EN
Schedule: Mon-Fri 9 am-6 pm

The Black Tisza River

Чорна Тиса - один з головних витоків річки Тиса. Після злиття з Білою Тисою біля міста Рахів починається велика річка Тиса, яка протікає через землі декількох держав: України, Румунії, Угорщини, Сербії і Чорногорії. Там, у Сербії, в автономному краї Воєводина, нижче від міста Нови Сад, Тиса впадає в Дунай.
Витоки Чорної Тиси лежать під перевалом Околи, розташованому в невеликому поперечному хребті, який наче гігантський міст перекинутий між Головним Вододільним хребтом Карпат і хребтом Свидовець. З їхніми вершинами Братківська (1792 м) і Унгаряська (1711 м). Цей перевал веде з долини Чорної Тиси в долину річки Турбат - великої лівої притоки Брустуранки, одного з витоків Тересви.
Довжина Чорної Тиси - 49 км, площа водозбору - 567 км2. Після злиття з Білою Тисою в місті Рахові до Дунаю їй залишається пройти ще 966 км.
У Чорної Тиси є чотири основні притоки. Три з них - у вершинній частині ріки (Апшинець, Станіслав і Довжана). Четверта і найбільша Лазещина впадає в Чорну Тису зліва в селищі Ясіня, на відстані 27 км від злиття двох Тис. Довжина Лазещини -21 км, а площа водозбору - тільки 159 км2.
Чорна Тиса, як і Біла, протікають на території Рахівського району Закарпатської області. Примітні ділянки на річці вирізнити важко, хоча вершинна частина трохи відмінна від решти. Тут від витоків до правої притоки Станіслава, річка лише формується, приймаючи невеликі потоки. Русло маловодне, незначні перешкоди чергуються з гладкою і швидкою течією, низькі береги у вузькій і глибокій долині, стиснуті стрімкими схилами. Вздовж берега з самого верхів'я йде відносно добра дорога до Ясіня, а нижче - шосе Яремча - Рахів. Вище від села Чорна Тиса, на значній протяжності, аж до витоків, поселень немає, лише лісництва.
З долини річки на перевал Околи веде стара брукована дорога у дуже доброму стані (лише декілька аварійних мостів небезпечні для проїзду). Сірі квадратики бруківки, зарослі у швах зеленою травою, з двох боків відокремлені дрібнішими, імітуючи тротуар, бетонні інженерні споруди, які захищають дорогу від розмиву водами, справляють враження закинутої вулиці в місті, якби не стрімкі схили гір і важкопрохідний ліс обабіч.
З перевалу недалеко вже і до самого витоку. На північ широкою просікою веде дорога. Через хвилин 20 - 25 вона виводить на велику полонину. З правого боку дороги, на межі полонини і лісу лежить величезна брила каменю, на якому угорською мовою написано, що тут виток Тиси і дата - 1882 рік. Але більш як за сто років джерело спустилося нижче, в ліс. І тут за радянських часів був побудований монумент у вигляді великої бетонної стіни, яка підперла схил. З цієї стіни б'є джерело у велику чашу. Це і є виток Чорної Тиси. Монумент прикрашають альтанки, мощений каменем майданчик, тумби з ланцюгами, інше. Але чи не „втече" і звідси джерело, невідомо.
Водність Чорної Тиси, як і всіх карпатських річок, зазнає значних змін протягом року. Характерною особливістю внутрішньорічного розподілу стоку є наявність паводків упродовж більшої частини року, нестійкі літньо-осінні та зимові межені та нечітко виражене весняне водопілля, сформоване талими та дощовими водами. Швидкість води в річці, залежно від сезону, становить 4 - 9 км/год, нахил русла - від 3 до 15 м/км. В руслі - мілини, завали, невеликі пороги, низькі містки, навали на крутих поворотах, штучні пороги для аерації води. Але все це стосується вершинної ділянки, до впадіння Лазещини. Нижче Чорна Тиса має елементи гірської річки: потужні шивери, пороги, стоячі хвилі, вири, високі скельні береги, в багатьох місцях закріплені бетонними стінами. З обох боків річки на схилах - ліс.

