рафтинг в Карпатах +38 067 841 46 80
сплави по Дністру +38 096 212 40 71
інше +38 096 022 10 33
tourclub.ternopil@gmail.com

Бурхливі води Черемоша

Черемош починається від злиття Білого і Чорного Черемошу недалеко від села Устеріки і впадає в Прут недалеко від села Неполоківці. Це найбільша притока річки Прут. По річці проходить кордон між Чернівецькою та Івано-Франківською областями.

Верхня частина річки впродовж 33 км лежить у вузькій гірській долині з дуже стрімкими схилами, вкритими лісами, вище яких - полонини. Ця ділянка добре підходит для рафтингу на Черемоші.

Русло ріки звивисте, швидкість течії висока. Під час межені ширина русла – 5 - 15 м до 25 - 50 м, глибина змінюється від 0,2 - 0,4 м у верхній половині річки до 0,7 - 1,0 м в нижній. Швидкість течії понад 1,5 м/сек., а на окремих ділянках 3-3,5 м/сек. Під час паводків глибина збільшується до 3 - 4 м, а швидкість течії до 4 - 5 м. Тут є два пороги - Кетлище і Сокільський.

В передгірно-рівнинній частині (довжина 47 км), яка починається після виходу річки з гір за містом Вижниця Черемош протікає в широкій долині (3 - 5 км і більше) схили долини невисокі, пологі, терасовані. Заплава добре розвинута,  поросла верболозом,  іншими чагарниками вільхою й ін. Швидкість течії падає, річка відкладає товстим шаром все, що принесла з гір. Через ці гравійні поля річка промила безліч рукавів, які після кожного паводка змінюють своє місце. Ділянка придатна для сплаву, але це не буде характерний для гірської річки рафтинг.

Ширина річки разом з островами і протоками від 70 до 500 м. Глибина під час межені в середньому 0,6 - 1,0 м, а середня швидкість течії 0,7 - 1,2 м/сек. Коли настають паводки, глибина збільшується до 2-3 м, а швидкість - до 3,5 - 4,5 м/сек. Сплав цією ділянкою Черемошу потребує максимальної уваги і зібраності.

Багато малих приток. Таблиця подає ріки, довжина яких перевищує 10 км. Технічних даних про притоки Чорного і Білого Черемошу нема. Деякі притоки на окремих ділянках своєї течії мають різні назви. За основну береться назва в її гирлі.

Рафтинг на Чорному Черемоші

Лоція ріки

  1. Злиття   Чорного і Білого  Черемошу і початок річки Черемош, 488 м н. р. м.1,3 км. Село Устеріки (церква), 485 м.
  2. 4 км. Гирло р. Путила, 475 м.
  3. 4,9 км. Село Барвінково, лівий берег.
  4. 5,3 км. Село Мареничі (церква), правий берег, 460 м.
  5. 9,8 км.Село Білоберезка, 426 м, лівий берег.
  6. 12,3 км. Гирло р. Товарниця, правий берег.
  7. 17 км. Село Ростоки, 372 м.
  8. 26 км. Поріг Кетлище. Над порогом побудований автодорожній міст, під яким є основний прохід з досить високим падінням води. За ним - доріжка із стоячих хвиль.
  9. 28 км. Поріг Сокільський - трохи нижче лівобережного села Великий Рожен. Орієнтир порога - досить крутий поворот русла, а лівий берег злітає вверх вертикальною скельною стіною, під якою проходить автомобільне шосе. В порозі - високий вал, невеликий навал на лівий берег і великі підводні камені в руслі. За порогом і правий берег також обривами підходить до води.
  10. 35 к м. Місто Вижниця, 330 м.
  11. 60 км. Село Банилів, правий берег.
  12. 64 км. Місто Вашківці, 214 м.
  13. 800 км. ГирлоЧеремошу, 200,8 м н. р. м.

Після злиття Чорного і Білого Черемошу річка стає багатоводною, завдяки чому сплави на байдарках тут можуть відбуватись ціле літо. На численних шиверах встає висока хвиля. На узбережжі - багато сіл.

На берегах Черемошу

В 4 км нижче Устерік, в гирлі правої притоки Путили, на її обох берегах розташоване село Усть-Путила. Майже в самому центрі села трохи нижче від гирла правобережної притоки Путили річки Бісків, біля дороги стоїть висока 30-метрова скеля, схожа на фігуру людини.

Є цікава легенда про цей витвір природи. В дуже давні часи усіма лісами, полонинами й усім, що видно навкруги, володіла багата, скупа і зла поміщиця. Одного разу зустріла вона бідну вдову, яка попросила у неї милостиню. Багачка розгнівалася і, замість милостині, кинула в неї каменем. У відповідь вдова сказала: „А щоб ти сама каменем стала!" І скоїлось диво: на очах у здивованих мешканців села поміщиця стала кам'яною скелею і залишилась навіки стояти при дорозі. Відтоді ця скеля в народі одержала назву Кам'яна Багачка. За мотивами народних легенд і переказів, історик і драматург Л. Новицький написав п'єсу «Кам'яна багачка», яка з успіхом йшла на сценах багатьох театрів України.

