Загадки вапнякових пагорбів і прадавніх лісів

Не потрібно їхати за тридев'ять земель, щоб відпочити. Тут, у нашому краї, є чудові місця...
А подорож почнеться з Гримайлова, що на Гусятинщині. І відкривається перед очима загадкова, мальовнича краса Подільських Товтр... На Тернопільщині ці скелясті вапнякові горби кряжу за багатство медоносних рослин назвали Медоборами. Щоб зберегти унікальні природні комплекси Подільських Товтр з неповторним рослинним і тваринним світом, у 1990 році створено природний заповідник "Медобори" площею 9,5 тис. га. А найбільш цінні ділянки Кременецьких гір площею тисячу гектарів на півночі області виділено як філіал заповідника.
Цікавою для туристів є екскурсія на околицю села Вікна, до унікальних карстових озерець у формі лійок, вода у яких не замерзає, бо живиться підземними водоносними джерелами.
Співробітники заповідника "Медобори" ведуть туристів трьома екологічними стежками. Дві з них - "Гостра" і "Бохіт" - науково-пізнавальні, для науковців, істориків, етнографів. Третя - "До Пущі відлюдника" - для загалу туристів. Впродовж року цією екологічною стежкою проходить близько трьох тисяч осіб; на гору Бохіт, для порівняння, - близько тисячі, на Гостру - близько 200 туристів. Чому так? Річ у тім, що маршрут на Гостру і Бохіт є цікавим насамперед для науковців, і щоб зберегти рідкісні рослини, кількість відвідувачів обмежена.
Вершина бічної гори, яку за гострий шпиль назвали "Гострою" нагадує скелястий пагорб, шпиль зруйновано - у 50 - 60-х роках XX століття тут був кар'єр, добували камінь. Ці вапняки - унікальні: 15 - 20 млн років тому місцевість перебувала на дні теплого Сарматського моря. Коли почалося утворення Карпат, море відступило - і нині ми можемо бачити на вапнякових уступах та кам'яних розсипах рештки організмів, що населяли море і збереглися у вапняках.
Береш до рук шматок закам'янілого вапняка, а там - відбиток морських молюсків. Мить - і можна поринути на 20 млн років назад. Хіба не диво?
Тут ростуть 9 червонокнижних і понад 50 регіонально-рідкісних рослин, серед них ясенець білий, названий у народі неопалимою купиною. Рослина виділяє ефірну олію, і якщо піднести до куща запаленого сірника, він спалахує на мить голубуватим вогнем.
Вражає дика природа лісів заповідника. Усе - в первозданному вигляді: дерева, зламані вітром, трухляві пеньки... У царину природи людина не втручається. Співробітники заповідника лише відстежують процеси, що відбуваються в природі, але нічого не змінюють. Прадавній ліс - дубово-грабовий, ясеновий, де-не-де клени, явори. А земля вкрита рідкісними рослинами - цибулею ведмежою ("черемша"), зозулиними черевичками, півниками...
Багата територія заповідника і на історичні пам'ятки. Під час досліджень археологи виявили язичницькі святилища ХІ - ХIII століть. На найвищій горі Бохіт і навколо її підніжжя - цілий комплекс східнослов'янських пам'яток Х - ХІІІ ст. Вершину гори займає городище, на якому стояв всесвітньо відомий Збруцький ідол - божество східних слов'ян.
Досі збереглося його місцезнаходження - капище, жертовні ями та колодязі, залишки ритуальних будинків, оборонний вал. Саме святилище оточене навколо кам'яним валом, спорудженим ще, очевидно, скіфами...
І нині гора Бохіт є однією з найбільших святинь для сучасних язичників, а Збруцький ідол є їхнім образом. Тому щороку на найбільше своє свято - Світовида - сюди приїжджають сучасні язичники з усієї України.
Екологічна стежка "До Пущі відлюдника" має понад п'ять кілометрів і прокладена в лісовому масиві Красненського лісництва, на околиці села Кринцилів. Дорогою зустрічаємо у садибах селян вапнярки-печі, у яких випалюють вапно. Досьогодні ремесло зберегли кринцилівці від своїх дідів-прадідів.
Проходячи стежкою, можна познайомитися із такими цікавими феноменами природи, як острівці степу серед лісового масиву, геологічним відслоненням, Товтрової гряди в Сліпому яру. А ще, йдемо вздовж високого земляного валу, насипаного скіфами... Вертикальна печера Перлина доступна лише спелеологам, оскільки без спеціальної підготовки і відповідного спорядження на глибину 26 метрів звичайним туристам не дістатися.
Стежиною, між високими дубами і грабами, ідемо до Пущі відлюдника. Переповідають, що далеко від сіл, посеред цього правічного лісу, у печерній скалі здавна жили відлюдники - монахи-знахарі. Вони вели аскетичне життя, молилися, збирали трави і лікували людей з навколишніх сіл. Згадки про життя останнього монаха сягають 1914 року, кажуть, що загинув він у Першу світову війну.
Це місце, напоєне запахом трав і тонкою духовною енергетикою, вабить людей. Жителі Кренцилова відновили у печері капличку і щороку на свято Трійці проводять урочисту літургію.
Воістину загадковий куточок Гусятинщини. Віднедавна гусятинці отримали фінанси, аби максимально використати регіональні можливості для розвитку сільського туризму. Інститут соціально-культурних ініціатив виграв гранд Канадського фонду співробітництва. Координатором проектів цього інституту є заступник голови райдержадміністрації Ігор Степанів.
У рамках проекту "Відкриємо Західне Поділля для туризму" видаємо каталог всіх садиб, туристичний путівник і створюємо сторінку в Інтернеті, щоб інформація (через туристичні фірми у тому числі) стала відома не лише в Україні, а й за її межами.
І господарі, які хочуть розвивати сільський туризм, і бажаючі відпочити у мальовничих куточках Гусятинщини можуть звертатися у райдержадміністрацію або до голів сільських рад. Для всіх, хто виявить бажання прийняти туристів, силами громадської організації Інституту соціально-культурних ініціатив, за кошти Канадського фонду співробітництва і обласного Фонду зайнятості буде організоване навчання з питань встановлення цін на послуги, організації прийому і харчування туристів, використання можливостей для надання їм різних послуг. Зараз гусятниці вивчають питання надання пільгових кредитів усім тим, кому необхідно переобладнати свою садибу для прийому туристів.

Тетяна БОЙКО