Лоція ріки

  1. Початок сплаву по Чорній Тисі неабияк залежить від рівня води в річці. При надто високій воді можна спробувати сплавитися майже від підніжжя перевалу Околи, хоча це дуже проблематично. При середніх рівнях - від гирла річки Станіслав, яке трохи вище від лісництва в селі Чорна Тиса, а при більш низьких - з селища Ясіня, від гирла Лазещини.
  2. Заїхати в селище Ясіня досить просто, поїздом на Рахів або автобусами. З Ясіня до села Чорна Тиса є рейсовий автобус. Вище - пішки або попутними лісовозами.
  3. В долині під перевалом Околи зливаються Чорна Тиса та її ліва притока Рип'янець. В їх долинах лежать урочища Околи і Рип'янець. Річка Чорна Тиса тут ще дуже мала і більше схожа на великий потічок. Вниз по її берегу йде лісовозна дорога, проходячи урочище Великий Відліг, декілька лісництв, кордонів, гуртожитків лісорубів. На річці багато штучних невеликих водоспадів для аерації води. Адже Чорна Тиса - форелева річка. Дорога багато разів переходить з одного берега на інший. Долина вузька, до самої річки по схилах спускається ліс. Берегова тераса низька, вузька, місцями заболочена. На незначних розширеннях долини - маленькі сінокоси, лісництва. В цій вузькій долині річка часто і різко петляє. Є прості шивери на додачу до штучних водоспадів. Сплав - проблематичний, наявні небезпечні штучні водоспади.
  4. Після впадіння правої притоки Станіслава, яка несе свої води з хребта Свидовець, Чорною Тисою можна сплавлятися при більш-менш високій весняній воді. В долину Станіслава йде лісовозна дорога, попередньо перейшовши Чорну Тису мостом. Станіслав перед впадінням в Чорну Тису протікає в глибокому вузькому яру з обривистими берегами. В руслі - велике каміння і безліч поріжків, на яких піниться вода. Вода мутніша, ніж в Чорній Тисі, і ще довго вона не змішується з чистою водою, а тече каламутним потоком під правим берегом Чорної Тиси.
  5. Від гирла Станіслава починається село Чорна Тиса, обійстя якого привільно розбіглися по схилах, вкритих численними полонинами. Лише за ними, високо на хребті починається ліс. Село Чорна  Тиса  довго   тягнеться   берегами   річки   і непомітно переходить в селище Ясіня. На цій ділянці русло звивисте, багато мілководних шивер, бродів, є декілька мостів, які ускладнюють сплав. Опуклий берег на поворотах річки завжди піднімається вертикальними стінами, частіше скельними. Від гирла Станіслава до гирла Лазещини близько 1 год 40 хв чистого сплаву.
  6. Річка Лазещина додає добру порцію води, але сплав від цього не стає легшим. Лазещина впадає в Чорну Тису в самому центрі Ясіні, біля турбази „Едельвейс". Ясіня - загальновизнаний центр туризму в Закарпатті, розташований біля підніжжя найвищих вершин Українських Карпат - Говерли, Петроса і Близниці на висоті близько 650 м над рівнем моря. Селище розтяглося вздовж берегів Лазещини і Чорної Тиси майже на 20 км. Окремі обійстя мальовничо розкидані по пологих схилах. З півночі до селища підступають відроги Головного Вододільного хребта, з південного заходу - Свидівця, на південному сході піднімаються схили Чорногори. Ясіню вперше згадують документи 1555 р. З давніх-давен тут проходив один із шляхів через Карпати. В селищі розвинуті народні промисли, досі збереглися яскраві гуцульські обряди і звичаї, оригінальна музика і, особливо, народний одяг. Ясіня - популярне місце для зимових видів спорту, а також початковий і кінцевий пункт багатьох цікавих туристичних подорожей по Чорногорі, Горганах і Свидівцю.
  7. Чорна Тиса нижче селища Ясіня стає більш повноводною, а русло ширшим, але характер річки не змінюється. На правому березі шосе Яремча - Рахів. В руслі - шивери, велике і мале каміння, мілини... Така ситуація залишається незмінною до гирла правої притоки Свидовець (1 год чистого сплаву). В гирлі є невелике однойменне село. Долиною Свидівця, через ущелину Діани йде дорога на схили Близниці, до притулку „Драгобрат" який розташувався неподалік від вершин Близниця і Стіг.
  8. Нижче гирла Свидівця ситуація на річці змінюється. Одна за одною розміщені шивери, які постійно ускладнюючись, переходять в каскади виразних порогів. Долина звужується. Береги стають високими, обривистими. У багатьох місцях вони укріплені бетонними стінками і річка тут несеться, як в кам'яному лотку. За гирлом Свидівця річка повертає вправо і проходить під дерев'яним мостом. Зразу за мостом зліва впадає невеликий потік. Він є орієнтиром порога, розташованого трохи нижче, на правому повороті річки. Поріг каскадний і складається з трьох кам'яних гряд, які перегороджують русло Чорної Тиси. Перша - досить висока.
  9. Через 25 хв сплаву від гирла Свидівця, з правого берега Чорної Тиси падає мальовничий водоспад Труфанець. Нижче - ще два невеличкі потоки круто падають в річку.
  10. Нижче - шивера середньої складності, за нею - підвісний місток навпроти урочища Косивчик на правому березі Чорної Тиси.
  11. Ще одна шивера і за нею - залізничний міст. В цьому районі в Чорну Тису впадає права притока Тростянець. Ця невеличка річка і її долина зв'язані з колишньою вулканічною діяльністю на території Карпат. В її долині виходять на поверхню вулканічні породи на відтинку майже трьох кілометрів. Загальна потужність їх товщі -майже 500 м. Вона складається з нашарувань потоків лави і туфів. Відшарування кульових лав можна побачити на правому березі Тростянця, - недалеко за першим мостом від гирла. Вище є діабази. Часто вони мають зелений колір, від великого вмісту хлориту. Тут же можна зустріти гігантопорфирні породи, в яких кристали польових шпатів (рожевий калішпат і сірий плагіоклаз) досягають 5 см в поперечнику. З цеолітів часто трапляється ломонтит, рідше - анальцим, з цієї ж групи цеолітів. В долині є ще багато різних геологічних утворень, архітектором яких є сама природа.
