|
= Цікаво про =
Снігоступовий
бліцкриг у Марморосах
З
11 по 14 березня відбулась пішохідно-снігоступна
мандрівка в Карпатах. Похід був
організований обласним спортивно-туристським
клубом і в ньому взяли участь 6 чол (Тернопіль,
Вінниця, Львів). Учасники мандрівки в
швидкому темпі подолали один з
найнебезпечніших зимових Карпатських
хребтів – хребет Мармороси, з відомою
горою – Піп-Іван Мармророський (1937 м).
Мандрівка подарувала учасникам чудові,
майже Кавказькі пейзажі – бо це чи не
найскелястіший масив в Карпатах, літню
сонячну засмагу – бо багато часу
рухались голі по пояс, можливість
побувати за кордоном – бо маршрут
проходив Україно-Румунським кордоном і
учасники деколи “випадково” заходили на
чужу територію і останній палкий привіт
від зими – сніг по пояс і ранкові морози.
А також було багато спілкування з
природою, горами і тваринами – які в
цьому районі дуже розповсюдженні, через
малу кількість людей – про що нам
розповіло безліч ведмежих, вовчих та
інших слідів на снігу.
Всі
учасники були вперше у цьому районі, а
один з учасників – вперше в зимових горах.
В поході було успішно випробувано
снігоступи і відпрацьовано технологію
руху на них по різноманітних рельєфах.
Ночували в наметах, готували їжу на газі.
В загальному учасники пройшли за 3 дні і 3
години – 71 км і спалили безліч калорій :-)
Учасники
мандрівки:
| день |
час |
подія |
| 1 |
12.20 |
прибуття
в Рахів.
Як виявилось «Тернопіль» і «Вінниця»
їхали однією електричкою, але в
різних вагонах. Лонк усіх годує
пилком, як бджілка. Знайомство з
Миколою зі Львова і друк карт. |
| 12.45 |
автобус
на Ділове, квиток - 2,5 |
| 13.20 |
ми
в Діловому, дорогою проїхали
перевірку документів і центр Європи.
Треба мати з собою паспорт. |
| близько
15.00 |
довго
нам з Лонком «компастували» мозги.
Сказали, що немає дозволу з
Мукачевого, врешті-решт ми
зателефонували в Мукачево, до
начальника штабу і він згадав наш
лист "з такими малюночками зверху".
Розмовляли з ним офіційно, згадували
про Федерацію Спортивного Туризму.
Дали трубочку солдатові Юрі і вже
далі все пішло як по маслу.
Тел. Мукачево: 8 03131 2 12 61
Переходимо в долину пот.Білого,
розподіляємо снігоступи і кішки,
зайві кішки («Вінниця» взяла для себе
сама) залишаємо в людей, перекушуємо |
| близько
16.00 |
Стартуємо.
Погода не зрозуміла. Гори видно, але хмарність
теж є.
Ппо закінченю села, друга велика ЛВ (географічно)
притока - Велика Росош (на першій і на
2 - є лавочки) - повертаємо на хребет на
ПР по ходу. Дорога розбита, але гарно
набирає висоту. В точці повороту
місцеві юнаки до 15 років борються з “Зеленим
Змієм”.
Через пів-години підйому починається
сніг. В точці (ЖПС-002) потрібно було
піти плавним траверсом вліво. Ми
пішли стрімко вправо і через це
збільшили свій кілометраж
наступного дня. Підйом зростає, сніг
глибшає. Йдемо по якихось слідах –
напевно – це порушники кордону J.
Сліди зникають, дорога загубилась. По
бездоріжжі виходимо на ребро
хребтика з помітним рівчаком
посередині. Вирішуємо, що ми на
кордоні, про що усі негайно
сповіщають знайомих по телефону (тягне
навіть лайф). Пізніше виявиться, що ми
помилялись (вибачте знайомі за обман).
Йдемо попри рівчак, аж поки він нас не
виводить на дорогу, що йде до нас
перпендикулярно. Повертаємо вправо
– вверх. І хоча напрямок не наш (ПІМ в
іншу сторону) – продовжуємо
підійматись на хребет, а це – основне.
Падаємо на табір на дорозі.