Нижче гирла Путили на Черемоші з'являються протоки між низькими гравійними островами, перекати стають глибокі, а шивери - рідше перегороджують русло. Деякі острови заросли рідким чагарником.

За селом Мареничі під правим берегом є геологічна пам'ятка - камінь Жаба. Це велика брила пісковику розміром 3x5 м, схожа за формою на жабу.

За давньою легендою, ця брила впала з гори, коли панське військо переслідувало народних месників - опришків. Вода Черемошу піднялась і перекрила дорогу переслідувачам.

Село Білоберезка. Тут в травні 1967 року стартували перші республіканські змагання з техніки водного туризму на приз газети «Молодь України», а потім відбувся матч 10 міст СРСР з водного туризму. Ці змагання стали поштовхом для інтенсивного розвитку водного туризму на Черемоші. Нині навесні і влітку сотні екіпажів на різних типах плавзасобів кидають виклик   бурхливим   водам   цієї   мальовничої   річки. Кожен рік проводяться змагання  на  «Кубок Черемошу». Популярність перейшла кордони України. Тепер на річці можна зустріти туристів не тільки з країн СНД, але й Європи.

Наступне  село,   яке  розкинулося  вздовж  берегів Черемошу майже на 10 км, - Розтоки. На лівому березі - Розтоки Івано-Франківської   області,   на   правому - Чернівецької. Село одержало назву від річки. В цьому місці Черемош «розтікається» рукавами в широкому руслі.  Село  дуже  мальовниче.  Леся Українка,  яка любувалася Розтоками із сусідніх  вершин, назвала село «гарним  і  срібним  як  мрія».   Це  батьківщина отамана буковинських опришків Мирона Штолюка і місце просвітницької діяльності Юрія Федьковича. Тут він написав хрестоматійний нині вірш «До мого брата Олекси Чернявського, що збудував міст на Черемоші у Розтоках»,  в якому виразив давню мрію про возз'єднання всіх українських земель.

Мости, брате Олесику,
Мости ти, мій друже,
Єднай нашу Батьківщину
З Червоною Русев.
Най Черемош запінений
І Чорний, і Білий
Із братією руською
Нас більше не ділить.

В декількох кілометрах нижче від шосе, що йде правим берегом Черемошу, відходить дорога, яка звиваючись по схилу хребта Береза виводить на перевал Німчич і далі - в село Виженка, розташоване в долині однойменної річки.

З перевалу відкриваються чудові панорами Карпат і долини Черемошу. Перевал є відправною точкою екскурсій до Печери Довбуша на схилах гори Захарич (832 м), і, якщо піти на південь, до дивовижної пам'ятки природи Буковинських Карпат - урочища Протяте Каміння. Це справжні комплекси велетенських кам'яних скель, розкиданих групами по лісу на схилі хребта. їх дуже багато не лише під гребенем, але і внизу на схилах, в долині потоку Смугар. В цьому екзотичному місці відзнято багато сцен для фільмів «Білий птах з чорною ознакою» і «Захар Беркут».

На скелях цього урочища проходять тренування скелелази, альпіністи, проводяться змагання різних рангів і з багатьох видів гірського спорту.

рафтинг в КарпатахШосе за Підзахаричами переходить на лівий берег Черемошу. Тут під мостом розташований цікавий для сплавів на катамаранах поріг Кетлище. А нижче - поріг Сокільський.

За порогом відроги на правому березі підходять до самої річки і обриваються у воду вертикальними стінами.

На останніх кілометрах перед Вижницею річка, вирвавшись із гір, ділиться на декілька проток, утворюючи мальовничі острови. На лівому березі починається селище Кути Івано-Франківської області, а на правому - турбаза «Черемош», на околиці Вижниці.

Кути вперше згадуються в літописах за 1448 рік. Але ця територія була заселена ще давніше, про це свідчать знайдені тут залишки оборонних укріплень і давньоруський могильник. Назва селища пов'язана з його розташуванням у «куті» між Карпатами і Черемошем. З початку XVIII ст. Кути, одержавши права міста, стали значним торговим центром, завдяки колонії вірмен, які втікали сюди від перських і турецьких завойовників.

Історія вірмен в Україні нараховує багато століть. Княжий Київ ще в другій половині XI ст. прихистив вірмен, які залишили батьківщину після падіння Ширакського Багратідського царства під ударами турків-сельджуків. А потім ще довгих вісімсот років українські землі приймали знедолених закавказців. Вірменські колонії виникають у Луцьку, Львові, Володимирі, Кам'янці-Подільському, інших містах.

