Короткі нотатки: спорядження для лижного туризму - суб'єктивний погляд

Про свій досвід: лижним туризмом займаюсь з 2001 року. Щосезону роблю близько 2-3 лижних походів тривалістю від 4 до 9 днів. Географічно ці всі мандрівки відбуваються в Українських Карпатах. За вісім років пройдено багато Горганських хребтів, побували на Свидовці, Боржаві, Полонині Красній, Гринявських полонинах, в Запрутських Горганах, пройдено Чорногору.

Про спорядження на якому ходили: 
          Лижі: до 2008 року у всіх лижних мандрівках використовували дерев’яні лижі з металічною окантовкою - “Бескиди”. Кілька разів у наших походах приймали участь лижі військового зразку – довгі жовті і широкі лижі без окантовки. А в 2008 році сходив у перший похід на перероблених пластикових гірських лижах. В контексті цієї мандрівки і вирішив написати ці нотатки. В тому ж таки 2008 році провели тестувальні “походеньки” на скітурівському спорядженні, правда, замість спеціалізованих черевиків використовували звичайні гірськолижні.
          Кріплення: завжди ставили на лижі класичне універсальне кріплення із регульованою шириною платформи і з тросиком-пружиною. Його можна було купити в будь якому магазині спорттоварів. На військових лижах стояло “рідне” кріплення, схоже на універсальне, але замість тросика-пружини там використовувалась шкіряна стропа і металічні пряжки.

Переваги і недоліки спорядження, яке використовували:

Як бачите з порівняльної таблиці, ситуація із спорядженням, що використовувалось, була так собі. Недоліки явно переважали переваги. Треба було щось думати.
Хотілося отримувати повний спектр задоволення від швидких спусків, морозяного вітру в обличчя, роботи всього тіла на підйомах, маневрів, карколомних падінь і снігу, що заліпив усю мармизу. А не думати постійно: “… тільки б не зламати, вже добряче зношені, лижі! І де дістати нові?”.
І від походу до походу ці проблеми загострювались, кожна мандрівка залишала свої зазубрини на лижі і щороку кількість поламок зростала. 

Як ми вирішили проблему:
Існувало два виходи із ситуації.
        Перший: виділити гроші із свого бюджету і купити “скітурівський” комплект (теж має певні недоліки для тривалих лижних походів, але це вже тема окремого допису) чи купити комплект “телемарк” (теж є мінуси, але плюсів ніби більше), вкомплектуватись камусами і штурмувати гірські вершини. Але тут треба було вирішити проблему в загальному, а не особисто. Адже, одне діло - 1 пара, а зовсім інше - пар 10-15. А саме таку кількість лиж хотілось мати в клубному арсеналі, для проведення лижних походів. З нами часто ходять люди, у яких лижні походи відбуваються рідко і викидати більше 1000 у.о. на лижне спорядження явно не входить у їхні плани (поки що).
Тому треба було йти іншим шляхом і обрати інший спосіб.
        Другий спосіб: використати для лижних походів щось доступне, дешеве і схоже на лижу. Думки одразу ж звернулись до гірських лиж (тут багато підказок дав інтернет, а також спогади про групу з Калуша, яку ми зустріли в 2001 році на Чорногірському хребті – вони пересувались на пластику з насічками). Отже, рішення назріло і ми почали діяти. До походу, в якому планували протестувати залишилось дуже мало, тому треба було поспішати.
Активну позицію в цьому питанні зайняв Рибаков Олександр (kamyanets), він детально проштудіював інтернет, знайшов трохи цікавої інформації по нашому питанні (наприклад: http://www.skitalets.ru/equipment/ski/mountski_saam/index.htm) і купив пластикові лижі на секондхенді за 50 грн.
Єдине, що залишалось вирішити - чим же ж робити насічки. Запропонований в статті спосіб – стамескою, був трохи трудомістким і вимагав певних зусиль. Тому kamyanets вирішив використати паяльник. Це дало добрий результат. Насічка робилась швидко, якісно і без зайвих зусиль. Єдине “але”, це те, що не для всіх пластикових лиж підходить дана технологія. Мною були куплені лижі, напевно що, старішого зразку, і вони значно гірше піддавалась обробці паяльником (пласмасове покриття на робочій площині має бути прозорим).
Отже, лижі було зроблено:

насічка зроблена на робочій поверхні лижі	зліва - старі насічки, які вже пройшли мандрівку, а справа - нові (видно напливи від пластику, які потім самі зітруться)
робочу частину паяльника варто заточити, щоб був гостріший
не варто сильно натискати на паяльник, щоб не проплавити весь шар пластику (до металу)

Залишилось питання з кріпленням. Його теж можна було вирішити двома способами.
Перший – дорожчий. Купити якісне лижне кріплення (як варіант: http://azimyt.com/lgs.html), але знову ж таки не вирішувалось питання масовості, окрім того до тестувального походу залишалось мало часу і не було можливості організувати швидку передачу кріплення з Росії.
Тому довелось помізкувати.
Вихід придумався такий (схема 1):
До універсального кріплення дочепити знизу металічну пластинку з 4-ма отворами під шурупи. Пластинка має по формі відтворювати нижній профіль універсалнього кріплення. Це дасть можливість зменшити згинальне навантаження на боковушки кріплення і таким чином зменшити ймовірність поламок.

схема 1:

Тестування: 
лижі тестувались в лижному поході 2 к.с. (детальніше тут: http://tourclub.com.ua/info/articles/karpaty/zyma/2008_01_lyzhna2ks.htm)
на влежаному мокрому снігу, фірні і кризі припорошеній свіжим мокрим і сухим, і на свіжому мокрому снігу. Не тестувались на свіжому сухому снігу. (зараз вони тестуються в лижному поході 3 к.с.). Буде інформація – повідомимо.

Переваги і недоліки у порівнянні з попереднім варіантом

Оце й усе. Як бачите, основне – це бажання ходити, а можливості завжди знайдуться.

Володимир Горон
www,tourclub.com.ua