  12. За залізничним мостом розміщена шивера, яка закінчується перед дерев'яним мостом. Дорога через міст веде в лівобережну ущелину, звідки в Чорну Тису впадає досить великий потік. Долина ще дужче звузилася стрімкими схилами гір. Залізниця і шосейна дорога проходять по прорубаних в схилі поличках.
  13. За дерев'яним мостом річка повертає праворуч і перескакує через черговий поріг. Поріг простий, падіння води більше під лівим берегом. Далі видно ще один залізничний міст.
  14. Річка звужується і перед залізничним мостом починається довгий, потужний багатокаскадний поріг. За мостом річка різко повертає вліво і зразу іде дугою праворуч. Тут на дузі - центральна і найскладніша частина порога. Справжні каскади високих уступів, деякі висотою майже 1 м. Крім них, у воді багато підводних і надводних великих каменів, а береги - бетонні вертикальні стіни.
  15. За коротким плесом - довга шивера з великою кількістю надводних і підводних каменів, невеликих поріжків, мілке і широке русло ускладнюють вибір правильного шляху при сплаві. На правому березі з'являється перша хата села Кваси, а на лівому - гарне місце для табору. В кінці шивери в Чорну Тису впадає невелика права притока, а нижче - через річку міст в долину Кевеле.
  16. За мостом - довгий поріг з декількома невисокими уступами.
  17. Невелике плесо, і на річці один з найскладніших порогів Чорної Тиси. Спочатку річка повертає вправо і входить у поріг, а основна частина - вже на лівому повороті. Правий берег - бетонна стіна. Поріг складається з трьох каскадів, кожен заввишки близько 1 м сумарного падіння води. Основний струмінь течії перескакує через велике каміння, безперервно змінюючи напрямок. Від мосту в долину Кевеле до цього порога - 10 хв. сплаву.
  18. Коротка ділянка швидкої води - і знову потужні уступи наступного порога, розташованого на різкому звуженні русла і повороті. На правому березі - хати села Кваси.
  19. За порогом - плесо. Через річку - підвісний місток. Трохи нижче містка в Чорну Тису впадає значна ліва притока. Місток є орієнтиром початку довгої шивери, яка закінчується коротким потужним порогом на звуженні русла.
  20. За наступним плесом ситуація повторюється, лише вихід із шивери легший. Тут на правому високому березі облаштоване місце відпочинку.
  21. Нижче річка трохи заспокоюється, хоча кам'янисті шивери йдуть одна за одною, але складність і потужність їх менша. То лівий, то правий берег укріплені бетонними стінами. Вгорі по вузькій поличці тягнеться шосе. Через річку перекинуті декілька підвісних пішохідних містків, за ними -бетонний міст автодороги до туристської бази на лівому березі. На цьому мості починається захоплива мандрівка на вершину гори Петрос, і далі, на Чорногірський хребет. Від мосту в долину річки Кевеле сюди трохи більше 50 хв. сплаву.
  22. Нижче від мосту ще одна довга шивера, яка закінчується невеликим порогом і великим глибоким плесом біля високого залізничного мосту.
  23. Річка продовжує швидко бігти між високими берегами, періодично наштовхуючись на перешкоди. За черговим підвісним містком русло стає широким і мілким. Береги знижуються. Після ще наступних двох підвісних містків у Чорну Тису впадає велика ліва притока. Нескладні для проходження шивери йдуть одна за одною з інтервалом в 200 - 250 м.
  24. Нижче від високого залізничного мосту і підвісного містка за ним на правому березі з'являється будівля автобусної зупинки „Білин". Від мосту в Квасах сюди година сплаву.
  25. Через 8 хв в Чорну Тису впадає значна права притока, а ще через 25 - 27 хв на правому березі з'являється покажчик "Кінець населеного пункту Білин". За покажчиком в річку впадає значна права притока. Вона вихоплюється з дуже вузької і глибокої ущелини.
  26. За гирлом правої притоки починається довга і потужна шивера. І зразу на правому березі покажчик "Рахів" - початок населеного пункту". Складність перепон зростає, і закінчується шивера біля підвісного містка високими стоячими хвилями і потужними струменями води з великих обливних каменів. Береги стають високими і стрімкими, місцями вертикально падають у воду.
  27. Невелике плесо біля залізничного мосту і за ним, на лівому повороті річки, - поріг з високим падінням води. Він виводить до підвісного містка, змонтованого на кам'яних опорах старого. Це орієнтир гирла Білої Тиси. Від покажчика "Кінець населеного пункту Білин" до гирла Білої Тиси близько 20 хв сплаву. Ця ділянка річки найкрасивіша на Чорній Тисі. Мальовничі високі береги прикрашені скельними стінками, чагарниками і деревами, стискують вже потужні води річки, яка піниться шумить, розкидає фонтани води на численних перешкодах у руслі. Річка буквально проривається до злиття з водами Білої Тиси. Сплав на цій ділянці напружений ненадовго, але приносить велике емоційне задоволення.
  28. Після гирла Білої Тиси починається велика річка Тиса. Від гирла повертає вправо, проходить під цілим каскадом мостів і вже спокійно несе свої води в невисоких берегах. Русло дуже розширюється, основні перешкоди - мілини і одиничні камені. На обох берегах - суцільна забудова.
  29. Увага! Після гирла Білої Тиси при сплаві треба триматися правого берега, тому що через 7-10 хв від гирла на річці в районі шивери з великим падінням русла на незначному відрізку, в лівій половині є невелике водосховище. Частина води самопливом йде у водосховище і наприкінці падає з греблі високим водоспадом.
  30. Через 25 хв сплаву від гирла Білої Тиси – центр міста Рахів. Тут, біля автодорожнього мосту можна закінчити мандрівку. На лівому березі, в декількох хвилинах ходу розташовані залізничний і автобусний вокзали.