В часи персько-турецьких війн з'явилася нова хвиля біженців і частина її котилася через Молдову на Галичину. Поповнюються давні колонії і створюються нові: у Станіславі, Тисмениці, Язловці, Снятині, Бережанах, Підгайцях,   Бучачі, Городенці, Бродах, Замості, Золочеві.
Кутська колонія була наймолодшою і найбільшою на  Покутті.   На  початку XVIII ст. над Черемошем з'явилася перша група поселенців. Містечко припало їм до вподоби. І довколишні завжди зелені гори, і гомінка ріка, і кам'янисті дороги, і поля, і тепле літо - все нагадувало біженцям втрачену вітчизну. До того ж, Кути стояли на давньому торговому шляху, що йшов на захід через Коломию, Станіслав, Львів, Броди, на південь - в Угорщину, а на схід - на Волощину, в Трансільванію, а далі в Константинополь, як вірмени по-старовинному  називали столицю Оттоманської імперії.

В Кутах вірмени спорудили церкву і хуч - громадський будинок зібрань. На багатьох подвір'ях облаштовували табахарні - кушнірські майстерні, де з козячих шкір виготовляли відомий на всю Європу вірменський сап'ян. Відкривалися ковальські, килимарські, кравецькі, шевські майстерні. Охочі до гендлювання, потіснивши євреїв, ставили на торговиці крамниці і ятки.
За якихось десять років Вірменська слобода розрослася, розпросторилася і налічувала до двохсот дворів. Замкнена в собі економічно і адміністративно, релігією відокремлена вірменська колонія залишалася єдиною колонією в Галичині, яка ще витримувала натиск уніатів і зберегла свою цілісність.

В Кутах в різні часи були і жили Іван Франко, Леся Українка, Василь Стефаник, Лесь Мартович, інші відомі письменники і діячі культури.

На правому березі, за турбазою «Черемош» впадає притока Виженка. В декількох кілометрах вверх проти течії лежить однойменне село - головний бальнео­логічний центр Буковини.

Рафтинг-тури в Карпатах

За притокою Виженкою починається Вижниця - районний центр Буковини. Вперше згадується молдавським літописцем Н. Некулче в 1501 році як дар господаря Стефана III одному зі своїх бояр. В 1767 році Вижниця одержала право торговельного міста, в якому чотири рази на рік збиралися багатолюдні ярмарки.
В історію міста вписані імена відомих письменників. Юрій Федькович в 1869 - 1972 роках працював тут інспектором шкіл, приїжджали Леся Українка, І. Франко, О. Кобилянська, В. Стефаник, Г. Хоткевич.Важливою подією в культурній спадщині Вижниці є заснування в 1905 р. школи різьбярства, токарства та металевої орнаментики. Започаткували її знамениті гуцульські майстри. Ще на початку свого існування художні вироби учнів школи здобувають найвищі призи у Чернівцях, Коломиї, Відні, Бухаресті, Петербурзі, Празі, Лондоні, Чикаго. Нині тут Вижницький ліцей мистецтв.

З XVIII ст. починає швидкими темпами розвиватися лісова промисловість. Після завершення робіт з регулювання русла Черемошу (1790-1812 рр.), будівельний ліс і дрова почали сплавляти в Чернівці, а звідти - везли по дорогах в Бессарабію, Поділля, інші краї.

Сьогодні Вижниця - сучасне місто, значний центр деревообробної промисловості України.

Прогулянка вулицями Вижниці дає змогу ознайомитись як зі старою провінційною архітектурою, так і з сучасною.

Зразу за Вижницею Черемош зовсім змінює характер. Разом з горами позаду залишені небезпечні пороги, стоячі хвилі, стрімкі спади води. Швидкість течії притишена. Після багатокілометрової безперервної боротьби з водною стихією нарешті настає відносний спокій і Черемош дає тим, хто сплавляється, незначний перепочинок. Але особливо розслаблюватися не можна. Адже річка до самого свого гирла підносить один за одним сюрпризи і загадки. Реальна загроза для безпеки сплаву на Черемоші - затонулі стовбури дерев, пні і корчі, які річка нанесла зверху, а тут примила піском і гравієм. Численні рукави інколи заводять в нікуди, закінчуються мілиною, де вода малюсінькими потоками розбігається на всі боки. Деякі протоки забиті сміттям, яке утворює небезпечний завал, під який може затягнути судно.

У 8 км нижче від Вижниці на правому березі Черемошу село Іспас - батьківщина поета Миколи Марфієвича.

Наступне село Мілієве. Тут народився поет Дмитро Загул (1890 - 1938 рр.).

За 33 км від Вижниці лежить старовинне містечко Вашківці. Вперше на згадку про нього натрапляємо в грамоті, датованій 15 червням 1431 р. В кінці XIX ст. - на початку XX ст. в місті виникають перші підприємства, а до того основою економіки було землеробство.

В місті жив і працював заслужений майстер народної творчості України, художник-орнаменталіст Георгій Гарас, який створив 28 великих вишитих полотен і більш як 3 тисячі орнаментів.

Нижче Вашківців Черемош вливає води в Прут, перед цим утворивши невелику дельту із численних проток. Береги - царство верболозу, чагарників і дерев, заселене тисячами птахів.

Інформація з книги
Володимира Захарчука і Георгія Чургуна
"Туристські ріки Карпат"

Рафтинг на Черемоші

Найближчі тури

пещера млынки, экскурсии

Цікаве до читання

Фотогалерея

-10% discount for bike-tours