Рукотворні лісові дива

До Гермаківки - з усіх континентів!

Світлої пам'яті колишній архітектор і виконроб Гермаківського дендропарку Микола Григорович Денека розповідав про кожне дерево: звідки воно, яка його цінність, що зробили, аби акліматизувати саджанці з різних континентів. А ще Денека вів мову про перспективу вирощування на наших теренах високопродуктивних лісових культур, щоб з гектара брати 800-1000 кубометрів ділової деревини.
- Треба сміливіше витісняти грабняки, - мовив Микола Григорович, - а на їх місце насаджувати дуби, дугласкію, модрину...
Заслужений лісівник України М. Денека багато встиг зробити. Гермаківський дендропарк-вічний пам'ятник йому.
З часом багато що змінилось у дендропарку. Директор Чортківського держлісгоспу Михайло Петрович Кільчицький розповів, що за порадами науковців там проведені упоряджувальні роботи: поліпшено природне освітлення деревостоїв, окремі дерева, що не витримали суворої зими, довелося зрубати і т. ін.
Щоб збагнути велич рукотворного лісового дива, пройдімося алеями дендропарку.
...Ось ціла сім'я струнких кедрів. З хвойних насаджень вирізняється сосна кедрова, європейська, завезена з Альп. Понад триста дерев кедра сибірського, що вважається реліктом древньої флори Сибіру, Забайкалля, Монголії, вирощено з насіння. Батьківщина кедра корейського - Маньчжурія, Японія, Далекий Схід, Усурійський край. А ось кедр гімалайський, природний ареал - Західні Гімалаї, Афганістан. Туристи з цікавістю оглядають ялицю білокору, батьківщина якої - Північна Америка. Звідтіля ж походить і ялиця бальзамічна. Виділений цим деревом бальзам застосовують у медицині.
У 1827 році шотландський ботанік Дуглас завіз до Європи з Північної Америки ялицю, яку назвав своїм ім'ям. На батьківщині це дерево сягає ста і більше метрів у висоту і чотирьох - у діаметрі. У дендропарку ціла алея цього богатирського дерева.
Дві з половиною - чотири тисячі років живе у Каліфорнії секвойя гігантська (мамонтове дерево). І вона прижилася у Гермаківці.
Сосни, ялини, коркові дерева, представники родини кипарисових, саджанці туї, яку називають деревом життя... Серед мешканців дендропарку - реліктові рослини. Серед листяних - гінкго дволопатеве. В Японії, Китаї гінкго вважають священною рослиною.
Що не алея, то нові породи дерев: довговічні дуби, горіх чорний, обліпиха кущеподібна, лимонник китайський...
Помічником у Миколи Григоровича під час створення дендропарку був Михайло Григорович Березюк. Він багато взяв від свого наставника і набутий досвід акліматизації рослин з різних географічних широт переніс в Улашківське лісництво.

