EN
Schedule: Mon-Fri 9 am-6 pm

Дещо про сир і полонини

так варять сир на чорногірських полонинах мідному казанку вже більше 100 років


скисає молоко в путинах тут його можна і купити

сир підсушують під дахом колиба

На цій полонині під Смотричем випасають худобу аж із Косова. Тамтешнім мешканцям не вистачає земель для випасу, тому і гонять маржину кілька днів у просторі полонини Чорногори.

Пастухи живуть тут з травня по вересень. В інший час в колибі часто знаходять прихисток туристи. Жарт, що "гуцули - це українці, тільки дикі" - наразі абсолютно не підтверджується. Після "цивілізованих" українських туристів колиба залишається в жахливому стані - море сміття, бруду, автографів, непристойних написів, врешті пошкоджена будова... Сором!!!

Щороку пастухи підремонтовують та вичищають колибу, зберігаючи на диво приязне ставлення до туристів.

Власне сир

Сир, бринза, вурда, будз - це головні різновиди гуцульського сиру. Відрізняються вони за кольором, смаком, стуктурою і технологією приготування. Спершу молоко скисає, його проварюють, утворюються згустки сиру, їх виймають руками , зліплюючи в кулі завбільшки з баранячу голову, вивішують, щоб процідився і спресувався. Сир дрібненько перетирають з сіллю і зберігають у дерев'яних кадках вже бринзу, тому справжня гуцульська бринза розсипчаста і солена, а не пружня і волога як у нас в магазинах. Те, що продається в магазинах - це швидше просто гуцульський сир, саме так він і виглядає. Якщо сир прокоптять - це будз. Будз зберігають в колибах на полицях прикривши мішковиною, а шкоринка у нього як у хліба - товста і коричнева. Після того, як з кислого молока вийняли сир, все що залишилося - м'яка сирна маса - це вурда, її теж формують у кульки, але вони вже не такі пружні як сир і легко розвалюються, якщо доторкнутися ложкою. На смак вурда ніжна і просто розчиняється, якщо притиснути язиком до піднебіння.

Традиції народів Землі, що пов'язані з сиром

У Швейцарії є звичай в день народження хлопчика варити сир, а в день весілля - з'їдати його.

В Англії, у графстві Глостершир, з високого пагорба щорічно котять сир, за яким біжать усі, хто може. Той, хто наздогнав сир, разом з почесним званням переможця одержує як приз і підхоплену їм на лету голівку сиру.

На півдні Німеччини нареченій на оглядини дарують сир. Якщо вона відриває від сиру кірку - це означає, що вона неакуратна, а якщо обрізає її - марнотратна. Тільки та, котра обережно зскрібає скоринку сиру ножем - і ощадлива, і акуратна.

Давні Римляни, що вміли робити сир, використовували його як протиотруту.

Учені прийшли до висновку, що в районах з високим рівнем споживання сиру – менший рівень серцево-судинних захворювань. Наприклад, у Великобританії рівень смертності від серцево-судинних захворювань у три рази вище, ніж у Франції, а рівень споживання сиру - саме в три рази менше.

У свій час сир був не тільки їжею. В старі часи, та й у середньовіччі, його поряд з яйцем, плющем, кістками, баранячою печінкою, фіговим листом і кавовою гущиною використовували для гадання.

У середньовіччі заговорений хліб із сиром давали підозрюваному, якщо подавиться - значить, винуватий.

Тверді круглі голівки сиру в англійському флоті два-три сторіччя тому використовували замість гарматних ядер, наносячи з їхньою допомогою ворогу чималих втрат (звісно, коли чавунні ядра закінчувалися). Під час уругвайсько-бразильської війни один морський бій після того, як на уругвайському кораблі закінчилися ядра, теж завершилось цим своєрідним видом продовольчої допомоги ворожому флоту.

Взято з www.burluk-cheese.com