Місто Рахів - центр Закарпатської Гуцульщини і один з центрів туризму в Карпатах.
Місто в долині Тиси оточують стрімкі схили гір, утворюючи каньйоноподібну долину.
Перша писемна згадка про Рахів датується 1447 роком. Походження назви міста невідоме, воно могло бути зв'язане з ім'ям першого поселенця цих місць Рахом. А народні перекази стверджують, що в цих місцях опришки рахували відібране в багачів і ділили між бідними. Від цього місце одержало назву Рахів.
М'який клімат, мальовничі гори і полонини, цілюще повітря сприяло тому, що Рахів став Меккою туристів, а сніжна зима і схили різної крутизни - зоною лижного спорту.
За Раховим, вниз по Тисі, лежать адміністративні корпуси Карпатського державного заповідника.
Недалеко ще одне відоме місце. За 14 км від Рахова, біля села Ділове, в урочищі Малий Потік, недалеко від дороги стоїть кам'яна піраміда. Це - центр Європи.
В 1885 - 1887 роках в цих місцях розгорнулося будівництво залізниці Рахів - Сігет. Виміри, які робилися при її будівництві навели інженерів на думку, що десь тут має бути географічний центр Європи. Будівельники залізниці запросили вчених, які вирахували місцезнаходження центру.
В 1887 р. тут був встановлений двометровий кам'яний монумент у формі чотиригранної піраміди на прямокутному постаменті. На мармуровій плиті напис латиною: „Постійне, точне, вічне місце. Дуже точно зі спеціальним апаратом, який виготовлений в Австрії та Угорщині, зі шкалою меридіанів і паралелей встановлений тут центр Європи. 1887 рік".

Поряд встановили новий обеліск. Його проект розробив молодий архітектор Є. Є. Козурак. Це металева стела заввишки 7,2 м, яка символізує центр Європи, в верхній частині якої встановлена куля - символ Землі.
Так і стоять поруч. Один - старий, кам'яний монумент, який за 100 років набачився всякого, і новий - металевий, який лише почав свій відлік.

Стаття з книги "Туристські ріки Карпат"

Володимира Захарчука та Георгія Чурчуна