Розбиваємось по наметах. У нас тепер
намет "Тернопіль" і намет "Вінниця-Львів". |
| близько
19.00 |
Розпочинаємо
"соцзмагання" - хто швидше
приготує вечерю на газі. Але у нас 2
пальника - тому ми справляємось
швидше. Після Лонкової смачної
вечері і лекції про ведичні типи
кохання (верхньочакрова,
нижньочакрова, горлова...) спокійно
засинаємо. "Вінниця-Львів" ще
вечеряє.. |
| Підсумок |
Пройшли:
близько 11 км
В дорозі: близько 3 год
Перепад висот: 352 м – 1090 м
Погода: змінна хмарність, достатня
видимість, температура близько 0. |
|
на старті в долині потоку
Білий
|
казкова дорога на хребет
|
| день |
час |
подія |
| 2 |
5.00 |
Побудка усіх наметів |
| 6.00 |
Снідаємо, “Вінниця-Львів” –
трохи спізнюються через 1 пальник. У
нас їх в наметі – 2, тому справа йде
краще. |
| 7.30 |
Складаємо намети і починаємо
припасовувати снігоступи.
Починається тест-драйв. На
снігоступах ще ніхто ніколи не ходив,
а снігоступи ці взагалі зробили
тільки цього року і ще не
випробовували. |
| 8.10 |
Стартуємо. Снігоступи значно
полегшують нам просування, про що
негайно по телефону сповіщуємо
їхньому конструкторові – Кам’янцеві
і висловлюємо групову подяку. На
початку трохи були проблеми із
способом шнурування строп для
кріплення снігоступів до ноги. Але
кожен якось цю проблему вирішує.
Проходимо невеликий водоспад.
Рухаємось на ПД-ПД-ЗХ – напрямок
знову не наш, але веде на хребет, а це
– головне. Потім по кордону
надолужимо втрачену відстань.
Знаходимось за 1,5 км по прямій від
гори Прелука (1403 м). Погода хмарна. |
| 11.30 |
Робимо солоний перекус
неподалік гори Шербан (1793 м).
Прохолодно, туман.
Стрімкий підйом на гору Шербан,
доводиться зняти снігоступи. На
вершині – карнизи. Рухаємось
обережно.
Після вершини хребет набуває
характеру дуже гострого гребеня.
Справа, крізь туман, проглядаються
великі карнизи. Тримаємось від них
подалі. Видимість обмежена. В районі
точки ЖПС-(SK-1) з’являється проблема.
Прямо хребет не проглядається через
великий надув, на який виходити
небезпечно – це може бути карниз. А в
ліво від хребта відходить дуже
гострий скелястий відріг, рухатись
яким – небезпечно. Знімаємо
снігоступи, які надягнули 5 хв. тому.
Починаємо розмірковувати. Врешті-решт
вдалось роздивитись, що надув не є
карнизом і я із льодорубом починаю
спускатись з нього в три такти, щоб
оглянути куди йде хребет. Лонк, теж із
льодорубом, спускається на скелястий
відріг. В підсумку виявляється, що
хребет і є тим скелястим відрогом, по
якому пішов Лонк, а мій надув
спускається на скелястий виступ,
який закінчується обривами.Обережно
починаємо рухатись по гребеню. Як
сказав Лонк: “там трохи дуже страшно”.Микола
в одному місці провалився по пояс в
фірн і самостійно не міг вилізти, та
як виявилось, вилізати і не треба
було, то був міст, який він зруйнував,
рухаючись прямо. Далі хребет
лагіднішає. На останній сідловині (точка
ЖПС (003)) обговорюємо чи ночувати тут і
завтра по хорошій погоді (так обіцяв
Гідрометцентр) підніматись на ПІМ (краща
безпека і гарні краєвиди), чи
сьогодні в тумані піднятись на ПІМ і
акуратно пройти по кордону до зони
лісу. Таким чином з’являвся шанс
пройти весь хребет за тих два дні, що
залишились. Йдемо на певний ризик і
рушаємо на вершину. Підіймаємось в
тумані, але відчувається, що на
завтра погода має покращитись.
Виходимо на сліди лижників. |
| 16.30 |
Ми на вершині ПІМ (без
трангуляра). Радіємо і починаємо
рухатись до вершини ПІМ (з
трангуляром). Та на радощах ледь не
спустились у бік пол.Лисячої. Вчасно
помітили не той напрямок і
вернувшись назад, пішли на гору.
Снігоступи увесь цей час бовтаються
у нас за спинами. Карнизи помічаються
вчасно, для цього вистачає видимості.
Швиденько виходимо на вершину ПІМ (1936
м) з трангуляційним знаком,
обнімаємось, з’їдаємо шоколадку і
починаємо спуск в пд.сх., напрямку.
