З цього починається похід. Потяг № 81. Відправдення з Тернополя о 2 год ночі. Прибуття в Стрий. 

Якщо на передньому колесі є болотник - то потрібно або його зняти, або колонку руля повернути вздовж рами. 

Інакше заштовхати велосипед на полку важко та й може бути травматично для нього  

Костел у Стрию. Старий. Непогано реставрований. На ньому багато різних пам'ятних табличок польською мовою. Приємно було кататись порожніми акуратними вуличками старого міста.  

Варто бути уважним виїжджаючи з міста. Я, переоцінивши точність знаків, зробив кілька кілометрів по Ужгородській трасі. Їхати ж варто через великий міст через р.Стрий. Місце відоме тим, хто сплавлявся Стриєм - кілька мостів, рештки зруйнованого. Зазвичай тут роблять обнос.  

Моршин. Тут можна набрати моршинської води. На фото Центр реабілітації вояків УПА !!! І Перед ним пам'ятник Бандері, Шухевичу, Коновальцю та іншим. У вікні бачив старого дядька, іконки... Заходив, питав, кажуть, справді відпочивають  вояки УПА. 

Цвинтар Українських Січових Стрільців за Моршином.

Сколівські пейзажі! Дороги з непоганим покриттям, перепати висот невеликі, але відчуваєш, що вже в'їхав у Карпати. Багата, цікава історія! Чудова місцевість! 

За Болеховим дорога стає вужчою, асфальт гіршим. Вітер. 

Місток через р.Сукіль. 

Скелі Довбуша. Камінь "Одинець".

"Ходив туда і Довбуш. Любив там си спочивати. Якби ни тота Дзвінка, що го зрадила, бо бов щи довго пожив. А вна віддалася за Штефана Дзвінчука та й розказала му, чим мож Довбуша вбити. Як уже Довбуш прощався з тим світом, у горах зірвалася така буря, такі громи, а вітри хватнули тоту Дзвінку в хмари і верли і коло того замку. Як станете лицьом до тих кімнат у скалі, то з лівого боку і троха ззаду стойит високий камінний стовпище. То Дзвінка скаменіла." 

"Ці печери з лавками, сходи, рови, вали-бійниці, криниця глибиною 6 метрів та інші споруди невідомого призначення давно цікавлять  мандрівників та істориків. Більшість учених вважає, що найімовірніше -- це залишки скельного монастиря, схожого на Манявський Скит...."

В одній з легенд говориться, що напали татари на Болехів і запалили його: "А наші люди чули і віділи, як горіло місто. Селяни тоді стали бубніти в бубен і так давали знати, аби ся ховали люде, бо близько ворог. Від того й Бубнище."

Сходами можна вийти на вершину скель, з яких відкривається чудова панорама на карпатські хребти, вдалині, на південному заході, можна побачити гору Ключ, яка у жовтні 1914 року стала ареною кривавих боїв між УСС та російським військом. На південь від гори Ключ 19 березня 1946 року у руки енкаведистів потрапив важкопоранений Ярослав-Дмиро Вітовський ("Зміюка", "Андрієнко"), командир Тактичного Відтинка УПА "Маківка", син Дмитра Вітовського (пізніше закатований в тюрмі).

Трохи уваги моєму чудовому коню. 

Щоправда переднє колесо я клеїв чотири рази! 

А у цього монстра колеса самі надуваються ! 

Чув колись: "Вася, а що це в тебе в машині шипить ??", -- "Та то компресор, вже третій день на піддуві їжджу"

Калина на Ключі. 

 Гора Ключ у жовтні 1914 року стала ареною кривавих боїв між УСС та московським військом. Січові стрільці вели стрімкий наступ до підніжжя Українських Карпат. Їх метою було швидке оточення та знищення 55-ї австро-угорської дивізії у складі якої перебували і відділи українського січового стрілецтва.

Пам'ятник на горі Ключ

Результатом бою 28 жовтня було взяття стратегічно важливих висот. Сотня зазнала відчутних втрат. 13 стрільців загинуло, а ще 14 було поранено. Серед ранених був і сотник Стропоський. Він помре від отриманих ран навесні наступного року. Розглядаючи бої УСС за гору Ключ треба пам’ятати, що лише за кілька тижнів до цього, в середині жовтня 1914 року, січове стрілецтво по-суті пройшло перше своє бойове хрещення

На хребтику.

Так розпочався спуск вниз до Мертвого озера та водоспаду. 

Лісова дорога поступово перетворилася на стежку...

Стежка зайшла в ліс, де на неї нападало багато дерев.

Потім були зарослі смачної але колючої  ожини.

Так довелось нести велосипед вздовж русла потока близько кілометра.

В таких випадках виявилось зручно знімати рюкзак і нести його на плечах окремо від велосипеда.  

Треба було розпитати місцевих про спуск з хребта...

