рафтинг в Карпатах +38 067 841 46 80
сплави по Дністру +38 096 212 40 71
інше +38 096 022 10 33
tourclub.ternopil@gmail.com

Людина на природі

Державні природні парки - це території, землі і води яких зберігаються як заповідні ділянки природи, але одночасно використовуються і для організації туризму, масового відпочинку та пропаганди охорони природи. Режим охорони залежить від зон, виділених у межах державного парку, та заповідних об'єктів, які увійшли до нього.

Тут - роздолля для спортивних змагань на каное. Проте дозволено користуватися лише парусними та весловими човнами, бо вони не порушують тиші, а доповнюють мальовничі краєвиди, сповнені спокою і краси. Інша справа - моточовни. Їх прихильникам слід знати, що двигуни, особливо підвісні мотори, виділяють у повітря і воду шкідливі речовини. Гвинт мотора створює придонну і прибережну хвилю, яка зрушує мул, руйнує береги; гине безліч малька і дорослої риби, полохається тиша, порушується процес нересту риби.

...Величаво плине дністровська вода, вбираючи сонце й голубінь неба; стоять замріяні береги; зелена гущавина лісу повниться пташиним щебетом. Хто побачить цю красу, відчує її серцем, той неодмінно захищатиме природу, щоб її гармонія ніколи не порушувалась. Вода - джерело життя, соки землі, скарб, дарований людям природою. Охороняти джерело, струмок, річку, озеро від забруднення і замулення - наш обов'язок.

Ліві притоки Дністра, глибоко врізуючись у Подільське плато, утворюють (особливо біля гирл) мальовничі каньйоноподібні долини, що доповнюють ландшафти Дністровського каньйону. Назви ці каньйони одержали від назв рік чи населених пунктів, розташованих поряд.

Унікальне творіння матері-природи - Дністровсько-Берем'янський каньйон, розташований між селами Губин - Берем'яни - Хмелева. Глибина його сягає 200 метрів, ширина - 1 - 5, довжина 10 кілометрів. Казково мальовничі краєвиди, чисте небо, свіже повітря, ріки, розкішні діброви...

Дністровсько-Берем'янський каньйон має величезні рекреаційні резерви, він перспективний для розвитку туризму і не лише жителів прилеглих областей, а й всієї України і гостей з інших держав. Є тут і гори - серед рівнинної долини Берем'янського каньйону, наче острови, величаво підносять свої куполоподібні вершини Великої і Малої Говди та Червоної, що виникли в процесі горотворення в Карпатах. Ці гори в минулому і справді були островами серед спокійної Дністровської затоки. Долину з півночі на південь перетинає річечка Рудка; місцями б'ють кришталеві джерела. Поряд протікає і вливає свої води у Дністер одна з найбільших річок Західного Поділля - Стрипа, яка, глибоко врізаючись у Подільське плато, утворює звивисту, вузьку, каньйоноподібну долину, порослу густим дібровним лісом.

Велика Говда вкрита старим грабовим лісом з невеликою домішкою дуба, а біля її підніжжя ростуть п'ятдесятирічні граціозні ялини, ввібравши її схили в соснові насадження. На південному боці гори, біля її підніжжя, знайшлось місце для горіха грецького, на західному - ростуть дуб і береза. На невеличких галявинах на вершині, де на поверхню виступають червоноколірні девонські пісковики, панують мохи і лишайники, подекуди трапляються фрагменти степової рослинності.

Влітку повітря тут насичене п'янкими ароматами соснової живиці, медового різнотрав'я та чагарників. Дихається легко: здається, не повітря вдихаєш, а п'єш цілющий, запашний напій. Все це благотворно діє на організм людини, бадьорить, викликає хороший настрій, проганяє втому.

На Червоній горі весна проходить бурхливо. Тут свій, особливий мікроклімат. На відкритих ділянках сонце уже покликало до життя трави і перші квіти, а поряд на схилах з північними експозиціями ще біліють рештки снігу.

Крони листяних дерев ще не вкрились оксамитовим серпанком молодого листя, а вже бризкають небесно-блакитним променем проліски, стовбурчаться тугими білими тристрілами підсніжники, соковитий ряст, ваблять світлолюбиві анемони. На уступах девонських пісковиків Червоної гори трави поступаються місцем півникам угорським, жоржинам кам'яним, герані червоній, вишні степовій та кизилу справжньому.

