Активний туризм: велопохід, Полісся, опис, фото

Ізяслав - озеро Святе - Славута - Нетішин - Острог - Кунів - Сураж - Шумськ - Великі Дедеркали - Ланівці (Ямпіль)

Першого дня проїхали близько 50 км (асфальт та піскова дорога порівну)

Інших 110 км троє учасників (Борман, Олег, Андрій) подолали наступної доби, а двоє (Кашуба та Кам'янець) розтягнуло на два дня побачивши ще дещо цікаве.

	Старт в Ізяславі, до якого доїхали потягом Івано-Франківськ-Шепетівка.

	У середині 18 ст. власники Ізяслава на руїнах замку ХІІІ ст. будують великий двоповерховий палац, який також обносять високим оборонним муром. Він став другим оборонним вузлом у місті. Центральний фасад палацу прикрашають деталі і колони корінфського ордера. В‘їзд до нього йшов через довгий критий дворик з аркадами, який мав підйомний місток. Під головним приміщенням є великий підвал, з якого йшов вихід до р.Горинь. У палаці у різний час побували Петро І, О.В. Суворов, М. І. Кутузов. В польській літературі палац пов'зують з ім'ям Павла Кароля Сангушка. Відомо, що був палац зведений за проектом А. Фонтана в середині 18 сторіччя. Вже в 19 столітті палац став занепадати та перетворився у руїну. Неподалік від нього зберігся цікавий костьол святого Йосипа. Більше інформації

	Мужній франківчанин в соснових лісах Хмельниччини. Не впав... :)

	На початках ланцюг подекуди застрягав між зірочками.

	В мережеві доріг у нас був надійний провідник - Борман і його ГПС

	Дороги всюди піскові. Основні "магістралі" розбиті машинами, і їхати по них досить складно

	Іноді легше було провести велосипед пішки.

	Велопохід





	Олег купає велосипедик у Святому озері. З лісу чути голос: "Та з нього ж воду п'ють !"

	...Озеро Святе загубилося неподалік від села Варварівки. Воно на Славутчині - справжня природна перлина. За кілька кілометрів від озера є село Голики. Його жителі розповіли таку легенду: "Було це давно. На місці озера стояло дуже гарне село. Воно було найбагатше з усіх навколишніх сіл. Якогось дня пішла одна бідна вдовиця до людей вогню просити. Не минала жодної хати, і всюди їй відказували. Тоді вдова накликала на людей кару. І всі хати разом з людьми пішли під воду. Ой, багацько людей тоді погібло! Люди обминали те прокляте місце. Але йшов час... І одного разу знайшлись - таки сміливці, які не побоялись піти і подивитись на озеро. А яке ж воно було гарне! Чисте й прозоре, як сльоза! Отоді й рішили його висвятити. Того й називається озеро Святим".

	Неподалік м. Ізяслава на відстані 17 км. у лісі (кв. 3,8) розмістилось дивне й загадкове озеро під назвою "Святе". Це водойма природного походження. Територія, де розкинулось озеро, належить Міхельському лісництву Ізяславського держлісгоспу. Площа складає 8,2 га. Глибина - 3-4 м, а в так званих "ямах" до 9 м. Більшість досліджувачів природи краю сходяться на тому, що воно вулканічного походження. Ніби переконують у цьому форма, розміри та глибина озера. Живиться озеро за рахунок власних донних джерел Поверхневого стоку. А ще багато води вливається в нього під час сильних злив, танення снігу. Рівень води протягом року лишається однаковим. Його регулюють болотисті береги, які, наче губка, вбирають, а потім відпускають воду назад в озеро. Вода в озері тепла. Воно прогрівається добре, бо витоку з нього немає і тепло нікому віддавати. До того ж з усіх сторін прикрите лісом.

	Ні одна річка не впадає в озеро і не витікає з нього. Вода в озері чиста і прозора, за що його і нарекли "Святим". Проте про його святість зараз важко сказати. Посеред озера - острів, на якому збереглися старі дерева: берези та сосни, кілька видів кущів і трав'яна рослинність. В озері розвилося чимало дикої риби, зокрема, є карась, лин, окунь, що між іншим є однією із загадок для науки: якщо озеро - замкнута водойма, то звідки в ньому взялась риба ?

