UK
Розклад: Пн-Пт 9 - 18

Збараж носить ім'я Всевишнього

Відомо, що Збараж належить до стародавніх міст України. Так само, наприклад, як і Галич. Переважна більшість із нас цікавиться тим, як виникло рідне місто, звідки походить його назва. Але, на жаль, на ці запитання нечіткі відповіді. Наприклад, пишуть, що назва пішла від слова "зберіж" ("збирання" чи "стикування" в цьому місці декількох берегів і річок). Або відштовхуються від топонімічної ознаки, застосовуючи праслов'янське слово "вага", "бара", тобто "болото".
А з плином часу, вивчаючи історію, археологію й українську топоніміку, можна зробити висновок, що ці пояснення таки справді вельми непереконливі. Є ще одна версія про походження міста Збараж. Вона полягає в тім, що назва прийшла від імені язичницького Бога Сварога (Бога Неба). Його символом у язичників була сварга. Отже, у дохристиянські давнє місто іменували як Сварож, а із плином часу і певними мовними змінами назва трансформувалась у сучасну - Збараж. Логічно таке перетворення можуть пояснити лінгвісти.
Закономірно, що виникають запитання: коли саме з'явилася назва, які племена заснували наше місто і чому дали йому назву Всевишнього? Це дуже складне запитання. Але очевидно, що місто Збараж - старовинне і в древній історії не було провінційним (як у наш час).
Щоб мати бодай якесь загальне уявлення щодо цього, необхідно поцікавитися глибше язичницькою вірою, дізнатись, як "народжувались", "приходили і відходили" в розумінні язичників їхні боги, залежно від зодіакальних сузір'їв. А довідавшись більше про Сварога і під якими зодіакальними сузір'ями проживали наші пращури, можемо здогадуватися, хто поклонявся Сварогові й дав назву Збаражу. Це особливо важке пояснення. Але спробувати дати його необхідно, та наразі хочу зосередити увагу на тім, що в багатьох випадках стародавні міста отримували назви від своїх засновників. Збараж належить до тих поселень, які, навпаки, давали прізвища князям, старостам (і вони мали за честь носити ці ймення). Отже, від назви міста отримали прізвища князі Збаразькі й Вишневецькі. Це відбувалось ще у XV столітті, а старовинний Збараж існував і раніше...
Спеціаліст у галузі генеалогії Юзеф Вольф довів, що князі Збаразькі були спадкоємцями князів Несвізьких, які належали до руських Рюриковичів. Кандидат історичних наук В. Бобчук (Кременець), досліджуючи історію середньовіччя, зібрав найновіші факти про родовід князів Збаразьких та Вишневецьких. Ці факти я й представляю широкому колу читачів.
Удільний князь Юрій Несвізький у 1223 році загинув у битві з монголо-татарами на р. Калці, був у складі громади руських княжих дружин під командуванням Данила Галицького... "Виринає" той рід знову наприкінці XIV століття, коли вже Україна втратила державність й опинилася під владою Литви і Польщі. У Луцьку в 1387 році серед знаті надибуємо Івана Несвізького. Наступного року Іван та Григорій Несвізькі фігурують серед оточення Новгород-Сіверського князя Корибута - Дмитра. 1403 року Іван Несвізький разом із Федьком Острозьким першими підписують грамоту, якою великий князь литовський Вітовт зобов'язувався не укладати миру з німецькими лицарями без згоди короля Ягайла. Ще одного Несвізького, Федька (можливо, Іванового сина) зустрічаємо в найближчому оточенні Свидригайла, коли той посів 1432 року після смерті Вітовта великокняжий стіл... Із 1432 року Федько Несвізький - староста Брацлавський і Крем'янецький... Несвізький переходить із Крем'янцем та Брацлавом на бік Корони, про що свідчить його присяжний лист, писаний у Крем'янці в 1434 році...
1442 року за невідомих обставин король Казимир надає Збараж Денискові Мокосійовичу, який належав до оточення Свидригайла... Дениско Мокосійович був предком родів Вишневецьких і Збаразьких...
Через кільканадцять літ у документах виринає син Федька Несвізького - Юрій, котрий володів тоді маєтками біля Луцька, і діти його другого сина - Василя, на той час уже покійного. 1463 року вони ділять між собою спадок по батькові - Збаражчину і декілька сіл у Луцькому повіті... Василь Васильович, мабуть, найстарший із братів, узяв собі частку, центром якої був город Збараж... У дільничому акті, про який іде тут мова, брати Несвізькі уперше виступають як "отчичі й дідичі Збаразькі"...
...Залишаються діти Василя Васильовича Збаразького: Михайло, котрий був найстаршим, три Семени (однакові імена дітей в одній сім'ї тоді не були рідкістю) і Федько. Михайлові під час поділу з братами, перепали "два Вишнівці", що були центром його володінь, і за ним згодом закріпилося прізвище "Вишневецький". Не можемо точно сказати, коли він почав так писатися. На документі від 1491 року підписується ще як Збаразький, а наступний документ, у якому він фігурує, датований аж 1497 роком, і тут Михайло виступає вже як Вишневецький.
Під цим прізвищем з'являються потім усі його нащадки. Серед них ми зустрічаємо добре відомого з історії козаччини і боротьби з татарами - засновника Запорозької Січі Дмитра Івановича Вишневецького (Байду), котрий доводився Михайлові онуком, горезвісного Ярему, його сина Міхала, котрий був обраний на королівський трон... Рід Вишневецьких припинився у чоловічій лінії в 1744 році після смерті Міхала Вишневецького...
Від названого вище Михайлового брата Федора започаткувалися два інші роди - Порицьких і Воронезьких... І, нарешті, три Семени. Один із них ("менший") за розпорядженням великого князя відділився від Михайла й осів на Збаражі. Його нащадки - Збаразькі - відомі протягом XVI і першої третини XVII століть, аж поки не помер у 1631 році Юрій Янушевич Збаразький, останній представник цього роду.
Отже, бачимо, що місто Збараж — стародавнє і від нього вже аж у XV столітті рід Несвізьких отримав прізвище Збаразькі.
Містечко Вишнівець отримало свою назву як топонім, тобто від "особливостей рельєфу чи орієнтирів ландшафту (вишній, "верхній"). Про це ми читали у дільничному акті, де вказано, що "Михайлові під час поділу з братами перепали" "два Вишнівці", що були центром його володінь, і за ним згодом закріпилося прізвище Вишневецький.
Славний Дмитро Вишневецький заснував Запорозьку Січ на о. Хортиця. Бог Сварог у розумінні наших пращурів (племен трипільської культури, V-III тис. до н. е.) був Триглавом, тобто мав три іпостасі. Перша - це Бог-отець, друга - Бог-світло, або Світовид (він же Перун), Бог-Дух. Третя іпостась - це Бог Сонця (він же Велес, Папай, а згодом - Даждь). Отже, бачимо, що пращури наші, незважаючи на багатобожжя, усе-таки мали розуміння триєдиного Бога. Тобто язичництво (або поганство) в них не було тривіальним.
Таким чином місто Збараж носить ім'я Всевишнього (Бога Неба), тобто Сварога.

Орест ЛЕНЧУК,
депутат Кременецької міськради