Духовна сила Почаївської лаври

Оскільки Почаївська лавра є православною святинею, то найпершим способом очищення у православних християн є покаяння у гріхах через сповідь і святе причастя. Так заповідав нам Христос на Тайній вечері із апостолами перед тим, як був розп'ятий на хресті. Подача милостині також певною мірою покриває наші гріхи. Проте робити це треба таємно, не розголошуючи, а Бог віддасть за це явно. Але писати, що "він просто змушений вислухати" - означає, що ви робите ніби якусь послугу Богові. Насправді подавання перш за все добрий вчинок для своєї душі.
Відвідуючи Свято-Успенську Почаївську лавру, потрібно усвідомити, що це є чоловічий монастир, де діє суворий статут для всіх його насельників-ченців і є певні правила для гостей святині. Кожен монах виконує свої молитовні правила і певну роботу за благословенням свого духовного наставника. І немає нічого дивного, що було зроблено зауваження сторонній людині, чи є у неї благословення проводити екскурсії на території лаври.
Щодо одягу, тут теж є правила, які, до речі, беруть початки ще від апостольських часів. Жінки повинні ходити у жіночому одязі, а не в брюках, як зараз модно стало, входити в храм з покритою головою, не користуватись косметикою. Чоловіки ж не ходять у спідницях, то чому жінки уподобляються своїм зовнішнім виглядом до чоловіків?
Є в лаврі і суворий режим дня. Вже о 5 годині ранку в Свято-Успенському соборі служиться "полуночниця", далі - акафіст перед Почаївською чудотворною іконою Божої Матері. За ними - рання і пізня літургії, заказані молебні і панахиди. Всього описувати не буду, бо, кому треба знати, той знатиме. Хочеться сказати, що коли закривають Свято-Успенський храм на перерву, то не лише тому, що, як зазначається в статті, священики обідають, а й для того, щоб провести вологе прибирання, навести порядок біля підсвічників, а також щоб підготувати храм до вечірнього богослужіння. Адже тут щодня із самісінького ранку приходять тисячі людей і прибрати вдень просто необхідно.
До святині треба ставитися свято і, відвідуючи її, набратися терпіння. Скільки за життя ми грішимо, а Бог нам терпить, все чекає нашого покаяння. І люди каються. За словами самих монахів, стільки людей, як зараз, раніше в лаврі не було.
Правиться у храмах свята літургія, священики сповідають, а люди по дві години і більше стоять у черзі, щоб посповідатись. З власного досвіду знаю, як це: нелегко, але коли дійшла твоя черга і сам очистиш свою душу перед Богом, то здається, що з душі спав великий камінь, що всі ці попередні години чекання - то лише мить. Та й взагалі, хіба можна за одну екскурсію все побачити, відчути, зрозуміти, пройнятися атмосферою святої лаври, тим більше робити якісь поспішні висновки? Адже прочитавши статтю "Згрішила чи очистилася?", може, хтось із читачів, не укріплених духовно, повірить, що і справді святиня перетворилася на торговий центр. Якби це було, то сам Господь не являв би свої чудеса через святині, що тут є. А чудес тих - незчисленна кількість. Вони були в усі часи існування лаври і є в наші дні. Про це свідчить духовна література, яка тут є, люди, що вже стали постійними прихожанами і отримали зцілення духовне й тілесне, милиці, залишені біля чудотворної ікони Божої Матері. Про це свідчу і я, бо отримала зцілення у святині від недуги, якою хворіла більше десятка років.
І зараз Свято-Успенська Почаївська лавра є фортецею православ'я, духовним маятником, що несе всьому світу істину про Христа-Спасителя.

Наталія ІВАНЕЦЬ