Однак не поспішайте нарвати перший весняний букет, бо всі ці квіти - рідкісні, залишки флори третинного періоду. Вони - окраса Дністровського каньйону. А трав'яний покрив схилів Дністра - не випадковий набір видів, а певна система, що розвивається за тільки їй властивими законами. Доктор біологічних наук директор інституту фізіології рослин Академії наук України Д. М. Гроздінський так міркує з цього приводу: "Коли тривалий час спостерігаєш за життям рослин, важко втриматись від подиву: наскільки досконало "припасовані" вони до тих умов, за яких ростуть, квітують, плодоносять! Це - закономірний наслідок еволюції видів". Нерозумне втручання людини, насильна зміна середовища порушують природну гармонію, призводять до зникнення тих чи інших видів рослин або тварин, на створення яких потрібні були мільйони років еволюційного процесу. До того ж, це - збіднення в цілому генофонду рослинного чи тваринного світу.

...З кожним днем у каньйоні теплішає, все голосніше дзвенять струмочки, ріки скидають льодові окови. Уже нереститься щука, починаються репетиції лісових хорів. Листяні ліси приміряють зелене вбрання. І рідко хто не зупиниться послухати зозулине "ку-ку". Дівчата рахують, скільки ще років чекати судженого, літні - скільки разів їм ще розвеснятиметься. Та, мабуть, у будь-якому віці людина ладна не спати в ті короткі травневі ночі, щоб слухати і не наслухатись, як виводить свою дивну трель соловейко...

Ліс тут чарівний в усі пори року. Весною полонить пробудженням і відродженням життя, запахами перших квітів. Улітку - вабить прохолодою, буянням зелені, суницями, полуницями, малиною й ожиною. А подивіться на дерева восени! Клени на одну гілку набирають жовтого кольору, на іншу - багряного, на ще іншу - кольору стиглої вишні. І стоять пістрявими розкішними букетами, немов усім своїм виглядом стверджуючи: осінь - не пора смутку, осінь - пора натхнення і краси! З кленами заодно чагарники горобини і кизилу, що спалахнули пурпурово; лісові горіхи, віття яких звисає під вагою визрілих плодів; терен, рясно укритий ягодами, затуманеними сивою поволокою; з ними заодно море грибів, що вітають любителів третього полювання крислатими капелюшками. По-своєму прекрасний ліс узимку. Дивишся на сосни та ялини, і пригадуються слова Володимира Маяковського: "Лапы ёлок, лапки, лапушки... Все в снегу, а теплые какие!" Справді, ялинкові руки-віти найзатишнішими, наймилішими здаються взимку, коли навколо біло-біло, і єдиними живими острівками є їхня голкаста зелень. А яке диво, коли натрапиш узимку на плоди калини чи шипшини, що вогниками палають серед засніжених дерев! Навіть у найлютіший мороз вони наче зігрівають...

У Дністровсько-Берем'янському каньйоні значно тепліше, ніж у селі, розташованому поруч. Це зумовлено високими берегами з південною експозицією, які стримують вітри і не випускають тепло. Тут менша хмарність, ніж, скажімо, у Тернополі. Все це благотворно впливає на температурний режим, кількість ясних днів, інтенсивність сонячного проміння.

Для тих, що відпочивають,  тут неабиякі можливості провести дозвілля найповноцінніше. Від гирла Стрипи, де зручно розташувати палатки або зупинитися на хуторі біля млина, можна здійснити прогулянки за маршрутами, кожен з яких відкриває новий пейзаж, нову панораму ландшафту. Коли, наприклад, дивишся на громаддя червоноколірних девонських скель, що височать над Дністром, здається, наче потрапив у гірську країну. Вершини скель Червоної гори здіймаються на 150 метрів над Дністром і на 360 метрів над рівнем моря. А як подолаєш вершину Червоної гори, з неї відкриється панорама Дністра на значну віддаль.

Зміна середовища, сприятливий температурний режим, підвищена сонячна активність - всі ці кліматичні фактори на лоні мальовничої природи викликають у туристів  відчуття задоволення і спокою, сприяють швидкому відновленню сил і працездатності, заряджають емоційно.

А цей стан доктор медичних наук професор М. Е. Телешевська визначає так: "Емоції, або почуття, збагачують життя людини, роблять його красивим, яскравим, насиченим. Емоції називають золотим фондом особистості, багатством, яке треба не тільки берегти, а й примножувати".

Великий німецький поет Генріх Гейне писав, що природа приносить людям естетичну насолоду, радує, заспокоює їх, відвертає увагу від усіляких неприємних переживань, дає розрядку емоційному напруженню, надихає на творчість. Саме тому природу не без підстав вважають великим лікарем.

Що й казати, Дністровсько-Берем'янський каньйон є гігантською лікарнею, яку створила сама природа, щоб повертати людям радість і бадьорість.

