= цікаво про ... =

Сліди давнього Дністра

На плоских вододілах південної частини Західного Поділля на віддалі 15-20 км від сучасного русла Дністра нерідко можна спостерігати виходи на поверхню типових річкових відкладів, складених гравійно-галечниковим і піщаним матеріалом. Вони вкриті лише тонким шаром ґрунту і відслонюються в неглибоких промоїнах, придорожніх ровах та карстових воронках. Але ж звідки вони тут? Річок поблизу немає, навкруги простягаються неозорі хлібні лани. Відповідь на це запитання дають самі відклади. У складі гальки переважають гірські породи, які поширені виключно в Карпатах. Поблизу, на Поділлі, вони не зустрічаються. Це світлі дрібнозернисті кварцові пісковики, жовті, чорні, коричневі та вишнево-червоні кремені та яшма, молочно-білий жильний кварц та інші. Отже, вони відкладені великою рікою, яка брала свій початок в Карпатах і текла на південний схід через південну частину Поділля на рівні сучасних межиріч. Такою рікою міг бути давній Дністер, русло якого на даний час розташоване значно південніше і врізане в поверхню Подільського плато на глибину близько 200 м.

Наприкінці неогенового періоду територія Західного Поділля була пониженою слаборозчленованою рівниною, нахиленою на південний схід у бік відступаючого морського басейну. По ній слідом за відступаючим морем текли розлогі ріки, часто змінюючи свої русла. Тодішня заплава Дністра була в десятки разів ширшою, ніж тепер. І лише на початку ранньочетвертинної епохи, внаслідок значного підняття території та зниження рівня морського басейну, який існував на місці сучасного Чорного моря, ріки починають врізатися і створювати сталі глибокі долини. Протягом четвертинного періоду Дністер у межах Західного Поділля врізався на глибину 140-160 м, а ще нижче за течією у межах Хмельницької області - до 220-230м, виробивши глибоку каньйоноподібну долину.

Підняття території та викликане цим інтенсивне врізання ріки відбувалося поетапно, про що свідчать тераси - сходоподібні виступи на схилах річкових долин. Дністер в межах Західного Поділля має сім терас. Найвищі з них (сьома і шоста) є найдавнішими і відповідають раннім етапам формування долини ріки. Найнижчі є наймолодшими. Врізаючись у товщу давніх твердих гірських порід ріка відшуковувала ослаблені зони, пристосовувалася до переважаючих напрямків тектонічних тріщин і розломів. Унаслідок цього її русло утворило ряд складних крутих вигинів і меандр, але зберегла свій загальний південно-східний напрям.

Професор К. Геренчук вважає, що в такому ж напрямку, як і Дністер наприкінці неогену та в ранньочетвертинну епоху текли й інші ріки Західного Поділля, ідучи слідом за неогеновим морем, що відступало на південний схід у бік Чорноморської улоговини. Та пізніше, внаслідок зміни нахилу поверхні викликаної тектонічними рухами, більшість рік змінили свій напрям з південно-східного на меридіональний. Лише Дністер, як найбільша водна артерія, зберіг свій первинний напрям. Сліди цих давніх долин у вигляді улоговин подекуди й дотепер збереглися на межиріччях.

Й.Свинко
Професор кафедри фізичної географії

Тернопільський національний педагогічний університет
 

46008 м.Тернопіль, вул.Живова, 30 || ТЕЛ.: 8 096 212 40 71 || e-mail: tourclub.ternopil@gmail.com,icq: 550 339 950