Таємниці Галілеї

Майже тридцять років тому урядовою постановою Галілея, що біля Улашківців, проголошена державним заказником. Про цей розташований на стику Чортківського і Борщівського районів лісовий масив, що займає площу 1856 гектарів, уже кілька віків ходять різні легенди. За переказами колишнього лісничого М. Й. Моспана, дача Галілея створена посівом жолудів на безлісній місцеві як оборонний бар'єр проти розбійницьких нападів кримських татар. Особливістю дачі є її витягнута конфігурація. Відношення середньої ширини до довжини складає один до одинадцяти. Розміщена дача на чорноземних грунтах, що наштовхує на думку про її спланованість.
Найбільш вірогідна легенда про Галілею, що її у 1846 році розповів польський історик А. Чоловський, така. Дачу заклали графи Лянцкоронські. Зрозуміло, що з часу створення дачі на місце одних деревостоїв приходили інші. Найстаріші дуби і модрини сягаюгь 160-180-річного віку. Ці дерева давно треба було зрубати, але у заказник йти з сокирою заборонено.
- На вилучення з Галілеї перестиглих дуба чи модрини, - розповів лісничий Ігор Тарасович Криса, - потрібно дозвіл Управління охорони довколишнього середовища. Стільки-то дерев на корені згнило! Здалеку здається, що такий дуб стоїть, а підійдеш ближче - переконався, що перед тобою мрець, лише на корі тримається.
Від Улашківського лісництва до Галілеї кілька кілометрів. І, о диво, на тридцять кілометрів у довжину і майже два кілометри у ширину над рівними полями стоять велети-дерева. Переважно модрина. Метрів сорок вгору вигнала, подекуди такі ж височенні дуби, ясени і сосни. Посередині дачі на всю довжину дорога з твердим покриттям. Її вимостили і доглядають лісники.
- Час від часу, - каже Ігор Тарасович, - у присутності представників Обласного управління охорони довколишнього середовища проводимо вибіркові санітарні вирубування. Такому заходу підлягають дерева, які гниють на корені. А он, бачите, дуб лежить? Вітром його "здуло". Гниє, на ньому паразитують різні лісові шкідники.
- То чому ви не вивезете з дачі цю деревину?
- Без охоронців природи лісники до нього не мають права приступити.
По всій ширині Галілею перетинають два газопроводи. Кажуть, що з часом тут проляже третя труба. А це означає, що на всю дачу буде третя просіка, на якій ростимуть трави.
Ми йшли Галілеєю, зупиняючись біля особливо високих модрин.
- Гектар таких дерев, - сказав лісничий, - дає вісімсот-дев'ятсот кубометрів ділової деревини - у чотири рази більше від грабняків.
На жаль, ми не зустрілись з Михайлом Григоровичем Березюком. Тепер він працює помічником лісничого і в буквальному розумінні леліє насадження чорного горіха. На ста гектарах вирощує Березюк ці дерева. З Гермаківського дендропарку перейняв він досвід вирощування цінних лісових культур. Деревину з чорного горіха використовують для виготовлення меблів вищого класу.
В одній з легенд розповідається: Галілея зв'язана тунелем з палацом графської династії Лянцкоронських. У часи татарської навали з мурів палацу стріляли гармати. Налякані вогнем гармат, нападники шукали захисту у лісі, а саме тут їх і підстерігала загибель: озброєні серпами, косами, вилами селяни Улашківців, інших сіл знищували своїх ворогів.
Так це було чи ні, але факт залишається фактом: донині зберігає свої таємниці Галілея.

Невтішне придане

Крім лісів першої групи, на Тернопільщині переважають ліси другої групи, в яких обмежена їх експлуатація. Головне тут не виснажуваність дібров, борів і гаїв, а суворий режим лісокористування. Ці правила чітко діють у лісах державного значення. Але маємо ми ще й тридцять три тисячі гектарів лісів, які належать колгоспам, радгоспам, іншим підприємствам сільськогосподарського призначення. Там, де лісових культур мали по кілька сотень гектарів, були некваліфіковані лісники, які виконували функції сторожів. Будь-яка діяльність у таких лісах мала проводитись під контролем спеціалістів держлісгоспів. Насправді ж було так: треба господарству кілька десятків жердин для облаштування літнього табору для тварин, і вже лунає перестук сокир. Рубали молоді берези, сосни, граби.
Як правило, літні табори для великої рогатої худоби облаштовували на узліссях. Внаслідок цього земля там утрамбовувалась, що спричиняло передчасне висихання деревостоїв.
Згідно із законом, держконтроль за використанням, відтворенням, охороною і захистом лісів здійснюють... виконавчі органи місцевих рад. Та представники цих органів і в кращі часи навідувались у діброви лише для того, щоб подихати свіжим повітрям. Вони і тоді байдуже спостерігали за неподобствами у колгоспних і радгоспних лісах, а тепер і поготів. Якщо раніше браконьєр виносив з лісу жердину на собі, то тепер їде у ліси трактором чи вантажівкою...
- Нині понівечені бори і діброви передають нам, - сказав Михайло Кільчицький. - На впорядкування цього приданого лише наш держлісгосп має затратити не менше п'ятдесяти тисяч гривень. Цих непередбачених видатків держава не компенсує. Кажуть, викручуйтесь, як можете...
...Поруч з брамою, що відкриває доступ у дивосвіт природи, - Гермаківський дендропарк, стоїть корчма, біля неї биті пляшки, целофанові пакети, цигаркові недопалки. Ну, ніяк ця корчма не вписується у той вічно зелений храм, що його створив Микола Григорович Денека.

Іван ЄЛАГІН