Та й тут природа має ще великі резерви збагачення і розкриття своєї краси. Вона чекає на допомогу людини. З боку села Берем'яни берег оголений, що сприяє водній ерозії. Лісівники повинні створити тут потужне зелене захисне кільце з сосни звичайної та чорної, так, як це зробили на південно-західному боці, де вже піднялися вгору стрункі сосни. В закріплення берегів Дністра можуть внести свою частку і меліоратори (відрізок від Червоної гори до гирла Стрипи). Їм варто також почати будівництво водорегулювальних ставків на потічку Рудка.

Є тут місце, відповідні кліматичні та ґрунтово-гідрологічні умови і для створення чудового дендропарку.

Один з найпривабливіших куточків Дністровського каньйону - околиці Хмелевої. Від села до Дністра близько півтора кілометра, шлях в'ється по урвистому кам'янистому схилу. А поряд у глибокому яру дзюркоче потічок, що бере свій початок з багатьох джерел на краю села і утворює цілий каскад водоспадів. Вони падають з висоти по червоних девонських пісковиках, розбиваються на міріади краплин і виграють проти сонця веселковими кольорами.

Лівий схил потічка вкритий сосново-ялиновим лісом, правий - оголений, кам'янистий, тільки поодиноко ростуть сосна чорна та чагарники. Тут привільно горицвіту весняному. Це воістину один з найпрекрасніших представників ранньовесняної флори, золотисто-жовті квіти якого у травні приваблюють кожного і змушують зупинитись, помилуватись його поетичною красою.

У міру того, як спускаєшся в долину, за кожним звивом шляху, кожною стежиною чи висотою відкривається новий неповторний пейзаж, від якого годі відірвати погляд. Тому, хто завітав сюди вперше, здається, наче він опинився в гірській місцевості. Ось на протилежному березі Дністра невеличке село Хмелівку з трьох боків обступили стрімкі береги. Якщо пливете човном, перед вами виринає спочатку одна гора, друга, третя, а далі по Дністру - цілий їх ланцюг.

За сто кілометрів від Тернополя, неподалік від села Скоморохи, у каньйоноподібній долині Стрипи барвиста рослинність, пташине різноголосся, лісова краса, мальовничий краєвид гірського типу роблять справді райським цей куточок природи, який і колись вважався найкращим у Бучацькій окрузі.

Тут два найбільші водоспади - Русилівський і Сокілецький.

Водоспади - яскрава прикраса землі, її намисто. Спадання води з великої висоти чи з маленького уступу, громоподібний гуркіт чи ласкаве журчання, сяйво веселки завжди налаштовують людину на особливий, поетичний лад. Водоспади - об'єкт паломництва туристів, які годинами простоюють біля них, милуючись могутністю нерукотворних пам'яток природи.

Неподалік від села і в самому селі Русилів з-під землі пробивається кілька джерел із прозорою, чистою водою. Зливаючись докупи, вони дають початок струмкові. Подолавши вапняки, він натрапляє на щільніші гірські породи - девонський пісковик і падає вниз, утворюючи цілий каскад (12 штук) водоспадів від 0,5 до 12 метрів заввишки.

Нижче, за течією Стрипи (близько 6 км), на горі розташоване село Сокілець, де й бере з джерела початок однойменний потічок. Стікаючи з травертинових скель, він також утворює каскад водоспадів висотою до 8 метрів. Поряд із Сокілецьким водоспадом - Монастирська скеля зі старовинною церквою.

На околицях Скоморох у лісовому урочищі Коростів вирізняються вапнякові останці з джерелом та печерою. Поблизу Дністра облюбували собі місце сірі чаплі - рідкісні представники орнітофауни нашого краю.

У зону масового відпочинку входить Червоногородський каньйон, що знаходиться в 115 км від Тернополя та в 26 від Заліщиків, між селами Нирків і Нагоряни Заліщицького району на річці Джурин. Хто хоч раз побував тут, пройшов вузькими стежками навколо каньйону, біля обривистих берегів, бачив чудовий водоспад, той ніколи не забуде цієї місцевості.

Червоногородський каньйон глибиною 150 метрів має зі сходу високий стрімкий скелястий берег з червоного девонського пісковику. На північному пологішому оголеному березі пролягла звивиста дорога, що веде в каньйон. Протилежні схили каньйону вкриті листяним і хвойним лісом, де гніздиться птаство. У центрі каньйону височить чудом збережена стародавня фортеця. Та справжнім дивом його є Червоногородський водоспад - один з найпотужніших на Поділлі.

Тут річка Джурин з оглушливим ревом скидає свої води з висоти майже 16 метрів, розсипаючи їх вологим казковим маревом. Хмари найдрібніших краплинок води здіймаються над вирвою, їх підхоплює повітряний потік і лагідним дощиком зрошує прилеглу місцевість. Шум водоспаду чути ще здалеку - то важкий, густий, то дзвінкий. Дуже цікаво побачити водоспад узимку, коли намерзають бурульки різних розмірів і форм, утворюючи химерні льодові замки.

