та законів воєнного часу.
У ході визвольної війни козацько-повстанське військо Богдана Хмельницького неодноразово звільняло наше місто. Декілька разів виступали звідси проти козаків й війська Речі Посполитої.
Ще на етапі підготовки повстання агенти Хмельницького заручалися підтримкою міщан цілої низки важливих міст і містечок від Наддніпрянщини до Галичини. Так на Західній Україні пропаганду вів посланець Запорожжя Ярема Кончевський чи Кончевич, який мав батька у Лопушній біля Чорткова. Він був заарештований і на тортурах сам розказав про організацію цієї роботи. Тернопільські міщани розраховували на прихід козаків. Тернопільський піп, листуючись з колегами, теж активно писав про козаків. Таким чином, Тернополю, мабуть, планували відвести роль одного з численних осередків організації повстання у своєму районі. Однак самі міщани повстання не підняли, навчені досвідом невдалих повстань у кількох містах Руського воєводства. Щойно після великої перемоги Хмельницького під Пилявцями Тернопіль почав виступ, дочекавшись приходу Запорозького війська. До речі, одним з трьох командувачів польського війська був запальний, але недосвідчений коронний хорунжий і майбутній власник Тернополя Олександр Конєцпольський, через молодість прозваний Хмельницьким "дитиною".
Ще 31 липня шляхтич Холмський з Тернополя писав іншому шляхтичу в Замостя, що в місті помічається зрада і в Тернополі та містечках і селах навколо нього діє кілька тисяч повстанців (великим повстанським центром була Теребовля). А сам Ярема Вишневецький не міг їх здолати. Міщани вважалися тоді найбільш революційним елементом. А тернопільські, зокрема, були потрактовані як зрадники, вороги католицтва та кривдники шляхти.
Перед відомою облогою Львова Хмельницький розсилав окремі полки бічними шляхами для визволення міст Галичини і Волині. Так було визволено Збараж, Вишневець, Теребовлю. Мешканці Тернополя масово долучались до повстанського війська або допомагали йому продуктами і навіть зброєю. Власник міста Ян Замойський зі своїм почтом мусів утікати до Сандомира. Замок, польська залога якого раніше неодноразово мала конфлікти з міщанами, спорожнів і стояв напівзруйнованим.
Однак, після відкуплення Львова і облоги Замостя, Хмельницький повертає своє військо на Наддніпрянщину.
Що засмутило Хмельницького під Тернополем?

Знову активувалися городяни наступного 1649 року під час облоги козаками польського війська у фортеці Збаража, розташованого за якихось 20 км від Тернополя. Значна частина мешканців міста знову приєдналась до козацько-селянського війська, їхні прихильники, що залишилися в місті, теж почали діяти. Так що тернополяни могли бути під Збаражем і під Зборовом в складі козацького війська з полковниками Іваном Богуном та Нестором Морозенком (Станіславом Мрозовицьким), який загинув під Збаражем. За деякими даними, Тернопіль таки був визволений. Одн
ак ненадовго. За Зборівським миром новоутворена козацька держава (Гетьманщина) обмежувалася трьома воєводствами: Київським, Чернігівським і Брацлавським. Решта Поділля і Волинь залишалися під владою польського короля. За кілька днів коронне військо вирушило на Тернопіль, а звідти на Львів, а козацьке - у напрямку Києва. Тернопіль залишився Польщі. Згодом були інші епізоди в житті Тернополя, пов'язані з військом Богдана Хмельницького. Як правило, вони були для міста досить тяжкими. Так, у травні 1651 році напередодні трагічного Берестечка, Богдан Хмельницький доволі довго стояв табором під Тернополем, групуючи війська між Тернополем і Збаражем. Переслідуючи польське військо Калиновського, повз Тернопіль пройшли козаки з татарами. Місто, як і низка інших, було спалене. А чимало міщан тоді повтікало до Дніпра або до козацьких міст. Поляків і євреїв татари повбивали або взяли в полон. А про "руських людей" гетьман уклав з ханом угоду, що їх не вільно брати аж до Львова. Таким чином, місто було спустошене. Польський бранець козаків Бєчинський писав: "Хмельницький під Тарнополем стояв півтора тижні і в день св. Трійці [28 травня] мав рушити під Збараж, до замку...""... Джеджалий при нім невідлучно... Виговський абсолютно всім рядить; не докладаючи [Хмельницькому] відправляє послів. Скарби має мало менші від Хмельницького... Значно змінився на виду [Хмельницький]; як прийшов під Тернопіль і тут його приймали, дуже невесело поводився"... Можливо, він передчував поразку під Берестечком?
28 травня гетьман приймає під Тернополем послів семигородського (трансильванського) князя Д'єрдя II Ракоці або Ракочія. Посольство від князя перебувало під Тернополем чотири дні.
Наступний епізод перебування Хмельницького пов'язаний уже з 1653 роком. Щоб з'ясувати настрої війська Хмельницький скликає під Тернополем козацьку раду. Польські джерела вказують на тодішнє значне знищення і спустошення міста. А у листопаді 1654 року поляки під орудою гетьмана Потоцького, йдучи на Кам'янець, збирали свої сили в Тернополі. Звідси й починали наступ.
Виходить, всього один раз гетьмана зацікавило саме місто, під яким так багато разів бував. У вересні 1655 року об'єднані (було ж після Переяслава) козацькі полки з російськими військами просувалися на Львів. В числі інших населених пунктів вони оволоділи й Тернополем. Перелякана тернопільська шляхта знову втікала з міста. Народна пам'ять говорить про те, що, мабуть, тоді в церкві Різдва Христового ("Середній") гетьман зупинявся помолитися.
Ще раз під Тернополем війська Хмельницького з'явилися у 1657 році. Того ж року гетьмана не стало. Україна лежала в руїні. Московщина починала входити в смак. Тернопіль знову залишився за Польщею. Місто, зазнавши чимало руйнувань, почало відроджуватися лише в останніх роках XVII століття.

Володимир ОКАРИНСЬКИЙ