Одна маленька вершинка на спуску, ще
одна. Тримаємось подалі від лівого
схилу. Інколи виходимо на сліди
лижників. Вони в кількох місцях з
невідомих причини виходили на “конкретні”
карнизи - чи то через незнання, чи то
через брак гострих відчутів. |
| близько 18.00 |
Підходимо до
найнебезпечнішого (як виявилось
згодом) місця на нашому
сьогоднішньому переході. Тут
логічний хребет продовжує рухатись у
пд. сх., напрямку, а кордон різко
забирає вліво – у пн.сх., напрямку. Ми
ледь не прогавили це місце і не
заскочили до “ромунештів” в гості.
Але вчасно схаменулися (адже нас туди
ніхто не запрошував) і повернулись
назад. Відшукали за допомогою ЖПС
потрібне місце. А далі почалось
найвеселіше. По лозіці – потрібно
спускатись з хребта, але спуск
стрімкий, куди веде – не видно, над
спуском нависають карнизи. Спочатку
підповзли до краю карнизу і виявили,
що в цьому місці він не такий і
великий. А далі з льодорубами (добре
що Сашко і Ірина їх все ж таки взяли) я
і Лонк в три такти спускаємось з
кручі до місця – де хребет починає
виполохжуватись. Все добре, розвідка
дала очікуваний результат. Обережно
можна спускатись. Далі діло пішло
швидко. Злізли з карнизу і ледь
помітним відгалуженням від хребта
пішли вниз. |
| близько 19.00 |
Відійшовши по кордону від
хребта ПІМ-а на безпечну відстань і
знайшовши затишну галявину серед
дерев – розбиваємо намети.
Починається сніг. Настрій піднесений,
апетит – теж. Лонк знову годує нас
смачною вечерею і цікавими теоріями.
Ми з Вітьком засипаємо під його
релігійну лекцію. Наші сусіди ще досі
щось там готують – успіхів їм, а нам
приємних сновидінь. |
| Підсумок |
Пройшли: близько 17 км
В дорозі: близько 11 год
Перепад висот: 1090 м – 1936 м – 1515 м
Погода: туман, вітер, температура
нижче 0 |
|
 на
наш табір
|
перед виходом
|
|
перекус
|
підйом на гору Шербан
|
Вітьок і Лонк на вершині
ПІМ (1937 м) |
| день |
час |
подія |
| 3 |
5.00 |
Загальне вставання.
“Вінниця-Львів” скаржаться на
недоспану ніч. Адже вони лягли на 40 хв
пізніше за нас.
Погода явно покращується, на небі
бігають хмари, видно зорі. Снідаємо.
Ранковий моціон, фотографії на фоні
відрогів ПІМ-а |
| 8.20 |
Вихід на маршрут. Йдемо на
снігоступах – усі крім Ірини. Вона й
так не провалюється по ранковому
фірну. Снігу в горах дуже багато.
Палиці без кілець “топляться” на
всю довжину. Світить сонце, видно г.Феркау
і купу слідів різноманітних тварин.
Микола ремонтує снігоступи, а ми
робимо фотосесію “на голяси” на
фоні снігу. В снігоступах трохи
перетираються стропи, тому за цим
треба слідкувати і вчасно (1 раз на
день) їх перекручувати. А взагалі то
тест-драйв проходить вдало. Уже з’явилися
конструктивні зауваження до “девайсу”
і наступного року ми їх обов’язково
реалізуємо.
Перший перекус і прямуємо далі до
гори Мезипотоки. Сьогодні хочеться
встигнути зайти за Мика-Маре. Йдемо
швидко, сніг на сонці мокріє і
починає більше провалюватись.
Попереду зліва панорама Чорногори. |
| 14.40 |
Ми на вершині гори
Мезипотоки. Навколо чудові краєвиди.
Робимо панорамні фотки. |
| 15.20 |
Ми на вершині гори Ненечку.
Тут купа різноманітних вказівників.
Відпочиваємо, сонце пече як влітку.
Вже видно вершину Мика-Маре з
трангулятом. |
| 16.10 |
Ми на вершині Мика-Маре (1815 м).
Робимо солодкий перекус. Гарно
проглядається вершина Стіг – нам
туди. |
| |
Рухаємось по хребту, зліва
скелі і карнизи. Починає вечоріти.
Вирішуємо сьогодні зайти подалі, щоб
завтра був запас часу. Хребет стає
безпечнішим. Починаємо траверзувати
в деяких місцях. Веселим і стрімким
був спуск на сідловину перед горою
Корбул. Тут вже можна і заночувати. На
годинниках – 18.30. Але вирішуємо, що
мистецтво – перш за все. Тому треба
ночувати в місці - де будуть чудові
ранкові краєвиди. Для цього треба
піднятись на вершину гори. Останні
зусилля і ми на вершині гори Корбул.