Червоногородський каньйон - прекрасне місце для організації відпочинку дітей: річка, ліс, луки, поле, гори, водоспад, цікаві історичні місця... Як у добрій казці.

Тут, на відміну від зон масового відпочинку, житловий фонд вирішується на базі прилеглих сіл. Лише в окремих місцях буде дозволено будівництво туристських баз на 60 - 100 осіб. Кожна архітектурна споруда повинна вписуватись у природний ландшафт, доповнюючи його.

У зону обмеженого відвідування входить долина Дністра між селами Ямне - Перевіз - 20 км, Устечко - Торське - 5 км, Зелений Гай - м. Заліщики - 14 км, Зозулинці - Богданівка - 6 км, Богданівка - Колодрібка - 5 км, Горошова - Устя - 15 км, Худиківці - Дністрове - 15 км, Білівці - Окопи - 5 км; усього довжиною по ріці - 85 км.

На цьому відрізку можна побачити круті береги, лагідні долини, а то й гірські краєвиди. У спокійному плесі Дністра, як у велетенському дзеркалі, відбиваються силуети схилів, укритих розкішними дібровами.

Чимало з тих, що відпочивають, захоплюється риболовлею. А в Дністрі водяться судак, сом, дикий короп, щука, марена, головень, підуст, рибець, плотва, краснопірка, лин, верховодка, карась, окунь, лящ та інші. Проте рибалки мають пам'ятати, що на Дністрі і в басейні його приток щороку з 1 квітня по 10 червня проводиться двомісячник з охорони і відтворення рибних багатств. Тоді треба берегти тишу, створювати заслін браконьєрам, аби вони не винищували плідників риби та відкладену ікру. Рибалити в цей час дозволяється лише в місцях, відведених держрибінспекцією.

До найпривабливіших куточків зони обмеженого відвідування належать ділянки Дністра між селами Ямне - Перевіз, Зозулинці - Богданівка - Горошова, Худиківці - Дністрове. Прогулянки тут дозволяються за визначеними маршрутами по цікавих місцях каньйону.

Тут, як і в інших зонах, кожна пора року по-своєму чарівна. Напровесні починається льодохід і час великих допливів приток Дністра. Південні схили вкриваються зеленим килимом, рясніють перші квіти, прилітають птахи. Йде на нерест риба. Дикорослі плодові дерева доповнюють лісовий пейзаж. Згадайте ніжний, хвилюючий цвіт яблуні, біле мереживо черешень, духмяні квіти красуні груші... Стоїш, замилуваний незайманою красою, наче потрапив у дивосвіт.

Та найповніше Дністровський каньйон постає у своїй красі літньої пори. Тоді розкривається соковитий букет цвітінь і пахощів лісової та наскельно-степової рослинності. Уже можна скупатися у Дністрі... А як настає осінь, каньйон наче хто запалює з усіх сторін. Дерева й чагарники палахкотять червоно-малиново-жовто-зеленими кольорами. Налилися соком китиці горобини, дозріли лісові горіхи, з дубів падають блискучі жолуді. Полум'яніють калина, шипшина, глід. Моторні білочки ховають під мох і в дупла дерев лісові горіхи, збирають і сушать на гілках гриби. Запасаються жолудями сойки, які не відлітають у вирій.

Зима тут коротка і лагідна, сталий сніговий покрив буває у січні. Особливо гарно в шпильковому лісі. На південних схилах дністровських меандрів у сонячну погоду можна навіть засмагати. Найтепліше у селі Горошова, яке розташоване у найпівденнішій точці області, в центральній частині тридцятикілометрового закруту Дністра. За кількістю сонячних днів Горошова у деякі роки не поступається причорноморським курортам. Цікаво відзначити і те, що, хоча влітку ртутний стовпчик нерідко піднімається за відмітку 30 градусів, тут немає задухи і дихається легко.

Є в цьому районі ще одне цікаве явище: проїдьте дорогою лише шість кілометрів і побачите дві Дністрові петлі - з Колодрібки до Горошови він тече на південний схід, а з Горошови на Устя повертає на північний захід. Від Устя ріка робить різкий поворот на південний схід. Ці звиви найкраще вимальовуються, коли спостерігаєш їх з лівого, високого берега за Колодрібкою.

Н. П. ЧАЙКОВСЬКИЙ

"Дністровський каньйон"

   
   

Найближчі тури

пещера млынки, экскурсии

Цікаве до читання

Фотогалерея

-10% discount for bike-tours