	Озеро Святе овіяне легендами. За кілька кілометрів від озера розкинулось село Голики Славутського району. Місцеві жителі розповідають, що вдавнину тут водилися дивні червоні звірі, які хапали в нетрі людей і худобу, тоді вирішили священнослужителі висвятити озеро і хижаки щезли. Між іншим, "висвяченням" пояснюють і м'якість води. Але причина - в іншому. На м'якість води впливають як глинисті донні грунти, так і велика кількість болотних рослин та коренів дерев, що опущені у воду з усіх його боків. Народ склав про нього чимало інших легенд. Про його красунь - білі лілії, яких так багато влітку, про настояну на різному корінні червонувату воду, про напоєне лісовими пахощами повітря, про мелодію хвилі, яку можна почути у передсвітанковий час. Більше інформації



	Обід. Зі "сплаву" залишилось багато сала

	З приводу різних типів шин для різних типів покриття: мав можливість порівняти кросовий велосипед (колеса 28-1.5 переднє та 1 5/8 заднє) з гірським (колеса 26-2.1). Висновок: на гірському їхати значно зручніше. Але і на кросовому відстань була успішно подолана без відставань. Варто тримати стабільно вищу швидкість на низьких передачах.



	Озеро Теребіж ( походить від уг. terep “місцевість, поле” із закінченням, характерним для угорських прикметників)

	В Славуті роблять унітази та раковини. А їх гіпсові форми використовують для покращення покритя доріг в негоду.

	Якась іномарка досить впевнено шмигнула повз нас невідомо куди в ліси.





	Напис на постаменті: "Відновлений за кошти славутчан на місці зруйнованого вандалами в ніч з 9 на 10 березня 1998 року" Хтось пана Ілліча таки в Славуті не любить :)



	Зморило сонечко

	Хатинка і гараж

	Велостоянки в Острозі - звична річ

	В ансамбль замку входять сьогодні чотири основних будівлі: житлова оборонна вежа - "Вежа мурована", Богоявленська церква, башта Нова та дзвіниця більш пізньої забудови (1905 р.). Найдавніша споруда фортеці - "Вежа мурована" (так її названо в акті від 1603 р. про розділ маєтків князя К.-В. Острозького поміж його синами). Перші камені в її фундамент поклав ще Даниїл Острозький. Розміщена вона біля південно-східного рогу замкового пагорба. Це досить рідкісний для України тип середньовічної башти-донжона. В нижньому ярусі споруди зберігалися різноманітні припаси, тут же було зроблено глибокий колодязь. Верхня частина башти - результат пізніших перебудов ХІХ- початку ХХ століть. Вже після ремонтних робіт в 1913 - 1915 рр. приміщення було пристосоване під музей з бібліотекою. Сьогоді в 9 залах музею - досить цікава експозиція Острозького краєзнавчого музею. Раджу завітати - там також є такі потрібні туристу речі, як буклети та книжки про історію міста та околиць. Більше інформації


	В південно-західному куті замкового подвір‘я знаходиться третя пам‘ятка ансамблю – Нова башта, яку іноді ще називають Кругла. За віком вона трошки молодша за Муровану та за церкву. В літературі її як правило датують кінцем 16 ст., хоча це скоріше дата надбудови верхнього ренесансного ярусу башти. Відомо, що ще в часи Василя Красного місто обвели фортечними стінами і вже тоді, в середині 15 ст., були закладені нижні частини Нової башти.
	Чоловічий монастир московського патріархату в с.Межиріч. "Монахи" справили традиційно неприємне враження.

	"Екопункт", певне для стріляння кабанів

	Став та будиночок на паромі в Новомалині

	Село Новомалин, що зручно розташувалося над великим ставом у заплаві ріки Свитеньки, відоме з 14 століття: у 1392 році Владислав Ягайло "даровав" цю місцевість Свидригайлу. Уже тоді тут був невеликий замок, значно розширений і перебудований на початку XV століття. Пізніше він перейшов до Малинских, які у XVІІ столітті почали перебудову замка, доповнивши його барочним палацом. Наприкінці XVІІІ століття новомалинскький маєток стає власністю Сосновских. За них замковий ансамбль придбав риси світської архітектури і вважався однієї з найкрасивіших магнатських резиденцій на Волині. У 1866 році губернська газета писала: "Тепер замок перероблений у палац... оточений із трьох сторін водами ставка, з четвертої - примикає до материка і відокремлюється від нього ровом, через який і тепер йде кам'яний міст, що був колись підйомним". Більше інформації
	Сьогодні новомалинський замок являє собою мальовниче накопичення руїн, у яких тільки після уважного огляду можна виявити визначену планувальну систему. Усі будівлі, у тому числі і більш пізні, розташовувалися навколо невеликого дитинця на невисокому пагорбі. По периметру пагорба на невеликому віддаленні одна від іншої були улаштовані п'ятигранні в плані кутові вежі, зв'язані пряслами фортечних стін. Згодом у розвитку цієї кільцевої системи в зовнішніх стінах були виконані добудови: палац, флігель, каплиця, господарський корпус - усі з використанням старих основ стін. З п'яти веж частково збереглися три: південна, західна і північна. Фрагменти останньої видні в фундаменті каплиці, що помітно виділяється і самобутністю вигляду, і ступенем своєї збереженості, хоча інакше як руїною її теж не назвеш.
	болота...

	болота...



	А в Куневі відновлюють ГЕС

відкривай світ - разом з нами !!!