Нарешті дойшов до свіжої вирубки. Невдовзі виїхав на дорогу до Кам'янки. Відмив велосипед. Сутеніло.  Ще трошки і з'явився водоспад, відпочиваючі. Гарна дорога, спуск !!! Ось вже видно Опір. Зупинився прямо на мості. Одягнувся, перекусив і вже в темноті рушив до Урича. Десь за дві години був у таборі фестиваля. 

Народ щойно "відтрапезнічав", тому поводився галасливо...

Натомість ранок був дуже спокійним... і прохолодним. 

Тустань — давньоруський наскельний оборонний комплекс, митниця та місто-фортеця, залишки якого знаходяться в Карпатських горах. 

Табір (історична частина) вранці

У І тис. до н. е. на скельній групі Камінь функціонувало язичницьке святилище племен культури фракійського гальштату, які проживали в цьому краї в епоху бронзи (поблизу було виявлено їх поселення у с. Підгородці). На скелі Камінь вчені виявили 270 петрогліфів. Найбільш численними є солярні знаки — символи дохристиянського бога Сонця. Наприкінці І тис. до н. е. фракійці розчинилися в слов'янському етносі.

Тустань виникла у IX ст. як оборонно-митний пункт на трансконтинентальному шляху торгівлі шовком Португалія – Китай. Тут також проходив соляний шлях з Дрогобича до карпатських перевалів. Купці, здійснюючи тривалі та небезпечні мандри, могли тут отримати прихисток та нічліг. Натомість залога Тустані брала з них мито. Неприступна фортеця також була прикордонним пунктом Галицько-Волинського князівства і захищала його рубежі від орд загарбників. Визначальним є факт, що монголо-татари, захопивши руські території, навіть не пробували брати Тустань.

 Назва фортеці походить від словосполучення «тут стань» - кожен, хто приходив сюди, повинен був зупинитися тут, сплатити данину, вияви ти наміри, і лише тоді йти далі.
          У IX ст. укріплення виникло на скельних комплексах Каменя, Острого Каменя та Малої Скелі. Вже у XIII ст. поселення («окольний град») розрослося як у долині між та навколо скель, так і на територію сучасного села. Безпосередньо на території фортеці проживали виключно її оборонці – невеликий, добре вишколений чоловічий гарнізон. Мешканці окольного граду ховалися на території фортеці у випадку нападу ворога.
          Фортеця неодноразово горіла, але, як Фенікс, знов і знов відроджувалася.

Нам відомо 5 будівельних періодів, коли її зовнішній вигляд повністю змінювався не лише за своїми розмірами, але і за висотою і характером дерев’яних конструкцій, зведених на скелях.
          Тустань занепала через зміну торговельних шляхів.
          Зараз створений Державний історико-культурний заповідник «Тустань», завданням якого є збереження, дослідження та ревалоризація історичного середовища наскельного міста-фортеці.

Середньовічні танцюристи розминаються на траві перед виходом на сцену. А я вкотре клею колесо. 

Дякую львівським велосипедистам (клуб "Рух") за заплатки.  

Відкриття фестивалю "Ту стань".

Це їде Князь з HandsFree

Князь вітає всіх 

Волхв... гадає.

Можна було навчитись стріляти з лука.

А вже полудень, жарко навіть в футболці!!!

Рицарі готуються до ристалища

Багато було народу

Бої вражали! Важко уявити як вони витримували такі сильні удари сталевих мечів. Лязгало залізо досить голосно !   

Коли я поїхав, за кількістю балів перемагав Сєрж з Канади (у світлому одязі).   

Техніку бою оцінювали судді. 

А ввечері мав відбутись штурм фортеці ! 

Щоправда багато рицарів я того ж таки вечора зустрів у Львові на вокзалі. 

Неподалік основного масиву височіє над лісом ще одна скеля - "Острий камінь". Оце з неї видно Тустань.

Трускавець. З Східниці, постійно підкачуючи колеса, докотився до сего курортного містечка. Зафіксовано новий особистий рекорд швидкості 65км/год (з горки). В районі Борислава багато нафтових вишок. Іноді їх можна побачити навіть в приватних городах.  

Цим похід і закінчується. 

Цього разу проблем з представниками залізниці практично не було. Лиш вже у Львові провідник вимагав вантажну квитанцію на вел.  Але демонтоване переднє колесо його трохи заспокоїло. Зійшлись на тому, що я заховаю велосипед так, "щоб ніхто не бачив". 

Правила дозволяють перевозити велосипед без додаткової плати (принаймні ніде не бачив, щоб вона встановлювалась), але із знятим переднім колесом і у чохлі. У якості чохла завжди маю з собою поліетилен. 

Висновок з походу:

Треба мати окрім запасних гальмівних колодок, ще й запасну камеру і багато латок. І тверденько накачувати колеса, щоб не пробивались до обода на камінцях. 

kamyanets@gmail.com