Вечоріє, небо застеляють зорі.
Вершина покрита смерековими
острівками. В одному з таких
знаходимо хороший прилисток від
вітру і готуємо горизонтальні
площадки для наметів. Вечеря,
перегукування між наметами і сон. У
нас його порушують тільки хвилювання
з приводу малого об’єму газу, що
залишився у нас в балонах. Та ми
сподіваємось на політичну
свідомість сусіднього намету. Навряд
чи вони нам перекриють газову трубу
:-) |
| Підсумок |
Пройшли: близько 23 км
В дорозі: близько 11 год
Перепад висот: рух по хребту
Погода: сонце, температура в тіні -
близько 0 |
|
тут ми спускались вчора з
хребта
|
хтось на фоні чогось
|
|
ПІМ в тумані
|
колиба коло кордону. Вже
ніби то румунська
|
|
фото "на голяси", а
позаду красуня Феркау
|
маямі
|
|
фото фотографа
|
замаскований кордон - щоб
ніхто не здогадався
|
|
віницька команда на фоні ПІМ-а
|
на вершині Мезипотоки
|
|
крижані поля гори Ненеску
|
мармороське море
|
|
на підході до Мика-Маре
|
на висоті 1815 м (гора Мика-Маре)
|
|
карнизи
|
рух по хребту
|
| день |
час |
подія |
| 4 |
5.00 |
Прокидання нашого намету.
Сусіди сьогодні вирішили поспати до
5.30 – адже у них вже є чай в термосах.
Наш сніданок через брак газу
переходить у чаювання і перекуси.
Починаємо збирати намети і жувати
сухофрукти. У Лонка проблеми із
взуванням замерзших черевиків.
Сьогодні вночі був хороший «мінус».«Вінниця-Львів»
після приготування сніданку дають
нам газ і ми дочайовуємо. Каші вже не
готуємо – через брак часу. |
| 8.40 |
Виходимо.
Близько 11 год ми на Стозі. Наплічники
і Ірину з натертою ногою залишили на
сідловині, а самі «на голяси»
піднялись на вершину. Це остання
вершина нашого хребта.
Траверзуючи гору Радуль, відходимо
від кордону. Ще трохи і починаємо
спуск в долину ріки Стоговець.
Виходимо на дорогу з вирубок і нею
швидко скидаємось у потік. Тут дорогу
«забрало», але пересуватись на
снігоступах – більш-менш зручно. Ми
проводимо останні випробування
снігоступів в екстремальних умовах
– стрибаємо з берега на берег,
бредемо по воді. І хоча снігоступи
трохи пошкоджуються – це через
недосконалість конструкції, яку ми
усунемо в наступних моделях. |
| 13.55 |
Виходимо на дорогу в долині
ріки Стоговець. Тут ведуться
інтенсивні лісорозробки (лісовинищення)
і дорога вже прочищена.
Швидко рухаємось дорогою і близько
16.00 заходимо в Луги. А тут вже діло
техніки: домовились про бус, попили
соку і ми в Рахові. |
| Підсумок |
Пройшли: близько 20 км
В дорозі: близько 7 год
Перепад висот: спуск з хребта
Погода: сонце, температура в тіні -
близько 0 |
|
сліди стада снігоступних слонів
|
Микола за фотографічною роботою
|
|
Лонк на привалі
|
на вершині гори Стіг
|
останній перекус |
Подяка:
-- Старічкову В.П. (обласний спортивно-туристський
клуб // www.tourclub.com.ua) - за кішки, які не стали
у пригоді.
-- Рибакову Олександру (Кам’янець) – за
снігоступи, які ми протестували, частково
поламали і які нам суттєво полегшили
мандрівку
-- Горону Миколі (Кабан) – за телефонні
консультації, щодо маршруту
-- Українській прикордонній службі в
особі начальника штабу Мукачівського
прикордонного загону – за сприяння з
дозволом на проходження маршруту і
хорошу пам’ять
-- всім близьким і знайомим – за підтримку
і розуміння :-)
Корисні посилання :-)
Обговорити цю мандрівку, або
поспілкуватись з учасниками можна на нашому
форумі
Прочитати враження одного з учасників
мандрівки можна тут
Ще фотографії можна побачити тут
Горон Володимир (borman)
www.tourclub.com.ua
volodymyr.horon@gmail.com
|
